Справа № 675/820/24
Провадження № 1-кп/675/99/2024
"24" жовтня 2024 р. м. Ізяслав
Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника потерпілого - адвоката ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , його захисника ОСОБА_6 , розглянувши в м. Ізяслав Хмельницької області у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Шепетівської окружної прокуратури ОСОБА_7 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, -
На розгляді Ізяславського районного суду Хмельницької області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні заявила клопотання про продовження відносно обвинуваченого строку тримання під вартою, посилаючись на те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Клопотання мотивоване тим, що ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 12.09.2024 було продовжено запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 у виді тримання під вартою до 10.11.2024 включно.
На даний час продовжують існувати ризики, які враховувалися при застосуванні обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, адже він обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років. Крім того, останній може переховуватися від суду, та може незаконно впливати на потерпілого, шляхом висловлювання погроз, застосування насильства, схиляння до неправдивих показань щодо нього, оскілки ОСОБА_5 проживає з ним в одному населеному пункті по одній вулиці.
Крім того, наявний ризик, що обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки вчинив умисний тяжкий злочин та може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Жоден із більш м'яких запобіжних заходів, на думку прокурора, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачений ОСОБА_5 ніде офіційно не працює та не має належних джерел прибутку для свого існування. У зв'язку з цим прокурор просить продовжити строк тримання під вартою обвинуваченим строком на 60 днів.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримала та вважає, що є підстави для продовження раніше обраного запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_5 .
Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При цьому захисник покликається на те, що на даний час наявні законні підстави для зміни запобіжного заходу на більш м'який запобіжний захід, зокрема, такий як цілодобовий домашній арешт.Також зауважили, що тяжкість інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення сама по собі не може бути достатньою підставою для обрання найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, на думку як обвинуваченого, так і його захисника, доводи прокурора є тільки припущеннями не підтвердженими будь-якими доказами, тому вважають за необхідне застосування до ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Представник потерпілого ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою.
Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
В судовому засіданні встановлено, що як під час досудового розслідування існували та на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме можливості ОСОБА_5 переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Так, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від п'яти до восьми років.
Водночас, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом 1 статті 5 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Відповідно до рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк проти України» тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Тобто, у розумінні практики Європейського суду з прав людини сама тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Також у рішенні «Харченко проти України», ЄСПЛ зазначив, що тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
При цьому суд зазначає, що сама тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, не є основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України.
Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тобто застосування більш м'яких запобіжних заходів до обвинуваченого на даний час неможливе, ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, не зменшилися.
Обставини особистого життя та соціальної адаптації у суспільстві свідчать про наявність певних ознак нестабільного характеру поведінки обвинуваченого у звичайному житті, що дає підстави стверджувати те, що домашній арешт не забезпечить належних гарантій здатності обвинуваченого самостійно дотримуватись належної процесуальної поведінки без додаткових стимулюючих факторів.
Оцінюючи всі встановлені під час розгляду клопотання обставини, враховуючи ризик втечі, зумовлений тяжкістю покарання за інкримінованим йому злочином та обґрунтованість підозри, яка встановлена (та не спростована) при застосуванні запобіжного заходу, суд вважає, що на даний час більш м'які запобіжні заходи не будуть достатніми та не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Згідно даних, що характеризують обвинуваченого ОСОБА_5 , останній не працював, не перебуває у зареєстрованому шлюбі, обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, отже є реальні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_5 залишаючись на свободі, матиме змогу вчинити нове кримінальне правопорушення, що в свою чергу вказує на наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Тримання під вартою обвинуваченого як запобіжний захід відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя.
Крім того, дане кримінальне провадження має підвищений суспільний інтерес, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до свободи особистості ОСОБА_5 .
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, в тому числі, щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для застосування застави щодо обвинуваченого ОСОБА_5 .
Керуючись ст.ст. 176 - 178, 183, 184, 194, 199, 318, 331, 369 КПК України, суд,
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити строк обраного щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою у слідчому ізоляторі до 22.12.2024 включно, без можливості внесення застави.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали для виконання направити начальнику слідчого ізолятора, вручити у встановленому порядку прокурору, обвинуваченому та його захиснику.
Ухвала суду може бути оскаржена виключно в частині продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою до Хмельницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченому - протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1