Роздільнянський районний суд Одеської області
Справа № 511/3661/24
Номер провадження: 1-кс/511/1047/24
28.10.2024 року слідчий суддя Роздільнянського районного суду Одеської областіОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
слідчого ОСОБА_3 ,
прокурора ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Роздільна Одеської області, клопотання слідчого СВ Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Роздільна, Роздільнянського р-н., Одеської обл. зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, розлученого, раніше не судимого, з середньою освітою, який на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу за мобілізацією на посаді водія автомобільного відділення автомобільного взводу роти матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат»,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 407 КК України, -
На адресу Роздільнянського районного суду Одеської області надійшло вищевказане клопотання, в обґрунтування якого слідчий зазначив, що СВ Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування в рамках кримінального провадження № 62024150030000035, відомості по якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.02.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
У провадженні СВ Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області перебувають матеріали кримінального провадження відомості по якому внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024150030000035 від 12.02.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування у формі процесуального керівництва здійснює група прокурорів Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону.
Досудовим слідством встановлено, що згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІX введено воєнний стан на всій території України.
В подальшому Указами Президента України та відповідними законами воєнний стан неодноразово продовжувався.
Згідно із Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 12.08.2022 № 2500-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено до 21.11.2022 року.
Відтак, з 24.02.2022 по теперішній час безперервно діє воєнний стан.
Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 13.03.2022 № 100 ОСОБА_5 направлений з 14.03.2022 для проходження військової служби під час проведення загальної мобілізації до складу військової частини НОМЕР_2 .
Згідно положень п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу є день відправлення у військову частину з відповідного районного ( НОМЕР_3 або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України.
Відтак, з 14.03.2022 тобто з дня відправлення до військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_5 набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання свого військового обов'язку - проходження військової служби за призовом під час мобілізації.
Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по особовому складу) від 12.06.2023 №97-РС на посаду водія автомобільного відділення автомобільного взводу роти матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 21 від 26.06.2023 солдата ОСОБА_5 зараховано до складу військової частини НОМЕР_1 та призначено на посаду водія автомобільного відділення автомобільного взводу роти матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 , вважати таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою..
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.01.2024 № 4 та на підставі довідки військово - лікарської комісії від 02.01.2024 № 836, водій автомобільного відділення автомобільного взводу роти матеріально - забезпечення військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_5 з 03.01.2024 по 03.02.2024 знаходився у відпустці за станом здоров?я по рішенню ВЛК, за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно рапорту від 03.02.2024 вх. № 365 водій автомобільного відділення автомобільного взводу роти матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_8 не з?явився до місця несення служби з відпустки.
Згідно вимог п. п. 1, 2, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника), на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби.
Проходячи військову службу, ОСОБА_5 як військовослужбовець, відповідно до вимог ст.ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, беззастережно та неухильно виконувати накази командирів (начальників) у встановлений термін, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, а також твердо знати та зразково виконувати свої службові обов'язки, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Проте, ОСОБА_5 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеними вище вимогами законодавства, що регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, та маючи реальну можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вирішивши стати на злочинний шлях.
Так, ОСОБА_5 будучи військовослужбовцем за призовом під час мобілізації та проходячи її на посаді водія автомобільного відділення автомобільного взводу роти матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 16, 58, 59, 127-130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від обов?язків військової служби, в умовах воєнного стану, 03.02.2024 о 08:00 без поважних причин не з'явився вчасно з відпустки до місця несення служби, а саме на територію військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_3 (більш точне місце дислокації зазначити неможливо у зв?язку із введенням на території України воєнного стану) в умовах воєнного стану, та ухиляється від проходження військової служби по теперішній час, проводячи час на власний розсуд, не пов?язуючи його з обов?язками військової служби.
Таким чином, своїми діями ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України - нез'явлення військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Окрім того, в ході досудового розслідування, в порядку ст. 40 КПК України за вх. № 6585 від 19.09.2024 було надано доручення до СКП Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області на встановлення місцезнаходження ОСОБА_5 для доставлення останнього до слідчого відділу Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області, з метою проведення слідчих дій. В подальшому, від оперуповноваженого СКП Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області надійшов рапорт за №67/1728-вн від 19.09.2024 про те, що в ході виконання доручення слідчого було здійснено ряд оперативно-розшукових заходів спрямованих на встановлення місцезнаходження ОСОБА_5 , проте місцезнаходження ОСОБА_5 встановити не надалось можливим, що свідчить про його намір ухилитися від органів досудового розслідування.
19.09.2024 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Роздільна, Роздільнянського р-н., Одеської обл. зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , українцю, громадянину України, розлученому, раніше не судимому, з середньою освітою, який на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу за мобілізацією на посаді водія автомобільного відділення автомобільного взводу роти матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», заочно повідомлено про підозру в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - самовільне залишення військової частини тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану, та направлення укрпоштою до військової частини вч НОМЕР_1 для вручення повідомлення військовослужбовцю. У зв'язку з не встановленням місцезнаходження ОСОБА_5 вжито заходів для вручення даного повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень (поштовим зв'язком).
Далі, 27 жовтня 2024 року ОСОБА_5 було затримано у порядку статті 208 КПК України та повідомлено про підозру у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення, кваліфікованого за частиною 5 статті 407 КК України.
Так, обґрунтованість підозри ОСОБА_5 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
Водночас, органом досудового розслідування встановлено ряд ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а саме: підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування; незаконно впливати на свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
З метою запобігання встановленим ризикам, слідчий та прокурор просять застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки інші більш м'які запобіжні заходи не забезпечать запобіганню встановленим ризикам.
Позиція учасників розгляду клопотання.
Слідчий та прокурор клопотання підтримали, просили задовольнити.
Підозрюваний та захисник не заперечували проти задоволення клопотання, але просили призначити мінімальну заставу.
Висновки слідчого судді за результатами розгляду клопотання.
Слідчим відділом Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування по матеріалам кримінального провадження № 62024150030000035, відомості по якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.02.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Частина 1 статті 177 КПК України регламентує, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Положенння частини другої статті 177 КПК України визначають, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Диспозиція частини першої статті 194 КПК України регламентує, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Частина 1 статті 183 КПК України визначає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Згідно пункту 5 частини 2 статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Кембел і Харлі проти Об'єднаного Королівства» від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
За статтею 5 ЄКПЛ обгрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Наразі прокурором доведена наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з вчиненням вказаного злочину, який відповідно до статті 12 КК України за класифікацією відноситься до тяжкого, та їх кількість достатня для подальшого розслідування, а також наявність ризиків, передбачених диспозицією статті 177 КПК України, а саме: підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування; незаконно впливати на свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Слідчий суддя вважає необхідним зазначити, що КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених диспозицією статті 177 КПК України.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Згідно практики ЄСПЛ, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, передбачених законом (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).
При розгляді можливості застосування інших більш м'яких запобіжних заходів, врахувавши особу підозрюваного, встановлені ризики, обставини вчинення кримінального правопорушення, слідчий суддя прийшов до висновку, що наразі з метою запобігання встановленим ризикам буде недостатнім застосування більш м'яких запобіжних заходів, аніж тримання під вартою з одночасним визначенням розміру застави у розмірі 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених статтею 194 КПК України.
Частина друга статті 197 КПК України регламентує, що строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.
Підозрюваного в порядоку статті 208 КПК України було затримано 28 жовтня 2024 року.
Окрім того, відповідно до пункту 42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13 січня 2011 року у справі «Михалкова та інші проти України» розтлумачено, що за статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод держава зобов'язана «гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції», що також опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування. Розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів, експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.
Керуючись статтями 176 - 178, 182, 183, 194, 197, 199, 309 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання слідчого - задовольнити.
Застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах строку досудового розслідування на 60 днів, з моменту затримання, тобто з 28 жовтня 2024 року по 26 грудня 2024 року (включно), з утриманням на гаупвахті в ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Одночасно визначити розмір застави у межах 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 1 січня 2024 року) в сумі 181 680,00 гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу.
Підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі внесення застави наступні обов'язки:
-прибувати до слідчого прокурора та суду за першою вимогою;
-не відлучатися із міста Роздільна Одеської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання;
-заборонити спілкування зі свідками та потерпілим у вказаному кримінальному провадженні.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі ІНФОРМАЦІЯ_4 .
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Роз'яснити, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі внесення застави, строк дії обов'язків, передбачених частиною 5 статті 194 КПК України - 26 грудня 2024 року (включно).
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1