465/1265/23
2/465/427/24
Іменем України
15-16.10.2024 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді - Мартьянової С.М.
при секретарі судового засідання - Сеньків А.Т.
за участі:
представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про виділ в натурі (поділ) майна, що є у спільній частковій власності,
17.02.2023 року до Франківського районного суду м. Львова звернулась ОСОБА_3 , в особі свого представника ОСОБА_1 з позовною заявою до ОСОБА_4 про виділ в натурі (поділ) майна, що є у спільній частковій власності, в якій просила суд здійснити поділ житлового будинку АДРЕСА_1 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , наступним чином: визнати за ОСОБА_3 право власності на приміщення житлового будинку АДРЕСА_1 , а саме: 2-1 тамбур 3,9 кв.м.; 2-2 коридор 2,9 кв.м.; 2-3 кухня 14,6 кв.м.; 2-4 санвузол - 8,5 кв.м.; 2-5 житлова 15,4 кв.м.; 2-6 житлова 17,8 кв.м.; 2-7 сходи 3,0 кв.м.; 2-8 тераса 2,1 кв.м.; 2-9 балкон 0,6 кв.м.; 2-10 балкон 0,6 кв.м. Разом по будинку 66,2 кв.м., самовільно побудований гараж літ «Г»; Визнати за ОСОБА_4 право власності на приміщення житлового будинку АДРЕСА_1 , а саме: 1-1 4,6 кв.м.; 1-2 9,2 кв.м.; 1-3 1,2 кв.м.; 1-4 2,1 кв.м.; 1-5 4,6 кв.м.; 1-6 11,4 кв.м.; 1-7 12,6 кв.м.; 1-8 20,9 кв.м. Разом по будинку 66,6 кв.м.; гараж літ «Б» та сарай під літ «В»; Залишити в спільному користуванні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 приміщення підвалу житлового будинку АДРЕСА_1 , а саме: І/31,1 м.кв.; II/10,4 м.кв. загальною площею 41,5 кв.м.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ОСОБА_3 є власником 1/3 житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідною частиною господарських будівель та споруд на підставі Договору дарування частини житлового будинку від 19.07.2001, посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області та зареєстрованого в реєстрі за № 4530.
ОСОБА_4 є власником 2/3 житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідною частиною господарських будівель та споруд на підставі Договору дарування 2/3 частин житлового будинку від 10.12.2004, посвідченого державним нотаріусом Першої Львівської державної нотаріальної контори Гусар Л.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 1-3815.
03.07.1954 ОСОБА_5 (забудовник та перший власник) уклав з житловим управлінням виконкому Львівської міської ради депутатів трудящих договір на право будівництва дома і безстрокового користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 .
17.05.1957 ОСОБА_5 на етапі будівництва уклав із ОСОБА_6 договір купівлі-продажу, згідно з якою продав останній 2/3 частини будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Цього ж дня - 17.05.1957 між попередніми співвласниками будинку був нотаріально посвідчений договір про порядок користування будинковолодінням АДРЕСА_1 .
Згідно з вказаним договором ОСОБА_5 (власник його частки станом на сьогодні є позивач) відходить частина дому, яка складається із двох кімнат і однієї кухні, трьох стрихів, уборної, які розміщені на другому поверсі (мансарді), а в користуванні ОСОБА_6 (власник її частки станом на сьогодні є Відповідач) відходить частина домоволодіння, яка складається з двох кімнат і одної кухні, мазнички, уборної, коридору і передпокою, які розміщені на першому поверсі.
В спільне користування відходять: вхід на земельну ділянку та подвір?я, яке є за будинком з східної сторони.
Цим же договором, попередні співвласники встановили, що огородом будуть користуватися слідуючи: кусок огороду перед будинком із з південної сторони від будинку в половинній частині буде користуватися ОСОБА_6 , а друга половина огороду, з північної сторони, буде користуватися ОСОБА_5
01.08.1959 вказаний будинок був завершений будівництвом в один поверх, з мансардою та складався з 2-х квартир.
03.12.1959 між наступним співвласником після ОСОБА_5 - ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , знову був нотаріально посвідчений договір про порядок користування будинковолодінням АДРЕСА_1 .
Зазначений договір від 03.12.1959 є аналогічним за змістом договору від 17.05.1957 про користування будинковолодінням.
17.11.1965 між наступним співвласником після ОСОБА_7 - ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , знову був нотаріально посвідчений договір про порядок користування будинковолодінням АДРЕСА_1 .
Зазначений договір від 17.11.1965 є аналогічним за змістом договорам від 17.05.1957 та від 03.12.1957 про користування будинковолодінням.
Після цього, жодних добудов чи прибудов до будинку за адресою: АДРЕСА_1 ні сторонами, ні попередніми власниками не здійснювалося.
Таким чином, будинок АДРЕСА_1 був реально розділений між його співвласниками, однак, незважаючи на зазначене, будинок в державному реєстрі права власності на нерухоме майно був зареєстрований в співвідношенні часток 1/3 та 2/3 за співвласниками.
07.08.2003 на замовлення співвласників ОСОБА_3 (позивач) та ОСОБА_9 (співвласник, яка подарувала свою частку будинковолодіння відповідачу) Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки складено висновок про визначення ідеальних долей між співвласниками від 07.08.2003 № 2/5831.
Згідно з вказаним висновком від 07.08.2003 ОСОБА_9 займає наступні приміщення: 1-1/4,6 м.кв.; 1-2/9,2 м.кв.; 1-3/1,2 м.кв.; 1-4/2,1 м.кв.; 1-5/4,6 м.кв.; 1-6/11,4 м. кв.; 1-7/12,6 м.кв.; 1-8/20,9 м.кв., загальною площею 66,6 м.кв., що становить 57% від всього будинковолодіння або 57/100 ідеальної частки.
Також, даним висновком від 07.08.2003 ОСОБА_3 , займає наступні приміщення: 2-1/3,9 м.кв.; 2-2/2,1 м.кв.; 2-3/11,1 м.кв.; 2-4/4,2 м.кв.; 2-5/15,4 м.кв.; 2-6/9,6 м.кв.; 2- 7/3,0 м.кв.; 2-8/2,1 м.кв.; 2-9/0,6 м.кв.; 2-10/0,6 м.кв., загальною площею 55,6 м.кв., що становить 43% від всього будинковолодіння або 43/100 ідеальної частки.
Приміщення І/31,1 м.кв.; II/10,4 м.кв. (в підвалі) - загальною площею 41,5 кв.м. - знаходяться в спільному користуванні між співвласниками.
ОСОБА_9 , також займає господарські будівлі: Б-гараж та В-сарай.
Окрім цього, ОСОБА_3 самовільно побудувала гараж під літ. «Г» про що зазначено в реєстрі речових прав на нерухоме майно (витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно від 15.11.2005). Загальна площа будинку, яка не змінювалася з 1959 року згідно з вище переліченими документами та інформаціє з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.02.2023, складає 163,7 м.кв.
Однак, незважаючи на те, що будиноковолодіння між сторонами було поділено ще з часу його побудови, згідно з правовстановлюючими документами та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, будинковолодіння зареєстровано за сторонами як спільна часткова власність (1/3 та 2/3 частки відповідно за позивачем та відповідачем).
У зв'язку з цим, на замовлення Позивача експертом ОСОБА_10 складено Висновок експертного будівельно-технічного дослідження від 27.12.2022 № 20-22Д.
Так, згідно з Висновком експертного будівельно-технічного дослідження від 27.12.2022 N№ 20-22Д, дослідження проводилось методом візуального огляду, вимірювання з фотофіксацією результатів огляду. Обміри проводились лазерним дальноміром LV 40 та 10-ти метровою рулеткою, з ціною поділки 1 мм, фотографування проводилося смартфоном "Xiaomi" у світлий час доби при денному та штучному освітленні.
Житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно (№ витягу 8945364, дата 15.11.2005р., що знаходиться на земельній ділянці (земельна ділянка - Рішення виконкому Львівської міської Ради №89 від 26.01.1954р.) належить ОСОБА_11 частка по вартості - 1/3 (договір дарування р.№4530/19.07.2001р. та ОСОБА_4 , частка по вартості 2/3 (договір дарування р.№ 1-3815/10.12.2004р.)
На земельній ділянці знаходиться та належить до будинку: - житловий будинок A-1 (цегла), гараж Б (цегла), сарай В (цегла), замощення I (асфальтобетон), замощення II (асфальтобетон), огорожа №1, №8 (мет. сітка), ворота №6 (метал.), хвіртка №7 (метал.), гараж Г (цегла, самовільне будівництво). Площа земельної ділянки за документами - 600 кв.м.
Огляд будівель проводився без огляду всередині 1-го поверху житлового будинку (за фактичним користуванням - частка ОСОБА_4 ) Частки співвласників визначені Висновком про визначення ідеальних долей між співвласниками №2/5831 від 07.08.2003р., виданого ЛОДКБ та ЕО, згідно якого, ОСОБА_9 належить 57%, ОСОБА_11 - 43%.
По Висновку про визначення ідеальних долей між співвласниками N?2/63187 від 16.12.2004р., виданого ЛОДКБ та ЕО, ОСОБА_9 належить 64% (2/3), ОСОБА_3 - 34% (1/3).
Порядок користування будинок володінням за адресою: АДРЕСА_1 були визначені:Договором про порядок користування будинковолодінням від 17.05.1957р.; Договором про порядок користування будинковолодінням від 03.12.1959р.; Договором про порядок користування будинковолодінням від 17.11.1965р.; Актом про визначення приміщень конкретного користування між співвласниками ОСОБА_9 та ОСОБА_3 в будинковолодінні АДРЕСА_1 від 02.09.2003р.
Також у висновку вказано, що фактичне користування житловим будинком відповідає Акту про визначення приміщень конкретного користування між співвласниками ОСОБА_9 та ОСОБА_3 в будинковолодінні АДРЕСА_1 від 02.09.2003 р.
Згідно даного Акту співвласник ОСОБА_9 займає такі приміщення: 1-1/4,6; 1-2/9,2; 1-3/1,2; 1- 4/2,1; 1-5/4,6; 1-6/11,4; 1-7/12,6; 1-8/20,9 загальною площею 66,6кв.м.
Співвласник ОСОБА_3 займає такі приміщення: 2-1/3,9; 2-2/2,1; 2-3/11,1; 2-4/7,2; 2-5/15,4; 2- 6/9,6; 2-7/3,0; 2-8/2,1; 2-9/0,6; 2-10/0,6 загальною площею 55,6 кв.м.
Приміщення в підвалі: І - 31,1; ІІ - 10,4 - загальною площею 41,5 кв.м - знаходиться у спільному користуванні між співвласниками.
Висновком про визначення ідеальних долей між співвласниками ОСОБА_9 та ОСОБА_3 №2/5831 від 07.08.2003р. повторюється порядок користування приміщеннями, і визначено частки: 57%/43%.
При огляді експертом встановлено, що ОСОБА_12 користується приміщеннями 2-го поверху (мансарда) та коридором 2-1 на 1-му поверсі, співвласник 1 - приміщеннями 1-го поверху (як і вказано в договорі 1957 року).
Варіант поділу житлового будинку за фактичним користуванням технічно можливий і пропонується експертом з врахуванням змін, пов?язаних з демонтажем перегородок горища, та зі збільшенням загальної площі ОСОБА_3 за рахунок цих горищ (к=0,7 ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення», Додаток Аб). При цьому горища, за рахунок яких збільшена загальна площа ОСОБА_13 , відносяться до частки будинку ОСОБА_14 , які зазначені в договорах про порядок користування будинковолодінням від 17.05.1957, від 03.12.1959, від 17.11.1965.
Таким чином, експертом зроблено наступний висновок. Варіант поділу житлового будинку за фактичним користуванням технічно можливий і пропонується експертом з врахуванням змін, пов'язаних з демонтажем перегородок горища, та зі збільшенням загальної площі ОСОБА_3 за рахунок цих горищ (к=0,7 ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення», Додаток А6). Горища, за рахунок яких збільшена загальна площа ОСОБА_13 , відносяться до частки будинку ОСОБА_3 , які зазначені в договорах про порядок користування будинковолодінням від 17.05.1957, від 03.12.1959, від 17.11.1965.
Пропонується наступний варіант поділу житлового будинку: ОСОБА_3 виділити 2-1 тамбур 3,9 кв.м.; 2-2 коридор 2,9 кв.м.; 2-3 кухня 14,6 кв.м.; 2-4 санвузол - 8,5 кв.м.; 2-5 житлова 15,4 кв.м.; 2-6 житлова 17,8 кв.м.; 2-7 сходи 3,0 кв.м.; 2-8 тераса 2,1 кв.м.; 2-9 балкон 0,6 кв.м.; 2-10 балкон 0,6 кв.м. Разом по будинку 66,2 кв.м.
ОСОБА_4 виділити 1-1 4,6 кв.м.; 1-2 9,2 кв.м.; 1-3 1,2 кв.м.; 1-4 2,1 кв.м.; 1-5 4,6 кв.м.; 1-6 11,4 кв.м.; 1-7 12,6 кв.м.; 1-8 20,9 кв.м. Разом по будинку 66,6 кв.м.
Господарські будівлі, споруди та підвал залишаються в користуванні співвласників згідно договору.
Ухвалою суду від 28.02.2023 року клопотання адвоката Микита Т.В. в інтересах позивачки ОСОБА_3 про звільнення від сплати судового збору по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про виділ в натурі (поділ) майна, що є у спільній частковій власності - задоволено.
Ухвалою суду від 28.02.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити загальне позовне провадження у цивільній справі. З метою виконання вимог ч.1ст.189 ЦПК України розпочато підготовче провадження у справі. Призначено підготовче судове засідання.
28.02.2023 року через канцелярію суду від представника відповідача ОСОБА_4 надійшов відзив на позовну заяву. відповідно до якого, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на наступні обставини.
Так, відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідач у справі ОСОБА_4 не порушував прав, свобод чи законних інтересів ОСОБА_3 загалом та щодо визначення приміщень, які належать кожному із співвласників будинку, зокрема.
Як правильно, зазначено у позовній заяві ОСОБА_3 в минулому співвласники будинку укладали договір про порядок користування будинковолодінням, виходячи із співвідношення 2/3 і 1/3, а саме:
17.05.1957 року - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ;
03.12.1959 року - ОСОБА_7 та ОСОБА_6 ;
ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_8 та ОСОБА_6 .
Частки сторін у спільній частковій власності на будинок є такими: ОСОБА_4 та його правопопередників - 2/3 ( ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 10.12.2004 р. та витягу про реєстрацію права власності від 16.12.2004 p.);
ОСОБА_3 та її правопопередників - 1/3 ( ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 19.07.2001 р. та реєстраційного посвідчення від 23.07.2001 р.).
У вищезгаданих договорах визначено, які конкретні приміщення будинку належать кожному з співвласників будинку.
Відповідачеві як правонаступникові власників 2/3 частин будинку належать приміщення на першому поверсі (партері), а позивачці як правонаступникові власників 1/3 частини будинку належать приміщення на другому поверсі (мансарді).
Такий розподіл приміщень будинку між співвласниками зазначений і у висновку Львівського обласного державного комунального бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки №2/63187 від 16.12.2004 року.
Якщо позивачка бажала би укласти подібний договір як наші правопопередники про порядок користування будинковолодінням, то відповідач не заперечував би проти укладення такого договору, однак при умові, що позивачка підготує сама усі необхідні документи для нотаріального посвідчення такого договору та сама оплачує усі витрати, пов?язані з укладенням такого договору, позаяк відповідач не бачить сенсу укладення такого договору при наявності 3-х таких договорів, укладених правопопередниками.
Однак позивачка в досудовому порядку не зверталась до відповідача з пропозицією укласти такий договір про порядок користування будинковолодінням.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачка провела у будинку 2 самочинних будівництва:
1) позивачка демонтувала перегородки на горищі будинку та збільшила загальну площу частини будинку, належну їй, з 50,9 кв. м. до 66,2 кв.м. та просить в прохальній частині визнати за нею на цю площу будинку.
Однак позивачкою не подано суду доказів про те, що це самовільне будівництво нею узаконено; не долучено жодних дозволів уповноважених органів влади про дозвіл на експлуатацію цього самочинного будівництва.
2) позивачка самовільно побудувала на прибудинковій території гараж під літерою «Г» та просить в прохальній частині визнати право власності на цей гараж.
Позивачкою не подано суду доказів про те, що самовільне будівництво нею гаража узаконено; не долучено жодних дозволів уповноважених органів влади про дозвіл на експлуатацію цього самочинного збудованого гаража.
Цей гараж розташований на неприватизованій земельній ділянці, яка належить Львівській міській раді, а не співвласникам будинку.
Більше того, щодо цього самочинного збудованого гаражу існує розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради №2109 від 20.07.2005 року про демонтаж цього гаражу. Відповідачеві невідомий факт про скасування цього розпорядження.
Відповідачеві відомо, що позивачка у минулому у 2011 році зверталась до суду з позовом до Львівської міської ради про визнання права власності на цей гараж, але невідомий результат цього позову.
З висновку експертного будівельно-технічного дослідження №20-22Д від 27.12.2022 року вбачається, що частки співвласників по житловому будинку за фактичним користуванням становлять: частка ОСОБА_14 - 49,8%, частка ОСОБА_4 - 50,2%, а вартість будинковолодіння - 754 399 гривень.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у спраі №286/3653/18, провадження №61-38св20:
«Виходячи з аналізу змісту норм статей 183, 358, 364 ЦК України можна дійти висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності.
Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Якщо в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно».
У експертному будівельно-технічному дослідженні №20-22Д від 27.12.2022 року експерт всупереч ст.ст. 358, 364 Цивільного кодексу України не визначив розмір грошової компенсації, яку слід стягнути з позивачки в користь відповідача у випадку зменшення частки відповідача у праві спільної часткової власності на будинок на 16,8%.
Виходячи з вартості будинковолодіння, визначеної експертом, очевидно, що суду слід у такій ситуації стягнути з ОСОБА_14 в користь ОСОБА_4 грошову компенсацію у розмірі 126 739,032 гривень.
Позивачка у своїй позовній заяві замовчала як про судову справу за її позовом до Львівської міської ради про визнання права власності на самочинно збудований нею гараж, так і про судову справу N?22-ц-7/12, у якій розглядався позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про реальний розподіл будинку.
У цій справі рішенням Франківського районного суду м.Львова від 08.12.2009 року в позові ОСОБА_15 про реальний розподіл будинку було відмовлено, а ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 30.05.2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 було відхилено.
Як зазначено в ухвалі Апеляційного суду Львівської області від 30.05.2013 року: "Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, сторони є співвласниками двохповерхового будинку АДРЕСА_1 . Позивачу ОСОБА_3 належить 1/3 частка, а відповідачу ОСОБА_4 - 2/3 частки спірного будинку. Починаючи з 50-х років минулого століття між попередніми власниками склався порядок користування приміщеннями будинку, який зі зміною власників посвідчувався нотаріально. Фактично кожний із співвласників користується своєю часткою як відокремленими квартирами. Частина будинку, якою користується відповідач, розташована на першому поверсі будинку, а частка, якою користується позивач, знаходиться на другому поверсі будинку. Кожен із співвласників має окремий вхід в приміщення, якими він користується. Відмовляючи в задоволенні позову про реальний розподіл будинку та визнання права власності на 43/100 частин даного будинку, суд першої інстанції вірно виходив з того, що з часу побудови спірного будинку в 50-х роках 20 століття між попередніми співвласниками будинку укладалися нотаріально посвідчені договори про порядок користування. В даних договорах зазначено співвідношення часток співвласників - 2/3 та 1/3 частки будинку, а також значено конкретні приміщення, якими володіють співвласники. Позивач ОСОБА_3 у 2001 році отримала в дар 1/3 частину будинку АДРЕСА_1 , з витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, отриманого позивачем в БТІ 15.11.2005 року зазначено приміщення, які на праві власності належать позивачеві в спірному будинку.
Оскільки між сторонами існує реальний розподіл будинковолодіння, їхні частки також визначені, тому позовні вимоги позивача є безпідставні, і задоволенню не підлягають.
Ухвалою суду від 09.10.2023 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримав у повному обсязі та надав пояснення аналогічні тим, які викладені у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог посилаючись на обставини які викладені у відзиві на позовну заяву.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали страви, оцінивши докази у їх сукупності та кожен доказ окремо дійшов наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено, що 03.07.1954 ОСОБА_5 (забудовник та перший власник) уклав з житловим управлінням виконкому Львівської міської ради депутатів трудящих договір на право будівництва дома і безстрокового користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.20-22)
17.05.1957 між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було укладено договір, а саме володіючи домоволодінням ОСОБА_6 2/3, а ОСОБА_5 1/3, які належать їм на праві особистої власності встановили наступний порядок користуванням загаданим вище домоволодінням, зокрема:
В користування ОСОБА_5 відходить частина дому, яка складається з двох кімнат і одної кухні, трьох стрихів, уборної, які розміщені на другому поверсі /монсарді/, а в користування ОСОБА_6 відходить частина домоволодіння, яка складається з двох кімнат і одної кухні, лазнички, уборної, коридору і передпокою, які розміщені на першому поверсі/партері.
В спільне користування відходять: вхід на земельну ділянку та подвір'я, яке за будинком з східної сторони і південної сторони будинку. (а.с.24-25)
01.08.1959 вказаний будинок був завершений будівництвом в один поверх, з мансардою та складався з 2-х квартир, що підтверджується актом про закінчення будівництва та введення в експлуатацію індивідуального домоволодіння від 01.08.1959. (а.с.26)
03.12.1959 між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , було нотаріально посвідчено договір про порядок користування будинковолодінням АДРЕСА_1 . (а.с.27-28)
Зазначений договір від 03.12.1959 є аналогічним за змістом договору від 17.05.1957 про користування будинковолодінням.
17.11.1965 між наступним співвласником після ОСОБА_7 - ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , було нотаріально посвідчено договір про порядок користування будинковолодінням АДРЕСА_1 . (а.с.29-30)
Зазначений договір від 17.11.1965 є аналогічним за змістом договорам від 17.05.1957 та від 03.12.1957 про користування будинковолодінням.
19.07.2001 між ОСОБА_16 та ОСОБА_3 укладено договір дарування частини житлового будинку, а саме: ОСОБА_16 подарував, а ОСОБА_3 прийняла в дар 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідною частиною господарських будівель та споруд. Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області Урумовою Ж.М. 19.07.2001 року, зареєстрований в реєстрі за №4530. (а.с. 10-11)
З договору дарування 2/3 частин житлового будинку від 10.12.2004 року вбачається, що ОСОБА_9 подарувала, а ОСОБА_4 прийняв в дар 2/3 частини житлового будинку з відповідною частиною приналежних до нього господарських будівель та споруд, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 600.00 кв.метри. (а.с.14-15)
Даний договор посвідчено державним нотаріусом Першої львівської державної нотаріальної контори Гусар Л.В. Зареєстровано в реєстрі за №1-3815.
Згідно висновку про визначення ідеальних долей між співвласниками, який складено Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки від 07.08.2003 року, ОСОБА_9 займає 66,6 кв.м. або 57/100 ідеальну частку, а ОСОБА_3 55, 6 кв.м., або 43/100 ідеальну частку. (а.с. 31-33)
З витягу з реєстру права власності на нерухоме майно від 09.12.2004 року вбачається, що ОСОБА_3 на підставі договору дарування/р.№4530/19.07.2001/посвідчений Львівським міським нотаріальним округом на праві спільної часткової власності належить 1/3 будинку за адресою АДРЕСА_1 , та ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право на спадщину/р.№3112/02.08.1969/видане п'ятою львівською держконторою на праві спільної часткової власності належить 2/3 будинку за адресою АДРЕСА_1 . Даний будинок складається з п'яти житлових кімнат та двох кухонь. Земельна ділянка - рішення виконкому Львівської міської ради №89 від 16.01.1954 р. Також вписано самовільно побудований гараж літ. «Г». (а.с.16-17)
З витягу з реєстру права власності на нерухоме майно від 15.11.2005 року вбачається, що 1/3 частина будинку за адресою АДРЕСА_1 належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_3 (підстава: договір дарування/р.№4530/19.07.2001/посвідчений Львівським міським нотаріальним округом), а 2/3 частини будинку за адресою АДРЕСА_1 належать на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_4 . Також вказано, що даний будинок складається з пяти житлових кімнат та двох кухонь. Земельна ділянка - рішення виконкому Львівської міської ради №89 від 16.01.1954 р. самовільно побудований гараж літ. «Г» вартістю 7478 грн. Загальна площа 163,7 кв.м. Площа земельної ділянки 600 кв.м.(а.с.12-13)
У висновку експертного будівельно-технічного дослідження за договором з ОСОБА_3 від 27.12.2022 року, який складено ФО-П ОСОБА_17 зазначено, що варіант поділу житлового будинку за фактичним користуванням технічно можливий, і пропонується експертом з врахуванням змін, пов'язаних з демонтажем перегородок горища, та зі збільшенням загальної площі ОСОБА_3 за рахунок цих горищ. При цьому горища, за рахунок яких збільшена загальна площа ОСОБА_3 відносяться до частки будинку ОСОБА_3 , які зазначені в договорах про порядок користування будинковолодінням від 17.05.1957 , від 03.12.1959, від 17.11.1965.
Також зазначено, що вартість будинковолодіння становить 754399 грн.
З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 20.02.2023 вбачається, що будинок за адресою АДРЕСА_1 належить 1/3 частина будинку ОСОБА_3 на праві приватної спільної часткової власності, та 2/3 частини будинку ОСОБА_4 . Також зазначено, що будинок складається з п'яти житлових кімнат та двох кухонь. Земельна ділянка - рішення виконкому Львівської міської ради №89 від 26.01.1954 р. самовільно побудований гараж літ «Г» вартістю 7478 грн. (а.с.18-19)
Також, з ЄДРСР вбачається, що в провадженні Франківського районного суду м. Львова перебувала цивільна справа №2-116/11 за позовом Франківської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_3 , з участю третіх осіб: ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ЛКП “Листопадове», ЛМКП “Львівводоканал», Львівська міська рада про демонтаж самовільно встановленого цегляного гаража та ухвалою суду від 08.10.2015 року позовну заяву залишено без розгляду.
Також встановлено, що рішенням Франківського районного суду м. Львова (справа №2-552/11) від 07.08.2015 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 з участю третьої особи Львівська міська рада про встановлення порядку користування земельною ділянкою - задоволено.
Визначено порядок користування земельною ділянкою будинковолодіння на АДРЕСА_1 , а саме:
- визначено ОСОБА_4 у користування земельну ділянку загальною площею 352,5 кв.м. з такими розмірами по периметру 6,01мп; 27,45мп; 21,90мп; 19,40мп; 14,83мп; 4,90мп; по житловому будинку; 1,57 мп; 17,87мп; 0,90мп; 4,64мп;
- визначено ОСОБА_3 у користування земельну ділянку загальною площею 152,5 кв.м. з такими розмірами по периметру 15,80мп; 4,64мп; 0,90мп; 17,87мп; 1,25 мп; 14,30мп; 14,83мп; 8,05мп;
- визначено у спільне користування ОСОБА_4 та ОСОБА_3 земельну ділянку під житловим будинком А-1 площею 95,0 кв.м.
Визнання права та зміна правовідношення є встановленими ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів.
За змістом ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном, визначено у статті 317 ЦК України.
Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст.41Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої України приєдналася в 1997 році відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти дії щодо свого майна будь-які угоди, відповідно за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ст. 316 ч.1 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
У відповідності до ст. 41 Конституції України та ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 319 ч.1 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
У відповідності до ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Отже, право спільної часткової власності це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.
Частинами першою-третьою статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Згідно з частинами першою, другою статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
За змістом ст. 364 ЦПК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації. Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Таким чином, виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності.
Водночас, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників.
Як роз'яснено в п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» /зі змінами/, у спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності.
Відповідно до п.6 вищенаведеної Постанови при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом /квартиру/. Виділ, також, може мати місце за наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19.05.2021 року у справі №501/2148/17 (справа №61-22087св19) зроблено висновки, що «Відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Виходячи з аналізу змісту наведених норм права, поняття "поділ" та "виділ" не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце поділ спільного майна. Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється. Розглядаючи справу, суди першої та апеляційної інстанцій на наведене уваги не звернули, не врахували, що спірне майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, у зв'язку з чим виділ частки в цьому майні лише для позивача є неможливим, а можливий поділ цього майна в натурі між сторонами, у разі якого право спільної часткової власності на нього припиняється».
Системний аналіз положень статей 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України дає підстави для висновку, що у спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Виділ часток (поділ) будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним входом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.
Отже, визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.
При вирішенні справ про виділ в натурі часток житлового будинку, що є спільною частковою власністю, судам слід мати на увазі, що при неможливості виділу частки в натурі або встановлення порядку користування ним власнику, що виділяється, за його згодою присуджується грошова компенсація. Розмір грошової компенсації визначається за угодою сторін, а при відсутньої такої згоди - судом за дійсною вартістю будинку на час розгляду справи. Під дійсною вартістю будинку розуміється грошова сума, за яку він може бути проданий в даному населеному пункту чи місцевості. Для її визначення за необхідності призначається експертиза. В окремих випадках суд може врахувати конкретні обставини справи і за відсутності згоди власника, що виділяється, зобов'язати решту учасників спільної власності сплатити йому грошову компенсацію за належну частку з обов'язковим наведенням відповідних мотивів. Зокрема, це може мати місце, якщо частка у спільній власності на будинок є незначною й не може бути виділена в натурі чи за особливими обставинами сумісне користування ним неможливе, а власник в будинку не проживає і забезпечений іншим житлом.
Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21 травня 2021 року у справі № 592/6413/18 (провадження № 61-3281св20).
Відповідно до абзацу 3 пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991 № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», розмір такої грошової компенсації визначається за угодою сторін, а за відсутності такої угоди - судом за дійсною вартістю будинку (квартири) на час розгляду справи.
Здійснюючи виділ (поділ) спільного майна, суд враховує не усталений порядок користування майном, а розмір часток та технічну можливість виділу (поділу), так щоб це найбільше відповідало ідеальним часткам співвласників. (ВС КЦС, справа №712/1852/19 від 15.02.2023 р.)
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 1, 6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, судом встановлено, що існує технічна можливість поділу спірного житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , із виділенням ізольованих частин із самостійними входами, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення, оскільки позивач звернулась до суду за захистом свого невизнаного права у обраний нею спосіб, що повністю відповідає вимогам ст. 16 ЦК України та ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод.
Проте, також встановлено, що розмір частки у результаті поділу (виділу) домоволодіння у співвласника ОСОБА_3 збільшено, то у зв'язку з цим суд визначає розмір компенсаціє, яку позивач має сплатити відповідачу, оскільки його частка була зменшена на 16,8%.
Отже, згідно експертного дослідження від 27.12.2022 року вартість будинковолодіння визначена у розмірі 754 399,00 грн., а тому з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 слід стягнути грошову компенсацію у розмірі 126 739,032 гривень.
Посилання відповідача на те, що згідно з розпорядженням Франківської районної адміністрації Львівської міської ради №1109 від 20.07.2005 року зобов'язано ОСОБА_3 - співвласника будинку АДРЕСА_1 у місячний термін за власні кошти демонтувати самовільно споруджені цегляний гараж та металевий навіс на прибудинковій території (а.с.67), проте це спростовується витягом від 15.11.2005 року, а саме що самовільно побудований гараж під літ. «Г» внесено до реєстру речових прав (а.с.12-13). Крім того, в розпорядженні від 20.07.2005 року не зазначено який конкретно гараж зобов'язано ОСОБА_3 демонтувати, а тому суд позбавлений можливості встановити чи мова йде про один й той самий об'єкт. Також в провадженні Франківського районного суду м. Львова перебувала цивільна справа №2-116/11 за позовом Франківської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_3 , з участю третіх осіб: ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ЛКП “Листопадове», ЛМКП “Львівводоканал», Львівська міська рада про демонтаж самовільно встановленого цегляного гаража та ухвалою суду від 08.10.2015 року позовну заяву Франківської районної адміністрації Львівської міської ради - залишено без розгляду.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( справа «Проніна проти України», рішення ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року)» (Постанова КЦС ВС від 20.10.2020 у справі №756/536/19, від 15.10.2020 у справі № 759/14004/15-ц, від 15.10.2020 у справі №157/398/15-ц, від 13.10.2020 № 161/4641/17, 20.10.2020 у справі № 213/112/19, від 12.10.2020 у справі № 585/2958/17, від 12.101.2020 у справі №521/7401/15, від 09.10.2020 у справі №161/7515/15-ц).
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 223, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про виділ в натурі (поділ) майна, що є у спільній частковій власності - задовольнити частково.
Здійснити поділ житлового будинку АДРЕСА_1 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а саме:
Визнати за ОСОБА_3 право власності на приміщення житлового будинку АДРЕСА_1 , а саме: 2-1 тамбур 3,9 кв.м.; 2-2 коридор 2,9 кв.м.; 2-3 кухня 14,6 кв.м.; 2-4 санвузол - 8,5 кв.м.; 2-5 житлова 15,4 кв.м.; 2-6 житлова 17,8 кв.м.; 2-7 сходи 3,0 кв.м.; 2-8 тераса 2,1 кв.м.; 2-9 балкон 0,6 кв.м.; 2-10 балкон 0,6 кв.м. Разом по будинку 66,2 кв.м., самовільно побудований гараж літ «Г».
Визнати за ОСОБА_4 право власності на приміщення житлового будинку АДРЕСА_1 , а саме: 1-1 4,6 кв.м.; 1-2 9,2 кв.м.; 1-3 1,2 кв.м.; 1-4 2,1 кв.м.; 1-5 4,6 кв.м.; 1-6 11,4 кв.м.; 1-7 12,6 кв.м.; 1-8 20,9 кв.м. Разом по будинку 66,6 кв.м.; гараж ліг «Б» та сарай піл літ «В».
Залишити в спільному користуванні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 приміщення підвалу житлового будинку АДРЕСА_1 , а саме: І/31,1 м.кв.; II/10,4 м.кв. загальною площею 41,5 кв.м.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 компенсацію за відступ від належної їй частки у житловому будинку АДРЕСА_1 в розмірі 126739,03 грн.
В іншій частині - відмовити.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_4 .
Повний текст рішення складено 25.10.2024.
Суддя Мартьянова С.М.
.