10.09.24
Справа № 521/10249/13-ц
Провадження № 6/521/489/24
10.09.2024 м. Одеса
Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
Головуючого - судді Роїк Д.Я.
При секретарі судового засідання Куліш П.О.
розглянувши подання Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа, за участю боржника ОСОБА_1 , стягувача ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк»,
29.07.2024 року до суду надійшло подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до виконання вимог виконавчого документу.
Подання обґрунтоване тим, що боржник вчиняє дії, що ускладнюють виконання рішення, а саме не подав виконавцю протягом 5 днів декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, не надав пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця, а відтак наведені факти свідчать про ухилення від виконання судового рішення та перешкоджанню приватному виконавцю у вчиненні виконавчих дій.
З 05.08.2024 року по 06.09.2024 року суддя Роїк Д.Я. перебував щорічній відпустці.
Відповідно до ч. 4 статті 441 ЦПК України таке подання розглядається судом без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.
Дослідивши подання, матеріали виконавчого провадження суд вважає, що подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно Конституції України, ЦПК України обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Європейський суду з прав людини, зокрема, в рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Так, згідно ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадяни України» підставою для тимчасового обмеження у праві виїзду громадян України за кордон є :
- дія неврегульованих зобов'язань
- ухилення від виконання зобов'язань, покладених на громадянина судовим рішенням.
Відповідно до п. 19 ч. 3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, державний виконавець має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.
Зазначене узгоджується із ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 р. № 512/5.
Як визначено Судовою практикою щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України» Верховного Суду України від 01.02.2013 року ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)", вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» та у п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», позначає такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків; на момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.
Судом встановлено, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. знаходиться зведене виконавче провадження 59400034 до складу якого входять ВП№ 59399918, ВП №59398727, ВП№ 60767741 з виконання виконавчого листа № 521/10249/13-ц, 2/1519/1013/11 виданого Малиновський районним судом м. Одеси про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк».
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно зі ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
За ст. 313 Цивільного кодексу України фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Так, згідно ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадяни України» підставою для тимчасового обмеження у праві виїзду громадян України за кордон є дія неврегульованих зобов'язань, а також ухилення від виконання зобов'язань, покладених на громадянина судовим рішенням.
Як вбачається із вимог вищевказаного закону зазначені обставини мають бути у їх сукупності.
Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Вказане узгоджується із Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 р. № 512/5, за якою подання щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України до виконання зобов'язань за рішенням повинно містити, зокрема, докази підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань.
Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
З огляду на зазначене вище, саме на виконавця покладено обов'язок доказування ухилення від виконання рішення.
«Ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)", вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» та у п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. («Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України» Верховного Суду України від 01.02.2013 року).
Як вбачається із висновків Верховного Суду України, зроблених на підставі вищевказаних вимог закону та судової практики розгляду спірного питання особа може бути обмежена у праві виїзду за межі держави за наявності доведеності суду:
- факту невиконаного зобов'язання за рішенням суду
- об'єктивно наявного факту умисного ухилення боржника від виконання рішення суду
- наміру боржника вибути за межі України з метою ухилення від виконання зобов'язання, покладеного на нього рішенням суду.
Саме невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом строку, про що вказує приватний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього виконавчим написом обов'язків.
На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.
Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак, воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин. Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов'язання заходів визначається судом. Саме невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.
Так, в поданні державний виконавець вказує, що боржник ОСОБА_1 свої зобов'язання не виконує та від виконання їх ухиляється.
Докази, які свідчили б про те, що боржник ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього, в матеріалах подання відсутні.
Лише факт невиконання боржником самостійно зобов'язань (наявність встановленого судом неврегульованого зобов'язання) не свідчить про цілеспрямоване ухилення боржника від виконання покладених зобов'язань та про намір боржника вибути за межі України з цією метою.
Крім того, наміру боржника вибути за межі України задля ухилення від виконання зобов'язання також з матеріалів справи не вбачається.
Оскільки суд має повноваження щодо обмеження у праві виїзду боржника виключно у випадку його ухилення від виконання рішення суду, а належних доказів цілеспрямованого ухилення ОСОБА_1 від виконання рішення на час подання заявником не надано, як і доказів наміру боржника вибути за межі України з метою ухилення від виконання виконавчого листа, суд вважає, що подання приватного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника є необґрунтованим, та таким , що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 260, 353, 354, 441 ЦПК України, суд,
Подання Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа, за участю боржника ОСОБА_1 , стягувача ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк», - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі в 15 денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, а в разі її оскарження - після розгляду справи апеляційним судом, якщо вона не буде скасована.
Суддя Д.Я. Роїк