Справа № 0417/14529/2012
Провадження № 6/202/267/2024
ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
28 жовтня 2024 року м. Дніпро
Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська в складі головуючого - судді Марченко Н.Ю., за участю секретаря судового засідання Шульги А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про заміну стягувача у виконавчому листі (заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ), -
У березні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» звернулося до суду з заявою, в якій зазначає, що 18 квітня 2013 року Індустріальним районним судом міста Дніпропетровська було винесено рішення у цивільній справі № 0417/14529/2012 року про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором № ML-301/362/2008 від 15.08.2008 року, на підставі якого виданий виконавчий лист.
06.03.2020 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» був укладений договір факторингу № 03/20-дтг, відповідно до умов якого відступлено право вимоги за кредитним договором № ML-301/362/2008 від 15.08.2008 року, укладеним між ПАТ «ОТП Банк» і ОСОБА_1 , та всіма договорами забезпечення.
Отже, посилаючись на те, що заміна сторони його правонаступником можлива на будь-якій стадії процесу, просить замінити стягувача за виконавчим листом № 2/202/580/2013 (справа №0417/14529/2012) на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».
В судове засідання 30.08.2024 представник ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», представник ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та боржники не з'явилися, про розгляд заяви були повідомлені.
При цьому представником ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» була надана заява про проведення судового розгляду без його участі.
Відповідно до частини четвертої та п'ятої статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
З'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що заява ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» задоволенню не підлягає з наступних підстав:
Судом установлено, що заочним рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 18 квітня 2023 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (код за ЄДРПОУ 36789421) заборгованість за кредитним договором № ML-301/362/2008 від 15.08.2008 року в розмірі 80022,27 доларів США, що за курсом НБУ на 11.07.2012 року склало 639618,00 грн., з яких: 67043,01 доларів США (еквівалент у гривні 535874,78 грн.) - заборгованість по кредиту, 12979,26 доларів США (еквівалент у гривні 103743,22 грн.) - заборгованість по відсоткам, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 3219 грн.
На виконання цього рішення судом були видані виконавчі листи.
06 березня 2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» був укладений договір факторингу № 03/20-дтг, відповідно до якого клієнт передає (відступає) фактору права вимоги, а фактор приймає права вимоги, що належить клієнту, стає кредитором за кредитними договорами.
Згідно з додатком до договору факторингу № 03/20-дтг від 06.03.2020 року, під пунктом 16 зазначено боржника ОСОБА_3 та поручителя ОСОБА_2 за кредитним договором № ML-301/362/2008 від 15.08.2008 року.
Згідно з підпунктом 1.4. пункту 1 Договору факторингу права вимоги за кредитними договорами переходять до Фактора з моменту виконання зобов'язання щодо перерахування всіх платежів, визначених п. 7 цього Договору, на підставі акта приймання-передачі реєстру боржників, форма якого наведена у Додатку 3 до цього договору. При цьому виконання Фактором та Клієнтом умов, що визначені цим пунктом, є необхідною та достатньою підставою для оформлення відступлення права вимоги.
Згідно з підпунктами 7.1., 7.2., 7.5. пункту 7 Договору факторингу сторони домовилися, що станом на дату підписання сторонами цього Договору сума фінансування складає 166 138,08 грн.
Фактор здійснює фінансування клієнта шляхом перерахування 100% (ста відсотків) суми фінансування згідно з п.7.1 цього Договору на банківський рахунок Клієнта не пізніше 23 березня 2020 року.
Після здійснення всіх розрахунків за договором сторони підписують акт приймання-передачі реєстру боржників.
На підтвердження переходу до прав вимоги за кредитним договором № ML-301/362/2008 від 15.08.2008 року ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» надало копії платіжних доручень про здійснення оплати згідно з договором факторингу та згідно з протоколом проведення електронного аукціону, а також копію акта приймання-передачі реєстру боржників.
При розгляді заяви ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про заміну стягувача у виконавчому листі, суд виходить з того, що згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином відступлення права вимоги.
Зокрема відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Статтею 514 ЦК України визначено,що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
Частиною 5 статті 442 ЦПК Україні визначено, що положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Отже, заміна сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір (процесуальне правонаступництво), можлива на будь-якій стадії судового процесу: як на стадії розгляду справи, так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду незалежно від того, чи виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред'явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання.
Поряд із цим, суд також бере до уваги, що відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Окреслене завдання включає в себе як своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, так і досягнення мети ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення.
Заміна будь-якого учасника справи судом має не лише формальний характер (фіксування процесуального правонаступництва), а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України.
Відповідно до статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.
Отже, заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли, тобто не протягом невизначеного терміну, а лише на стадіях судового процесу. Таке право не є абсолютним і обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII та статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV, який діяв на час набрання рішенням у цій справі законної сили, виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження. На цій стадії боржник вчиняє добровільно або під примусом дії на виконання рішення суду.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов'язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.
Отже, стадія виконавчого провадження як завершальна стадії судового процесу, має встановлені законом строкові межі. Така стадія починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або із спливом строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, оскільки якщо цей строк пропущений, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання (пункт 2 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII, пункт 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV).
Тобто за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження як завершальної стадії судового процесу спливає одночасно із строком пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Інше тлумачення закону, зокрема про можливість здійснювати заміну сторони виконавчого провадження протягом необмеженого строку, незалежно від того чи закінчився встановлений строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, означатиме, що стягувач після спливу строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, який не був поновлений судом, матиме можливість «штучно» збільшити цей строк на невизначений термін шляхом відступлення права вимоги іншим особам, таким чином уникнувши законодавчої вимоги щодо строку, що вже безпосередньо впливає на права та інтереси боржника, який не може бути у невизначеному стані протягом тривалого строку. Таке тлумачення може порушити принцип правової визначеності, яке є одним з основоположних аспектів верховенства права.
Так, у постанові Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/10031/13 зроблений висновок, що подання заяви про заміну стягувача його правонаступником після спливу строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, що не був поновлений судом, виключає можливість задоволення такої заяви.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21) зазначила, що не вбачає підстав для відступу від зазначеного правового висновку (пункт 70 постанови).
При цьому Велика Палата Верховного Суду у згаданій постанові дійшла висновку про необхідність відступити від правових висновків, викладених у своїх попередніх постановах, зокрема постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 2-3897/10, на яку посилається заявник у своїй заяві, зазначивши, що «126. Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу.
127. Реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва здійснюється з процесуальною метою реалізації правонаступником прав щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні, відтак потребує розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим.
128. Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закінчене, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництва, якщо виконавче провадження закінчене, заявник має здійснювати процесуальні дії (наприклад, оскаржити постанову про закінчення виконавчого провадження), спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати ці питання в комплексі.
129. За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.
130. Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися з заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва».
Тобто реалізації стягувачем, у тому числі його правонаступниками, прав щодо виконання судового рішення прямо пов'язується із дотриманням визначених законом строків пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання.
Статтею 22 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV від 21 квітня 1999 року був встановлений строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання протягом одного року, якщо інше не передбачено законом.
05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року, згідно з пунктом 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» якого виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 року виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Відповідно до частин четвертої - шостої статті 12 вказаного Закону строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред'явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 81 ЦПК України також визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд ураховує, що заочне рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 18 квітня 2023 року, яким із з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стягнуто солідарно на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором № ML-301/362/2008 від 15.08.2008 року, набрало законної сили 30.04.2013.
Строк пред'явлення виконавчих документів на виконання цього рішення був визначений законом в один рік, тобто до 30.04.2014, а з 05 жовтня 2016 року після набрання чинності Законом № 1404-VIII склав три роки.
У своїй заяві ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» просить замінити стягувача у виконавчому листі, посилаючись на те, що така заміна можлива як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження.
Водночас заявником не конкретизовано, у виконавчому листі щодо якого саме боржника необхідно здійснити заміну стягувача, з огляду на наявність згідно з судовим рішенням двох боржників, а саме ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .
При цьому заявником було додано до його заяви саме копію виконавчого листа, виданого 02.07.2013 року відносно боржника ОСОБА_2 .
Проте матеріали заяви про заміну стягувача його правонаступником не містять даних про наявність відкритих виконавчих проваджень відносно боржника ОСОБА_2 .
З матеріалів цивільної справи вбачається, що виконавче про провадження відносно боржника ОСОБА_2 за № 55167204 було завершено, що підтверджується наявними справі відомостями Автоматизованої системи виконавчого провадження як станом на 14.12.2020, так і на час розгляду справи.
Підстави завершення виконавчого провадження заявником у його заяві не зазначені.
Докази того, що визначений законом строк для повторного пред'явлення до виконання виконавчого листа відносно боржника ОСОБА_2 від 02.07.2013, копія якого долучена до заяви, на цей час не сплив, в матеріалах справи відсутні.
Заявником не доведено, що на момент звернення до суду з заявою про заміну стягувача у виконавчому листі щодо боржника ОСОБА_2 строк його пред'явлення до примусового виконання не сплив і, що такий документ може бути повторно пред'явлений до примусового виконання.
Тобто заявником не надані докази наявності в нього реального права на примусове виконання виконавчого листа, стягувача в якому він бажає замінити.
Отже, надавши докази матеріального правонаступництва у спірних правовідносинах, заявником не доведені підстави для процесуального правонаступництва, а саме заміни стягувача у виконавчому листі, оскільки без можливості реалізації правонаступником прав щодо виконання судового рішення заміна стягувача у виконавчому листі буде позбавлена дійсної процесуальної мети такого правонаступництва і не сприятиме реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України.
Також суд звертає увагу, що у своїй заяві заявник не ставив вимог щодо заміни стягувача у виконавчому провадженні щодо іншого боржника, конкретне виконавче провадження, в якому слід здійснити таку заміну, та його стан не зазначив, а лише просив здійснити заміну стягувача у виконавчому листі, долучивши тільки копію виконавчого листа, виданого судом відносно боржника ОСОБА_2 . Тому з огляду на диспозитивність судового процесу суд не здійснює таку заміну.
Враховуючи вищенаведене, в задоволенні заяви ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про заміну стягувача у виконавчому листі № 2/202/580/2013, виданому 02.07.2013 року по справі № 0417/14529/2012, необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 259-260, 442 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про заміну стягувача у виконавчому листі № 2/202/580/2013, виданому 02.07.2013 року Індустріальним районним судом міста Дніпропетровська по справі № 0417/14529/2012, відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду у п'ятнадцятиденний строк з дня складення повного тексту ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів від дня вручення йому відповідної ухвали.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст ухвали складений 28 жовтня 2024 року.
Суддя Наталія Марченко