Справа № 526/1330/24
Провадження № 1-кп/526/301/2024
21 жовтня 2024 року Гадяцький районний суд Полтавської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
адвоката ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Гадяч кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 62023170010000403 від 13.10.2023 відносно
ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с.Давидівка, Лубенського району, Полтавської області, громадянин України, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовець за призовом під час мобілізації, перебуваючий на посаді механіка відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу технічного забезпечення 2 танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні “солдат», раніше не судимий
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 408 КК України,
згідно обвинувального акту наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.06.2023 року №151 солдат ОСОБА_5 приступив до виконання обов'язків на посаді механіка відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу технічного забезпечення 2 танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до приписів ст.ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», на момент вчинення злочину, ОСОБА_5 вважається військовослужбовцем, який проходить військову службу, призваним під час мобілізації.
Вимоги ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» зобов'язують ОСОБА_5 захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України.
У відповідності до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (зі змінами), ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV, ОСОБА_5 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов'язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та інше.
Пунктом 3 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи протягом робочого часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком; на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Згідно вимог ст.ст. 12, 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків він зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові. Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Статтями 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, визначено необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків, зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який був неодноразово продовжений до цього часу.
ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем, достовірно знав та усвідомлював, що повинен неухильно дотримуватись вимог ст.ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, які зобов'язують його: свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, захищати суверенітет і територіальну цілісність України, забезпечувати її економічну та інформаційну безпеку, віддано служити українському народу, сумлінно, чесно та зразково виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, не допускати негідних вчинків.
Однак, ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем призваним під час мобілізації, перебуваючи на посаді механіка відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу технічного забезпечення 2 танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 , реалізуючи свій злочинний умисел, з мотивів небажання виконувати обов'язки військової служби та з метою незаконно ухилитися від неї, в умовах воєнного стану, у порушення вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, не одержавши дозволу відповідних командирів або начальників, за відсутності поважних причин, 10.08.2023 року приблизно о 18 год. 30 хв. (точного часу встановити не виявилось можливим) самовільно залишив місце служби - розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 , який на той час дислокувався у АДРЕСА_2 , час проводив на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, не вживаючи жодних заходів до повернення у військову частину НОМЕР_1 , або звернення до правоохоронних, інших державних органів чи органів військового управління за наявності реальної можливості для цього та перебував поза місцем служби до моменту його затримання 01.04.2024 о 16 год. 31 хв. у АДРЕСА_3 .
Таким чином, 10 серпня 2023 року механік відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу технічного забезпечення 2 танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 самовільно залишив місце служби - розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 , який на той час дислокувався у АДРЕСА_2 , в умовах воєнного стану та перебував поза місцем служби до моменту його затримання 01.04.2024 о 16 год. 31 хв. у АДРЕСА_3 .
Дії ОСОБА_5 за даним обвинуваченням органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 4 ст. 408 КК України, як дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби, з метою ухилитись від військової служби, вчиненому в умовах воєнного стану.
В судовому засіданні ОСОБА_5 та адвокат ОСОБА_4 заявили суду клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності із підстав, передбачених ч.5 ст.401 КК України
Прокурор не заперечував проти звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності із підстав, передбачених ч.5 ст.401 КК України.
Заслухавши пояснення учасників розгляду, вивчивши клопотання та додані до нього документи, суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання з огляду на таке.
За правилами ч.4 ст.286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Згідно зі ст. 288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. У разі закриття судом кримінального провадження та звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому частиною п'ятою статті 401 Кримінального кодексу України, суд своєю ухвалою зобов'язує після набрання такою ухвалою законної сили невідкладно поновити звільнену особу на військовій службі та звільнену особу не пізніше 72 годин зобов'язує прибути до відповідної військової частини або місця служби для продовження проходження військової служби.
Судом встановлено, що 24 лютого 2022 року Президентом України було видано Указ №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який було затверджено Законом України 2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у відповідності до якого в Україні введено воєнний стан. Також Президентом України було видано Указ № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», яким постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Воєнний стан в Україні неодноразово продовжувався та діє на даний час.
Відповідно до вимог Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_5 за наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.06.2023 року №151 приступив до виконання обов'язків на посаді механіка відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу технічного забезпечення 2 танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 , яку самовільно залишив 10 серпня 2023 року.
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, як дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби, з метою ухилитись від військової служби, вчиненому в умовах воєнного стану.
Відповідно до ч.5 ст.401 КК України, особа, яка під час дії воєнного стану вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407, 408 цього Кодексу, може бути звільнена від кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, якщо вона добровільно звернулася із клопотанням до слідчого, прокурора, суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби та за наявності письмової згоди командира (начальника) військової частини (установи) на продовження проходження такою особою військової служби.
Як випливає зі змісту ч.5 ст.401 КК України, за наявності підстав звільнення особи від кримінальної відповідальності, якими є:
- добровільне звернення із клопотанням для продовження проходження військової служби;
- згода особи на звільнення від кримінальної відповідальності із підстав, передбачених ч.5 ст.401 КК України (ч.3 ст.285 КПК);
та за наявності умов звільнення особи від кримінальної відповідальності, якими є:
- письмова згода командира на продовження проходження особою військової служби;
- вчинення під час дії воєнного стану вперше кримінальних правопорушень, передбачених статтями 407, 408 КК України;
особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності на підставі ч.5 ст.401 КК України.
Аналогічні норми викладені у пункті 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» №12 від 23.12.2005, відповідно до якого суд зобов'язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності, у разі наявності спеціальних обставин, передбачених конкретною нормою закону, якою, у даному випадку, є норма ч. 5 ст. 401 КК України.
Згідно зі ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Аналіз матеріалів кримінального провадження дає підстави для висновку про наявність підстав та умов звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на підставі ч.5 ст.401 КК України.
Так, відповідно до матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_5 пред'явлене обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, яке вчинене ним вперше.
До поданого ОСОБА_5 клопотання про намір повернутися до місця служби для продовження проходження військової служби, останнім долучено згоду командира військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_6 від 18.10.2024 на подальше проходження військової служби солдату ОСОБА_5 у військовій частині НОМЕР_2 .
Крім цього, обвинуваченому ОСОБА_5 у ході розгляду справи роз'яснені правові підстави та умови звільнення від кримінальної відповідальності, на що він надав свою згоду на звільнення від кримінальної відповідальності із підстав, передбачених ч.5 ст.401 КК України та фактично підтвердив про добровільність продовження ним проходження військової служби.
Судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_5 розуміє підстави та наслідки закриття провадження відповідно до ч. 5 ст. 401 КК України, звільнення його від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав.
Наявність констатованих підстав та умов звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на підставі ч.5 ст.401 КК України, у сукупності із позитивними характеристиками особи ОСОБА_5 від командира військової частини НОМЕР_2 та фактичними обставинами вчиненого кримінального правопорушення, приводить суд до переконання про можливість, у відповідності до вимог ст.288 КПК України звільнення обвинуваченого ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження із підстав, передбачених п.1 ч.2 ст.284 КПК України.
Згідно положення ч.2 ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» військовослужбовці, стосовно яких судом постановлено ухвалу про закриття кримінального провадження та звільнення від кримінальної відповідальності на підставі, передбаченій частиною п'ятою статті 401 Кримінального кодексу України, зобов'язані невідкладно, але не пізніше трьох діб після набрання такою ухвалою законної сили, прибути до вказаних в ухвалі військових частин (місць проходження військової служби) для продовження проходження військової служби. З дня прибуття до військових частини (місць проходження військової служби), але не пізніше набрання такою ухвалою законної сили, для таких військовослужбовців військова служба та дія контракту продовжуються, поновлюються виплата грошового і здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення, пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством України.
Цивільний позов у справі не заявлено, речові докази та процесуальні витрати відсутні.
Керуючись ст. 401 ч.5, 408 ч.4 КК України, ст. 284-286, 288, 372 КПК України, суд
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України на підставі положень ч. 5 ст. 401 КК України для продовження проходження військової служби.
Закрити кримінальне провадження № 62023170010000403, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.10.2023 по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, на підставі п. 1 ч.2 ст.284 КПК України.
На підставі ст. 288 КПК України зобов'язати ОСОБА_5 не пізніше 72 годин прибути до військової частини НОМЕР_2 для продовження проходження військової служби.
На підставі ст. 288 КПК України зобов'язати командира військової частини НОМЕР_2 невідкладно після набрання ухвалою суду законної сили забезпечити продовження проходження військової служби ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду через Гадяцький районний суд протягом семи днів із дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено та проголошено 25 жовтня 2024 року о 15 год. 50 хв.
Головуюча: ОСОБА_1