Справа № 177/2169/24
Провадження № 2-а/177/25/24
Іменем України
28 жовтня 2024 року
Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Суботіної С. А.
за участі: секретаря Ференц Я. З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження в справі, -
Позивач ОСОБА_1 17.09.2024 звернувся до суду з указаним позовом, уточнивши який 26.09.2024, просив скасувати постанову від 13.09.2024 № 591, винесену ІНФОРМАЦІЯ_2 , про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, у виді штрафу в сумі 17000,00 грн, як незаконну, а справу про адміністративне правопорушення закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог указав, що 13.09.2024 прийшов до відповідача для отримання відстрочки у зв'язку з навчанням та отримав постанову № 591 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП за порушення правил військового обліку з 2013 року без поважних причин. З указаною постановою ОСОБА_1 не погоджується, вважає її безпідставною та незаконною, оскільки правил військового обліку не порушував, у додатку «Резерв+» свої дані оновив вчасно, а тому, у в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Ухвалою судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 27.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі, витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_3 матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Через систему «Електронний суд» представником відповідача ОСОБА_2 10.10.2024 подано відзив на позовну заяву разом з витребуваними судом матеріалами. Незгоду з позовними вимогами ОСОБА_1 представник відповідача мотивував тим, що ч. 3 ст. 210 КУпАП передбачена відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, що вчинено в особливий період. Згідно з абз. 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію». Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває і наразі. Відповідно до ч. 11 ст. 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-ХІІ від 25.03.1992 зі змінами, призовники, військовозобов'язані, резервісти, в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв'язку та адреси електронної пошти, освіти, місця роботи, зобов'язані особисто у семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебуватимуть на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністром України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи. Станом на 24.12.2013 дата реєстрації позивача за адресою: АДРЕСА_1 . Законодавець вимагав особисте прибуття військовозобов'язаного та повідомлення про зміну облікових даних, що позивачем умисно не виконано, про що зазначено в резолютивній частині постанови від 19.09.2024. Відповідно до запису у військовому квитку, ОСОБА_1 знятий (вибув) 19.12.2013 із військового обліку Жовтнево-Тернівського ОРВК м. Кривого Рогу та у семиденний термін не став на військовий облік за місцем реєстрації у ІНФОРМАЦІЯ_4 . Окрім того, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби мобілізації та військового обліку» №3633-ІХ від 11.04.2024, починаючи з 18.05.2024 протягом 60 днів військовозобов'язані українці зобов'язані уточнити свої облікові дані, тобто з 18.05.2024 по 17.07.2024. Однак ОСОБА_1 у вказаний період до ІНФОРМАЦІЯ_3 не прибув, згідно з даними електронної системи «Єдиного електронного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг», уточнив особисті дані через електронний кабінет «Резерв+» 21.07.2024, чим порушив Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» та ст. 23 Постанови КМУ №1487 від 30.12.2022.
Позивач правом на участь у судовому засіданні не скористався, надав заявук про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач участі в судовому засіданні уповноваженого представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в тексті відзиву просив у задоволенні позову відмовити, врахувати викладені у ньому доводи при ухваленні рішення в справі.
Суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття в судове засідання учасника справи, повідомленого належним чином, не перешкоджає розгляду справи.
Згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися в судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні, у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. При цьому, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснюється (ч. 4 ст. 229 КАС України).
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази в справі, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що постановою від 13.09.2024 № 591 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн.
Відповідно до вказаної постанови, ОСОБА_1 , відповідно до витягу з реєстру територіальної громади, із 24.02.2013 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Як слідує із запису у військовому квитку НОМЕР_1 , останній знятий (вибув) 19.12.2013 із військового обліку Жовтнево-Тернівського ОРВК м. Кривий Ріг, у термін 7 днів не став на військовий облік за місцем реєстрації, та вважався особою без прив'язки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Село Новомайське Криворізького району Дніпропетровської області відноситься до території ІНФОРМАЦІЯ_3 . Таким чином, ОСОБА_1 у період з 24.02.2013 по 30.07.2024, без поважних причин, у семиденний термін не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , не став на військовий облік військовозобов'язаних, не повідомив про зміни облікових даних, що є порушенням абз. 5 ч. 10 ст. 1, ч. 11 ст. 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та ст. 23 Постанови КМУ від 30.12.2022 № 1487. Окрім цього, відповідно до ч. 3 додатку 2 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних», затверджених Постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487, призовники, військовозобов'язані повинні перебувати на військовому обліку за місцем проживання (реєстрації). Враховуючи, що на території України діє особливий період, введений в дію Указом Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», а з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан та оголошено загальну мобілізацію на підставі Указу Президента України № 64/2022 (734/2023) та № 69/2022 (735/2022), донині діє особливий період в умовах правового режиму воєнного стану, тому за порушення в особливий період Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовозобов'язаний ОСОБА_1 вчинив триваюче адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, що виразилося в неприбутті до територіального центру комплектування та соціальної підтримки в період із 24.02.2013 по 30.08.2024. Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 №3633-ІХ, починаючи з 18.05.2024 протягом 60 днів військовозобов'язані українці зобов'язані уточнити свої облікові дані. Тобто, у період із 18.05.2024 по 17.07.2024 ОСОБА_1 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 для постановки на військовий облік військовозобов'язаних, не отримав військово-обліковий документ, не уточнив свої облікові дані. Тим самим, ОСОБА_1 продовжив свої дії, направлені на порушення Закону України «про військовий обов'язок і військову службу» та ст. 23 Постанови КМУ від 30.12.2022 № 1487, під час дії особливого періоду.
Зазначена постанова судом перевіряється на предмет дотримання суб'єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо.
Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, відповідно до ст. 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена відповідно до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенню до суб'єкта владних повноважень.
Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Така правова позиція узгоджується з позиціями, що викладені у постановах Верховного Суду від 17.07.2019 у справі № 295/3099/17 та від 05.03.2020 по справі № 607/7987/17.
Приписами ч. 1 ст. 210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Частиною 3 статті 210 КУпАП (у редакції, чинній на момент складення оскаржуваної постанови) передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) згідно ст. 235 КУпАП розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
За змістом ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію». Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває по теперішній час. Отже, станом на дата розгляду справи про адміністративне правопорушення, діяв особливий період.
Так, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу».
Правила військового обліку встановлені Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядком організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затвердженим постановами Кабінету Міністрів України № 921 від 07.12.2016 та від 30.12.2022 № 1487.
За змістом цих нормативно-правових актів, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період.
У абз. 5 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», зазначається, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі.
Підпунктами 8, 10 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, встановлено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні: особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;) звіряти не рідше одного разу на п'ять років власні персональні дані з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів.
Так, 13.09.2024 на позивача накладено адміністративне стягнення за порушення правил військового обліку в зв'язку з тим, що останній, у порушення абз. 5 ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» та Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних, згідно додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затвердженого Постановою KM України від 30.12.2022 № 1487, не став із 24.02.2013 по 30.07.2024 на військовий облік військовозобов'язаних, не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_5 для взяття на військовий облік, не повідомив про зміну облікових даних. При цьому, дії останнього кваліфіковано за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
19.05.2024 набув чинності Закон № 3696-ІХ «Про внесення змін до КУпАП щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким ст. 210 КУпАП було доповнено частиною 3, якою передбачено адміністративну відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період (розмір штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян)
Отже, норму ч. 3 ст. 210 КУпАП, за якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, запроваджено тільки після 19.05.2024. При цьому, було значно посилено адміністративну відповідальність за порушення правил військового обліку в особливий період.
Стаття 58 Конституції України встановлює, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
У своєму рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за закріпленим у наведеній статті Конституції України принципом, дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Таким чином, за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.
Окрім того, Конституційний суд України в рішенні від 29.06.2010 № 17-рп/2010 зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями (абз.3 пп. 3.1 п. 3 мотивувальної частини).
Згідно зі ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Таким чином, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення у вересні 2024 року, відповідачем фактично застосовано норму закону, яка не підлягала застосуванню до спірних правовідносин, з огляду на приписи ст. 58 Конституції України та ст. 8 КУпАП.
Притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП неможливе, оскільки закон, який погіршує становище, не має ретроспективної дії.
Також, відповідно до п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Пунктом 8 цього Положення визначено завдання територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, зокрема, виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
Як передбачено абз. 11 п. 9 Положення, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).
Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про військовий облік і військову службу», військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Водночас, у постанові від 22.07.2024 № 9749 не зазначено, які саме облікові дані військовозобов'язаного відповідно до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 не було уточнено і які можливо чи не можливо отримати шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами.
Разом з тим, ОСОБА_1 оновив свої облікові дані, що підтверджується сформованим від 30.08.2024 витягом із Резерв+, який позивач надав до суду в якості доказу.
Окрім того, відповідно до примітки у ст. 210 КУпАП, положення ст. ст. 210, 210-1 цього Кодексуне застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Відповідно до позиції Верховного Суду у справі № 216/5226/16-а, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, у тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, обов'язок щодо доказування правомірності винесення рішення та накладення стягнення покладається саме на відповідача і саме відповідач має долучити до матеріалів справи належні, достатні та допустимі докази, які б підтвердили обставини на які він посилається при прийнятті оскаржуваного рішення.
Натомість, відповідачем будь-яких допустимих доказів щодо правомірності винесеної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності суду не надано, будь-які докази, що підтверджують його винність у вчиненні вказаного в постанові правопорушення, в матеріалах справи відсутні.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факт порушення позивачем Правил військового обліку. Сама постанова без обґрунтування її доказами не дає підстав для висновку про скоєння адміністративного правопорушення.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 286КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, дослідивши подані позивачем докази в сукупності, оцінивши їх за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд прийшов до висновку, що вина позивача ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, не була доведена «поза розумним сумнівом», а тому, постанова про притягнення позивача до відповідальності за ч. 3 ст.210 КУпАП є незаконною та підлягає скасуванню, із закриттям провадження в справі.
Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Із матеріалів справи слідує, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем понесено судові витрати зі сплати судового збору в сумі 605,60 грн та оскільки позов задоволено повному обсязі, витрати в сумі 605,60 грн, відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 9, 19, 20, 72-77, 139, 241-247, 250, 286 КАС України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження в справі, - задовольнити.
Скасувати постанову від 13.09.2024 № 591, винесену ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо ОСОБА_1 про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, у виді штрафу в сумі 17000,00 грн, як незаконну, а провадження в справі, - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), судовий збір в сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.
Суддя: