29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"22" жовтня 2024 р.Справа № 924/884/24
Господарський суд Хмельницької області у складі Гладюка Ю.В., при секретарі судового засідання Загроцькій А.Ю., розглянувши матеріали справи
за заявою ОСОБА_1 , м. Хмельницький
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи
представники сторін: не з'явилися
встановив:
Фізична особа ОСОБА_1 , звернулася до Господарського суду Хмельницької області із заявою про відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність в порядку Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства.
В обґрунтування поданої заяви фізична особа ОСОБА_1 повідомляє, що уклала кредитні договори з 2 банками і 18-ма фінансовими організаціями, повне погашення заборгованості перед якими не вбачається можливим. Посилається на неможливість виконати свої зобов'язання перед кредиторами у зв'язку з важким фінансовим становищем боржника.
Ухвалою суду від 07.10.2024 заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи прийнято до розгляду, підготовче засідання по справі призначено на 22 жовтня 2024.
Заявник та її представник у підготовче засідання 22.10.2024 не з'явилися.
Дослідивши матеріали заяви та додані до неї документи, господарський суд встановив та приймає до уваги наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Кодекс України з процедур банкрутства встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що неплатоспроможність - це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом; грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
Процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства (стаття 215 Господарського кодексу України, стаття 166-17 Кодексу України про адміністративні правопорушення), а також недопущення доведення боржника до банкрутства (стаття 219 Кримінального кодексу України). Захист приватного інтересу, в свою чергу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів. Однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів. Відповідний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20.
Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що склад і розмір грошових зобов'язань, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
Отже, обов'язком суду при вирішенні питання про наявність грошового зобов'язання та визначенні неплатоспроможності є встановлення прострочених грошових зобов'язань боржника перед кредиторами станом на час подання відповідної заяви до суду. Перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи за результатами проведення підготовчого засідання, дослідивши матеріали відповідної заяви фізичної особи, суд повинен, серед іншого, визначитися з питанням наявності грошових вимог до боржника та розміру таких вимог станом на час подання заяви до суду, несплати боржником на користь кредиторів належних ним коштів.
Поряд із цим, при вирішенні питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи суд зобов'язаний дослідити не тільки надану заявником інформацію про кредитні договори, за якими у заявника, як стверджується за його заявою, наявні грошові зобов'язання (зокрема, прострочені) за кредитами тощо, але й дослідити та встановити безпосередні докази укладання таких договорів, наявності та розміру заборгованості за такими договорами.
В силу ч. ч. 1, 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника.
Боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо: боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців; у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).
У ч.ч. 3, 4 ст. 119 КУзПБ за наслідками підготовчого засідання господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність. Господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, якщо: 1) відсутні підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність; 2) боржник виконав зобов'язання перед кредитором (кредиторами) у повному обсязі до підготовчого засідання суду; 3) боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю; 4) боржника визнано банкрутом протягом попередніх п'яти років.
Судом враховується, що за змістом витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 23.09.2024 боржник не був зареєстрований як фізична особа -підприємець.
За боржником відсутні зареєстровані транспортні засоби, що підтверджується відповідним листом РСЦ ГСЦ МВС в Хмельницькій області від 23.04.2024 року №31/22/1-13-153.
За змістом витягу з Інформаційно-аналітичної системи "Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості" ОСОБА_1 на території України станом на 23.09.2024 до кримінальної відповідальності не притягувалася, не знятої чи непогашеної судимості не має, в розшуку не перебуває.
У заяві фізична особа ОСОБА_1 повідомляє, що уклала кредитні договори з двадцятьма фінансовими установами, а саме: ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР", ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС", ТОВ "ФК "КРЕДІПЛЮС", ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС", ТОВ "АВАНС КРЕДИТ", ТОВ "МАНІФОЮ", ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ", ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ", ТОВ "ФК "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ", ТОВ "СЛОН КРЕДИТ", ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА", АТ "ПУМБ", АТ "А-БАНК", ТОВ "ФК "Є ГРОШІ КОМ", ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА", ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ", ТОВ"МІЛОАН", ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП", ТОВ «КРЕДИТПРОМІНВЕСТ», ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА ". Також вказує, що станом на 30.09.2024, згідно даними УБКІ та особистими підрахунками, розмір заборгованості складає приблизно 490 334,44 грн. та зазначає про відсутність фінансових можливостей для погашення зазначеної заборгованості.
Поряд із цим, заявниця зазначає про те, що нею не надано належних доказів в частині всіх копій договорів, квитанцій, банківських виписок тощо, що підтверджують суми грошових вимог кредиторів, (заборгованості за основним зобов'язанням та неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором, через їх відсутність або втрату.
Суд звертає увагу, що посилання заявника на відсутність у неї оригіналів доказів не звільняє заявника від обов'язку, визначеного п. 8 ч.3 ст.162 Господарського процесуального кодексу України, щодо зазначення у кого знаходяться оригінали доказів, та не звільняє від обов'язку вжити заходів щодо отримання засвідчених належним чином копій документів, у банківської установи.
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
В свою чергу, п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 04 липня 2018 року № 75 встановлює, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Відтак, доказами, які підтверджують факт надання кредитних коштів, наявність заборгованості, її розмір та строк прострочки по платежам, є первинні документи, оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 30.01.2018 року у справі №161/16891/15-ц та від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц).
Боржник зобов'язаний надати суду докази припинення погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців, зокрема:
- докази на підтвердження факту отримання та строків платежу по кожному кредитору (договори; виписки по рахунку, тощо);
- докази припинення погашення кредитів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців (довідка фінансової установи про заборгованість; розрахунок фінансової установи про заборгованість (у усіма складовими), тощо).
На підтвердження наявності зобов'язань перед фінансовими установами ОСОБА_1 надала конкретизований список кредиторів, виписку з Українського бюро кредитних історій, а також деякі кредитні договори та відомості деяких кредиторів про стан заборгованості боржника.
Разом з цим, заявником не надано належних доказів в частині (зокрема, квитанцій, банківських виписок тощо), що підтверджують суми грошових вимог кредитора заявника (заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстави виникнення зобов'язань, доказів їх часткового виконання, а також строку їх виконання згідно з договором.
Крім того, суд відмічає, що заявником до заяви долучені ідентичні договори в декількох примірниках, а саме, кредитний договір на інші споживчі цілі від 18.03.24р. з ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" - два примірники, договір позики від 08.03.24р. з ТОВ "МАНІФОЮ" - два примірники, договір позики від 23.03.24р. з ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ" - два примірники, кредитний договір на інші споживчі цілі від 13.02.24р. з ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" - два примірники, кредитний договір на інші споживчі цілі від 04.03.24р. з ТОВ «МІЛІОАН" - три примірники, кредитний договір на інші споживчі цілі від 01.04.24р. з ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" - п'ять примірників.
Також слід зауважити, що в заяві про неплатоспроможність заявник зазначає про наявність у нього кредитної заборгованості у тому числі і перед ТОВ "АВАНС КРЕДИТ" за договором позики №1644769 від 09.03.2024р., за договором позики №1613972 від 29.06.2024р., ТОВ "МАНІФОЮ" за договором позики №7056006 від 08.03.2024р., ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" за договором позики №506877 від 19.02.2024р., ТОВ "МАЛОАН" за кредитним договором на інші споживчі цілі №10028617 від 04.03.2024р., ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" за договором позики №8180225 від 31.03.2024р., ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" за кредитним договором на інші споживчі цілі №473041166 від 01.04.2024р., при цьому у Конкретизованому списку кредиторів боржника він вказує про відсутність заборгованості перед вказаними особами.
З огляду на зазначене, без необхідних доказів, суд не може встановити факт наявності заборгованості і як наслідок те, що боржник припинила погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кредитним договором та інших зобов'язань упродовж двох місяців.
Відповідно до ч. 5 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували року подання до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Боржник також подає декларацію про майновий стан за рік, в якому подається заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, станом на перше число місяця, що передує місяцю подання заяви до суду.
Абзац 2 частини 5 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства встановлює, що до членів сім'ї боржника належать особи, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, інші особи, які спільно з ним проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (крім осіб, взаємні права та обов'язки яких з боржником не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
Форма декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність затверджена наказом Міністерства юстиції України від 21.08.2019 № 2627/5.
Так за затвердженою формою декларації дані про членів сім'ї, окрім ступеня зв'язку та прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), мають містити дату народження та громадянство.
У поданих ОСОБА_1 до суду деклараціях про майновий стан за 2021-2024 роки в якості членів сім'ї зазначено, зокрема, брата - ОСОБА_2 , 26.11.1972, чоловіка - ОСОБА_3 , 12.02.1977, мати - ОСОБА_4 , 08.05.1941-12.12.2018, батька - ОСОБА_5 , 23.07.1943-09.12.1998.
Пояснень щодо зазначення у деклараціях за 2021-2024 роки мати та батька, які померли матеріали поданої заяви не містять.
У зазначених деклараціях відомості про фінансово - майновий стан членів сім'ї ОСОБА_1 вказала не у повному обсязі, зазначивши, що члени сім'ї інформацію не надали.
З цього приводу суд зазначає таке.
З огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.
У судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, тому до боржника - фізичної особи за приписами Книги четвертої КУзПБ установлено спеціальні вимоги до його добросовісності, інше б суперечило засадам цивільного законодавства, зокрема таким, як добросовісність у здійсненні відповідного права та недопустимість зловживання правом (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 13 ЦК України).
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2022 у справі №903/806/20 сформулював принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Отже, до боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.
Задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов'язки, зокрема на етапі ініціювання справи про його неплатоспроможність:
- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами тощо;
- надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім'ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4 -11 частини третьої статті 116 КУзПБ), тому у разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог.
Реалізація обов'язку фізичної особи, яка звернулася до компетентного суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи, тому надання повної і достовірної інформації у декларації про майновий стан є процесуальним обов'язком боржника у провадженнях про неплатоспроможність фізичної особи (подібний за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20).
Інститут надання фізичною особою декларації про майновий стан боржника за останні три роки разом із заявою про визнання її неплатоспроможною обумовлений, передусім, необхідністю визначення обсягів майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, зокрема шляхом їх реструктуризації та подальшого задоволення грошових вимог кредиторів.
Також, КУзПБ містить низку процесуальних запобіжників задля уникнення недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності, серед яких, зокрема, передбачає закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім'ї; приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім'ї; якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю (пункти 1-3 частини сьомої статті 123 КУзПБ).
Системне тлумачення приписів статей 123, 126 КУзПБ свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах КУзПБ принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.
Отже, у силу пункту 11 частини 3 статті 116 КУзПБ до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, серед іншого, додається декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства. Наказом Міністерства юстиції України від 21.08.2019 № 2627/5 затверджено форму Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність. Пунктом 4 Розділу "Примітки" зазначеного вище Наказу встановлено, що декларація заповнюється власноруч або з використанням засобів комп'ютерної техніки українською мовою та не повинна містити виправлень, підчисток, помарок, дописок і закреслень.
Таким чином, декларація про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність є документом, що заповнюється та подається боржником для мети розкриття перед судом та кредиторами свого реального майнового стану та дослідження питання можливості реструктуризації боргів. Декларація про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність повинна відповідати принципам повноти та достовірності. Порушення цих принципів може свідчити про недобросовісність або необачність боржника.
Отже, з огляду на вищезазначене, суд доходить висновку, що декларації про майновий стан боржника при зазначенні у них того, що члени сім'ї боржника "не надали інформації" не відповідають принципам повноти та достовірності.
Крім того, суд звертає увагу, що у декларації про майновий стан за 2024 у розділі XIV не зазначено відомості про фінансові зобов'язання боржника та членів його сім'ї (а саме щодо витрат боржника).
Суд відмічає про те, що боржницею до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність долучено проєкт плану реструктуризації боргів.
Відповідно до ч. 2 ст. 126 КУзПБ у плані реструктуризації боргів боржника зазначаються: 1) обставини, які спричинили неплатоспроможність боржника; 2) інформація про визнані судом вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру та черговості задоволення; 3) інформація про майновий стан боржника за результатами проведених заходів з виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації); 4) інформація про всі доходи боржника, у тому числі доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів; 5) розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів; 6) вимоги кредиторів до боржника, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації боргів; 7) розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб, у розмірі не менше одного прожиткового мінімуму на боржника та на кожну особу, яка перебуває на його утриманні; 8) розмір суми, яка щомісяця виділятиметься для погашення наявних у боржника обов'язкових періодичних зобов'язань (виплата аліментів тощо).
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.
Виконання мети процедури реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність фізичної особи можливе лише за умови, коли боржник істинно бажає виконати взяті на себе грошові зобов'язання, але через певні майнові/фінансові причини не може їх виконати в повному обсязі належним чином.
Системне тлумачення приписів книги четвертої КУзПБ "Відновлення платоспроможності фізичної особи" свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах Кодексу принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Боржник має реалізувати право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою.
Такими чином, погашення вимог кредиторів (виконання взятих на себе грошових зобов'язань) у межах об'єктивних можливостей є проявом добросовісного використання боржником своїх прав у судових процедурах неплатоспроможності та істинного бажання виконати взяті на себе грошові зобов'язання.
Зі змісту проєкту плану реструктуризації вбачається, що ОСОБА_1 , маючи загальномісячний дохід у розмірі 744,20 грн. (заробітна плата в середньому на місяці згідно розписки від 25.09.2024 року - 6440,00 грн. та орендна плата за надання земельної ділянки в оренду згідно виписки банку - 1004,2 грн.), зазначає про те, що загальні витрати боржника (в місяць) - 6028 грн., зокрема: необхідний їй прожитковий мінімум в місяць становить 3028,00 грн.; оплата комунальних послуг відповідно до розписки - 2000 грн.; витрати на проїзд на роботу відповідно до розписки - 1000 грн.
Суд зауважує на тому, що власні розписки боржниці не є належними доказами витрат.
Згідно з вимогами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказів, які б підтверджували, зазначені витрати, а саме чеків, виписок з банківських рахунків заявницею не надано, що викликає у суду сумніви у правдивості та реальності відображення ОСОБА_1 відповідних витрат.
Провадження у справах про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб'єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного.
Крім того, на відміну від справ позовного провадження, в яких господарський суд обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, у справах про банкрутство (неплатоспроможність) судовий контроль є невід'ємною складовою цього провадження. Застосування судам принципу судового контролю у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) щодо повноти та належності дій учасників справи про банкрутство, єдиного правового захисту інтересів кредиторів в межах процедур банкрутства та пропорційності надає суду у процедурі банкрутства правові важелі, які можуть забезпечити дотримання балансу інтересів кредиторів та боржника на кожному з етапів процедур банкрутства (неплатоспроможності).
Схожий за змістом висновок, викладено у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20.
Поряд із цим, заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює правосуддя у справах про банкрутство.
Обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 зі справи №910/4994/18.
Окремо, суд звертає увагу на те, що за змістом ст. 1 КУзПБ неплатоспроможність - неспроможність боржника (іншого, ніж страховик або кредитна спілка) виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом, або встановлена Національним банком України неплатоспроможність страховика відповідно до Закону України "Про страхування" чи неплатоспроможність кредитної спілки відповідно до Закону України "Про кредитні спілки".
Водночас, аналіз положень КУзПБ дає підстави для висновку про те, що процедура неплатоспроможності фізичної особи, у т.ч. фізичної особи-підприємця, є відмінною (наділеною особливостями) за метою і механізмом реалізації від процедури банкрутства юридичних осіб.
Основною метою процедури неплатоспроможності фізичної особи є відновлення платоспроможності цієї особи як інструменту виходу правовим способом зі скрутного фінансового становища. Така спрямованість законодавства у сфері неплатоспроможності фізичної особи відповідає вимогам статті 3 Конституції України, які визначають, зокрема, соціальну орієнтованість держави, що є важливою конституційною гарантією соціальних прав людини в Україні.
Разом з тим, положеннями частини першої статті 3 ЦК України однією із засад цивільного судочинства визначено справедливість, добросовісність та розумність.
Частиною четвертою ст. 13 ЦК України унормовано, що при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
Крім того положеннями пункту 11 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є верховенство права та неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Аналіз зазначених норм права свідчить, що передбачена чинним КУзПБ процедура неплатоспроможності фізичної особи не може використовуватися з метою ухилення від виконання взятих на себе фізичною особою зобов'язань та на шкоду іншим особам. Позиція узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 30.01.2024 по справі №911/2331/23.
Згідно до п. 1 ч. 4 ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, зокрема, якщо відсутні підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 передбачених частиною другої статті 115 КУзПБ, оскільки заявником не надано доказів, які б свідчили про їх наявність, з огляду на що у відкритті провадження у справі №924/844/24 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 належить відмовити.
Крім того, суд відмічає, що ОСОБА_1 у заяві про неплатоспроможність зазначає про доручення до заяви арбітражної керуючої Белінської Н.О. про згоду на участь у справі в якості керуючого реструктуризацією та договір про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого.
Проте, з додатків до заяви вбачається, що заявником долучено заяву від арбітражного керуючого - Черкасова Станіслава Андрійовича та договір про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого, який також укладено з Черкасовим Станіславом Андрійовичем .
Керуючись статтями 39, 115, 116, 119 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 234-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
постановив:
Відмовити у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).
Скасувати вжиті ухвалою суду від 07.10.2024 по справі №924/884/24 заходи для забезпечення вимог кредиторів боржника - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) щодо заборони боржнику відчужувати майно.
Ухвала набирає законної сили 22.10.2024 та може бути оскаржена в порядку та строки визначені ст. ст. 256-257 ГПК України.
Суддя Гладюк Ю. В.
Повний текст ухвали складено 28.10.2024р.
Віддрук прим.: .1 - до справи;
Боржнику ОСОБА_1 - надіслати до ел. кабінету ЕС.
Надіслати на ел. пошти:
1 - арбітражний керуючий Белінська Н.О. ел пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
2 - Перший відділ державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ел. пошта: info1@kmm.km.dvs.gov.ua ;
3 - Головному управлінню ДПС у Хмельницькій області - ел. пошта: km.official@tax.gov.ua ;
4 - Відділу банкрутства у Хмельницькій області - відділу банкрутства Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) ел. пошта: bankrut@km.minjust.gov.ua