465/1682/22
2/465/377/24
Іменем України
24.10.2024 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючої-судді Мартьянової С.М.
при секретарі судового засідання - Сеньків А.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради, третя особа ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю,
ОСОБА_1 звернулася з позовною заявою, яка в подальшому була уточнена, про визнання права власності за набувальною давністю, та просила суд ухвалити рішення яким визнати за позивачем право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , належну померлому ОСОБА_3 за правилами набувальної давності.
В обґрунтування заявлених вимог покликається на те, що вона була одружена зі своїм чоловіком, ОСОБА_3 , впродовж багатьох років.
Згодом позивач та її чоловік розлучилися, проте продовжили проживати спільно без укладення нового шлюбу.
Увесь цей час, позивач з чоловіком ОСОБА_3 разом проживали у квартирі АДРЕСА_1 . Ця квартира належала позивачу та її чоловіку на праві спільної сумісної власності.
ОСОБА_3 помер.
Враховуючи те, що у позивача та її чоловіка немає дітей і те, що вони проживали спільно без укладення шлюбу, 1/3 частка квартири, яка належала ОСОБА_3 , не була ніким успадкована і залишилась без власника. Тож після його смерті позивач продовжувала проживати у цій квартирі та утримувала її самостійно.
Враховуючи вищезазначене, позивача володіла квартирою АДРЕСА_1 , добросовісно, відкрито та безперервно упродовж більше 20-ти років, відповідно до вимог статті 344 ЦК України.
У зв'язку з вищевикладеним позивач була змушені звернутися до суду з даними позовними вимогами.
Дана цивільна справа перебувала в провадженні судді Гладишевої Х.В.
Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова Гладишевої Х.В. від 14.04.2022 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.
08.06.2022 року позивач подала заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова Гладишевої Х.В. від 09.06.2022 року прийнято позовну заяву та відкрито провадження у цивільній справі. Справи визначено розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.
12.08.2022 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на наступні обставини.
Так, як вбачається з матеріалів справи, позивач був обізнаний про те, що співвласником квартири АДРЕСА_1 , яка є предметом спору та на яку вона просить визнати право власності за набувальною давністю, був ОСОБА_3 .
В 1997 році спірна квартира була передана у спільну сумісну власність ОСОБА_4 , ОСОБА_1 (позивачу по справі), ОСОБА_3 , та видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2 від 17.06.1997р. виконкомом Львівської міської Ради народних депутатів згідно розпорядження №386 від 17.06. 1997р.
Отже, не можна вважати володіння позивачем квартирою, яка залишилась після смерті ОСОБА_3 , добросовісним в розумінні статті 344 ЦКУкраїни. Смерть ОСОБА_3 та відсутність спадкоємців, які могли б прийняти спадщину після його смерті, не дають позивачу підстав для того, щоб вважати користування чужим майном правомірним.
Крім того, позивачем не надано доказів того, що співвласник квартири ОСОБА_3 помер.
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухому майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна щодо квартири АДРЕСА_1 , вбачається, що позивач оформила свідоцтво про право на спадщину за законом, серія та номер 5-1044, видане 19.10.2017 П'ятою Львівською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_4 та згодом, а саме, 15.08.2019 р. уклала договір дарування 1/3 частки квартири вказаної квартири на ім?я ОСОБА_2 (договір дарування частки квартири укладений 15.08.2019р.).
Одним із співласників 1/3 частки спірної квартири на даний час є ОСОБА_2 , яку позивач не залучила до розгляду справи. А відповідно до позовних вимог претендує на визнання права власності за набувальною давністю на квартиру в цілому, отже і на частку квартири яка була подарована і має власника.
Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова Гладишевої Х.В. від 06.09.2022 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Остапіва Романа Юрійовича про витребування доказів та залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору- задоволено.
Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова Гладишевої Х.В. від 15.11.2022 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Остапіва Романа Юрійовича про витребування доказів - задоволено.
У зв'язку з 06 січня 2023 року зі штату Франківського районного суду м. Львова судді Рівненського районного суду Рівненської області Гладишевої Христини Володимирівни у зв'язку з закінчення строку її відрядження до Франківського районного суду м. Львова (наказ №1/квід 06.01.2023року) на виконання рішення зборів суддів №1 від 16.01.2023 року та на підставі акту приймання-передавання справ та документів від 09.01.2023 року, на підставі розпорядження керівника апарату №715/Р від 29.03.2023 року, згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями 29.03.2023 року матеріали цивільної справи №465/1682/22 передані в провадження судді Мартьяновій С.М.
Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова Мартьянової С.М. від 15.05.2023 року прийнято до розгляду цивільну справу. Розгляд справи визначено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова Мартьянової С.М. від 16.11.2023 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Сторони в судове засідання не з'явились, від представника позивача в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без його участі, уточнені позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити, а також просив судові витрати залишити за позивачем.
Від представника відповідача в матеріалах справи міститься заява, в якій вона просила суд провести розгляд справи без її участі, а також прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Від третьої особи ОСОБА_2 в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала та просила суд їх задовольнити.
Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оглянувши матеріали справи, перевіривши інші докази, зібрані в справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.
Згідно до ч. 1 ст.16, п. 1 ч. 2 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Відповідно до статті 328ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з положеннями ч. 1, ч. 4ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Згідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Судом встановлено, що з копії свідоцтва про право власності на квартиру (будинок) від 17.06.1997 року вбачається, що квартира за адресою АДРЕСА_3 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 та членам її сім'ї.
02.05.2022 року ОСОБА_1 видана довідка ЛКП «Магістральне» про те, що вона є власником квартири по АДРЕСА_3 , а також про ет, що заборгованості по утриманню будинку та прибудинкової території станом на 01 квітня 2022 року немає.
Згідно довідки з місця проживання про склад сім'ї і прописки від 02.05.2022 року за адресою АДРЕСА_3 зареєстрована 1 особа: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 Дата реєстрації 22.11.1978.
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухому майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна щодо квартири АДРЕСА_1 , вбачається, що позивач оформила свідоцтво про право на спадщину за законом, серія та номер 5-1044 після смерті ОСОБА_5 та видане 19.10.2017 П'ятою Львівською державною нотаріальною конторою та 15.08.2019 р. уклала договір дарування 1/3 частки квартири вказаної квартири на ім?я ОСОБА_2 .
Також в матеріалах справи міститься договір дарування дарування 1/3 частки квартири від 15.08.2019 року, який укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , стосовно 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Завійською Ю.Л.
Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію смерті від 29.11.2022 року ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Львові, причина смерті запалення легень.
З відповіді П'ятої державної нотаріальної контори Львівської області вбачається, що згідно Інформаційної довідки зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №78165363 станом на 29 серпня 2024 року інформація щодо заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 відсутня.
Отже, матеріалами справи підтверджено, що позивач відрито, безперервно володіє спірною квартирою, поводячись із нею як власник.
Судом встановлено, що позивач правомірно, добросовісно заволодів спірним чужим майном, вважаючи себе його власником. Також встановлено безтитульне, без відповідної правової підстави, володіння позивачем зазначеною квартирою, власник якої відсутній.
У постанові від 01.08.2018 у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому без титульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, без титульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.
Дана правова позиція підтримана в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 №910/17274/17, і, зокрема, вказано, що оскільки за змістом частини першої статті 344 Цивільного кодексу України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном на певних правових підставах, які в подальшому відпали, подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Адже володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності, оскільки у цьому разі володілець володіє майном не як власник.
Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об'єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об'єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.
Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець незобов'язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.
Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю.
Згідно до п.8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила статті 344 Цивільного кодексуУкраїни про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» №5 від 7.02.2014 року при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: - володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; - володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; - володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.
П. 11 вказаної Постанови передбачає, що враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.
Відповідно до правової позиції, викладеній у Постанові Верховного суду від 28.04.2020 року, справа № 552\1354\18 володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.
Разом із цим добросовісність свідчить про те, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном..
Тобто, давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.
Умовами набуття права власності за набувальною давністю на підставі статті 344 Цивільного кодексу України є: наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; законність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна (нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери) право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду.
Саме такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17.
Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов'язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.
Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року у справі № 200/13140/16-ц (провадження № 61-11835св19)
В ході розгляду справи встановлено, що позивач більше 10 років по день розгляду справи, продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном, а саме 1/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_3 . Заволодіння майном не відбулося з порушенням норм права, права інших осіб, зокрема третьої особи ОСОБА_2 не були порушені, а тому позивач набула право власності на вказану частину квартири за набувальною давністю, на підставі ч. 1ст. 344 ЦК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.16,328,344,392 ЦК України, ст.10 - 13,19,81,89,258,259,263-265,268 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради, третя особа ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю- задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 а належну померлому ОСОБА_3 за набувальною давністю.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Найменування сторін та учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідач: Територіальна громади м. Львова в особі Львівської міської ради, місцезнаходження за адресою: м. Львів, пл. Ринок, б. 1, код ЄДРПОУ 04055896.
Третя особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 .
Суддя Мартьянова С.М.