Справа № 513/1312/24
Провадження № 1-кп/513/182/24
Саратський районний суд Одеської області
28 жовтня 2024 року Саратський районний суд Одеської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 ,
обвинуваченої ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 12024162240001368 від 20 вересня 2024 року за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт Сарата Саратського району Одеської області, українки, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої, інваліда ІІІ групи,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України,
ОСОБА_5 , о 09:05 годин 16 вересня 2024 року, під час дії воєнного стану на території держави, який був введений відповідно 24 лютого 2022 року до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, з 26 березня 2022 року Указ Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022, затверджений Законом України від 15 березня 2022 року №2119-IX, з 25 квітня 2022 року Указ Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022, затверджений Законом України від 21 квітня 2022 року №2212-IX, з 25 травня 2022 року Указ Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022, затверджений Законом України від 22 травня 2022 року №2263-IX, з 23 серпня 2022 року Указ Президента України від 18 серпня 2022 року №573/2022, затверджений Законом України від 15 серпня 2022 року №2500-IX, з 21 листопада 2022 року Указ Президента України від 07 листопада 2022 року №757/2022, затверджений Законом України від 16 листопада 2022 року №2738-IX, з 19 лютого 2023 року Указ Президента України від 06 лютого 2023 року №58/2023, затверджений Законом України від 11 лютого 2023 року №2915-IX, з 18 травня 2023 року Указ Президента України від 01 травня 2023 року №254/2023, затверджений Законом України від 02 травня 2023 року №3057-ІХ, з 27 липня 2023 року Указ Президента України від 26 липня 2023 року №451/2023, затверджений Законом України від 27 липня 2023 року №327-ІХ, 30 січня 2024 року, з 14 травня 2024 року Указ Президента України від 06 травня 2024 року № 271/2024, затверджений Законом України від 08 травня 2024 року № 3684-ІХ, з 12 серпня 2024 року Указ Президента України від 23 липня 2024 року № 469/2024, затверджений Законом України від 07 серпня 2024 року № 3891-IХ, переслідуючи єдиний злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна та особистого збагачення, а саме викрадення грошових коштів належних ОСОБА_4 , з її банківського рахунку, відкритому в АТ КБ «ПриватБанк», 16 вересня 2024 року о 09:05 годині, знаходячись на території подвір'я будинку АДРЕСА_1 , та маючи у користування мобільний телефон ОСОБА_4 , з якою вона мала родинні довірливі відносини, та в якому знаходилася сім-карта мобільного оператора «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_1 , та на якому був завантажений WEB-банкінг «Приват24\7», отримавши від потерпілої код- оступу здійснила вхід до WEB-банкінгу «Приват24\7».
Далі, ОСОБА_5 побачивши наявність грошових коштів та картці АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 та банківського рахунку НОМЕР_3 , в ході раптово виниклого злочинного умислу, направлений на таємне викрадення чужого майна та особистого збагачення, а саме викрадення грошових коштів належних ОСОБА_4 , з її вказаного банківського рахунку перерахувала грошові кошти в сумі 20 000 гривень на банківську картку AТ «ОщадБанк» № НОМЕР_4 , яка відкрита на ім'я ОСОБА_5 .
Далі, ОСОБА_5 , 17.09.2024 в період часу з 19:22 годин по 19:26 годин перерахувала викрадені у ОСОБА_4 грошові кошти на банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_5 , яка відкрита на ім'я ОСОБА_6 та знаходилась у її розпорядженні та в подальшому користуючись банківською карткою ОСОБА_6 розпорядилася на власний розсуд викраденими грошовими коштами в сумі 20 000 гривень.
Потерпіла ОСОБА_4 допитана у судовому засіданні розповіла, що обвинувачена попросила в неї телефон, щоб поповнити матері рахунок мобільного телефону. Вона надала обвинуваченій телефон, а вже від племінниці дізналась, що викрали кошти. Ці події мали місце 16 вересня 2024 року, повернула обвинувачена 2000 гривень.
Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України визнала повністю, не оспорювала фактичні обставини справи, суму заподіяної шкоди, вказавши на дату, мету та спосіб вчинення злочину.
Зокрема розказала, що 15 вересня 2024 року прийшла потерпіла і вона в неї запитала чи можливо з її картки поповнити мамі рахунок на телефон. У потерпілої не було із собою паролю. Потім потерпіла прийшла наступного дня, 16 вересня 2024 року, в ранці, вони зателефонували в ОСОБА_7 щоб дізнатись пароль, після того як отримали пароль вона поповнила мамі рахунок на телефоні на 200 грн та перерахувала на свою картку 20000 грн. Кошти вона витратила на лікування та їжу. Щиро розкаялася, просила суворо не карати. Всі кошти поверне, наразі вже повернула 2000 грн.
Показання обвинуваченої відповідають фактичним обставинам справи і учасниками процесу не оспорюються.
Враховуючи те, що обвинувачена та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні і викладені в обвинувальному акті, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз'яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, провів судовий розгляд даного провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченої, дослідженням зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують особу обвинуваченої ОСОБА_5 тих, що стосуються вирішення питання щодо долі речових доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження.
Винуватість ОСОБА_5 , яка не оспорювала фактичні обставини справи, у вчиненні інкримінованого її злочину, знайшла повне підтвердження під час судового розгляду.
Суд встановив, що дії обвинуваченої ОСОБА_5 , вірно кваліфіковані ч.4 ст.185 КК України, таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.
Обираючи покарання ОСОБА_5 суд враховує вимоги ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, межі санкції ч. 4 ст. 185 КК України, що вказаний злочин відноситься до категорії тяжких злочинів, особу ОСОБА_5 , яка раніше судима не була, має постійне місце проживання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, позитивно характеризується, має на утриманні двох малолітніх дітей, перебуває в стані вагітності, є інфалідом третьої групи, матеріальну шкоду частково відшкодувала.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_5 суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, вчинення злочину жінкою в стані вагітності, що передбачено ст. 66 КК України.
Обставин, які обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, не встановлено.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 79 КК України у разі призначення покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі вагітним жінкам або жінкам, які мають дітей віком до семи років, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п'яти років за тяжкі і особливо тяжкі злочини, а також за корупційні кримінальні правопорушення, кримінальні правопорушення, пов'язані з корупцією, суд може звільнити таких засуджених від відбування як основного, так і додаткового покарання з встановленням іспитового строку у межах строку, на який згідно з законом жінку може бути звільнено від роботи у зв'язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною семирічного віку. У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років, суд покладає на засуджену обов'язки відповідно до ст. 76 цього Кодексу.
Суд враховує роз'яснення, викладені у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судом кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року № 7, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на певний строк вагітним жінкам або жінкам, які мають дітей віком до 7 років, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п'яти років за тяжкі та особливо тяжкі злочини, суд залежно від ступеня суспільної небезпечності вчиненого, даних про особу засудженої та обставин, що обтяжують і пом'якшують покарання, вправі звільнити таких жінок від відбування покарання з випробуванням як на підставі статті 75 КК України, так і на підставі статті 79 КК України.
При цьому суд приймає до уваги, що ст. 79 КК України є спеціальною нормою щодо ст. 75 КК України та визначає спеціальний вид звільнення вагітних жінок та жінок, які мають дітей віком до семи років, від відбування покарання з випробуванням.
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 191/4297/18, стаття 79 КК України є спеціальною нормою щодо статті 75 КК України, і у разі конкуренції виду звільнення від відбування покарання з випробуванням, має застосовуватися спеціальна норма.
З огляду на зазначене, враховуючи принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за потрібне призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі, в мінімальних межах, передбачених санкцією ч. 4 ст. 185 КК України.
Водночас, враховуючи обставини, що пом'якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, та приймаючи до уваги дані про особу обвинуваченої, яка запевнила суд, що повністю усвідомила свою провину та в подальшому вчиняти подібного не буде, позицію прокурора та потерпілої, керуючись тим, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, доходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченої без ізоляції від суспільства, звільнивши на підставі ст.79 КК України від відбування покарання з випробуванням та покладенням передбачених ст.76 КК України обов'язків, які дозволять забезпечити належний контроль за її поведінкою.
Наведене в сукупності надає можливість запобігти народженню дитини в умовах ізоляції та в подальшому, розлученню матері і дитини, що на думку суду найбільш сприятиме досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави і суспільства (постанова Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 18 травня 2021 року (справа №191/4297/18, провадження №51-4574км20).
Суд вважає, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_5 та запобігання вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Цивільний позов не заявлений, процесуальні витрати у кримінальному провадженні, речові докази - відсутні. Запобіжний захід не обирався.
Керуючись ст. 373 - 376 КПК України, суд -
ОСОБА_5 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити їй покарання у виді п'яти років позбавлення волі.
На підставі ст.79 КК України звільнити ОСОБА_5 , від відбування призначеного їй покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, установивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
На підставі п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 , обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку суду.
Вирок може бути оскаржено протягом 30 днів з дня проголошення до Одеського апеляційного суду через Саратський районний суд Одеської області.
Копію судового рішення негайно після його проголошення вручити обвинуваченій, прокурору, іншим учасникам судового провадження та не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1