Справа №639/6260/24
Провадження № 1-в/639/576/24
25 жовтня 2024 року м. Харків
Жовтневий районний суд м. Харкова у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові провадження за поданням начальника Державної установи «Холодногірська виправна колонія (№18)» ОСОБА_4 про звільнення від покарання на підставі ст. 74 КК України засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та приведення вироку Ізюмського міського районного суду Харківської області від 21.01.2020 відносно останнього у відповідність до нового закону,
Адміністрація Державної установи «Холодногірська виправна колонія (№18)» (далі за текстом - ДУ «ХВК-18») звернулась до Жовтневого районного суду м. Харкова з поданням про приведення вироку Ізюмського районного суду Харківської області від 2101.2020 відносно ОСОБА_5 у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18 липня 2024 року (далі за текстом - Закон № 3886-ІХ).
В обґрунтування клопотання адміністрація ДУ «ХВК-18» посилалась на те, що Законом № 3886-ІХ вчинення крадіжки в сумі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян віднесено до адміністративних правопорушень та відповідно декриміналізовано.
Вироком Ізюмського міського районного суду Харківської області від 21.01.2020 ОСОБА_5 засуджено за вчинення, в том числі, крадіжки майна на суму, яка менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а тому відповідні діяння не є кримінально караними на теперішній час.
Прокурор в судовому засіданні не заперечував проти задоволення подання щодо звільнення засудженого від покарання за діяння, яке наразі не є кримінально караними.
Представник ДУ«ХВК-№18» та засуджений звернулися до суду з заявами про можливість розгляду справи за їх відсутності та наполягали на задоволенні клопотання про приведення вироку у відповідність до нового закону стосовно засудженого ОСОБА_5 що відповідно до ч. 5 ст. 539 КПК України не є перешкодою для проведення судового розгляду.
Вислухавши думку прокурора, перевіривши доводи клопотання, дослідивши матеріали особової справи засудженого, суд приходить до таких висновків.
Судом встановлено, що вироком Ізюмського міського районного суду Харківської області від 21.01.2020 ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч.3 ст.297, із застосуванням ч.1 ст.70 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням та встановлено йому іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки, а також згідно ст. 76 КК України зобов'язано: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Також, вироком Ізюмського міського районного суду Харківської області від 08.09.2020 ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.297, із застосуванням ч.1 ст.71 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п*ять) років.
На даний час засуджений ОСОБА_5 відбуває покарання у ДУ «Холодногірська виправна колонія (№ 18)».
Відповідно до ч. 2 ст. 4 КК України, кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Положеннями ч. 1 ст. 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. Зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
09 серпня 2024 року набув чинності Закон України від 18 липня 2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від (далі - Закон № 3886-IX), яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).
Положеннями ч. 1 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною 2 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 51 КУпАП, настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно частини 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн., крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної п.п. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
Зі змісту вирокуІзюмського міського районного суду Харківської області від 21.01.2020 вбачається, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України, ОСОБА_5 вчинив в середині лютого 2019 року.
Станом на 01.01.2019 прожитковий мінімум для працездатних осіб згідно ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» становив 1921 гривні, тобто станом на час вчинення інкримінованого ОСОБА_5 діяння за ч. 3 ст. 185 КК України кримінальна відповідальність мала б настати за викрадення чужого майна на суму, яка перевищує 1921 гривні.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Кримінальна протиправність діяння, а також його карність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки Кримінальним кодексом, що діяв на час вчинення цього діяння (ч. 3 ст. 3, ч. 2 ст. 4 КК України).
Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч. 1 ст. 5 КК України).
Указане положення цілком узгоджується із вимогами ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, на теперішній час кримінальна відповідальність за заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство) настає виключно у випадку, якщо вартість такого майна становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян встановленого на дату скоєння відповідного правопорушення.
Вказані висновки суду узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 0306/7567/12, згідно з якими «за загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності».
Таким чином, одне з діянь (крадіжка), за вчинення якого засуджено ОСОБА_5 вироком Ізюмського міського районного суду Харківської області від 21.01.2020 за ч. 3 ст. 185 КК України, наразі не може вважатися кримінально караним правопорушенням, оскільки вартість майна, за заволодіння яким останній засуджений, не перевищує граничної вартості майна, за заволодіння яким наразі передбачено саме кримінальну відповідальність - 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Частиною 2 статті 74 КК України передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
У зв'язку із зазначеним, оскільки кримінальна караність діяння, за вчинення якого засуджено ОСОБА_5 усунута, суд приходить до висновку про те, що на підставі ч. 2 ст. 74 КК України останнього необхідно звільнити від призначеного покарання за вироком Ізюмського міського районного суду Харківської області від 21.01.2020 за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Таким чином, клопотання ДУ «Холодногірська виправна колонія №18» в цій частині підлягає задоволенню.
При цьому, вироком Ізюмського міського районного суду Харківської області від 21.01.2020 засуджений за ч. 3 ст. 297 КК України, яке є кримінально-караним діянням.
Також вироком Ізюмського міського районного суду Харківської області від 08.09.2020 ОСОБА_5 засуджений за ч. 3 ст. 297 КК України, які є кримінально-караними діяннями.
З огляду на викладене, за вироком Ізюмського міського районного суду Харківської області від 21.01.2020 ОСОБА_5 вважається засудженим за ч. 3 ст. 297 КК України до покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.
Крім цього, за вирокомІзюмського міського районного суду Харківської області від 08.09.2020 вважається засудженим за ч. 3 ст. 297 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 71 КК України, до покарання у виді 5 (п*яти) років позбавлення волі.
Керуючись ст. 74 КК України, ст. ст. 537, 539 КПК України, суд -
постановив:
Клопотання начальника Державної установи «Холодногірська виправна колонія (№18)» ОСОБА_4 відносно засудженого ОСОБА_5 - задовольнити.
На підставі ч. 2 ст. 74 КК України звільнити засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від призначеного покарання за вироком Ізюмського міського районного суду Харківської області від 21.01.2020 за ч. 3 ст. 185 КК України (із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України), у зв'язку з усуненням караності діяння.
Вважати ОСОБА_5 таким, що засуджений вироком Ізюмського міського районного суду Харківської області від 21.01.2020 за ч. 3 ст. 297 КК України до покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.
Вважати ОСОБА_5 таким, що засуджений вироком Ізюмського міського районного суду Харківської області від 08.09.2020 вважається засудженим за ч. 3 ст. 297 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 71 КК України, до покарання у виді 5 (п*яти) років позбавлення волі.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом семи днів з дня її проголошення, а засудженим - у той же термін після отримання її копії.
Суддя ОСОБА_1