Справа № 645/5255/24
Провадження № 1-в/645/142/24
28 жовтня 2024 року м. Харків
Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові подання начальника Немишлянского районного відділу філії Державної установи "Центр пробації" в Харківській області ОСОБА_3 про приведення вироку Московського районного суду м. Харкова від 10.02.2020 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідність до вимог Закону України від 18.07.2024 року «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів»,-
До Фрунзенського районного суду м. Харкова надійшло подання начальника Немишлянського районного відділу філії Державної установи "Центр пробації" в Харківській області про приведення вироку Московського районного суду м. Харкова від 10.02.2020 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідність до вимог Закону України від 18.07.2024 року «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Подання обґрунтовано тим, що 23.03.2020 року до Немишлянського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області для подальшого виконання надійшов вирок Московського районного суду м. Харкова від 10.02.2020, яким ОСОБА_4 визнано винним у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 15, ч. 1 ст. 185, ч.3 ст. 15 ч.2 ст. 185 та ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому таке покарання: - за ч. 2 ст.15, ч. 1 ст. 185 КК України у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі; - за ч. 3 ст.15, ч.2 ст. 185 КК України у вигляді 1 (одного) року 6 (шести) місяців позбавлення волі; - за ч. 2 ст. 185 КК України у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі. Відповідно до правил ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покарання остаточно призначено ОСОБА_4 покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі. Відповідно до правил ст.ст. 75, 76 КК України звільнено ОСОБА_4 від призначеного судом покарання з іспитовим строком на 2 (два) роки, зобов'язавши ОСОБА_4 відповідно до п.п. 1,2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України: -періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; -повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; -не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
09.08.2024 року набрав законної сили Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 року №3886-IX, яким внесено зміни до статті 51 КУпАП, згідно з якими викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати вважається дрібним, якщо його вартість на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно вироку Московського районного суду м. Харкова від 10.02.2020кримінальне правопорушення ОСОБА_4 вчинено 04.07.2017 року - матеріальна шкода 1350 грн.; 16.08.2017 року - матеріальна шкода 394 грн.; 31.10.2018 року - матеріальна шкода 340 грн. Оскільки завдана правопорушення ОСОБА_4 сума заподіяних збитків є меншою ніж два неоподаткованих мінімумів доходів громадян станом на відповідний рік, а тому уповноважений з питань пробації просить привести вирок Московського районного суду м. Харкова від 10.02.2020 у відповідність до кримінального кодексу України та застосувати положення частини 2 статті 74 Кримінального кодексу України.
Учасники судового розгляду в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися.
Представник органу пробації просив проводити розгляд подання без його участі.
Прокурор надала до суду заяву, в якій просила проводити розгляд подання без її участі та не заперечувала проти його задоволення.
При таких обставинах, суд вважає можливим розглянути вказане подання без участі учасників, так як відповідно до ч. 4 ст. 539 КПК України, неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом або особа повідомила про поважні причини неприбуття.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає клопотання таким, що підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Пункт 13 частини 1 статті 537 КПК України передбачає, що під час виконання вироків суд, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-IX (далі - Законом № 3886-IX), який набрав чинності 09 серпня 2024 року, встановлено, що дії щодо викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - є дрібною крадіжкою, за яку настає відповідальність за ст. 51 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону №3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною 2 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону №3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Згідно з п.5 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Відповідно до пп. 169.1.1 пункту 169.1 ст.169 Податкового кодексу України, податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
З вироку Московського районного суду м. Харкова від 10.02.2020 вбачається, що події, за якими був засуджений ОСОБА_4 відбулись: 04.07.2017 року (епізод за ч. 2 ст.15, ч. 1 ст. 185 КК України), з матеріальною шкодою, яка могла бути спричинена ОСОБА_5 у розмірі 1350 грн.; 16.08.2017 року (епізод за ч. 3 ст.15, ч.2 ст. 185 КК України), з матеріальною шкодою, яка могла бути спричинена ОСОБА_6 у розмірі 394 грн.; 31.10.2018 року (епізод за ч. 2 ст. 185 КК України), з матеріальною шкодою, яка була спричинена ОСОБА_7 у розмірі 340 грн.
Оскільки зміни, внесені Законом № 3886?IX, мають зворотну дію в часі, у ході з'ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та підпункту 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України.
Такого висновку дійшла Об'єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у постанові від 07.10.2024 року у справі № 278/1566/21.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб становив працездатних осіб - 1600 грн.
Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб становив працездатних осіб - 1762 грн.
Таким чином, відповідно до статті 51 КУпАП, в редакції закону станом на 09 серпня 2024 року, з огляду на зміст положень Податкового кодексу України та Закону № 3886-IX, крадіжка чужого майна вважається дрібною, якщо вартість такого майна на момент здійснення правопорушення, тобто станом на 2017-2018 р.р., не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Конституційний Суд України в рішенні від 19 квітня 2000 року № 6-рп/2000 (справа про зворотну дію кримінального закону в часі) розтлумачив положення ст. 58 Конституції України щодо зворотної дії у часі кримінально-правової норми, яка пом'якшує або скасовує відповідальність особи, вказавши, що це стосується випадків: коли в диспозиції норми зменшено коло предметів посягання; виключено зі складу злочину якісь альтернативні суспільно-небезпечні наслідки; обмежено відповідальність особи шляхом конкретизації в бік звуження форми вчинення злочину; звужено зміст кваліфікуючих ознак тощо.
Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого КК (ч. 1 ст. 2 КК України).
Положеннями ч. 1 ст. 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч. 6 ст. 3 КК України).
Відповідно до ч.ч. 2,3 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.
Частиною першою статті 5 КК України визначено, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Cтаття 74 КК України встановлює кримінально-правовий наслідок зворотної дії закону, що скасовує кримінальну протиправність діяння, зокрема якщо злочин декриміналізовано після набуття законної сили вироком суду. Так, особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання. Призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону. У разі якщо така межа передбачає більш м'який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з перерахуванням за правилами, встановленими частиною першою статті 72 цього Кодексу (ч.ч.2,3 ст. 74 КК України).
За таких обставин, враховуючи часткову декриміналізацію, введену Законом України від 18 липня 2024 року № 3886-IX, на підставі ч. 1 ст. 5, ч. 2 ст. 74 КК України, з огляду на передбачений у ст. 58 Конституції України і ст. 5 КК України принцип зворотної дії закону в часі та те, що вартість таємно викраденого майна згідно вироку Московського районного суду м. Харкова від 10.02.2020 , яким ОСОБА_4 був засуджений, була меншою за розмір, з якого настає кримінальна відповідальність, суд приходить до висновку, що подання Немишлянського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області про приведення вироку суду у відповідність та звільнення ОСОБА_4 від призначеного за вироком покарання підлягає задоволенню.
Керуючись ст.74 КК України, Закону України №3886-ІХ від 18 липня 2024 року "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів", ст. 372, 537, 539 КПК України, суд
Подання начальника Немишлянского районного відділу філії Державної установи "Центр пробації" в Харківській області ОСОБА_3 задовольнити.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити від відбування покарання за вироком Московського районного суду м. Харкова від 10.02.2020 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 15, ч. 1 ст. 185, ч.3 ст. 15 ч.2 ст. 185 та ч. 2 ст. 185 КК України, на підставі ст. 74 КК України у зв'язку з усуненням караності діяння.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо вона не скасована, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст ухвали виготовлено 28.10.2024.
Головуючий суддя ОСОБА_1