Справа № 759/21217/21
Провадження № 2/204/787/24 р.
КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
02 серпня 2024 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Самсонової В.В.
за участю секретаря Зайченко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Двадцята Київська державна нотаріальна контора про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом,-
У вересні 2021 року позивачка звернулася до суду із позовною заявою, в якій просила визнати за ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті її матері - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою про взяття на облік № 252 виданої 18.07.2017 року Управлінням праці та соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її вітчим - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Її мати - ОСОБА_2 та її чоловік - ОСОБА_3 (її вітчим) за життя мали у спільній частковій власності по 1/2 частині квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок) № 5385 виданого 25.09.2001 року представництвом фонду державного майна України в м. Донецьку. Право власності згідно технічного паспорту на квартиру зареєстроване в книзі реєстрації № 5385 від 25.09.2001 року. Родинний зв'язок підтверджується наступними документами: Свідоцтво серія НОМЕР_1 про народження ОСОБА_4 - матері Позивача, видане 11 вересня 1938 року мова оригіналу: “Помаевский с/совет Астродамовского района Куйбышевской области», акт. запис № 65; Свідоцтво серія НОМЕР_2 про припинення одруження між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 видане 18.04.1967 року мова оригіналу: “Кировское p/б ЗАГС г. Донецка», акт. запис № 161 ( ОСОБА_5 - мати Позивача після розірвання шлюбу взяла дівоче прізвище - ОСОБА_7 ); Свідоцтво НОМЕР_3 про укладання шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , видане 20.12.1971 року мова оригіналу: “Кировское p/б ЗАГС г. Донецка», акт. запис № 517 ( ОСОБА_4 - мати Позивача після одруження взяла прізвище - ОСОБА_8 ); Свідоцтво НОМЕР_4 про народження ОСОБА_9 (дівоче прізвище Позивача) видане 22.01.1966 року мова оригіналу: “Куйбышевским Рай- ЗАГС г. Донецка», акт. запис № 170. 5. Витяг з Державного реестра актів цивільного стану про реєстрацію шлюбу ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (після реєстрації шлюбу ОСОБА_9 взяла прізвище - ОСОБА_11 ); Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_10 (після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишила прізвище - ОСОБА_11 ); Свідоцтво серія НОМЕР_5 про одруження між ОСОБА_1 та ОСОБА_10 видане 14.03.2015 року Святошинським районним у місті. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 270. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина у вигляді 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , яку фактично прийняла її мати ОСОБА_2 . Оскільки її мати померла через три місяці після смерті свого чоловіка, вона не встигла оформити право власності в порядку спадкування за законом відносно майна у вигляді 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 . Однак на час відкриття спадщини фактично її прийняла, так як постійно проживала із своїм чоловіком (спадкодавцем) в даній квартирі. Після смерті її матері відкрилась спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1 , яку вона прийняла шляхом подання 19.11.2020 року відповідної заяви до Дванадцятої київської державної нотаріальної контори (реєстраційний номер у реєстрі спадкових справ 66786351, номер у нотаріуса 1242/2020). 27 липня 2021 року державним нотаріусом Дванадцятої київської державної нотаріальної контори прийнято постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій, а саме про відмову у видачі мені свідоцтва про право власності на спадщину в порядку спадкування за законом на квартиру АДРЕСА_1 після смерті моєї матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та була спадкоємицею після свого чоловіка ОСОБА_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку з відсутністю інформації про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, та неможливістю підтвердити належність в бюро технічної інвентаризації. Покійні батьки не реєстрували в Державному реєстрі прав право власності на квартиру АДРЕСА_1 , а підтверджуючі документи про належність права на дану квартиру зберігаються в архівних документах бюро технічної інвентаризації Донецької міської ради, який залишився на непідконтрольній Україні території в місті Донецьк. Можливості поїхати в місто Донецьк та отримати відповідні документи щодо реєстрації права власності на спадкове майно у неї не має можливості, так як довідка видана державним нотаріусом київського міського нотаріального округу про те, що вона є спадкоємицею ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 і запитувані документи потрібні їй для оформлення спадщини не приймається органами та організаціями, які утворені та діють незаконно на тимчасово непідконтрольній Україні території.
В судове засідання позивачка не з'явилася, про час та місце судового засідання була повідомлена належним чином, раніше надала заяву відповідно до якої просила розглянути справу без її участі, позовну заяву просила задовольнити. Не заперечує проти розгляду справи в заочному порядку.
Представник Київської міської ради в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, раніше представник надав заяву відповідно до якої просив розгляд справи здійснити без його участі.
Представник Двадцятої Київської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, раніше представник надав заяву відповідно до якої просив розгляд справи здійснити без його участі.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд розглядає справу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Зі згоди позивачки, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до свідоцтва про право власності на квартиру (будинок) №5385 від 25 вересня 2001 року квартира за адресою: АДРЕСА_2 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (а.с. 25).
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_6 (актовий запис 1059 від 18.11.2020 року) (а.с. 29).
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , померла ІНФОРМАЦІЯ_8 (актовий запис 1060 від 18.11.2020 року) (а.с. 30).
З матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_12 є донькою ОСОБА_2 (а.с. 31-38).
Постановою державного нотаріуса Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 , у зв'язку з неможливістю підтвердити відомості про належність в бюро технічної інвентаризації та відсутністю даної інформації у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у зв'язку з тим, що архів технічної документації по даній квартирі знаходиться на території непідконтрольній Україні (а.с. 39).
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права. При цьому, одним із способів захисту цивільного права є визнання права власності.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Неможливість отримання свідоцтва про право на спадщину позбавляє позивача можливості здійснювати права власника.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Частиною першою статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно з ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
За змістом вимог ст.ст. 1268-1270 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав із спадкодавцем, має подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Тобто, будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.
Подібні висновки щодо застосування частини третьої статті 1268 ЦК України викладені у постановах Верховного Суду: від 10 квітня 2020 року у справі № 355/832/17 (провадження № 61-27212св19), від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 (провадження № 61-39308св18), від 02 квітня 2021 року у справі № 191/1808/19 (провадження № 61-6290св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 204/2707/19 (провадження № 61-15380св20), від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19 (провадження № 61-3620св21).
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
При розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати: місце відкриття спадщини, коло спадкоємців, які прийняли спадщину, законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини. Обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.
Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України є необхідним встановлення місця проживання спадкодавця і спадкоємця.
Так, частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.
За змістом пунктів 3.21 та 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.
За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 (провадження № 61-39308св18) вказав, що частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.
Такі висновки відповідають правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постановах від 27 лютого 2019 року у справі № 471/601/17-ц (провадження № 61-38452ск18), від 10 квітня 2020 року у справі № 355/832/17 (провадження № 61-27212св19) та від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19-ц (провадження № 61-3620св210).
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).
Тобто право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
У даній справі, позивачкою не надано доказів, що ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3 прийняла спадщину. Також, не надано доказів, що фактично ОСОБА_2 з померлим ОСОБА_3 проживала за адресою: АДРЕСА_2 .
Крім того, слід зазначити, що суд позбавлений можливості перевірити коло спадкоємців після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивачем не заявлялося клопотання про витребування інформації з спадкового реєстру відносно ОСОБА_3 , не надані інші докази.
Таким чином, у задоволенні позовних вимог в частині визнання за ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 необхідно відмовити.
Відповідно до положень частини 1 статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Свідоцтво про право на спадщину, згідно положень частини 1 статті 1298 ЦК України, видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.
Згідно роз'яснень, викладених у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Відповідно до глави 10 п. 4.15 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 за № 296/5 передбачено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусами після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкоємцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Якщо нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Правова позиція щодо можливості захисту права власності позивача шляхом його визнання ґрунтується на практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини "підлягає використанню національними судами України як джерело права.
У рішенні від 30 листопада 2004 року у справі «Онерільдіс проти Туреччини» Європейський суд з прав людини визнав, що поняття «майно» охоплює не лише річ, яка реально існує (матеріальна складова), але також стосується засобів праводомагання (юридична складова), включаючи право вимоги, відповідно до якого особа може стверджувати, що вона має принаймні «законне сподівання» стосовно ефективного здійснення права власності.
Згідно положень статті 1-ї Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі «Ятрідіс проти Греції» зазначив, що володіння майном повинно бути законним.
Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 386 ЦК України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.
З урахуванням зазначеного вище у сукупності, суд доходить до висновку, що позовні вимоги в частині про визнання за ОСОБА_1 право власності на частину квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті її матері - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є обґрунтованими, підтвердженими зібраними у справі доказами, а тому підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 1217, 1220,1258,1261, 1268, 1270 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-82, 89, 128, 223, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Двадцята Київська державна нотаріальна контора про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті її матері - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Київської міської ради в дохід держави судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 .
Київська міська рада, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 22883141, місцезнаходження: 01044, м.Київ, вул. Хрещатик, 36.
Двадцята Київська державна нотаріальна контора, місцезнаходження: 03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9.
Суддя В.В. Самсонова