Справа № 953/22462/21
н/п 2/953/600/24
18 жовтня 2024 року м. Харків
Київський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого - судді Муратової С.О.,
при секретарі - Драгані О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Київського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (адреса: 61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, ЄРДПОУ 31557119) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) про стягнення вартості спожитої теплової енергії, -
встановив:
До Київського районного суду м. Харкова 26.11.2021 надійшла вказана позовна заява про стягнення солідарно з відповідачів вартості спожитої теплової енергії у розмірі 76268,59 грн., судового збору в розмірі 2270,00 грн., 3% річних у розмірі 1958,75 грн., інфляційні витрати у розмірі 4588,99 грн.
В обґрунтування позовних вимог, представник позивача посилається на те, що відповідачі зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 . КП «Харківські теплові мережі» надає послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання, згідно Закону України "Про житлово-комунальні послуги"№ 2189-VІІвід 09.11.2017 та "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630. Проте, обов'язку щодо повної та своєчасної сплати за надані послуги відповідачі не здійснюють, що призвело до утворення заборгованості станом на 01.11.2021 за період з 01.06.2014 по 31.10.2021 в розмірі 76268,59 грн. У зв'язку з простроченням виконання зобов'язань позивачем було нараховано 3% річних у сумі 1958,75 грн. та інфляційні витрати у сумі 4588,99 грн. У зв'язку з викладеним представник позивача звернулась до суду з даним позовом.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 30.11.2021 прийнято до розгляду та відкрито провадження у вказаній цивільній справі. Розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін (а.с. 8).
Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 02.02.2023 позовні вимоги КП «Харківські теплові мережі» задоволено; стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь КП «Харківські теплові мережі» заборгованість за опалення та гарячу воду станом на 01.11.2021 за період з 01.06.2014 по 31.10.2021 у розмірі 76268 грн. 59 коп., 3% річних у сумі 1958 грн. 75 коп. та інфляційні витрати у сумі 4588 грн. 99 коп.; стягнуто витрати по сплаті судового збору в розмірі 2270 гривень 00 копійок по 756 грн. 70 коп. з кожного (а.с. 37-39).
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 12.07.2023 заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Харкова від 02.02.2023 задоволено; заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 02.02.2023 по цивільній справі за позовною заявою КП «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення вартості спожитої теплової енергії (справа №953/22462/21) скасовано; цивільну справу за вказаною позовною заявою призначено до розгляду в поряду спрощеного позовного провадження (а.с. 64-65).
В дане судове засідання представник позивача не з'явився, повідомлений належним чином про час і місце судового розгляду справи, до канцелярії суду надійшла заяви представника КП «Харківські теплові мережі» Вірютіної О.В., в якій зазначила, зокрема, що на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 23.12.1998 № 1407 (із змінами, внесеними рішенням від 30.09.2003 №946) КП «Харківські теплові мережі» є виконавцем послуг з централізованого теплопостачання та підігріву гарячої води в житловому фонді комунальної власності територіальної громади м. Харкова. КП "Харківські теплові мережі" здійснює господарську діяльність у сфері надання послуг з теплопостачання споживачам м. Харкова, керуючись нормативно-правовими актами та затвердженими у встановленому порядку тарифами. Стаття 11 ЦК України передбачає різні підстави виникнення цивільних прав і обов?язків. Крім договорів і інших угод відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов?язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Так, статті 68, 162 Житлового кодексу України, Правила користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 №572, п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведенню, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, зобов?язують наймача, власника та орендаря житлового приміщення оплачувати житлово-комунальні послуги. Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VII від 09.11.2017, споживач зобов?язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Згідно ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VII від 09.11.2017 - споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Згідно ч. 3 ст. 9 Закону України « Про житлово-комунальні послуги» №2189-VII від 09.11.2017 дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов?язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Відповідачами були виконані часткові сплати боргу і на момент перегляду справи №953/22462/21 сума заборгованості складає 42854,81 грн. за період з 01.02.2018 по 31.10.2021. Позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2 (зі змінами) було запроваджено карантин на всій території України з 12.03.2020. У подальшому термін дії карантину продовжувався постановами Кабінету Міністрів України. Тобто, Закон установлює, що під час дії карантину, строки, визначені ст. 257 ЦК України продовжуються на строк дії карантину". З цього слідує, що у разі закінчення процесуального строку, який припадає на період карантину, такий строк продовжується до закінчення дії карантину. Позовна заява була подана 26.11.2021, тобто в період дії карантину. З таких обставин, з огляду на зроблену Відповідачем заяву про застосування строку позовної давності, вважає що строк позовної давності починається з 01.03.2017. А у відповідності до нового розрахунку заборгованості, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі. Отже, відповідачами заборгованість частково сплачувалась, що свідчить про визнання боргу, внаслідок чого перебіг позовної давності перервався та почався заново. У відповідності до вищевказаного, просить з??меньшити суму позовних вимог. ???Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь КП «Харківські теплові мережі» заборгованість за послуги опалення за період з 01.02.2018 по 31.10.2021 у сумі 42854,81 грн., 3% річних- 1958,75 грн., інфляційні витрати - 4588,99 грн., судовий збір. Позовні вимоги задовільнити у повному обсязі (а.с. 106-107).
Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання не з'явилася, повідомлялася належним чином про дату, час та місце розгляду справи, від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Головінова В.О. надійшли письмові пояснення, в яких зазначив, що в своїй позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідачів на користь КП «Харківські теплові мережі» заборгованість за опалення та гарячу воду станом на 01.11.2021 за період з 01.06.2014 по 31.10.2021 у розмірі 76268 грн. 59 коп., 3% річних у сумі 1958 грн. 75 коп. та інфляційні витрати у сумі 4588 грн. 99 коп. А також просить стягнути витрати по сплаті судового збору в розмірі 2270 гривень 00 копійок по 756 грн. 70 коп. з кожного. Позовні вимоги позивача є необґрунтованими, безпідставними і бездоказовими, а викладені у позовній заяві обставини не відповідають дійсним обставинам справи, крім того, в частині позовних вимого позовну заяву подано з пропуском позовної давності. ОСОБА_1 сплачувала на рахунок позивача за спожите опалення і в 2018, і в 2019, і в 2020, і в 2021 роках. На теперішній час ОСОБА_1 також продовжує сплачувати за спожите опалення. Усього за період з січня 2018 року по листопад 2021 року ОСОБА_1 було сплачено 56813,41 гривень за спожите опалення. Завірені копії квитанцій про оплату грошових коштів на рахунок КП «Харківські теплові мережі» за спожите опалення за 2018, за 2019, за 2020, за 2021 роки в кількості у кількості 19 штук надавалися суду разом з заявою про перегляд заочного рішення. Таким чином позовні вимоги позивача про стягнення вартості спожитої теплової енергії за 2018, за 2019, за 2020 за 2021 роки є безпідставними та необґрунтованими і не підлягають задоволенню. За період до 2018 року позивач пропустив строк позовної давності і тому заборгованість, якщо і припустити що вона існувала до 2018р., не підлягає стягненню. Трирічний строк позовної давності для позивача за період з 01.06.2014 по грудень 2017 року сплинув для позивача у грудні 2020 року. Позивач не є людиною похилого віку, не є інвалідом, не є людиною, яка страждає душевними розладами, не затримувався з грудня 2020 року в відрядженні за кордоном з неможливістю приїхати до України, постійно знаходився в Україні і взагалі - позивач є юридичною особою, тому будь-які поважні причини пропуску строку позовної давності у позивача відсутні. Позиція щодо пропуску позивачем строку позовної давності підтверджується також багато чисельною практикою Верховного Суду. Адвокатом було подано суду спеціальну заяву про застосування позовної давності, в якій він просив суд застосувати позовну давність до позовних вимог КП «Харківські теплові мережі» про стягнення заборгованості за опалення за період з 01.06.2014 по грудень 2017 року, тобто до січня 2018 року і повністю відмовити у задоволенні позовних вимог КП «Харківські теплові мережі» у стягненні заборгованості за опалення за період з 01.06.2014 по грудень 2017 року, тобто до січня 2018 року, у зв'язку зі спливом позовної давності. Просив застосувати позовну давність до позовних вимог КП «Харківські теплові мережі» про стягнення заборгованості за опалення за період з 01.06.2014 по грудень 2017 року, тобто до січня 2018 року і повністю відмовити у задоволенні позовних вимог КП «Харківські теплові мережі» у стягненні заборгованості з ОСОБА_1 за опалення за період з 01.06.2014 по грудень 2017 року, тобто до січня 2018 року, у зв'язку зі спливом позовної давності. Повністю відмовити у задоволенні позовних вимог КП «Харківські теплові мережі» у стягненні заборгованості з ОСОБА_1 за опалення за період з січня 2018 року по листопад 2021 року, оскільки ОСОБА_1 повністю і своєчасно сплатила за цей період 56813,41 гривень за спожите опалення, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно повністю відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог за всі періоди, які він вказав в позовній заяві. Розглядати справу за відсутністю відповідача та за відсутністю представника відповідача (а.с. 91-95).
В судове засідання відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не з'явилися, повідомлялися належним чином про дату, час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомили.
Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до наступного.
Судом встановлено, що відповідачі зареєстровані в квартирі, що розташована адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 5) з централізованою системою теплопостачання, яке здійснює КП«Харківські теплові мережі» за о/р № НОМЕР_1 , користуються послугами, що надаються позивачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно матеріалів справи, КП «ХТМ» надавались послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання, а відповідач, в свою чергу, споживав зазначені послуги, що свідчить про наявність між ними взаємних зобов'язань.
Статтею 67ЖК України визначено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та п.п. 18, 20, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005, споживач повинен своєчасно у встановлений термін сплачувати надані послуги.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 N 1875-IV, який діяв на час виникнення спірних правовідносин.
Згідно статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
Згідно зі ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).
Відповідно до ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст.20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Законом України «Про теплопостачання» визначено, що теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.
Споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, визначено споживача теплової енергії, як фізичну особу, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридичну особу, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.
Враховуючи наведене, обов'язок по укладанню договору про надання житлово-комунальних послуг покладено законодавцем як на споживача, так і на виконавця.
Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15, а також у постанові Верховного Суду від 18.05.2020 у справі № 176/456/17 (провадження № 61-63св18).
Приписами пункту 5 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач, серед іншого, зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги в строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 68 ЖК України, плата за комунальні послуги у жилому приміщенні, що належить громадянинові, береться, крім квартирної плати, за затвердженими у встановленому порядку тарифами, у строки, визначені угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги.
Згідно з пунктом 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, постачання холодної та гарячої води, плата за житлово-комунальні послуги вноситься власниками квартир, наймачами та орендарями щомісяця, не пізніше 20 числа, що настає за розрахунковим. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води або до затверджених нормативів (норм) споживання.
Порядок формування та затвердження цін і тарифів на житлово-комунальні послуги встановлені ст.31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
До повноважень позивача не входить зменшення або збільшення тарифів, встановлених для оплати наданих послуг.
Згідно з пунктом 8 «Правил надання населенню послуг по водо-теплопостачанню і водовідводу», послуги надаються відповідно до умов договору. Але це не означає, що під час відсутності такого договору, відповідачі мають право користуватися послугами, що фактично надаються і не оплачувати їх.
Частиною 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до вимог статті 25 Закону України «Про теплопостачання» у разі відмови оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
Це випливає з положення статті 11 ЦК України відповідно до якої, цивільні права і зобов'язання виникають не тільки з основ передбачених законодавством, а також з дії громадян.
Такими діями відповідачів є фактичне користування послугами, що надаються позивачем.
Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 64 ЖК України, члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
Оскільки відповідач офіційно, у встановленому чинним законодавством порядку не відмовився від послуг з опалення та підігріву води, які надавало йому КП «Харківські теплові мережі», то в нього виник обов'язок сплатити ці послуги.
Частиною 1 статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Отже, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України.
Відповідно частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено частина 2 статті 77 ЦПК України.
Згідно частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 82 ЦПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Як вбачається з положень частини 1 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що відповідачі є споживачами послуг теплової енергії та постачання гарячої води, що надаються КП «ХТМ», шляхом відкриття особового рахунку № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 .
Доказів того, що послуги відповідачу не надавались, або відповідачі не користувалися наданими послугами і потреби в таких послугах не мали, належними та допустимими доказами не доведено та матеріалами справи не підтверджено.
Крім того, відповідачами частково сплачено послуги КП «ХТМ», які було враховано у розрахунку заборгованості, долученому до уточненого позову. Однак, з представлених до суду документів не вбачається сплати відповідачами послуг з опалення та гарячого водопостачання в повному обсязі, а часткове та нерегулярне погашення ними заборгованості перед КП «ХТМ» не спростовує висновків суду з приводу наявності заборгованості.
З огляду на зазначене, суд, за результатами розгляду справи, вважає доведеним позивачем факт не виконання відповідачами обов'язку щодо своєчасної оплати вартості отриманих послуг з теплопостачання та підігріву води.
До канцелярії суду представником відповідача подано заяву про застосування строків позовної давності.
У відповідності до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Цивільним кодексом України визначено два види строків позовної давності: а) загальний; б) спеціальні.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Загальні строки позовної давності є абстрактними, поширюються на всі цивільні правовідносини, за винятком тих, щодо яких законом встановлений інший строк або які взагалі виведені з-під дії строків позовної давності.
Загальний строк позовної давності складає три роки і не залежить від суб'єктного складу правовідносин (стаття 257 ЦК України).
Спеціальна позовна давність визначена статтею 258 ЦК України.
Як свідчать матеріали справи, датою звернення КП «Харківські теплові мережі» із даною позовною заявою є 17.10.2022 тобто під час дії військового стану. Ці обставини є загальновідомими та доказуванню не підлягають.
24.02.2022 строком на 30 діб в Україні було введено воєнний стан відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України» «Про введення воєнного стану в Україні». В подальшому, відповідно до Указів Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 №65/2022 «Про загальну мобілізацію» неодноразово були внесені зміни щодо продовження строку дії воєнного стану в Україні та проведення мобілізації.
На дату розгляду справи п. 19 викладений у наступній редакції: П.19. у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався, в тому числі станом на дату введення військового стану в Україні.
Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.
Законом України № 530-ІХ від 17.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).
Законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 натупного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30.03.2020 № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Інститут позовної давності має на меті, зокрема, гарантувати правову визначеність, забезпечення захисту порушених прав, притягнення до відповідальності. Також він стимулює уповноважену особу до активних дій щодо реалізації належного їй права під загрозою його втрати, запобігає несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.
Рівність і недискримінація є одними із основних принципів реалізації прав людини.
Виходячи із взаємозв'язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв'язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню і у тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом, була збільшена за домовленістю сторін на підставі статті 259 ЦК України.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №679/1136/21.
Оскільки 17.03.2020 був прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)» №530-ІХ (Закон №530), який набирав чинності з дня його опублікування 17.03.2020, Законом України «Про торгово-промислові палати в Україні» карантин було визнано форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили), тому саме з 17.03.2020 має застосовуватися правило п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України щодо зупинення строків позовної давності.
Даний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду викладеної у постанові від 24.05.2022 у справі №910/18489/20.
Таким чином, з огляду на приписи статей 256, 257 ЦК України, на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12.03.2020, на набрання чинності Законом України від 30.03.2020 №540-IX щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину - 02.04.2020, пункти 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, а також на встановлені судом обставини, а саме, дату звернення КП «Харківські теплові мережі» із даною позовною заявою 29.09.2023 та період нарахування останнім заборгованості, що становить з 01.07.2011 по 31.01.2022, трирічний строк позовної давності щодо платежів за період з 01.07.2011 по 16.03.2017 включно позивачем пропущено.
При обчислені строку позовної давності судом були враховані положення статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відповідно до яких, плата за комунальні послуги (послуги з теплопостачання) нараховується щомісячно, а отже перебіг позовної давності починається після не сплати (часткової оплати) чергового платежу з 01.04.2017.
Враховуючи викладене, стягненню підлягає заборгованість за послуги з централізованого опалення з 01.02.2018 по 31.10.2021 (в межах позовних вимог із врахуванням заяви про зменшення позовних вимог), яка згідно наданого позивачем розрахунку, який відповідачем не спростовано, складає 42854 грн. 81 коп.
Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
Правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
В даному випадку правовідносини, які склалися між сторонами є грошовим зобов'язанням і на ці правовідносини поширюється дія ч.2ст.625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Закріплена в п. 10 ч.3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги'правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати житлово-комунальних послуг у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у ч.2ст. 625ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
За відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг покладається на боржника відповідальність передбачена ч.2ст. 625ЦК України.
У зв'язку із простроченням відповідачем сплати комунальних послуг, позивачем заявлені вимоги та не спростовані відповідачем, а саме: про стягнення індексу інфляції в розмірі 4588,99 грн. та 3% річних від простроченої суми-1958,75 грн.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог частково.
Суд розподіляє судові витрати відповідно до положень ст. 141 КПК України, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог та стягує з відповідачів на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 1317,96 гривень (2270*58,06%), по 439,32 грн. з кожного.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 81, 82, 247, 259, 263-265, 281, 282, 284 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (місцезнаходження м. Харків, вул. Мефодіївська буд.11, код ЄДРПОУ 31557119, р/р НОМЕР_2 в ФХОУ ПАТ «Державний ощадний банк України») заборгованість за послуги з опалення та гарячу воду за період з 01.02.2018 по 31.10.2021 у сумі 42854 (сорок дві тисячі вісімсот п?ятдесят чотири) грн. 81 коп., 3% річних- 1958 (одна тисяча дев?ятсот п?яидесят вісім) грн. 75 коп., інфляційні витрати - 4588 (чотири тисячі п?ятсот вісімдесят вісім) грн. 99 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» витрати по сплаті судового збору в загальній сумі 1317,96 грн., тобто по 439,32 грн.
В іншій частині в задоволенні позовної заяви - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua.
Позивач: Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» (адреса: 61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, буд. 11).
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_1 ).
Суддя С.О. Муратова