Справа № 448/1072/15-к Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/1029/24 Доповідач: ОСОБА_2
22 жовтня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 07 жовтня 2024 року,
за участю прокурора: ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
захисника - адвоката ОСОБА_7
вищевказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора та продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном на 60 (шістдесят) днів, тобто до 05.12.2024 року включно.
Не погоджуючись із цим рішенням суду, адвокат ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора відмовити та застосувати до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді застави, розмір якої визнати у межах, передбачених ч.5 ст.182 КПК України або інший запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою
Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що доводи сторони обвинувачення про існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які стали підставою для продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу, ґрунтуються лише на припущеннях самого прокурора. Прокурор на підтвердження свого клопотання не надав жодного документального доказу, лише перерахував ризики, зазначені у ст.177 КПК України.
Звертає увагу, що з моменту початку досудового розслідування кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч.3 ст.307 КК України пройшло більш як вісім років, а судовий розгляд даного кримінального провадження більш як чотири роки.
На переконання сторони захисту не застосувавши як самостійний запобіжний захід заставу суд абсолютно безпідставно не визначив її розмір, як альтернативний запобіжний захід, оскільки обвинувачений ОСОБА_6 не порушував покладених на нього процесуальних обов'язків, забезпечених внесеною 29.02.2016 заставою, а у подальшому, після спливу 2 місяців, жодних інших обов'язків, які покладаються процесуальним законом на обвинуваченого також не порушував.
Заслухавши суддю-доповідача, виступ прокурора, яка заперечила апеляційну скаргу, думку захисника, який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали контрольного провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Порядок перевірки ухвал суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, визначено ст. 422-1 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції при вирішенні питання щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 дотримався в повному обсязі вимог чинного законодавства.
Як вбачається з матеріалів контрольного провадження, на розгляді Залізничного районного суду м. Львова перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
27.07.2015 слідчим суддею Мостиського районного суду ОСОБА_6 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 21.09.2015 із визначенням застави в розмірі 304 500 грн. Надалі розмір визначеної ОСОБА_6 застави слідчим суддею змінено, 29.02.2016 ОСОБА_9 внесено заставу за ОСОБА_6 у розмірі 137 800 грн, визначеному ухвалою слідчого судді про застосування запобіжного заходу. Ухвалою колегії суддів Залізничного районного суду м. Львова від 28.10.2019 про призначення справи до судового розгляду раніше обраний обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід залишено без змін. Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 22.03.2024 до обвинуваченого ОСОБА_6 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, терміном на 60 днів, який востаннє був продовжений 07.10.2024.
Продовжуючи стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходив з тих обставин, що прокурором доведено продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, також суд оцінив сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим особливо тяжкого злочину, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у злочині, у вчиненні якого обвинувачується. Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що за час тримання обвинуваченого під вартою зазначені ризики не зменшилися та не втратили своєї актуальності.
З висновками суду першої інстанції щодо продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 . колегія суддів погоджується та вважає, що мотиви прийнятого судом рішення повно та обґрунтовано викладені в ухвалі, яка в цілому відповідає вимогам статті 196 КПК України.
Також колегія суддів вважає, що враховуючи вимоги ч. 4 ст. 183 КПК України, при постановленні ухвали про продовження строку тримання під вартою, судом першої інстанції обґрунтовано не визначено розмір застави, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, що значно підвищує суспільну небезпеку вчиненого.
Доводи апеляційної скарги захисника, що стороною обвинувачення не доведено наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та які не зменшилися та продовжують існувати, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки продовжуючи строк дії запобіжного заходу суд дійшов бунтованого висновку про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зазначивши при цьому підстави, за яких застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу є неможливим, з яким цілком погоджується суд апеляційної інстанції.
Всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винуватості чи не винуватості в скоєнні кримінальних правопорушень, а також питання належності, допустимості, достовірності доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.
З огляду на значимі для даного провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні в матеріалах провадження відомості та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 та відсутності жодних підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги захисника.
Керуючись ст. ст.376, 405, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 07 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_6 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді