Справа №127/28878/24
Провадження №1-кп/127/805/24
23 жовтня 2024 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_3 ,
сторони захисту: адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
інших учасників судового процесу: потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі № 12 обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 286-2, частиною першою статті 135 Кримінального кодексу України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.07.2024 за № 12024020010001193,
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 286-2, частиною першою статті 135 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Прокурор вважав за можливе призначити кримінальне провадження до судового розгляду на підставі обвинувального акта у відкритому судовому засіданні, викликавши в судове засідання сторони кримінального провадження, потерпілих, а також свідків згідно з реєстром матеріалів досудового розслідування. Також просив суд надати доручення органу пробації на складання досудової доповіді. Крім того, заявив клопотання про продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Клопотання мотивував тим, що ризики, які існували на час застосування запобіжного заходу, на цей час не відпали. Зокрема, наголосив на тому, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Усвідомлюючи суворість можливого покарання, обвинувачений, перебуваючи на волі, на думку прокурора, зможе переховуватись від суду та незаконно впливати на свідків кримінального провадження. Звернув увагу суду на те, що більш м'який запобіжний захід не здатен запобігти наведеним ризикам.
Потерпілі у судовому засіданні підтримали думку прокурора.
Обвинувачений ОСОБА_5 не заперечував проти призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта, разом з тим просив суд змінити застосований до нього запобіжний захід на більш м'який.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_4 - проти призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта не заперечував, проте заперечив проти продовження його підзахисному строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Зауважив, що ризики, на які посилається прокурор, останнім не доведені. Наголосив на тому, що інкриміноване ОСОБА_5 кримінальне правопорушення є неумисним, усі необхідні дії у кримінальному провадженні, у тому числі і допити свідків, на цей час проведені. Також повідомив суду, що ОСОБА_5 має постійне місце проживання, стійкі соціальні зв'язки, працевлаштований, винуватість у вчиненні інкримінованих йому діянь визнає та частково відшкодував завдані потерпілим збитки. З огляду на викладене, просив суд змінити застосований до його підзахисного запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.
Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши обвинувальний акт, суд дійшов до висновку, що підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), тобто для затвердження угоди, закриття кримінального провадження, повернення обвинувального акта прокурору, направлення до іншого суду відсутні, а тому кримінальне провадження необхідно призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 31 КПК розгляд кримінального провадження слід здійснювати суддею одноособово.
У судове засідання необхідно викликати сторони обвинувачення та захисту, потерпілих, а також свідків згідно з реєстром матеріалів досудового розслідування, про виклик і допит яких клопотав прокурор.
Вирішуючи питання про наявність підстав для надання органу пробації доручення на складання досудової доповіді суд враховує, що пунктом 5 частини третьої статті 314 КПК визначено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про доручення представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь. При цьому частиною п'ятою статті 314 КПК визначено, що у підготовчому судовому засіданні суд у випадках, передбачених цим Кодексом, за власною ініціативою або за клопотанням обвинуваченого, його захисника чи законного представника, чи за клопотанням прокурора і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини вирішує питання щодо складання досудової доповіді, про що постановляє ухвалу із зазначенням строку підготовки такої доповіді.
Згідно з частиною першою статті 314-1 КПК з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання представник уповноваженого органу з питань пробації складає досудову доповідь за ухвалою суду. При цьому частиною другою зазначеної статті визначено, що досудова доповідь складається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, або тяжкого злочину, нижня межа санкції якого не перевищує п'яти років позбавлення волі. Досудова доповідь щодо неповнолітнього обвинуваченого віком від 14 до 18 років складається незалежно від тяжкості вчиненого злочину, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Крім того, зі змісту пункту 1 частини першої статті 410 КПК випливає, що неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, зокрема у разі якщо: судом були відхилені клопотання учасників судового провадження про допит певних осіб, дослідження доказів або вчинення інших процесуальних дій для підтвердження чи спростування обставин, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.
Отже, сукупний аналіз зазначених правових норм дає можливість суду зробити висновок, що надання доручення на складання досудової доповіді у кримінальному провадженні щодо особи, яка не є неповнолітньою є правом, а не обов'язком суду. Крім того, стороною обвинувачення в судовому засіданні не зазначено, в чому саме надання доручення на складання досудової доповіді сприятиме забезпеченню дотримання інтересів національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Суд також враховує, що стороною обвинувачення не мотивовано, що розгляд кримінального провадження за відсутності досудової доповіді призведе до неповного дослідження обставин справи та виконання вимог, встановлених статтею 91 КПК, щодо обставин, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні. Згідно з приписами частини п'ятої статті 314-1 КПК досудова доповідь не може використовуватись у кримінальному провадження як доказ винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Тому суд не убачає необхідності для надання доручення органу пробації на складання досудової доповіді у кримінальному провадженні.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для продовження строку дії застосованого до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує таке.
Відповідно до частини третьої статті 315 КПК під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Наведена правова норма є відсильною щодо норм кримінально-процесуального закону, розміщених у розділі ІІ КПК. Зі змісту частини першої статті 197 глави 18 розділу ІІ КПК випливає, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Порядок продовження строку тримання під вартою регламентований статтею 199 КПК, зокрема, частиною першою зазначеної статті визначено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. При цьому суд враховує, що частина третя статті 199 КПК є відсильною нормою щодо статті 184 КПК. Зі змісту частини другої статті 184 КПК випливає, що копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.
Строк дії, обраного до обвинуваченого запобіжного заходу спливає 01.11.2024. У судовому засіданні встановлено, що примірник клопотання був вручений обвинуваченому завчасно. Отже, стороною обвинувачення вищезазначені вимоги кримінально-процесуального законодавства щодо вручення копії клопотання обвинуваченому, а також щодо строку звернення до суду з відповідним клопотанням були дотримані.
Крім того, зі змісту статті 350 КПК випливає, що клопотання учасників судового провадження розглядаються судом після того, як буде заслухана думка щодо них інших учасників судового провадження, про що постановляється ухвала.
Саме тому, суд вважає за необхідне вирішити клопотання прокурора по суті, надавши доводам сторін відповідну правову оцінку.
Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення чи відмови у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, суд враховує таке.
З наданих суду стороною обвинувачення документів випливає, що 08.07.2024 ОСОБА_5 був затриманий за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 286-1 КК та слідчий суддя Вінницького міського суду Вінницької області своєю ухвалою 09.07.2024 застосував до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. У подальшому строк дії запобіжного заходу був продовжений ухвалою слідчого судді від 03.2024 на 60 днів, тобто до 01.11.2024.
Суд враховує положення частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997.
Відповідно до частини першої статті 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Також суд враховує, що відповідно до частини першої статті 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до вимог частини першої статті 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в своїй прецедентній практиці вказує на те, що в розумінні Конвенції є обґрунтованою підозрою. Зокрема, для обґрунтованої підозри повинні бути факти або інформація, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин (п. 175, справа «Нечипорук і Йонкало проти України»; п. 32, справа «Fox, CampbellandHartley v. the UK»; п. 88, справа «IglarMammadov v. Azerbaijan»; п. 42 «Котій проти Украхни»; п. 51, справа «Erdagos v. Turkey»; п. 48 «Cebotari v. Moldova»).
Разом з тим, суд враховує, що для вирішення питання щодо можливої причетності обвинуваченого до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень здійснюється саме на виконання вимог пункту 1 та 2 частини першої статті 91 КПК, якою визначено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
При цьому частиною першою статті 94 КПК визначено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Суд враховує, що частиною першою статті 91 КПК визначено перелік питань, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, а статтею 92 КПК визначено обов'язок доказування зазначених обставин. Разом з тим, порядок подання доказів суду та їх подальше дослідження регламентований § 3 Глави 28 КПК, тобто під час розгляду кримінального провадження по суті.
Отже, вирішення питання щодо обґрунтованості підозри обвинуваченого потребує дослідження доказів у їх сукупності. Натомість, на цей час розгляд кримінального провадження по суті не розпочатий, а тому вирішення зазначеного питання на цій стадії судового процесу є передчасним і може призвести до порушення приписів, закріплених у частині шостій статті 22 КПК, якою регламентовано, що суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Вирішуючи питання щодо наявності ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК, суд враховує, що ЄСПЛ звернув увагу на те, що ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання; він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою (п. 21, справа «Подвезько проти України»).
Також суд приймає до уваги, що ЄСПЛ звернув увагу на те, що для продовження тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку (п. 63, справа «Тодоров проти України»).
Захисник обвинуваченого, заперечуючи проти задоволення клопотання прокурора, послався на те, що інкриміноване ОСОБА_5 діяння є неумисним. Разом з тим, суд враховує, що згідно з пред'явленим обвинуваченням ОСОБА_5 обвинувачується не лише у порушення правил безпеки дорожнього руху (частина третя статті 286-1 КК), що відноситься до необережних злочинів, а й у завідомому залишенні без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані (частина перша статті 135 КК), тобто умисному кримінальному правопорушенні. Саме тому, твердження захисника щодо вчинення обвинуваченим лише неумисного злочину суд оцінює критично.
Окрім того, захисник обвинуваченого, як на підставу для зміни запобіжного заходу, послався на ту обставину, що йому необхідно здійснювати догляд за матір'ю похилого віку, яка є особою з інвалідністю. Разом з тим, доказів того, що мати обвинуваченого потребує сторонньої допомоги, а також того, що остання не має інших родичів, які можуть здійснювати такий догляд за нею, суду надано не було, а тому зазначені доводи сторони захисту суд також оцінює критично.
Як на підставу для зміни запобіжного заходу, сторона захисту також послалась на часткове відшкодування обвинуваченим завданих потерпілим збитків. Зокрема, захисник наголосив на вказаній обставині під час висловлення заперечень проти клопотання прокурора, а також письмові заперечення захисника містять посилання на те, що додатком до них йде, зокрема підтвердження відшкодування шкоди. Разом з тим, жодного документального підтвердження щодо відшкодування збитків потерпілим, у тому числі й часткового, суду надано не було. А тому, зазначені твердження сторони захисту суд оцінює як такі, що не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.
Прокурор, як на підставу для продовження строку застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу, послався на те, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може протиправно впливати на свідків кримінального провадження та намагатиметься ухилитись від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності. Зазначені доводи прокурора в частині наявності у обвинуваченого наміру ухилятись від суду суд оцінює критично, оскільки жодних доказів на підтвердження зазначених обставин прокурор не надав.
Разом з тим, суд враховує, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого неумисного злочину, вчиненого у стані сп'яніння, а також нетяжкого умисного злочину проти життя та здоров'я людини. Захисник обвинуваченого, заперечуючи проти задоволення клопотання прокурора здійснив посилання на те, що усі необхідні дії у кримінальному провадженні, у тому числі і допити свідків, на цей час проведені. Разом з тим, суд приймає до уваги, що судове слідство (з'ясування обставин справи та перевірка їх доказами) на цей час не розпочате, не встановлений порядок та обсяг дослідження доказів, а відтак і не допитані свідки, про виклик і допит яких клопотав прокурор. Отже, твердження захисника щодо завершення допиту свідків спростовані у судовому засіданні.
Суд при цьому враховує, що об'єктивні дані, які б свідчили про неможливість перебування обвинуваченого під вартою, у тому числі за станом здоров'я, суду надані не були.
З огляду на викладене, суд вважає за доцільне, з метою забезпечення кримінального провадження та попередження вчинення обвинуваченим позапроцесуального впливу на потерпілих та свідків, відповідно до положень частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.
Згідно з приписами частини третьої та пункту 2 четвертої статті 183 КПК суд не вбачає правових підстав для визначення розміру застави у кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, який спричинив загибель людини.
Керуючись статтями 314-316 КПК, суд
Призначити судовий розгляд Вінницьким міським судом Вінницької області (суддею одноособово) на підставі обвинувального акта, згідно з яким ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 286-2, частиною першою статті 135 Кримінального кодексу України, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.07.2024 за № 12024020010001193, у відкритому судовому засіданні в приміщенні Вінницького міського суду Вінницької області, яке відбудеться 30.10.2024 о 15:30 годині.
У судове засідання викликати: сторони обвинувачення та захисту, потерпілих, а також свідків згідно з реєстром матеріалів досудового розслідування.
Запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою, - продовжити на 60 днів, з 23 жовтня 2024 року до 23:59 години 21 грудня 2024 року.
Ухвала в частині продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суддя: