Справа № 127/2-4352/11
Провадження № 6/127/512/24
Іменем України
24 жовтня 2024 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі головуючого судді Бойко В.М.,
при секретарі Боярова В.В.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці заяву представника позивача ОСОБА_1 про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики, -
Представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання по цивільній справі №2-4352/11.
Заява мотивована тим, що 08.11.2011 рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці у справі №2-4352/11 було вирішено стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позки від 27.05.2008 року у сумі 177 181,00 грн., а також судові витрати у розмірі 1 700,00 грн. сплаченого судового збору та 120,00 грн. витрат на ІТЗ. Позивачка є громадянкою Італії з 19.11.1999 року, та постійно проживає там, а на територію України вона приїздила для того щоб провідати матір. При цьому, представником у даній справі був адвокат Чорний А.В. Після винесення рішення адвокатом Чорним А.В, 07.12.2011 року було подано заяву про видачу виконавчого напису, однак, всупереч вимогам закону судом було допущено порушення при оформленні та видачі виконавчого листа відповідно до Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді, а саме стягувачем не було отримано виконавчого листа та відповідно його не було направлено на адресу стягувача. Таким чином, стягувачем було пропущено строк для подання виконавчого листа до виконання з поважних причин, оскільки судом першої інстанції при оформленні та видачі виконавчого листа було порушено норми Інструкції №68 та ЗУ «Про виконавче провадження». Отже, оскільки на даний час заборгованість боржником не погашена та рішення суду не виконано існують усі підстави для поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання та його видачу.
Представник позивача, заявника по заяві - ОСОБА_1 в судовому засіданні заяву підтримав просив задовольнити. Додатково вказав, що позивачка по справі довгий час проживає в Італії та не мала змоги приїхати у м.Вінницю для отримання виконавчого листа та пред'явлення його до примусового виконання. Крім того, просив суд витребувати у ДПС України відомості щодо перетину ОСОБА_3 державного кордону України. Суд розглянувши дане клопотання ухалив відмовити у його задоволенні, оскільки дана інформація не буде належним доказом по справі щодо неможливості пред'явлення виконавчого листа до виконання ОСОБА_3 у визначені законом строки.
Представник відповідача, боржника по заяві - ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення заяви. Підтримав поданні письмові заперечення, та вказав, що адвокатом Крижанівським В.В. невірно трактуються норми Інструкції з діловодства, яка діяла на час винесення рішення суду, оскільки у разі неявки стягувача за виконавчим листом, на його письмове прохання виконавчий лист судом надсилається для виконання в органи ДВС. Такого прохання адвокатом Чорним А.В. висловлено не було. Оскільки з моменту набрання рішення суду пройшло 12 років та позивачкою не було вчинено дій із зверненням до органів ДВС із заявою про відкриття виконавчого првадження, та поважності причин пропуску адвокатом не надано, просив суд відмовити у задоволені заяви.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви.
У відповідності до ч. 3 та ч. 4 ст.12, ч. 1 та ч. 2 ст. 13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Так, судом встановлено, що 08.11.2011 року Ленінським районним судом міста Вінниці у цивільній справі № 2-4352/11 ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 заборгованості за договором позики від 27.05.2008 року в сумі 177 181,00 грн., а також судових витрат в розмірі 1 700,00 грн. сплаченого судового збору та 120,00 грн. на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Рішення суду в апеляційному порядку не оскаржувалось і набрало законної сили (а.с.40).
07.12.2011 року адвокат Чорний А.В. звернувся до Ленінського районного суду м.Вінниці із заявою про видачу виконавчого листа №2-4352/11 (а.с.44).
Відмітки щодо отримання позивачкою ОСОБА_3 чи її представнком виконавчого листа матеріали справи не містять.
ОСОБА_3 є громадянкою Італії з 19.11.1999 року, що підтверджується паспортом з відповідним перекладом (а.с.155-160).
Станом на день винесення рішення Ленінський районний суд м.Вінниці при виготовленні та видачі виконавчих листів керувався Інструкцією з діловодства в місцевому загальному суді, затвердженої наказом ДСА України від 26.06.2006 №68 в редакції від 07.12.2009 року.
Відповідно до п.16.6.3 вказаної Інструкції виконавчі листи реєструються в журналі обліку виконавчих документів, виданих судом (додаток 48). У разі особистої явки стягувача виконавчий лист видається йому на руки під підпис. На письмове прохання стягувача виконавчий лист судом надсилається для виконання в органи державної виконавчої служби або рекомендованим відправленням із супровідним листом стягувачу. Повернутий без вручення стягувачу виконавчий лист разом з конвертом приєднується до справи. У разі повторного звернення стягувача до суду йому видається виконавчий лист. У разі видачі дубліката виконавчого листа робиться відповідна відмітка в журналі обліку виконавчих документів, виданих судом (у графі "Примітки")».
Відповідного п.29.34 Інструкції в редакції від 07.12.2009 року, яка діяла на час подання заяви по видачу виконавчого листа немає.
Тобто, беручи до уваги вищезазначене адвокат Крижанівський В.В., який діє в інтересах ОСОБА_3 , у заяві про поновлення строку посилається на неіснуючий п. 29.34 Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 26 червня 2006 року № 68 в редакції від 07.12.2009 р., при цьому перекручує діючий п. 16.6.3. відповідно до якого зазначалося, що виконавчий лист судом надсилається для виконання в органи державної виконавчої служби або рекомендованим відправленням із супровідним листом стягувачу без виключення тільки за наявності письмового прохання стягувача.
Окрім того, також суд повторно зверає увагу на тому, що у заяві про видачу виконавчого листа від 07.12.2011 року адвокатом Чорним А.В., що діяв в інтересах ОСОБА_5 , не зазначалося про прохання стягувача чи його представника про надсилання виконавчого листа судом для виконання в органи державної виконавчої служби або рекомендованим відправленням із супровідним листом стягувачу чи його представнику.
Враховуючи вищевикладене, посилання адвоката Крижанівського В.В. на порушення судом норм Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 26 червня 2006 року №68 в результаті чого з позиції представника ОСОБА_5 стягувач не отримала виконавчий лист, тобто фактично не мала можливості вимагати виконання судового рішення є безпідставним та не відповідає дійсності, а тому не може бути взятим судом до уваги та слугувати поважною причиною поновлення строків для пред?явлення виконавчого документа до виконання.
Окрім того, представник заявника ОСОБА_1 вказав, що поважними причинами пропуску строку отримання та пред'явлення до виконання виконавчого листа слугувало те, що позивачка ОСОБА_3 постійно перебувала з-за кордоном. Однак, суд не вбачає підстав для визнання такої причини поважною, оскільки ОСОБА_3 мала представника, який представляв її інтереси, строк повноважень не закінчився.
Інших поважних причин пропуску строку для пред'явлення виконавчого листа до примусового виконання суду не надано.
Згідно ч. 6 ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження» стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Заява про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа, виданого іншими органами (посадовими особами), подається до суду за місцем виконання відповідного рішення.
Отже, єдиною та необхідною правовою підставою для поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання є наявність в особи поважних причин його пропуску. При цьому, поважність причин є оціночною категорією та повинна визначатися, виходячи з наявності реальних обставин, які фактично унеможливили вчинення особою відповідної процесуальної дії вчасно, тобто в межах строків, установлених законодавством.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Разом з тим, відповідно до ч. 5 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про виконавче провадження», який набрав чинності 05.07.2016, встановлено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Згідно позиції ВСУ від 26.09.2012 року №6-85 цс12, та від 04.11.2015 року №6-1486 цс15 поважними причинами пропуску строку є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для вчинення дій. Та підтверджені належними доказами.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції «пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на доказі, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Так, в рішенні ЄСПЛ «Пономарьов проти України» Суд визначив, що вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, однак такі повноваження не є необмеженими.
В рішенні ЄСПЛ «Устименко проти України» Судом було наголошено на тому, що безпідставне поновлення процесуальних строків Судом є протиправним, порушує принцип юридичної визначеності та право на справедливий суд (ст. 6 Конвенції ООН «Про захист прав людини та основоположних свобод»).
Європейський суд зазначає, якщо звичайний строк поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
Виходячи з аналізу зазначених норм права, суд при вирішенні питання про поновлення строку для пред'явлення до виконання виконавчого документа, виданого на підставі судового рішення, повинен з'ясувати питання щодо причин пропуску цього строку та залежно від характеру цих причин зробити висновок про їх поважність чи неповажність, а відтак дійти висновку про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Представником заявника не надано належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строку пред'явлення його до виконання, а з наданих до суду матеріалів, суд не вбачає доказів та обставин, які б завадили стягувачу вчасно отримати виконавчий документ та звернутися до одганів ДВС дл його виконання у встановлений законом строк.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень й доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відтак, суд приходить до висновку про відсутність поважних причин, з яких виконавчий документ не був вчасно пред'явлений до виконання, та, як наслідок, про відмову ОСОБА_3 у поновленні строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання та його видачу.
На підставі викладеного, керуючись 260, 261, 433 ЦПК України, суд -
В задоволенні заяви відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана потягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: