Справа № 357/8853/23
1-кп/357/145/24
про продовження строку тримання під вартою
10 жовтня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинувачених - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
захисників (в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми ЄСІТС) - адвоката ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши в м. Біла Церква, у відкритому судовому засіданні, клопотання прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , про продовження строку тримання під вартою, у кримінальному провадженні № 12023111030002904, яке внесене до ЄРДР 10 червня 2023 року, стосовно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
згідно з клопотанням прокурор ОСОБА_3 просив: продовжити стосовно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів.
Своє клопотання мотивував тим, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, яке підтверджується зібраними на досудовому розслідуванні доказами.
Зараз продовжують існувати ризики, які передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, якщо не застосувати до обвинуваченого ОСОБА_5 він може вчиняти спроби (1) переховування від суду, (2) впливу на свідків, потерпілих, іншого обвинуваченого, а також (3) вчинення іншого кримінального правопорушення.
Про те, що обвинувачений ОСОБА_5 може вчиняти спроби переховування від суду свідчить сукупність даних, які відомі про його особу. Обвинувачений ОСОБА_5 не має постійного місця проживання в АДРЕСА_1 ; у нього відсутні міцні соціальні зв'язки, які можуть стримувати його від переховування від суду; він усвідомлює можливість настання несприятливих наслідків, що в сукупності з тяжкістю можливого покарання, а також фактом порушення умов запобіжного заходу у виді домашнього арешту, свідчить про можливість змінити своє місце проживання, без будь-яких наслідків.
На його думку, обвинувачений ОСОБА_5 може умовлянням, підкупом чи погрозами впливати на свідків, потерпілих, іншого обвинуваченого, з метою зміни ними показів.
Про те, що обвинувачений ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення, свідчить те, що останній проігнорувавши встановлені законом норми поведінки в суспільстві, вчинив ряд умисних тяжких злочинів, що свідчить про відсутність будь-яких факторів, які стримуватимуть його протиправну поведінку, в тому числі від вчинення кримінальних правопорушень.
Вважав, що у світлі наявності зазначеного ризику необхідно враховувати період початку злочинного шляху обвинуваченого ОСОБА_5 . Він певно знаючи про воєнний стан на території України, неспровоковану військову агресію проти українського народу з боку російської федерації, усвідомлюючи надзвичайно складний період у житті української нації, протиставив себе державі, суспільному порядку та моральності, без будь-яких докорів сумління та співчуття, вирішив збагатитись за рахунок чужого майна, задовольняючи свої корисливі інтереси. Характер вчиненого кримінального правопорушення, поведінка обвинуваченого ОСОБА_5 вказують на його сміливість щодо вчинення злочинів і наявність у нього морального бажання та схильності до вчинення інших кримінальних правопорушень, зокрема корисливих.
Звертав увагу, що вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою, суд має врахувати такі обставини: зібрані під час досудового розслідування є вагомими та підтверджують причетність обвинуваченого ОСОБА_5 до вчинення ним інкримінованих кримінальних правопорушень; тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_5 , у разі визнання винуватим; вік та стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_5 , який є працездатним, має гарний стан здоров'я.
Вважав, що жоден запобіжний захід, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти зазначеним ним ризикам, оскільки особисте зобов'язання не забезпечить належної поведінки обвинуваченого, не зможе перешкодити їх реалізації. Поручителів, які виявили бажання взяти обвинуваченого ОСОБА_5 на поруки немає. Умови домашнього арешту ним були порушені.
У ході розгляду, прокурор ОСОБА_3 підтримав подане клопотання за підстав та обставин наведених у ньому.
Обвинувачений ОСОБА_5 заперечував проти продовження строку тримання під вартою, просив відпустити його під домашній арешт, або в два рази зменшити розмір застави.
Захисник ОСОБА_6 підтримала свого підзахисного, зазначала, що останній, коли перебував на волі завжди прибував до суду і слідчого, звертала увагу на тривалість тримання під вартою ОСОБА_5 та відсутність ризиків, на які вказує прокурор.
Обвинувачений ОСОБА_4 та захисник ОСОБА_7 покладалися на розсуд суду.
Суд установив, що згідно з ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 серпня 2024 року, до обвинуваченого ОСОБА_5 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк якого закінчується 13 жовтня 2024 року, із визначеною заставою в розмірі 40 (сорок) прожиткових мінімумів доходів для працездатних осіб, що становить 121 120 грн, з покладенням обов'язків передбачених п. 1, 2, 3, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України.
Згідно з ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до ч. 5 ст. 199 КПК України, слідчий суддя, суд зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Отже, під час судового провадження, за клопотанням прокурора, суд вмотивованою ухвалою може продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого, якщо буде доведено, що існують обставини, які свідчать, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Суд не досліджує питання про наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування, оскільки воно завершене і на стадії судового провадження виконати цю вимогу неможливо.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Суд вважає, що ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності здійснення обвинуваченим зазначених дій.
До того ж, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
У судовому засіданні, прокурор заявив, про те, що продовжують існувати ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що ОСОБА_5 може вчиняти спроби (1) переховування від суду, (2) впливу на свідків, потерпілих, іншого обвинуваченого, а також (3) вчинення іншого кримінального правопорушення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою (п. 21 рішення ЄСПЛ у справі «Подвезько проти України», заява № 74297/11, від 12 лютого 2015 року). У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування, а також міжнародні контакти (п. 33 рішення ЄСПЛ у справі «W. проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року). Сама по собі відсутність постійного місця проживання не свідчить про ризик втечі (п. 128 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Макаров проти Росії», заява № 15217/07 від 12 березня 2009 року).
Ризик переховування від органу досудового розслідування/суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання.
Тяжкість ймовірного покарання особливо сильно підвищує ризик переховування від суду.
Згідно наявних у суді даних, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Полтава, Полтавська область, громадянина України, має 3 (трьох) неповнолітніх дітей, проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Зараз йому пред'явлене обвинувачення за ч. 4 ст. 185 КК України.
Згідно зі ст. 12 КК України, вказаний злочин є тяжким, за його вчинення передбачена санкція у виді позбавлення волі на строк від 5 (п'яти) до 8 (восьми) років.
Суд вважає, що вказані обставини, у сукупності з тим, що обвинувачений ОСОБА_5 не має міцних соціальних зв'язків, за місцем проживання, які унеможливлюють його втечу та його процесуальною поведінкою під час судового розгляду, зокрема, він порушив умови раніше застосованого до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, свідчать, що ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_5 від суду продовжує існувати.
Здійснюючи перевірку на наявність ризику впливу на свідків, потерпілих, іншого обвинуваченого, суд враховує, що вказані особи вже допитані, а тому підстав стверджувати, що ОСОБА_5 буде впливати на них немає.
Разом з цим, суд вважає, що про наявність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення ОСОБА_5 свідчить те, що він обвинувачується у вчиненні корисливих злочинів, відсутність у нього джерел доходів, місця роботи.
Отже, у зв'язку з викладеним, враховуючи тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому ОСОБА_5 , його вік та стан здоров'я, порушення ним умов запобіжного заходу у виді домашнього арешту, суд вважає, що запобігти існуючим ризикам та забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_5 процесуальних обов'язків, більш м'якими запобіжними заходами, аніж тримання під вартою неможливо.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме:
1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;
5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом;
6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;
7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;
8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
9) носити електронний засіб контролю.
Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 9 листопада 2023 року № 3460-IX, прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3 028 грн.
Суд вважає, що з огляду на розмір заявленої, в обвинувальному акті, шкоди, вище встановлених даних про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , йому необхідно визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави - 40 (сорок) прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Суд вважає, що такий розмір застави гарантуватиме виконання ним покладених на нього КПК України обов'язків та не буде завідомо непомірним.
Суд вважає за необхідне, у разі внесення застави, звільнити ОСОБА_5 з-під варти та покласти на нього такі обов'язки, передбачені п. 1, 2, 3, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України:
1) з'являтись до суду за першою вимогою;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу прокурора або суду;
3) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) носити електронний засіб контролю.
Суд зазначає, що покладення таких обов'язків є необхідним для досягнення мети запобіжного заходу, визначеного в ч. 1 ст. 177 КПК України.
Отже, суд клопотання прокурора, про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 задовольняє.
Керуючись ст. 175, 177, 183, 194, 331 КПК України, суд
клопотання прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , про продовження строку тримання під вартою, - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_5 на 60 (шістдесят) днів, тобто до 08 грудня 2024 року, включно.
Визначити ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 40 (сорока) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 121 120 грн.
Застава може бути внесена обвинуваченим, так і іншою фізичною чи юридичною особою (заставодавцем).
Обвинувачений або заставодавець мають право внести заставу в будь-який момент протягом строку дії ухвали.
У разі внесення застави, звільнити ОСОБА_5 з-під варти та покласти на нього такі обов'язки, передбачені п. 1, 2, 3, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України:
1) з'являтись до суду за першою вимогою;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу прокурора або суду;
3) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) носити електронний засіб контролю.
Строк дії обов'язків, у разі внесення застави - 2 (два) місяці, з дня внесення застави.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку, прокурором, обвинуваченим, захисником, безпосередньо до Київського апеляційного суду, протягом п'яти днів, з дня її оголошення.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Ухвала набирає законної сили в порядку визначеному ст. 532 КПК України.
Ухвала виконується негайно, після її оголошення.
Суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_8