Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
17.10.2024м. ХарківСправа № 922/658/22
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шарко Л.В.
при секретарі судового засідання Колесніченко О.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", м. Київ
до Комунального підприємства "Харківводоканал", м. Харків
про стягнення 3 655 433,10 грн.
за участю представників учасників справи:
позивача - Євгена СОСУНОВА;
відповідача - Руслана МАТОФІЙ;
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПрАТ "НЕК "Укренерго", позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до комунального підприємства "Харківводоканал" (далі - КП "Харківводоканал", відповідач) про стягнення 3655433,10 грн штрафних санкцій (2398996,83 грн - пені та 1256436,27 грн - штрафу) за договором про врегулювання небалансів електричної енергії від 10.05.2019 №0463-01024 (далі - Договір).
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості небалансів електричної енергії, що і стало підставою для нарахування пені та штрафу.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.02.2023 (суддя Хотенець П. В.) у справі № 922/658/22, яке залишене без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.08.2023 (колегія суддів: Шутенко І. А., Гребенюк Н. В., Слободін М. М.) позов ПрАТ "НЕК "Укренерго" задоволено повністю; стягнуто з КП "Харківводоканал" на користь ПрАТ "НЕК "Укренерго" 3655433,10 грн штрафних санкцій та 54831,50 грн судового збору.
Постановою Касаційного господарського суду від 25.06.2024 касаційну скаргу Комунального підприємства "Харківводоканал" задоволено частково. Рішення Господарського суду Харківської області від 20.02.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.08.2023 у справі № 922/658/22 скасовано.
Справу № 922/658/22 передано на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.
На підставі Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2024 справу передано для розгляду судді Шарко Л.В.
Ухвалою суду від 22.07.2024 справу №922/658/22 призначено до розгляду у підготовчому засіданні на "20" серпня 2024 р. о 10:00.
Процесуальний рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.
31.07.2024 а також 13.08.2024 до суду від представника відповідача КП "Харківводоканал" надійшли пояснення щодо суті спору, в яких він заперечує проти задоволення позову в повному обсязі з наступних підстав.
Відповідачем наголошувалось та доводилось при розгляді справи у попередніх судових інстанціях, що розрахунок штрафних санкцій за позовом ПАТ НЕК "Укренерго" до КП "Харківводоканал" про стягнення штрафних санкцій у сумі 3655433,10 грн по договору про врегулювання небалансів електричної енергії від 10.05.2019 № 0463-01024 не є вірним - у датах початку та кінця періодів заборгованості, яка є базою для розрахунків кількості днів прострочення допущені численні помилки. математичні помилки в обрахунку штрафних санкцій є об'єктивно наявними та підтверджуються комплексом наявних у матеріалах справи платіжних доручень, рахунків, розрахунків та інформації бухгалтерії відповідача. Помилково розрахована сума позову доводить про порушення позивачем зазначених норм законодавства, що є підставою для відмови у задоволенні поточної редакції позову.
Крім того, відповідач зазначає, що іншою самостійною підставою для відмови у задоволенні позову є правова позиція Верховного Суду щодо застосування для визначення штрафних санкцій за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання частини другої статті 231 ГК України, викладеної у постановах Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 910/4263/22, від 28.03.2024 у справі № 905/405/22 та від 25 червня 2024 року у справі №922/658/22. Верховним Судом у постанові від 25.06.2024 у цій справі зазначається: "8.29. За змістом частини другої статті 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. 8.30. У застосуванні положень наведених вище норм, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що у постанові від 28.03.2024 у справі № 905/405/22 (предметом розгляду було питання стягнення коштів у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором про врегулювання небалансів електричної енергії і на заборгованість позивачем було нараховано пеню та штраф, передбачені у частині другій статті 231 ГК України) Верховний Суд викладав висновок щодо застосування положень частини другої статті 231 ГК України). У постанові від 28.03.2024 у справі № 905/405/22, яка за суб'єктним складом учасників відносин, за об'єктом та предметом правового регулювання, за фактичними обставинами та умовами застосування правових норм є тотожною до справи №922/658/22 Верховним Судом визначена така правова позиція: "судами вірно встановлено грошову правову природу спірних правовідносин, а тому за порушення, пов'язані з договором приєднання (який не є державним контрактом), сплачувати кошти має суб'єкт господарювання, а отже до спірних правовідносин для визначення розміру стягнення пені та штрафу і як підстава для стягнення частина друга статті 231 ГК України застосуватись не може.
Також відповідач зазначає, що третьою самостійною підставою у підтримку заперечень проти позову у цій справі є правова позиція Верховного Суду щодо застосування постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" (у редакції від 26.04.2022), яка містить рекомендації та настанови учасникам ринку електроенергії на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22 та у постанові Верховного Суду від 25 червня 2024 року у справі №922/658/22: 8.13.9. Об'єднана палата констатує, що Постанова №332 від 25.02.2022 (у редакції від 26.04.2022) прийнята НКРЕКП (Регулятором) в межах своїх повноважень, а тому її положення, у тому числі, підпункт 16 пункту 1, відповідно до якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії, є обов'язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності". "8.13.36. При цьому Об'єднана палата наголошує на тому, що такі рішення Регулятора не скасовують встановлену нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України відповідальність за порушення договірних зобов'язань для учасників ринку електроенергії, та не встановлюють мораторію для застосування цієї відповідальності, позаяк Регулятор, який наділений повноваженнями нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, з метою забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду, в межах наданих йому Законом повноважень тимчасово зупинив нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії". "8.13.41. Отже, суди попередніх інстанцій застосували приписи Постанови №332 як ті, що мають обов'язковий характер для учасників ринку електричної енергії. Об'єднана палата погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, виходячи з вищенаведених висновків про обов'язковість застосування учасниками ринку електроенергії у цьому аспекті саме норм постанов НКРЕКП, відповідно до яких на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії. Об'єднана палата також виходить з того, що Регулятор визначив модель поведінки як зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії, та вказав чітко визначений період, а саме на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування, а не скасував нарахування та стягнення штрафних санкцій або увільнив від їх нарахування або стягнення. У той же час Верховний Суд у постанові у справі 922/658/22, надаючи правову оцінку застосуванню попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, зазначив, що (8.38) поза увагою судів залишилось дослідження та оцінка моделі поведінки ПрАТ "НЕК "Укренерго", визначена Регулятором "як зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій", з огляду на час звернення з позовом до суду та дати вирішення спору. Адже ( 8.37.) зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що у прийнятті оскаржуваних судових рішень про задоволення позовних вимог про стягнення штрафних санкцій з відповідача, як учасника ринку електричної енергії за договором, укладеним відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", суди також залишили поза увагою положення Постанови НКРЕКП № 332 та не надали оцінки тому, що Регулятор саме з метою забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду, в межах наданих йому Законом повноважень визначив певну модель поведінки - зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії, та вказав чітко визначений період - на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування. При цьому, Регулятор не скасував нарахування та стягнення штрафних санкцій або увільнив від їх нарахування або стягнення. Провадження у справі №922/658/22 відкрито 11.07.2022 року відповідно до ухвали Господарського суду Харківської області від 11.07.2022 року, постанова НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" (у редакції від 26.04.2022), яка містить, підпункт 16 пункту 1, відповідно до якого на період дїї в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії, є обов'язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності".
07.08.2024, а також 19.09.2024 до суду надійшли додаткові пояснення позивача ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго", в яких він зазначає, що на виконання умов договору від 10.05.2019 № 0463-01024, Правил ринку та Закону України "Про ринок електричної енергії" НЕК "Укренерго" у відповідача станом на 31.01.2022 року виникла заборгованість по сплаті штрафних санкцій за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за період з травня 2020 року по першу декаду вересня 2020 року включно, згідно виставлених рахунків по оплаті послуг за врегулювання небалансів електричної енергії та рахунків визначених процесом врегулювання (додаток 8 "Правил ринку"), яка складає: 3655433,10 грн. Пунктом 4.1 договору передбачена відповідальність сторін за несвоєчасне або неналежне виконання умов Договору згідно вимог чинного законодавства України. Розрахунок штрафних санкцій здійснено згідно вимог ч. 2 ст. 231 ГК України. Загальна сума заборгованості по штрафним санкціям (пеня та штрафу) згідно вимог ч. 2 ст. 231 ГК України, разом складають: 3655433,10 грн, заборгованість станом на дату подачі позову відповідачем не погашена.
Позивач зазначає, що в поясненнях відповідач наводить, що має місце застосування вимог постанови № 332 НКРЄКП де період нарахування штрафних санкцій нібито підпадає під строк дії воєнного стану, натомість надані розрахунки не підпадають під період дії воєнного стану, оскільки були сплачені до кінця 2020 року, тому, на думку позивача у відповідача помилкове твердження стосовно цього питання, та вважає, що такі посилання не можуть сприйматись судом в рамках вимог діючого законодавства та вимоги позову на цій підставі повинні бути задоволені.
Також позивач вказує, що неустойку можна стягнути, навіть якщо це прямо не передбачено умовами договору. Виключенням є випадки, коли сторонами недотримано письмової форми договору. Позивач посилається на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 916/1777/19, а саме: "Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення пені за період прострочення грошового зобов'язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано, є помилковим і таким, що не узгоджується з висновками щодо застосування норм права (статті 231, частини шостої статті 232 Господарського кодексу України), викладених у наведених постановах Верховного Суду України та Верховного Суду". Застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною четвертою статті 231 ГК України, є можливим, оскільки суб'єкти господарських відносин наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення при укладанні договору санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання. Відповідна правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 19.09.2019 у справі № 904/5770/18 (http://revestr. court, gov. ua/Review/84420888).
Також позивач зазначає, що Об'єднана палата констатує, що постанова № 332 від 25.02.2022 (у редакції від 26.04.2022) прийнята НКРЕКП (Регулятором) в межах своїх повноважень, а тому її положення, у тому числі, підпункт 16 пункту 1, відповідно до якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії, є обов'язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності. При цьому, Об'єднана палата наголошує на тому, що такі рішення Регулятора не скасовують встановлену нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України відповідальність за порушення договірних зобов'язань для учасників ринку електроенергії, та не встановлюють мораторію для застосування цієї відповідальності, позаяк Регулятор, який наділений повноваженнями нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, з метою забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду, в межах наданих йому Законом повноважень тимчасово зупинив нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії. Об'єднана палата звергає увагу, що норми постанови №332 від 25.02.2022 (у редакції від 27.02.2022 № 333, у редакції від 26.04.2022) прийняті Регулятором в межах своїх повноважень.
Позивач, крім того, вважає, що вимоги про сплату пені підлягають задоволенню у повному обсязі за період 2020 року, оскільки така правова позиція викладена у справі 922/2521/20.
Позивач зауважує, що в поясненнях відповідач наводить, що має місце застосування вимог постанови № 332 НКРЄКП де період нарахування штрафних санкцій нібито застосовується в рамках умов воєнного стану, натомість надані розрахунки не застосовуються за період дії воєнного стану так як були сплачені до кінця 2020 року, тому існує помилкове твердження відповідача, та, на думку позивача, не може сприйматись судом в рамках вимог діючого законодавства, тому вимоги позову повинні бути задоволені.
25.09.2024 до суду надійшли додаткові заперечення відповідача КП "Харківводоканал", в яких він вказує, що правовій позиції позивача вже була надана правова оцінка Верховним Судом у цій справі №922/658/22, яка викладена в постанові від 25.06.2024.
У судовому засіданні 17.10.2024 представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити, підтримав свої письмові пояснення надані суду раніше.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив в задоволенні позову відмовити, підтримав свої письмові заперечення надані суду раніше.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, заслухавши пояснення представників учасників справи суд встановив наступне.
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" є юридичною особою, що утворена 29 липня 2019 року, як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15 лютого 2019 року №73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2017 року № 829-р "Про погодження перетворення державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" у приватне акціонерне товариство".
Національна енергетична компанія "Укренерго" є правонаступником майна, усіх прав та обов'язків Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" відповідно до статті 108 Цивільного кодексу України, пункту 5 Порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2012 року № 802, пункту 3.2 Статуту Національної енергетичної компанії "Укренерго" .
Національна енергетична компанія "Укренерго" виконує функції оператора системи передачі - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (пункт 55 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Комунальним підприємством "Харківводоканал" надано згоду на приєднання до договору про врегулювання небалансів електричної енергії № 0463-01024 від 10 травня 2019 року.
Відповідно до пункту 1.1. договору, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови врегулювання небалансів електричної енергії СВБ, у тому числі її балансуючої групи. Цей договір є договором приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України, умови якого мають бути прийняті іншою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому.
Згідно пункту 1.2 договору на підставі цього договору сторона, що приєднується, набуває статусу учасника ринку та здійснює свою діяльність у якості СВБ.
Відповідно до пункту 1.3. договору, за цим договором СВБ врегульовує небаланси електричної енергії, що склалися в результаті діяльності її балансуючої групи на ринку електричної енергії, або передає свою відповідальність за небаланси електричної енергії іншій СВБ шляхом входження до її балансуючої групи.
Згідно пункту 1.4. договору, ОСП врегульовує небаланси електричної енергії з СВБ у порядку, визначеному Законом України "Про ринок електричної енергії та Правил ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року № 307.
Відповідно до пункту 1.5. договору, врегулювання небалансів електричної енергії є вчинення СВБ правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до Правил ринку.
Главою 2 договору передбачено, що вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, і що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються АР для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку. Оплата платежів відповідно до цього договору здійснюється з урахуванням податків та зборів, передбачених діючим законодавством. Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії зазначається Правилами ринку.
Згідно пункту 4.1 договору за невиконання або неналежне виконання умов цього договору сторони несуть одна перед одною відповідальність, передбачену чинним законодавством України.
Відповідно до пункту 5.1 договору виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів, визначеної главою 2 цього договору, відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього договору.
Згідно договору, Правил ринку у термін до 31 січня 2021 року включно виставлення рахунків за небаланси електричної енергії здійснюється щодекадно протягом місяця.
Відповідно до пункту 7.6.3. Правил ринку ОСП на щомісячній основі, у разі надання ППВДЕ послуги із зменшення навантаження у строк протягом 10 календарних днів після закінчення розрахункового періоду, надсилає такому ППВДЕ Акт плати за невідповідність виконання команд диспетчера на зменшення навантаження із зазначенням суми, яка повинна бути сплачена ППВДЕ до ОСП за відповідний період. Згідно пункту 7.7.3. Правил ринку, оплата платіжного документа з банківського рахунку учасника ринку на банківський рахунок АР здійснюється протягом двох робочих днів з дати направлення платіжного документа.
Відповідно до процесу врегулювання, передбаченого додатком 10 Правил ринку для 2 версії даних комобліку - пункт 3.2. додатку 10 - Рух грошей врегулювання, отриманий від врегулювання, зараховується/списується з рахунку врегулювання і списується/зараховується на ринкові рахунки учасників ринку не пізніше ніж через 3 робочі дні після закінчення строку для подання заперечень або формування остаточних звітів про врегулювання розрахунків.
Згідно пункту 5.28.1 Правил ринку, щоденні звіти про розрахунки та остаточні щомісячні звіти про розрахунки надаються через систему управління ринком кожному ППБ та СВБ і включають детальну інформацію щодо індивідуального зарахування і списання коштів ППБ та СВБ. Форма і зміст початкових та остаточних звітів про розрахунки описані в цьому розділі.
Відповідно до пункту 5.28.2. Правил ринку, не пізніше третього робочого дня після торгового дня АР вносить усі зарахування і списання до щоденного звіту про розрахунки, що надається відповідним ППБ та СВБ.
Згідно пункту 5.30.1 Правил ринку, обчислення врегулювання обсягів електричної енергії, встановлені Кодексом комерційного обліку, призводять до кредитування/дебетування СВБ та представників навантаження залежно від масштабу і знака врегулювання обсягів електричної енергії.
Таке кредитування/дебетування обчислюється відповідно до Правил врегулювання, а відповідні суми списуються/зараховуються з/на рахунок A-F з ринкових рахунків СВБ.
Відповідно до пункту 5.30.3 Правил ринку, обчислення врегулювання не призводить до нового обчислення плати за невідповідність.
Згідно пункту 5.30.4 Правил ринку, рахунок A-F дебетується/кредитується за допомогою грошових потоків врегулювання на ринкові рахунки СВБ згідно з обчисленнями врегулювання і дебетується/кредитується з/на субрахунок UA-4. Чистий обсяг коштів на субрахунку UA-4 розподіляється кожній СВБ пропорційно до її даних обліку відбору електричної енергії відповідно до глави 5.28 цього розділу. (Пункт 5.30.4 глави 5.30 розділу V із змінами, внесеними згідно з Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2084 від 11.11.2020).
У Комунального підприємства "Харківводоканал" виникла заборгованість за основними зобов'язаннями за договором.
КП "Харківводоканал" повністю сплатив заборгованість за надані послуги, що не заперечується представником КП "Харківводоканал". Однак, така сплата відбулась із простроченням, що мало наслідком нарахування ПрАТ "Укренерго" штрафних санкцій. Станом на 31 січня 2022 року ПрАТ "Укренерго" нарахована заборгованість по сплаті штрафних санкцій у розмірі 2398996,83 грн - пені та 1256436,27 грн - штрафу за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за період з травня 2020 року по першу декаду вересня 2020 року включно, згідно виставлених рахунків по оплаті послуг за врегулювання небалансів електричної енергії та рахунків визначених процесом врегулювання (додаток 8 правил ринку) за якими сформувалась заборгованість.
Наведені обставини стали підставою для звернення ПрАТ "Укренерго" до Господарського суду Харківської області з позовом у даній справі, в якому він просив стягнути з Комунального підприємства "Харківводоканал" штрафні санкції в розмірі 3655433,10 грн за порушення (прострочення) виконання зобов'язань.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Спірні правовідносини між сторонами виникли за Договором, за умовами якого відповідач взяв на себе зобов'язання з врегулювання небалансів електричної енергії, шляхом вчинення правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №307 зі змінами та доповненнями внесеними постановою НКРЕКП від 28.02.2020 № 516 (далі Правила ринку).
В силу положень статей 525, 526 ЦК України статті 193 ГК України кожна сторона має обов'язок виконувати господарські зобов'язання належним чином.
Згідно з приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Особливості господарсько-правової відповідальності визначені ГК України.
Так, згідно з положеннями частини першої статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 ГК України).
Отже, в силу наведених вище положень ГК України господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов'язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов'язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір (висновки Верховного Суду, які викладено у постанові від 11.06.2024 у справі № 910/4263/22).
Подібні за змістом висновки також викладено у пункті 6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18).
Штрафними санкціями за приписами ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом ст. ст. 546, 547, 551 ЦК України неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання, щодо якого правочин вчиняється у письмовій формі. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. ч.1, 4 ст. 231 ГК України).
Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
За приписами ст. ст. 1, 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Аналогічні приписи містяться у ч. 2 ст. 343 ГК України.
У постанові від 10.12.2019 у справі №904/4156/18 Велика Палата Верховного Суду, зазначила, що господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов'язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов'язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.
Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи у т.ч. зазначені вище положення законодавства, у цій справі зробила висновок про те, що розмір пені за порушення грошових зобов'язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
У п.п. 3.1, 4.1 договору в редакції від 06.03.2020 № 85, передбачено, що при невиконанні або неналежному виконанні умов цього договору сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором, Правилами ринку, Кодексом системи передачі, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №307, Законом та чинним законодавством України. За невиконання або неналежне виконання умов цього договору сторони несуть одна перед одною відповідальність, передбачену чинним законодавством України.
У п. п. 7.7.2 - 7.7.5 Правил ринку у редакції від 28.02.2020 № 515, передбачено, що за несвоєчасну оплату нараховується пеня за ставкою, що визначається відповідно до діючого законодавства. Пеня нараховується на грошові суми, що представляють різницю між сплаченою сумою та сумою, визначеною після вирішення суперечки (ініційованої в порядку п. 7.7.1 та п. 7.8.1 відповідної редакціі), і повинна бути сплачена ОСП (у якості АР) або сплачена йому в залежності від обставин. Запит платіжного документа обробляється відповідно до чинного законодавства. При розрахунках відповідно до запиту платіжного документа оплата повинна бути здійснена протягом трьох робочих днів з моменту вирішення суперечки. Після цієї дати пеня на непогашену суму нараховується за ставкою, що встановлюється відповідно до діючого законодавства.
Оскільки договір в редакції наказу НЕК "Укренерго" від 06.03.2020 № 85, не містить умов щодо розміру та бази нарахування пені, і у Правилах ринку у редакції від 28.02.2020 також не встановлено її конкретного розміру (ставки), підстави для стягнення пені за невиконання відповідачем грошового зобов'язання відсутні.
При цьому, судом враховано те, що у Правилах ринку у цій редакції міститься лише відсильна норма щодо нарахування пені "за ставкою, що визначається відповідно до діючого законодавства". Водночас, така ставка (розмір) пені нормами ч. 6 ст. 231 ГК України, ч. 2 ст. 343 ГК України, ст. ст. 1, 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", якими врегульовано питання відповідальності за невиконання грошових зобов'язань, не визначена(ий).
Відтак, суд виходить з того, що ні договір (у зазначеній редакції), ні Правила ринку не містять жодних умов і щодо застосування до відповідача відповідальності у вигляді штрафу за невиконання грошового зобов'язання, що виключає стягнення такого штрафу.
Згідно зі ст. 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Відповідно до ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Одним із основних принципів господарського судочинства є принцип диспозитивності, відповідно до якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 14 ГПК України).
При цьому відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Принцип диспозитивності у господарському процесі означає, що процесуальні правовідносини виникають, змінюються і припиняються за ініціативи безпосередніх учасників спірних матеріальних правовідносин, які мають можливість за допомогою господарського суду розпоряджатися процесуальними правами і спірним матеріальним правом.
Отже, попри обов'язок суду вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб, предмет та підстава позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу (подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 922/1249/17, від 06.12.2018 у справі №902/1592/15, від 18.03.2019 у справі №908/1165/17, від 15.05.2019 у справі №923/565/18).
Щодо підстав для застосування приписів абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України до спірних правовідносин суд виходить з наступного.
В абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: - за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкцій у вигляді пені та штрафу, передбачених абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, можливе за сукупності таких умов:
- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом;
- якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;
- якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг (подібні за змістом висновки викладено у постановах Верховного суду України від 04.02.2014 у справі №3-1гс14).
Тобто, передбачені абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України штрафні санкції застосовуються за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.
Оскільки у справі, що розглядається, предметом спору є вимога позивача про стягнення боргу за врегулювання небалансів електричної енергії за договором приєднання (який не є державним контрактом), тобто спір у справі виник із грошового зобов'язання, то приписи абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України до правовідносин сторін не застосовуються.
Аналогічні правові висновки щодо застосування норми абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України викладені у постановах Верховного Суду від 11.07.2018 у справі № 915/507/17, від 18.06.2019 у справі № 914/891/16, від 23.08.2022 у справі №910/9375/21, від 04.05.2023 у справі №910/21298/21.
Суд вважає за необхідне звернути увагу, що у постанові від 28.03.2024 у справі № 905/405/22 (предметом розгляду було питання стягнення коштів у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором про врегулювання небалансів електричної енергії і на заборгованість позивачем було нараховано пеню та штраф, передбачені у частині другій статті 231 ГК України) Верховний Суд викладав аналогічний висновок щодо застосування положень частини другої статті 231 ГК України). Справа, що розглядається і справа № 905/405/22 є тотожними за суб'єктним складом учасників відносин, за об'єктом та предметом правового регулювання, за фактичними обставинами та умовами застосування правових норм.
Враховуючи вищевикладене, суд відхиляє доводи позивача, щодо правомірності нарахування штрафних санкцій згідно вимог ч. 2 ст. 231 ГК України та його посилання на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 916/1777/19, постанову КГС ВС від 19.09.2019 у справі № 904/5770/18, оскільки судом враховується правова позиція, викладена у постанові від 28.03.2024 у справі № 905/405/22, яка прийнята пізніше.
Крім того, суд зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 316 ГПК України яка кореспондується із ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи, а саме постанові Верховного суду від 25.06.2024 у справі № 922/658/22.
За таких обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість та неправомірність позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 2398996,83 грн та штрафу у розмірі 1256436,27 грн і, як наслідок, про відмову у їх задоволенні.
Щодо дослідження та оцінки судом моделі поведінки ПрАТ "НЕК "Укренерго", визначена Регулятором "як зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій", з огляду на час звернення з позовом до суду та дати вирішення спору, суд зазначає наступне.
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП,регулятор) в межах своїх повноважень прийняв постанову від 25.02.2022 № 332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" (у редакції від 26.04.2022), яка містить рекомендації та настанови учасникам ринку електроенергії на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій.
Зокрема, підпунктом 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП № 332 (доповненим згідно з постановою від 26.04.2022 № 413) визначено зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії на період воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування.
За наслідками розгляду справи № 911/1359/22 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.04.2024 дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від висновку, викладеного у справі № 922/1948/22, зокрема, з урахуванням уточнення такого змісту:
"Об'єднана палата констатує, що Постанова №332 від 25.02.2022 (у редакції від 26.04.2022) прийнята НКРЕКП (Регулятором) в межах своїх повноважень, а тому її положення, у тому числі, підпункт 16 пункту 1, відповідно до якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії, є обов'язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності.
При цьому, Об'єднана палата наголошує на тому, що такі рішення Регулятора не скасовують встановлену нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України відповідальність за порушення договірних зобов'язань для учасників ринку електроенергії, та не встановлюють мораторію для застосування цієї відповідальності, позаяк Регулятор, який наділений повноваженнями нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, з метою забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду, в межах наданих йому Законом повноважень тимчасово зупинив нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії".
Отже, суди попередніх інстанцій застосували приписи Постанови №332 як ті, що мають обов'язковий характер для учасників ринку електричної енергії.
Об'єднана палата погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, виходячи з вищенаведених висновків про обов'язковість застосування учасниками ринку електроенергії у цьому аспекті саме норм постанов НКРЕКП, відповідно до яких на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії.
Об'єднана палата також виходить з того, що Регулятор визначив модель поведінки як зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії, та вказав чітко визначений період, а саме на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування, а не скасував нарахування та стягнення штрафних санкцій або увільнив від їх нарахування або стягнення".
Судом встановлено, що позивач здійснив нарахування пені та штрафу за період з травня 2020 року по першу декаду вересня 2020 року включно та заявив їх до стягнення 16.02.2022, коли звернувся з даним позовом до господарського суду, тобто до початку введення в Україні воєнного стану.
Отже, дослідивши всі обставини справи, оцінивши всі викладені доводи учасників справи, суд приходить до висновку, що пункт 16 частини першої постанови НКРЕКП від 26.04.2022 №413 у відповідній редакції не може бути застосовний до спірних правовідносин, оскільки вони виникли до періоду дії в Україні воєнного стану та звернення позивача до суду відбулося до початку введення воєнного стану в Україні.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку наявність законних підстав для відмови у задоволенні позову.
Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа “Серявін проти України», рішення від 10.02.2010).
Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір у цій справі покладається на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Повне рішення складено "28" жовтня 2024 р.
Суддя Л.В. Шарко