Справа № 467/1429/24
Провадження № 1-в/467/287/24
28.10.2024 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Арбузинка подання начальника державної установи «Південноукраїнська виправна колонія (№83)» ОСОБА_4 про вирішення питання про приведення вироку суду у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких Законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року за № 3886-1Х щодо засудженого
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Херсон Херсонської області, засудженого вироком Малиновського районного суду м.Одеси від 11 березня 2024 року за ч.4 ст. 185, ч.3 ст. 15, ч.4 ст. 185 КК України з застосуванням ч.1 ст. 70 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі
Начальник державної установи «Південноукраїнська виправна колонія (№83)» ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням про вирішення питання про приведення вироку суду у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких Законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року за № 3886-1Х щодо засудженого ОСОБА_5 , мотивуючи своє клопотання тим, що засуджений відбуває покарання у державній установі «Південноукраїнська виправна колонія (№83)» з 09 серпня 2024 року згідно вирокуМалиновського районного суду м.Одеси від 11 березня 2024 року.09 серпня 2024 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких Законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року за № 3886-1Х. Нині викрадення чужого майна є кримінально караним, якщо його вартість становить понад два неоподаткованих мінімуми доходів громадян. Матеріальний збиток, спричинений засудженим згідно вироку суду по епізоду від 28 грудня 2022 року не перевищує двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Таким чином, дії засудженого підпадають під дію ч.2 ст. 51 КпАП України, а не під дію КК України.
Представник колонії у судове засідання не з'явився.
Засуджений у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи в його відсутність.
Прокурор в судовому засіданні прохав відмовити у задоволенні подання, посилаючись на те, що вартість викраденого майна за епізодом від 15 лютого 2023 року (замах на вчинення крадіжки) і по епізоду крадіжки за епізодом від 15 січня 2023 року перевищує два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у 2023 році, тому відсутні підстави для звільнення засудженого від покарання на підставі ст. 74 КК України.
Заслухавши думку прокурора, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Згідно із ч. 1 ст.539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Пунктом 1 частини 2 статі 539 КПК України передбачено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2частини першої статті 537 цього Кодексу.
Відповідно до п.13 ч.1 ст.537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Частинами 2 і 3 статті 74 КК України передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання. Призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону. У разі якщо така межа передбачає більш м'який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з перерахуванням за правилами, встановленими частиною першою статті 72 цього Кодексу.
Початок строку покарання: 11 березня 2024 року. Кінець строку: 11 квітня 2029 року.
Вироком Малиновського районного суду м.Одеси від 11 березня 2024 року ОСОБА_5 засуджено за ч.4 ст. 185, ч.3 ст. 15, ч.4 ст. 185 КК України з застосуванням ч.1 ст. 70 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі.
Згідно вироку суду останній здійснив викрадення чужого майна: 28 грудня 2022 року на суму 1924 грн. 45 к., 15 січня 2023 року на суму 7899 грн. 20 к., а також вчинив замах на викрадення майна 15 лютого 2023 року на суму 25599 грн. 20 к.
На час, до якого відноситься інкриміноване засудженому діяння, положення ч. 1 ст. 51 КУпАП діяли в редакції Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за викрадення чужого майна» №1449-VI від 04.06.2009 (далі - Закон України №1449-VI від 04.06.2009), згідно з якими було встановлено адміністративну відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати.
Викрадення чужого майна вважалося дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищувала 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (ч. 3 ст. 51 КУпАП в редакції Закону України № 1449-VI від 04.06.2009).
Згідно з п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Відповідно до підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Положеннями ст. 185 КК України встановлено кримінальну відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжку).
У нормах КК України не встановлено розміру вартості майна, що є предметом крадіжки.
Таким чином, відповідно до ч. 3 ст. 51 КУпАП в редакції Закону України № 1449-VI від 04.06.2009 року у 2022 році та у 2023 році на час, до якого відносяться інкриміновані обвинуваченому діяння згідно вироку суду, крадіжка чужого майна вважалася дрібною, якщо вартість такого майна на момент здійснення правопорушення не перевищувала 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто відповідно 248,1 грн. і 268,4 грн. Якщо вартість викраденого майна перевищувала вказані суми, то наставала кримінальна відповідальність.
З 09.08.2024 року набув чинності Закон України № 3886-IX від 18.07.2024 року, яким статтю 51 КУпАП викладено в новій редакції. Зокрема, встановлено адміністративну відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 КУпАП в редакції Закону України № 3886-IX від 18.07.2024 року, чинній з 09.08.2024 року, встановлено адміністративну відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння (ч.2 ст. 4 КК України).
Згідно із ч.6 ст.3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Частиною 1 статті 5 КК України передбачено, що Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Таким чином, має місце часткова декриміналізація, а саме діянь, які полягають у крадіжці майна, вартістю до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Враховуючи зазначені зміни до законодавства, а також положення наведеної вище ч.2 ст. 4 КК України та ч.1 ст.5 КК України, таємне викрадення чужого майна вартістю до 2481 грн. і до 2684 грн. на час, до якого відносяться інкриміновані засудженому діяння (2022 і 2023 роки), кваліфікувалися б за ч. 1 ст. 51 КУпАП, як дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, а таємне викрадення чужого майна вартістю понад вказані суми - за ч.1 ст.185 КК України (крадіжка), а за наявності кваліфікуючих ознак (наприклад вчинення повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаної з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище) - за відповідною частиною статті 185 КК України.
За таких обставин, враховуючи, що вироком суду встановлено, що вартість викраденого майна за епізодом від 15 лютого 2023 року (замах на вчинення крадіжки) і по епізоду крадіжки за епізодом від 15 січня 2023 року перевищує два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у 2023 році, а розмір викраденого 28 грудня 2022 року не перевищує два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у 2022 році, з огляду на положення абз. 2 п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення покарання» про те, що покарання не призначається за окремим епізодами злочинної діяльності або за окремими пунктами статті (частини статті) КК, які не мають самостійної санкції, суд не знаходить підстав для звільнення засудженого від відбування покарання або зменшення покарання, призначеного вироком суду, на підставі ст. 74 КК України.
На підставі викладеного суд приходить до висновку про відмову у задоволенні подання.
Керуючись ст. ст. 537-539 КПК України, суд
Відмовити у задоволенні подання начальника державної установи «Південноукраїнська виправна колонія (№83)» ОСОБА_4 про вирішення питання про приведення вироку суду у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких Законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року за № 3886-1Х щодо засудженого ОСОБА_5 .
Ухвала може бути оскаржена протягом 7 днів з дня її оголошення до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області.
Суддя ОСОБА_1