Справа № 190/827/24
Провадження №1-кп/190/155/24
28 жовтня 2024 року м.П'ятихатки
П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої судді - ОСОБА_1
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5
розглядаючи у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024040000000263 від 12.03.2024 року стосовно ОСОБА_4 по обвинуваченню у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307, ч.3 ст.28 ч.2 ст.310 КК України, -
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, яке надійшло від нього на електронну адресу суду, про продовження стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки обставини, що були враховані під час застосування до обвинуваченого запобіжного заходу під час досудового розслідування, не змінились, а ризики передбачені ст.177 КПК України не зменшились.
Обвинувачений та його захисник в процесі обговорення питання необхідності продовження дії запобіжного заходу, просили відхилити клопотання прокурора та заявили клопотання про зміну запобіжного заходу, застосованого до ОСОБА_4 з тримання під вартою на домашній арешт.
Прокурор заперечував щодо задоволення клопотання сторони захисту, вважає що більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Вислухавши думку учасників процесу, судом встановлено наступне.
За положенням ч.1 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею177 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, ОСОБА_4 обвинувачується: у незаконному посіві та незаконному вирощуванні конопель у кількості п'ятдесят і більше рослин, вчинені з метою збуту, організованою групою; у незаконному виготовленні, зберіганні, перевезенні особливо небезпечних наркотичних засобів в особливо великих розмірах, з метою збуту, вчинені організованою групою, за вчинення яого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років з конфіскацією майна.
Ухвалою П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2024 року стосовно обвинуваченого продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, по 15.00 год. 02 листопада 2024 року.
Строк дії ухвали закінчується, а на даний час ризики, передбачені п.1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які були наявні при обранні запобіжного заходу не змінилися. Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, судом встановлено, що доводи прокурора, викладені в клопотанні, є обґрунтованими, а заявлені ризики об'єктивно існують.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених п.1, 2, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.
Відповідно до ст.199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали, згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Суд зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що обставини справи виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Клопотання прокурора узгоджується з правовою позицією, викладеною у рішенні Європейського суду з прав людини у справі за скаргою «Москаленко проти України», де зазначено, що обґрунтована підозра щодо вчинення заявником тяжкого злочину могла первісно виправдовувати його тримання під вартою. Необхідність забезпечити належний хід провадження (зокрема, для отримання показань свідків) також була достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою. Також вказано, що суворість покарання, яке може бути призначене, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо ОСОБА_4 обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує. Зокрема, за матеріалами даного провадження ОСОБА_4 обвинувачуються у незаконному посіві та незаконному вирощуванні конопель у кількості п'ятдесят і більше рослин, вчинені з метою збуту, організованою групою; у незаконному виготовленні, зберіганні, перевезенні особливо небезпечних наркотичних засобів в особливо великих розмірах, з метою збуту, вчинені організованою групою. В умовах оголошеного в країні воєнного стану згадані злочини становлять загрозу суспільству. Тобто дана категорія справ викликає великий публічний інтерес.
За таких умов, суд приходить до висновку про необхідність продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Судом враховувалися й доводи сторони захисту стосовно того, що обвинувачений не має намірів переховуватись від суду та впливати на свідків по даному кримінальному провадженню.
Разом з тим, на противагу цим доводам, суд вважає, що на даний час, вказані обставини не можливо віднести до тих достатніх стримуючих чинників, які у повному обсязі здатні мінімізувати ймовірність вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на переховування від суду, або вчинення ним іншого кримінального правопорушення, тобто визнати ці обставини такими, що можуть гарантувати запобігання встановленим ризикам без застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
З врахуванням вищенаведеного, а також шляхом перевірки всіх обставин, з якими кримінальний процесуальний закон пов'язує можливість застосування виняткового запобіжного заходу, суд приходить до висновку про необхідність продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому на 60 днів, так як більш м'який запобіжний захід не забезпечать належного виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Положення КПК та практика ЄСПЛ орієнтують на такі критерії, які слід врахувати при визначені розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; даних про особу обвинуваченого; встановлені ризики, передбачених статтею 177 КПК; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням тощо.
Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Таким чином, дотримуючись вимог міжнародного та національного законодавства, враховуючи тяжкість та обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , з урахуванням майнового стану обвинуваченого, суд вважає, що застава в розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб зможе забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 з покладенням на обвинуваченого обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст.ст.177-178, 182-183, 331 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора задовольнити частково, в задоволенні клопотання сторони захисту відмовити.
Продовжити стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, який обчислювати з 15.00 год. 28 жовтня 2024 року по 15.00 год. 26 грудня 2024 року, з можливістю внесення застави в розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 302800(триста дві тисячі вісімсот) гривень, які можуть бути внесені обвинуваченим або заставодавцем на відповідний рахунок до спливу терміну тримання під вартою.
Роз'яснити, що обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у визначеному судом розмірі протягом дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При внесенні суми застави у визначеному судом розмірі, обвинувачений підлягає звільненню з-під варти.
У разі внесення застави, на обвинуваченого ОСОБА_4 , покласти наступні обов'язки:
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він фактично проживає, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
- прибувати за кожною вимогою до суду
- утримуватись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні, за винятком їх участі в процесуальних діях
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
З моменту звільнення з-під варти у разі внесення застави, обвинувачений ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Попередити обвинуваченого ОСОБА_4 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, внесена застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України з одночасним вирішенням питання, передбаченого ч. 10 ст. 182 КПК України.
Копію ухвали вручити учасникам судового провадження та направити начальнику Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)», для відому.
Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її проголошення.
Суддя П'ятихатського районного суду
Дніпропетровської області ОСОБА_1