465/5127/24
2/465/2680/24
Іменем України
24.10.2024 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого - судді Мартьянової С.М.
за участю секретаря - Сеньків А.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ПРОЦЕНТ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ТзОВ «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» звернулось в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до укладеного кредитного договору № 1157-913-1 від 19.10.2023 року, між ТзОВ «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» та ОСОБА_1 , відповідач отримала кредит у розмірі 5000,00 грн. строком на 365 днів ( до 18.10.2024 ) шляхом переказу на її платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «Райффайзен Банк» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,5% від суми кредиту за кожен день користування (1277,5% річних)
Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до ЗУ «Про електрону комерцію».
Сума кредиту по укладеному кредитному договору, перераховується на платіжну картку відповідача, яка була верифікована шляхом блокування певної суми коштів або іншим способом за правилами міжнародних платіжних систем.
Таким чином, виключно особа відповідача може отримати кредит на належну їй платіжну картку НОМЕР_1 після укладання кредитного договору.
Електронний підпис з одноразовим ідентифікатором 822790 направлявся відповідачу 19.10.2023 року о 14:36:21 год. шляхом надсилання повідомлення на мобільний номер НОМЕР_2 , який зазначений у кредитному договорі та ІТС.
Кредитний договір був підписаний 19.10.2023 о 14:36:27 год. шляхом введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором 822790 в особистому кабінеті на веб-сайті в мережі Інтернет.
Кредитні кошти були відправлені відповідачу 29.10.2023 року на платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «Райффайзен Банк».
У межах строку кредитування відповідач зобов'язана сплачувати позивачу проценти періодичними платежами кожні 14 днів.
Починаючи з 02.11.2023 року, відповідач має обов'язок незалежно від пред'явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом, однак в порушення зобов'язань не сплачує її.
Позивач звертає стягнення виключно на прострочені до оплати проценти за користуванням кредитом за період з 19.10.2023 року по 13.06.2024 року.
У зв'язку з порушенням зобов'язань, заборгованість відповідача за кредитним договором по нарахованим та не сплаченим процентам станом на 13.06.2024 року становить 41650,00 гривень за період з 19.10.2024 року по 13.06.2024 року, що нараховані відповідно до п. 1.2. Кредитного договору за ставкою 3,5 % за кожен день користування кредитом (1277,5% річних) та графіку платежів.
У зв'язку з вищевикладеним представник позивача і був змушений звернутися до суду з даними позовними вимогами.
Ухвалою суду від 06.08.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі. Визначено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначено цивільну справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» про витребування доказів - задоволено.
27.09.2024 року від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просила суд відмовити у задоволенні позовних вимоги та провадження у справі закрити, посилаючись на наступні обставини.
Так, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по нарахованим та несплаченим процентам в розмірі 41650,00 грн. яка складається з: прострочена заборгованість за кредитом - 5000,00 грн.; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 41650,00 грн.
Проте, позивачем не надано пояснення щодо суми заборгованості кредиту у сумі 41650,00 грн.
Належного розрахунку, який би узгоджувався із матеріалами справи, умовами кредитного договору, позивач не представив, хоча в цій частині саме на ньому лежить процесуальний обов'язок доказування, а тому цей позов не може бути задоволений, оскільки він є необґрунтованим, а позовні вимоги - недоведені.
Надані позивачем виписка та розрахунок заборгованості за кредитом, підготовлені робітниками ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» - є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідачів. Сама позовна заява не містить таких даних, а лише констатує наявність недоказаного розміру всієї суми непогашеного кредиту.
Документами, які можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені згідно нормам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки лише первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та складені під час здійснення господарської операції - є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.
Проте, позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту та його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, та ін.), тому не має підстав вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем, а також суми відсотків, зазначені в розрахунку та довідці є правильними.
При цьому, матеріали справи також не містять відомостей, що підтверджують факт наявності заборгованості відповідача за кредитним договором у розмірі 41 650, 00 грн.
Доведеність наявної суми заборгованості за кредитним договором, є обов'язком позивача, який він не виконав, оскільки не довів належними та допустимими доказами її розмір.
Позивач, також, вважає що Договір, укладений між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» є таким, що порушує її права як споживача, та підлягає визнанню недійсним в частині нарахування процентів за користування кредитом за Договором № 1157-913-1 від 19.10.2023 року.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» не надано суду доказів оформлення та укладання між сторонами та відповідно отримання позичальником Умов та Правил надання банківських послуг, Пам'ятки клієнта і Тарифів, щоб в сукупності із Заявою, свідчило про укладений у належній формі договір між сторонами про надання банківських послуг.
Також звертає увагу, що розмір нарахованої пені, значно перевищує розмір заборгованості за кредитом.
03.10.2024 року через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому він, зокрема, зазначає наступне.
Так, позивач зазначає, що договір було укладено в електронній формі та підписаний електронним підписом з одноразовим ідентифікатором кредитного договором та отримання кредиту.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 ЗУ «Про електрону комерцію», є оригіналом такого документу.
Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті https://procent.com.ua.
Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
При цьому, укладення Відповідачем з Позивачем Договору № 1157-913-1 від 19.10.2023р. це право, а не обов'язок Відповідача, яке було реалізовано на власний розсуд Відповідачем, який є вільним у своєму виборі.
При цьому Відповідач не був обмежений ні у часі для ознайомлення з умовами кредитування, ні у часі для ознайомлення з самим Договором.
Також Відповідач не обмежений у проведенні порівняльного аналізу кредитного договору, умов кредитування, які були у ТОВ «ФК «Процент» з іншими, які пропонуються різними небанківськими фінансовими установами або банками на ринку надання фінансових послуг, а саме кредитування.
Окрім цього, звертаємо увагу, що будь-які зміни умов Договору № 1157-913-1 від 19.10.2023 р. не вносилися.
Щодо нарахування Позивачем відсотків за Договором № 1157-913-1 від 19.10.2023 року повідомляємо наступне.
Відповідно до укладеного Кредитного договору № 1157-913-1 від 19.10.2023 року
між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» та ОСОБА_1 , Відповідач отримала кредит у розмірі 5000,00 гривень, строком на 365 днів (до 18.10.2024 року), шляхом переказу на її платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,5 % від суми кредиту за кожен день користування (1277,5% річних).
Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до п. 1.2. Кредитного договору, Позивач нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі 3,5 % від суми кредиту за кожен день користування (1277,5% річних).
Строк надання кредиту відповідно до п. 1.3. Кредитного договору становить 365 днів.
Відповідно до п.1.3. періодичність платежів зі сплати процентів ставлять кожні 30 днів, що відображено в Додатку № 1 до Кредитного договору.
Відповідно до п.п. 2.4.1. Кредитного договору, позичальник зобов'язується у встановлений строк (п. 1.3. Кредитного договору) повернути кредит та сплатити проценти за його користування.
Відповідно до п. 4.2 Кредитного договору, нарахування процентів за Кредитним договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються щоденно, з дня його надання позичальнику (дня перерахування грошових коштів на електронний платіжний засіб позичальника), до дня повернення суми кредиту, визначеної у пункту 1.1. Кредитного договору (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариства, зазначений у пункті 8 цього Договору) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.
Таким чином, у межах строку кредитування Відповідач зобов'язаний сплачувати позивачу проценти періодичними платежами кожні 30 днів.
Починаючи з 02.11.2023 року, Відповідач має обов'язок незалежно від пред'явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом, однак в порушення зобов'язань не сплачує її.
Відповідач своєчасно не сплатила нараховані відсотки відповідно до Графіку платежів, в зв'язку з чим виникла заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом починаючи з 02.11.2023 року, що має відображення у Розрахунку заборгованості, порушує умови Кредитного договору, не виконує взятих на себе зобов'язань.
Позивач звертає стягнення виключно на прострочені до оплати проценти за користування кредитом за період з 19.10.2023 року по 13.06.2024 року.
Позивач не вимагає дострокового повернення суми кредиту відповідно до п. 2.1.2, 2.1.6, 4.7 Кредитного договору, ч. 2 ст. 1050 ЦК України, ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування».
Таким чином, в порушення умов Кредитного договору а також ст. ст. 509, 526, 1054
ЦК України, Відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконала.
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань, заборгованість відповідача за Кредитним договором по нарахованим та не сплаченим процентам станом на 13.06.2024 року становить 41650,00 гривень за період з 19.10.2023 року по 13.06.2024 року, що нараховані відповідно до п. 1.2. Кредитного договору за ставкою 3,5 % за кожен день користування кредитом (1277,5% річних) та Графіку платежів.
Не виконуючи належним чином зобов'язання за вказаним Кредитним договором, Відповідач порушив зазначені вище норми законодавства та умови Кредитного Договору.
22.11.2023р. прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІX (набрав чинності 24.12.2023), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп.6 п.5 Розділу І Закону №3498-IX) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІX).
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
При цьому, згідно п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи:
?? з 24.12.2023 денна ставка має бути не більше 2,5%,
?? з 22.04.2023 - денна ставка не більше 1,5% = з 20.08.2023 - денна ставка не більше 1%.
Відповідно до п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №3498-1X, дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Оскільки, строк дії Кредитного договору не продовжувався, то відповідно законодавче обмеження по встановленню денної процентної ставки на даний Кредитний договір не поширюється.
Сторони в судове засідання не з'явилися, від представника позивача в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, проти ухвалення рішення не заперечував.
Від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи без її участі.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 19.10.2023 ОСОБА_1 уклала із ТзОВ "ФК "ПРОЦЕНТ" кредитний договір №1157-913-1, за умовами якого позичальник зобов'язувався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, інші платежі, визначені даним договором. (далі Договір)
Відповідно до п.1.1. Договору, на умовах встановлених цим договором, Товариство зобов'язується надати позичальникові грошові кошти в розмірі 5000,00 на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користуванням кредитом в строки визначені цим Договором.
Згідно п.1.2. Договору, процентна ставка за користуванням Кредитом становить 3,5% від суми Кредиту за кожен день (річна процентна ставка становить 1277.50%) користування кредитом.
Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою.
Строк надання кредиту становить 365 днів, з сплатою кредиту в кінці строку користування згідно Додатку №1 до цього договору. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 14 днів. (п. 1.3. Договору)
Товариство здійснює переказ суми кредиту на електронний платіжний засіб 414950хххххх3697, що належить позичальникові. (п.1.7. Договору)
Відповідно до п.3.3. Договору позичальник сплачує Товариству проценти за неправомірне користування грошовими коштами за процентною ставко - 3,5 % (річна процента ставка становить 1277,50%) від суми несвоєчасно повернутих грошових коштів переданих позичальнику за цим Договором (суми кредиту) за кожен день користування.
Даний договір підписаний електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 822790.
ТзОВ «ФК «Процент» перераховано на платіжну картку ОСОБА_1 перераховано 5000,00 грн.
Згідно розрахунку заборгованості (щоденні нарахування і погашення) за Договором №1157-913-1 від 19.10.2023 станом на 13.06.2024 року загальна заборгованість ОСОБА_1 становить 46650,00 грн., яка складається з: строкової заборгованості за сумою кредиту становить 5000,00 грн та простроченої заборгованості по несплаченим процентам за користування кредитом становить 41650,00 грн.
Згідно інформації про рахунок за період виписки 19.10.2023 - 24.10.2023 вбачається, що 19.10.2023 на платіжну картку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 нараховано 5000,00 грн.
Відповідно до ст.1054ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Згідно із ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Статтею 629ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з письмових матеріалів справи, товариством повністю було виконано умови кредитного договору та надано відповідачу обумовлену останнім суму кредиту.
Однак, відповідачка грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договорів не повернула, що призвело до виникнення заборгованості за договорами. Таким чином, в порушення умов кредитних договорів, а також вимог ст. ст. 509, 526, 1054ЦК України відповідач зобов'язання за вказаним вище договорів не виконала.
Відповідно до ст.610ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним договором.
Статтею 525ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст.615ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Розрахунок загальної суми заборгованості відповідача по кредитному договору наданий суду і відповідає вимогам закону.
Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Таким чином, виходячи із вищенаведеного суд прийшов до висновку про те, що відповідач ухиляється від виконання взятих на себе договорами зобов'язань, що є порушенням норм чинного законодавства України та умов вказаних договорів.
Зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, розрахунок розміру заборгованості, суд вважає, що відомості, які вони містять, відповідають дійсним обставинам справи.
Отже, беручи до уваги вищевикладене, у зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань, заборгованість відповідача за Кредитним договором по нарахованим та не сплаченим процентам станом на 13.06.2024 року становить 41650,00 грн. за період з 19.10.2023 року по 13.06.2024 року, що нараховані відповідно до п.1.2. Кредитного договору за ставкою 3,5% за кожен день користування кредитом (1277,5% річних) та графіку платежів.
Крім того, наданий суду відповідачем відзив на позовну заяву не спростовує факту укладання договору, наданого суду розрахунку заборгованості та факту отримання відповідачем грошових коштів. Також, заперечення висловлені в цьому відзиві відповідачем суд оцінює критично, оскільки укладаючи Договір позики, вона була повідомлена про розмір відсотків, порядок сплати, та інші суттєві обставини договору, і добровільно уклала цей договір та користувалася отриманими коштами.
Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, викладених у статтях 12 і 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 77, ч. 2 ст. 78, ч. 1 ст. 80 ЦПК України, належними докази,які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Виходячи з аналізу наведених норм Закону та встановлених судом обставин неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, що призвело до виникнення заборгованості, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме сплачений судовий збір у сумі 2422,40 грн. за подання позовної заяви.
Також, позивач просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.
Згідно п.1) ч.3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу;
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон), гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно ч.1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч.2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами
Згідно ч.3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №751/3840/15-ц:
«На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані:
договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.);
розрахунок наданих послуг;
документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.).
Саме наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.»
На підтвердження розміру фактично понесених витрат на правову допомогу представником позивача надано суду наступні документи:
-копію договору №03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03.06.2024 року;
-копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю;
-копію довіреності ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» на ім'я адвоката Руденка К.В.;
-копію акта приймання-передачі наданих послуг № 1 до договору від 03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03 червня 2024 від 07 червня 2024 року;
-копію витягу з реєстру №1 до акті приймання-передачі наданих послуг №1 до договору №03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03 червня 2024 року від 07 червня 2024 року.
-копію платіжної інструкції № 540 від 07 червня 2024 року.
Згідно правового висновку Верховного Суду в постанові від 19 квітня 2023 року у справі №760/10847/20-ц, «для визначення розміру витрат на правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому, витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).
Саме такою є правова позиція Верховного Суду, висловлена Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).
Зазначена правова позиція є незмінною, вона безпосередньо передбачена положеннями пункту 1 частини другої статті 137, частини восьмої статті 141 ЦПК України».
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Таким чином, суд вважає, що витрати в розмірі 10 000 грн. не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також суперечить принципу розподілу таких витрат, з матеріалів справи слідує відсутність співмірності з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх необхідністю.
Однак, беручі до уваги, що рішенням суду позов задоволено, чим відновлено порушене право позивача, що дає суду зазначити про здійснення адвокатом належного захисту в суді, але з урахуванням принципу співмірності затрат на правничу допомогу, необхідно зменшити розмір стягнень з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу до 5 000,00 грн, яка відповідає розумному розміру.
Керуючись ст. ст. 10, 12, 76, 77, 80, 81, 133, 137, 141, 259, 263-265 ЦПК України,-
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ПРОЦЕНТ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ПРОЦЕНТ" заборгованість за кредитним договором № 1157-913-1 від 19.10.2023 року по нарахованим та несплаченим процентам у розмірі 41650 (сорок одна тисяча шістсот п'ятдесят) гривень 00 копійок за період з 19.10.2023 року по 13.06.2024 року, що нараховані відповідно до п.1.2 Кредитного договору за ставкою 3.5 % за кожен день користування кредитом (1277,5% річних)
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Львівського апеляційного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Найменування сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ», місцезнаходження за адресою: 04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, б. 48, ЄДРПОУ 41466388.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Мартьянова С.М.