Справа № 522/1233/15-ц
Провадження 2/522/133/24
15 жовтня 2024 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси, у складі:
головуючого - судді Науменко А.В.,
за участю секретаря судового засідання - Звонецької І.М.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення матеріальних збитків та відшкодування моральної шкоди
26 січня 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення матеріальних збитків та відшкодування моральної шкоди.
Справа на підставі авторозподілу надійшла до провадження судді Приморського районного суду м. Одеси Івченко В.Б. Ухвалою суду від 09 лютого 2015 року відкрито провадження по даній справі.
Ухвалою суду від 02 липня 2015 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішення суду по цивільній справі №1522/11945/12 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Одеської міської ради, за участю третіх осіб ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 про визнання недійсним розпорядження органу приватизації та свідоцтва про право власності на житло і зобов'язання привести приміщення в первісний стан та рішення суду по цивільній справі 1522/11535/12 за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 про визнання недійсними договорів дарування.
У зв'язку з повторним перерозподілом на підставі розпорядження № 4 керівника апарату Приморського районного суду м. Одеси від 15 січня 2019 року вказана цивільна справа 04 лютого 2019 року передана судді Науменко А.В. для розгляду по суті.
Ухвалою суду від 08 лютого 2019 року справу прийнято до провадження.
В обґрунтування позову позивач вказує, що відповідно до договору дарування від 23.11.2011 року № 487808, заявник є власником 391/1000 частини квартири АДРЕСА_1 . Іншими власниками квартири є ОСОБА_6 (324/1000 частини) та ОСОБА_2 (285/1000 частини). Вхід до квартири та коридор перебувають у спільному користуванні.
Заявник звернувся до ПАТ «Одесагаз» для заміни газового лічильника.
5 травня 2012 року складено акт для оплати робіт (1164,18 грн) однак позивач вказу, що ОСОБА_2 та її син тричі перешкоджали виконанню робіт.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23 січня 2014 року (справа № 1522/26400/12) встановлено, що приміщення опалюються газовим котлом. Рішенням заборонено ОСОБА_2 чинити перешкоди у встановленні газового лічильника та підключенні газових приладів. Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 22.07.2014 рішення набрало законної сили.
28.10.2014 Приморським районним судом м. Одеси видано виконавчий лист.
Позивач зазначає, що 10 вересня 2014 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 знову не допустили працівників до виконання робіт, 24 вересня 2014 р. частина робіт була виконана у присутності міліціонера, але ОСОБА_2 пошкодила встановлений лічильник.
Через дії відповідачів створилась вибухонебезпечна ситуація, а ПАТ "Одесагаз" повністю перекрило подачу газу.
04.11.2014 державний виконавець попередив ОСОБА_2 про необхідність виконання рішення суду.
05.12.2014 та 15.01.2015 відповідачі знову перешкоджали відновленню газопостачання. Внаслідок їх дій заявник поніс витрати на оплату робіт (1948,95 грн) і моральну шкоду (14500 грн), оскільки проживання у квартирі стало неможливим.
Справа на підставі авторозподілу надійшла до провадження судді Приморського районного суду м. Одеси Івченко В.Б. Ухвалою суду від 09 лютого 2015 року відкрито провадження по даній справі.
06.04.2015 року від відповідача ОСОБА_2 надійшла зустрічна позовна заява до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Ухвалою суду від 02 липня 2015 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішення суду по цивільній справі №1522/11945/12 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Одеської міської ради, за участю третіх осіб ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 про визнання недійсним розпорядження органу приватизації та свідоцтва про право власності на житло і зобов'язання привести приміщення в первісний стан та рішення суду по цивільній справі 1522/11535/12 за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 про визнання недійсними договорів дарування.
У зв'язку з повторним перерозподілом на підставі розпорядження № 4 керівника апарату Приморського районного суду м. Одеси від 15 січня 2019 року вказана цивільна справа 04 лютого 2019 року передана судді Науменко А.В. для розгляду по суті.
02.07.2019 року від ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву. Відповідно до вказаного відзиву відповідач не визнає вказаний позов в повному обсязі, вважає його безпідставним та необґрунтованим.
Постановою Одеського апеляційного суду від 31.10.2023 року у справі № 1522/11535/12 за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 про визнання недійсними договорів дарування апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення.
Ухвалою суду від 12 січня 2024 року вирішено відновити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення матеріальних збитків та відшкодування моральної шкоди.
27.05.2024 року від ОСОБА_2 до суду надійшла зустрічна позовна заява про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
19.06.2024 року від відповідача до суду надійшли додаткові пояснення до зустрічного позову.
Під час судового засідання від 20.06.2024 року судом ухвалено відмовити у прийнятті зустрічного позову від 22.05.2024 року, так як відповідачем не визначено пов'язаність зустрічного та первісного позову.
Ухвалою суду від 20.06.2024 року вирішено підготовче провадження по справі закрити та призначити справу до судового розгляду по суті.
15.10.2024 року від відповідача ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд справи без його участі, позов не визнав в повному обсязі.
У судове засідання призначене на 15.10.2024 року з'явились позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 .
Позивач наполягав на задоволені позовних вимог в повному обсязі з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.
Відповідач заперечувала проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Під час судового засідання суд ухвалив відмовити позивачу у задоволенні заяви про збільшення позовних вимог.
Заслухавши думки сторін та дослідивши матеріали справи суд прийшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що відповідно до договору дарування від 23.11.2011 року № 487808, заявник є власником 391/1000 частини квартири АДРЕСА_1 .
Іншими власниками квартири є ОСОБА_6 (324/1000 частини) та ОСОБА_2 (285/1000 частини).
Вхід до квартири та коридор перебувають у спільному користуванні.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23 січня 2014 року (справа № 1522/26400/12) заборонено ОСОБА_2 чинити перешкоди у встановленні газового лічильника та підключенні газових приладів.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 22.07.2014 рішення набрало законної сили.
28.10.2014 Приморським районним судом м. Одеси видано виконавчий лист.
Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
За змістом положень ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.
Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Зобов'язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
Зобов'язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала шкоди та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.
Відповідно до Акту огляду від 30.09.2014 року складеного КП ЖКС «Фонтанський» гр. ОСОБА_2 здійснила демонтаж трубопровду при якому було пошкоджено газовий лічильник.
Також факт пошкодження трубопроводу та лічильника підтверджують Лист № 183/21 від 03.02.2015 року від ПАТ «Одесагаз», Лист № 08/13 від 06.02.2015 року від ПАТ «Одесагаз», Лист № 1199/21 від 04.06.2015 року від ПАТ «Одесагаз».
З Акту від 01.10.2014 року та квитанції № 2 від 28.11.2014 року вбачається, що позивач поніс витрати у розмірі 784,77 грн. за перемонтаж раніше демонтованого лічильника.
З Товарного чеку від 14.01.2015 року вбачається, що позивач поніс витрати у розмірі 320 грн. за 8 метрів газової труби.
Акт та квитанцію від 02.05.2012 року суд не враховує при визначенні матеріальної шкоди, адже як було встановлено в судовому засіданні, вказані кошти були сплачені позивачем за перенос газового лічильника до належного місця та вина відповідачів в даному суду відсутня.
Таким чином, матеріалами справи встановлено, що внаслідок вказаних дій відповідача ОСОБА_2 заявник поніс витрати на оплату робіт у загальному розмірі 1104,77 грн.
Щодо стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
При вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Прецедентною практикою Європейського суду з прав людини і на законодавчому рівні в України, у тому числі частиною другою статті 1166 ЦК України, згідно з якою особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини, закріплено дію презумпції моральної шкоди. Тобто, моральна шкода вважається завданою позивачу, якщо відповідачем не доведено належними доказами відсутність його вини у завданні такої шкоди.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 лютого 2021 року в справі № 761/24143/19 (провадження № 61-17538св20).
Суд врахував всі обставини справи та дійшов висновку, що дії відповідача призвели до вимушених змін у житті позивача, викликали моральні страждання. Зважаючи на ці фактори та на основі принципів розумності й справедливості, суд вирішив задовольнити позов частково, визначивши розмір моральної шкоди в 5000,00 грн.
Що стосується позовних вимог стосовно ОСОБА_3 суд зазначає, що жодних доказів завдання ОСОБА_3 як матеріальної так і моральної шкоди матеріали справи не містять, а тому суд відмовляє в задоволенні всіх позовних вимог в повному обсязі.
Позивач не зміг надати конкретних доказів (зокрема висновку експертизи), які б підтвердили точну суму моральної шкоди. Однак суд, зважаючи на тривалість та вплив вимушених змін у житті позивача, вважає цю суму відповідною. Вона компенсує моральні страждання позивача завдані внаслідок протиправної поведінки відповідача.
Таким чином, визначений розмір моральної шкоди відповідає засадам розумності та справедливості.
Оскільки позов підлягає частковому задоволенню, то судові витрати позивача покладаються на відповідача. За таких обставин, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат за сплачений судовий збір у розмірі 487,20 грн.
У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Суд, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76,77, 141, 259, 263, 264, 265, 268,272,273 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення матеріальних збитків та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки у розмірі 1104,77 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір по 487,20 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.
Суддя А.В. Науменко
Повний текст рішення виготовлений 25.10.2024 року.
Суддя А.В. Науменко
15.10.24