Справа № 204/10359/24
Провадження № 1-кс/204/2654/24
КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua
25 жовтня 2024 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
слідчого судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
за участю адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5
за участю підозрюваної ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, раніше не судимої, одруженої, прибуваючої в декретній відпустці, маючої на утриманні двох малолітніх дітей, за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 332 КК України, -
25 жовтня 2024 року слідчий слідчого відділу Управління СБ України у Дніпропетровської області ОСОБА_7 , за погодженням з прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 .
В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що слідчим відділом Управління здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22024040000000932 від 01.08.2024 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 332 КК України. В ході досудового розслідування повідомлено про підозру: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянку України, уродженку м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючу за адресою: АДРЕСА_2 , про, те що вона підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень: перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України; усунення перешкод для незаконного переправленню осіб через державний кордон України вказівками, наданням засобів, з корисливих мотивів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки та оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» запроваджено воєнний стан на всій території України, який в подальшому неодноразово продовжено та який триває до теперішнього часу. Крім того, указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію», строк дії якого неодноразово продовжено Указами Президента №342/2022 від 17.05.2022, №574/2022 від 12.08.2022, №758/2022 від 07.11.2022, №59/2023 від 06.02.2023, №255/2023 від 01.05.2023, №452/2023 від 26.07.2023, №735/2023 від 06.11.2023, №50/2024 від 05.02.2024 оголошено та проводиться загальна мобілізація, в тому числі і на території Дніпропетровської області. Як встановлено досудовим розслідуванням, у ОСОБА_6 за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, у невстановлений час, однак не пізніше 20.09.2024, виник злочинний умисел, направлений на перешкоджання законній діяльності Збройних сил України та інших військових формувань в особливий період (в умовах дії воєнного стану) шляхом виготовлення через наявні у неї зв'язки у медичних закладах Дніпропетровської області офіційних медичних документів, якими встановлюється відповідна ступінь непридатності особи до військової служби за станом здоров'я, що, у свою чергу, призводить до фактичного уникнення військовозобов'язаними особами від проходження військової служби. З метою реалізації злочинного умислу, ОСОБА_6 розробила протиправну схему, яка полягала у наступному: зацікавлений військовослужбовець Збройних Сил України чи інших передбачених законом формувань (далі - зацікавлена особа) звертається до ОСОБА_6 з пропозицією за грошову винагороду отримати офіційні медичні документи, які надають право не проходити військову службу за станом здоров'я; за вказівкою ОСОБА_6 , зацікавлена особа, перебуваючи на військовій службі, імітує симптоми гострого клінічного захворювання, у тому числі сильного болю в нижніх кінцівках, та, після чого, звертається до медичної частини відповідної військової частини з приводу вказаних симптомів і отримує направлення на консультацію до лікаря; після отримання направлення та до госпіталізації, зацікавлена особа передає ОСОБА_6 грошові кошти в заздалегідь обумовленому розмірі 6000 (шість тисяч) доларів США; на підставі отриманого направлення ОСОБА_6 сконтактовує зацікавлену особу з підконтрольним їй лікарем військового шпиталю в м. Дніпрі, який госпіталізує зацікавлену особу на денний стаціонар для здійснення імітування оперативного втручання в організм зацікавленої особи, за результатами якої така особа отримує офіційні медичні документи, які дають правові підстави для оформлення відповідної групи інвалідності та звільнення з військової служби за результатами військово-лікарської комісії; після проведення операції, зацікавлена особа передає ОСОБА_6 грошові кошти в заздалегідь обумовленому розмірі 6000 (шість тисяч) доларів США; на підставі отриманих медичних документів зацікавлена особа звільняється з військової служби в особливий період (в умовах дії воєнного стану), тим самим уникає подальше проходження військової служби. Так, ОСОБА_6 , достовірно усвідомлюючи та розуміючи те, що на теперішній час в України запроваджено воєнний стан, а Силами оборони України проводяться заходи з відсічі збройної агресії ворога, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів та з метою особистого кримінально-протиправного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, бажаючи реалізувати злочинний умисел, спрямований на перешкоджання законній діяльності Збройних сил України та інших військових формувань в особливий період щодо виконання ними діяльності, покладеній на них частиною 2 статті 17 Конституції України стосовно оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності й недоторканності, шляхом виготовлення через наявні у неї зв'язки у медичних закладах Дніпропетровської області офіційних медичних документів, якими встановлюється відповідна ступінь непридатності особи до військової служби за станом здоров'я, що у свою чергу призводить до уникнення від проходження особою військової служби, перебуваючи у безпосередній близькості від магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 », за адресою: АДРЕСА_3 , 20.09.2024 приблизно о 13 год. 25 хв. особисто зустрілася зі ОСОБА_8 . В ході спілкування ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_6 , що він є діючим військовослужбовцем підрозділу Збройних сил України, проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 , перебуває на посаді оператора взводу управління 634 окремого зенітно-кулеметного батальйону, та виконує завдання із забезпечення державного суверенітету, конституційного ладу та територіальної цілісності України, стримування збройної агресії Російської Федерації проти України. Далі, в ході спілкування ОСОБА_6 повідомила ОСОБА_8 про вищевказану протиправну схему щодо перешкоджання законній діяльності Збройних сил України шляхом надання особі за грошові кошти медичних документів, що дають їй можливість уникнути подальше проходження військової служби через начебто непридатність до неї за станом здоров'я. Після цього, вони дійшли взаємної згоди щодо протиправного способу, запропонованого ОСОБА_6 , який забезпечить уникнення ОСОБА_8 від подальшого проходження військової служби в підрозділах Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період (в умовах дії воєнного стану), та домовились про наступну зустріч, коли ОСОБА_8 збере необхідну суму коштів у розмірі 12 000 (дванадцяти тисяч) доларів США та отримає направлення з медичної частини військової частини, де проходить військову службу. Після цього, 24.10.2024 приблизно о 13 год. 15 хв. в транспортному засобі VOLKSWAGEN TIGUAN, державний номерний знак НОМЕР_2 , на АДРЕСА_4 , в присутності ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 на вимогу останньої відбулась зустріч. В ході зустрічі ОСОБА_8 отримав від ОСОБА_6 консультаційний висновок нейрохірурга із зазначенням наступного діагнозу: «дегенеративно-дистрофічне ураження шийного відділу хребта, міжхребцевий остеохондроз, спондилоартроз, ускладнений килою між хребцевого диску С5-С6 з центральним стенозом хребетного каналу, радикулопатія С5 корінців обабіч, виражений вертеброгений синдром з тривалим перебігом. М50.1», що дозволяє ОСОБА_8 отримати можливість ухилитись від проходження військової служби в Збройних силах України та інших військових формуваннях, шляхом подальшого звільнення з військової служби. Таким чином, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходячись в транспортному засобі VOLKSWAGEN TIGUAN, державний номерний знак НОМЕР_2 , на АДРЕСА_4 , 24.10.2024 приблизно о 13 год. 15 хв., реалізуючи злочинний умисел, з метою особистого незаконного збагачення за рахунок одержаних грошових коштів, здійснила перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, що ускладнило належне комплектування Збройних сил України та інших утворених до Законів України військових формувань військовослужбовцями, підтриманню на належному рівні бойової і мобілізаційної готовності, а також боєздатності, шляхом виготовлення через наявні у неї зв'язки у медичних закладах Дніпропетровської області офіційних медичних документів, якими встановлюється відповідна ступінь непридатності особи до військової служби. Умисні дії ОСОБА_6 кваліфіковано за ч. 1 ст. 114-1 КК України, а саме перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період. Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки та оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» запроваджено воєнний стан на всій території України, який в подальшому неодноразово продовжено та який триває до теперішнього часу. Крім того, указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію», строк дії якого неодноразово продовжено Указами Президента №342/2022 від 17.05.2022, №574/2022 від 12.08.2022, №758/2022 від 07.11.2022, №59/2023 від 06.02.2023, №255/2023 від 01.05.2023, №452/2023 від 26.07.2023, №735/2023 від 06.11.2023, №50/2024 від 05.02.2024 оголошено та проводиться загальна мобілізація, в тому числі і на території Дніпропетровської області. На підставі положень ст. 20 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та п. 3 Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», на період дії правового режиму воєнного стану, запроваджено обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, передбачені ст.ст. 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, зокрема введено заборону на виїзд за межі країни громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років. При цьому, п. 2-1 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995, встановлено, що у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану перетинати державний кордон мають право, у тому числі, особи з інвалідністю за наявності посвідчення, яке підтверджує відповідний статус. Всупереч вищевказаним положенням законодавства, у ОСОБА_6 за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, у невстановлений час, однак не пізніше 20.09.2024, виник злочинний умисел, направлений на сприяння незаконному переплавленню осіб через державний кордон України шляхом усунення перешкод з корисливих мотивів, шляхом виготовлення через наявні зв'язки у медичних закладах Дніпропетровської області офіційних медичних документів, на підставі яких встановлюється відповідна група інвалідності, що, у свою чергу, надає правові підстави для виїзду військовозобов'язаних громадян України віком від 18 до 60 років за кордон. З метою реалізації злочинного умислу, ОСОБА_6 розробила протиправну схему, яка полягала у наступному: зацікавлений військовослужбовець Збройних Сил України чи інших передбачених законом формувань (далі - зацікавлена особа) звертається до ОСОБА_6 з пропозицією за грошову винагороду отримати офіційні медичні документи, на підставі яких встановлюється відповідна група інвалідності, що, у свою чергу, надає правові підстави для виїзду військовозобов'язаних громадян України віком від 18 до 60 років за кордон; за вказівкою ОСОБА_6 зацікавлена особа, перебуваючи на військовій службі, імітує симптоми гострого клінічного захворювання, у тому числі сильного болю в нижніх кінцівках, та, після чого, звертається до медичної частини відповідної військової частини з приводу вказаних симптомів і отримує направлення на консультацію до лікаря; після отримання направлення та до госпіталізації, зацікавлена особа передає ОСОБА_6 грошові кошти в розмірі 6000 (шість тисяч) доларів США; на підставі отриманого направлення ОСОБА_6 сконтактовує зацікавлену особу з підконтрольним їй лікарем військового шпиталю в м. Дніпрі, який госпіталізує зацікавлену особу на денний стаціонар для здійснення оперативного втручання в організм зацікавленої особи, за результатами якої зацікавлена особа отримує офіційні медичні документи, які дають правові підстави для оформлення відповідної групи інвалідності; після проведення операції, зацікавлена особа передає ОСОБА_6 грошові кошти в заздалегідь обумовленому розмірі 6000 (шість тисяч) доларів США; на підставі отриманих медичних документів зацікавлена особа звільняється з військової служби в особливий період (в умовах дії воєнного стану); після отримання статусу інваліда та звільнення з військової служби, зацікавлена особа перетинає державний кордон та здійснює виїзд за межі України в умовах воєнного стану. Так, ОСОБА_6 , достовірно усвідомлюючи та розуміючи те, що на теперішній час в України запроваджено воєнний стан, під час дії якого виїзд військовозобов'язаних громадян України віком від 18 до 60 років за кордон заборонено, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів та з метою особистого кримінально-протиправного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, бажаючи реалізувати злочинний умисел, спрямований на сприяння незаконному переплавленню осіб через державний кордон України шляхом усунення перешкод, шляхом виготовлення через наявні зв'язки у медичних закладах Дніпропетровської області офіційних медичних документів, якими встановлюється інвалідність, що, у свою чергу, надає правові підстави для виїзду за кордон, перебуваючи у безпосередній близькості від магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 », за адресою: АДРЕСА_3 , 20.09.2024 приблизно о 13 год. 25 хв. особисто зустрілася зі ОСОБА_8 . В ході спілкування ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_6 , що він є діючим військовослужбовцем підрозділу Збройних Сил України, проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 , перебуває на посаді оператора взводу управління 634 окремого зенітно-кулеметного батальйону, та виконує завдання із забезпечення державного суверенітету, конституційного ладу та територіальної цілісності України, стримування збройної агресії Російської Федерації. Далі, в ході спілкування ОСОБА_6 повідомила ОСОБА_8 про протиправну схему щодо незаконного переплавлення осіб через державний кордон України. Після цього, вони дійшли взаємної згоди щодо протиправного способу, запропонованого ОСОБА_6 , що забезпечить ОСОБА_8 усунення перешкод для незаконного його переправлення через державний кордон України, та домовились про наступну зустріч, коли ОСОБА_8 збере необхідну суму коштів у розмірі 12 000 (дванадцяти тисяч) доларів США та отримає направлення з медичної частини військової частини, де проходить військову службу. Після цього, 24.10.2024 приблизно о 13 год. 15 хв. в транспортному засобі VOLKSWAGEN TIGUAN, державний номерний знак НОМЕР_2 , на АДРЕСА_4 , в присутності ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 на вимогу останньої відбулась зустріч. В ході зустрічі ОСОБА_8 отримав від ОСОБА_6 консультаційний висновок нейрохірурга із зазначенням наступного діагнозу: «дегенеративно-дистрофічне ураження шийного відділу хребта, міжхребцевий остеохондроз, спондилоартроз, ускладнений килою між хребцевого диску С5-С6 з центральним стенозом хребетного каналу, радикулопатія С5 корінців обабіч, виражений вертеброгений синдром з тривалим перебігом. М50.1», що дозволяє ОСОБА_8 отримати можливість ухилитись від проходження військової служби в Збройних силах України та інших військових формуваннях, шляхом подальшого звільнення з військової служби, та усуває перешкоди для незаконного переправлення через державний кордон України. Таким чином, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходячись в транспортному засобі VOLKSWAGEN TIGUAN, державний номерний знак НОМЕР_2 , на АДРЕСА_4 , 24.10.2024 приблизно о 13 год. 15 хв., реалізуючи злочинний умисел, з метою особистого незаконного збагачення за рахунок одержаних грошових коштів, здійснила сприяння незаконному переплавленню осіб через державний кордон України шляхом усунення перешкод, шляхом виготовлення через наявні у неї зв'язки у медичних закладах Дніпропетровської області офіційних медичних документів, якими встановлюється відповідна ступінь інвалідності. Умисні дії ОСОБА_6 кваліфіковано за ч. 3 ст. 332 КК України, а саме: сприяння незаконному переплавленню осіб через державний кордон України шляхом усунення перешкод, вчинене з корисливих мотивів. Правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статі) закону України про кримінальну відповідальність: Умисні дії ОСОБА_6 кваліфіковано за ч. 3 ст. 332 КК України, а саме сприяння незаконному переплавленню осіб через державний кордон України шляхом усунення перешкод, вчинене з корисливих мотивів. Виклад обставин, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на обставини: Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, повністю підтверджується зібраними відповідно до вимог кримінального процесуального кодексу України у ході досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема: протоколом проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-, відео контролю особи від 04.10.2024 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 15.08.2024 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 12.08.2024 року; іншими матеріалами досудового розслідування у сукупності. Посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 КПК України: Метою та підставами застосування стосовно підозрюваної ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити вищезазначені дії. Виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини: Необхідність обрання стосовно підозрюваної ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених п.п. 1-3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: Переховуватися від органів досудового розслідування та суду: Так, існує висока ступень ймовірності можливих спроб підозрюваного ОСОБА_6 переховуватися від органу досудового розслідування та суду. ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України за вчинення якого передбачено покарання у виді від п'яти до восьми років позбавлення волі, та обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України караються позбавленням волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна. Невідворотність покарання за злочин вже сама по собі є підставою та мотивом для підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування та суду. Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 511-550/0/4-13 від 4 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. При цьому, фактичні обставини та характер інкримінованих ОСОБА_6 злочинів, свідчать про підвищену суспільне небезпеку, зокрема, остання згідно повідомлення про підозру, з метою особистого незаконного, здійснила перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, що ускладнило належне комплектування Збройних сил України та інших утворених до Законів України військових формувань військовослужбовцями, підтриманню на належному рівні бойової і мобілізаційної готовності, а також боєздатності, тобто безпосередньо в умовах воєнного стану діє в інтересах ворога. Крім того, ОСОБА_6 згідно Правил перетинання державного кордону громадянами України, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995, має право безперешкодного перетину державного кордону, тому існує ризик, що, перебуваючи на волі, остання може виїхати за межі країни або на тимчасово окуповані території України або іншим чином переховуватись від суду. Поряд з цим, на даний час триває агресія Російської Федерації проти України, у зв'язку з чим частина державного кордону не контролюється державними органами України, тому ОСОБА_6 перебуваючи на волі, може покинути територію країни з метою уникнення кримінальної відповідальності. Знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення: На теперішній час у ході досудового розслідування встановлюються всі обставини вчинення кримінального правопорушення, у знаряддя та засоби вчинення кримінального правопорушення. Кримінальні правопорушення, пов'язані з перешкоджанням законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, а також незаконному переправленню через державний кордон України, шляхом виготовленням через перевірені зв'язки у медичних закладах Дніпропетровської області офіційних медичних документів, якими встановлюється відповідна ступінь інвалідності, на даний час органом досудового розслідування встановлюється місця зберігання зазначених документів, установи та організації які виготовили ці документи, які прямо можу вказувати на співучасників ОСОБА_6 , які сприяли їй у вчиненні кримінальних правопорушень та коло її зв'язки які ОСОБА_6 використовувала у протиправній діяльності. Тому існує висока ступень вірогідності, що ОСОБА_6 перебуваючи на волі, може вчинити дії спрямовані на знищення вищезазначених документів, чорнових записів, що підтверджують її протиправну діяльність. Незаконно впливати на свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні: У ході досудового розслідування встановлюється співучасники протиправної діяльності ОСОБА_6 , які сприяли їй у вчиненні кримінальних правопорушень, та коло її зв'язки які ОСОБА_6 використовувала для здійснення злочинних дій. Поряд з цим, встановлено, більшість свідків яким відомі обставини вчинення ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, підтримують з останній дружній стосунки, на яких, в свою чергу, ОСОБА_6 має владний вплив, оскільки сприяли її у вчиненні кримінальних правопорушень. Враховуючи викладене, наявні обґрунтовані підстави вважати, що у разі незастосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою останній незаконними засобами впливатиме на свідків, яким можуть бути відомі обставини вчинення кримінального правопорушення, а також інших осіб, причетних до протиправної діяльності, які на теперішній час встановлюються в ході досудового розслідування. Вчинити продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється: Також, встановлено, що ОСОБА_6 на теперішній час не має постійного місця роботи та постійного заробітку, одна рівень її життя, не відповідає її фінансовому становищу. Так, ОСОБА_6 є власником «VOLKSWAGEN» моделі «TIGUAN» 2018 року виписку, ринкова вартість якого в середньому становить 25 000 доларів США. Таким чином, перебуваючи на волі ОСОБА_6 з метою особисто збагачення, продовжить вчиняти умисні дії, спрямовані на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, та незаконному переправленню через державний кордон України, що в свою чергу, призведе до належного комплектування Збройних сил України та інших утворених до Законів України військових формувань військовослужбовцями, підтриманню на належному рівні бойової і мобілізаційної готовності, а також боєздатності. Обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів: При цьому, застосування більш м'якого запобіжного заходу стосовно підозрюваного ОСОБА_6 є недоцільним, оскільки обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого вона підозрюється, зокрема вчинення злочину проти основ національної безпеки в умовах воєнного стану, свідчать про нехтування ним встановленими чинним законодавством України, гарантіями захисту прав і свобод людини та зневажливе відношення до загальнолюдських цінностей і дають підстави вважати, що аналогічним чином він, у разі обрання інших запобіжних заходів віднесеться до вимог та обмежень запобіжних заходів, не пов'язаних з ізоляцією від суспільства. Крім того, оцінюючи в сукупності викладене, інші запобіжні заходи не зможуть запобігти уникненню вищезазначених ризиків з боку ОСОБА_6 , відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України. Тому, слідчий звертається до суду з даним клопотанням.
У судовому засіданні прокурор підтримав дане клопотання та просив його задовольнити.
Підозрювана заперечувала проти задоволення клопотання, оскільки вважає себе не причетною до всього зазначеного в підозрі.
Захисники підозрюваної заперечували проти задоволення клопотання, оскільки підозра жодним чином не обґрунтована, ризики зазначені в клопотанні взагалі надумані та не підтверджуються жодним чином. Крім того, порушено підслідність, так як орган досудового розслідування наразі СБУ, який не має права здійснювати розслідування у даному провадженні. Вважають, що запобіжний захід у виді тримання під вартою є занадто тяжким для даного випадку, оскільки у підозрюваної на утриманні знаходиться дві дитини, одна з яких взагалі 11 місячна. Тому, на їх думку, цілодобовий домашній арешт з електронним браслетом зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної, або просили суд застосувати альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Крім того, у судовому засіданні громадянин ОСОБА_12 та громадянка ОСОБА_13 заявили про бажання взяти підозрювану ОСОБА_6 на поруки.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання, копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню, а клопотання ОСОБА_12 та ОСОБА_13 про взяття підозрюваної ОСОБА_6 на поруку, не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя враховує положення ст. 178 КПК України, зокрема вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, репутацію підозрюваного, його вік, стан здоров'я, наявність постійного місця проживання, роботи.
У ході розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 332 КК України, і подане слідчим клопотання відповідає вимогам ст. ст. 183, 184 КПК України.
Відповідно до приписів ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу.
Так, слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні зазначено, що існують ризики, передбачені п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрювана ОСОБА_6 з метою уникнення відповідальності за скоєне може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у даному провадженні та інших співучасників протиправної діяльності; продовжити вчиняти злочинну діяльність.
У судовому засіданні наявність всіх зазначених ризиків була встановлена та належним чином підтверджена.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, зазначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів завжди пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК. Слідчий суддя, суд має зважати, що слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу за відсутності для цього підстав, передбачених ст. 177 КПК. Тому, в разі розгляду відповідного клопотання, не підкріпленого визначеними у КПК метою та підставами, останнє має бути відхилено.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Мамедов проти Росії» від 01 червня 2006 року, зазначено, що «суди, перевіряючи законність та обґрунтованість запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, незмінно посилались на тяжкість обвинувачень як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявник переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини. Однак Суд неодноразово відзначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з виняткового абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».
Відповідно до конвенції та практики Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії» та «Ігнатов проти України», обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення. Це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може бути підставою для запобіжного заходу у вигляді ув'язнення.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, враховую вимоги п. 3, 4, 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Оцінюючи вищевказані обставини, суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
У судовому засідання прокурором було повністю обґрунтовано той факт, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе запобігти ризикам, наявність яких встановлена у судовому засіданні.
Що стосується посилань захисників підозрюваної на необґрунтованість повідомленої підозри у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, то варто зазначити наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи критерії обґрунтованості підозри викладені у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кавала проти Туреччини» (заява №28749/18) для того, щоб арешт за обґрунтованою підозрою був виправданий не потрібно, щоб поліція отримала достатньо доказів для пред'явлення обвинувачення або для арешту, або під час перебування заявника під вартою.
Метою затримання є подальше розслідування кримінального провадження шляхом підтвердження або зняття підозр, які є підставою для затримання. Таким чином, факти, які викликають підозру, не повинні бути такого ж рівня, як ті, які необхідні для обґрунтування обвинувального вироку або навіть притягнення до відповідальності, що настає на наступному етапі процесу кримінального розслідування.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об'єднаного Королівства» від 30.08.1990, «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Виходячи з наданих доказів, слідчий суддя приходить до висновку, що додані до матеріалів клопотання докази у їх сукупності, дають всі підстави стверджувати про вірогідну причетність підозрюваного до вчинення названого кримінального правопорушення.
Слідчий суддя зазначає, що на вказаному етапі досудового розслідування він не в праві вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті. Зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Зважаючи на усталену практику Європейського суду з прав людини, де у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», зазначено термін «Обгрунтована підозра», який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпьелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A? N182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
У зв'язку з викладеним, доводи захисників про необґрунтовану підозру є безпідставними.
Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , вагомість наявних доказів вчинення нею кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, враховуючи її вік, стан здоров'я, наявність постійного місця проживання та реєстрації, тісних соціальних зв'язків та двох малолітніх дітей на утриманні, а також враховуючи, що існують ризики, що підозрювана з метою уникнення відповідальності за вчинення кримінального правопорушення в якому вона підозрюється може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків та інших осіб причетних до вчинення протиправної діяльності, слідчий суддя дійшов до висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні підозрюваної, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, відповідно до абз. 4 ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України.
Отже, питання про визначення розміру застави віднесене до дискреційних повноважень слідчого судді, суду і має бути вирішене з огляду на всі встановлені обставини та підстави, в тому числі й тяжкість та характер кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється (обвинувачується) особа. Вирішення цього питання є правом, а не обов'язком суду.
Зважаючи на те, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, тобто у вчиненні особливо тяжкого умисного кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України, до того ж вчиненого під час воєнного стану, суд в даному випадку вважає за доцільне не визначати розміру застави.
Що стосується заявлених клопотань ОСОБА_12 та ОСОБА_13 про передачу підозрюваної ОСОБА_6 на поруки, то суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні даних клопотань, оскільки запобіжний захід у вигляді передачі підозрюваної ОСОБА_6 на поруки, також не зможе запобігти ризикам, встановленим у судовому засіданні.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 131, 132, 176-178, 182-186, 193-197, 205 КПК України, суд, -
Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України - задовольнити.
Застосувати до підозрюваної ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 22 грудня 2024 року, без визначення застави.
У задоволенні клопотання про передачу підозрюваної на поруки - відмовити.
Ухвалу направити до СВ СБ України в Дніпропетровській області - для виконання.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1