ЄУН: 336/2210/24
Провадження №: 2/336/1664/2024
03 жовтня 2024 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Боєва Є.С., за участі секретаря Сайбель К.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Козакевича Олександра Сергійовича до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району - про позбавлення батьківських прав,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому зазначав, що він з 17.10.2020 року перебував у шлюбі з відповідачкою ОСОБА_2 . Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15.03.2022 року шлюб між сторонами розірвано. Від спільного подружнього життя мають малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обгрунтування позову ОСОБА_1 посилався на те, що дочка ОСОБА_3 з листопада 2021 року проживала зі своїм батьком та бабусею - ОСОБА_4 , оскільки мати дитини привезла 11-ти місячну хвору дитину до бабусі за адресою: АДРЕСА_1 та залишила дитину під наглядом бабусі та батька дитини. Як вказує позивач, після цього, а саме з листопада 2021 року відповідачка не бачила дитину, жодним чином не цікавилася про неї, навіть нікому не телефонувала, тобто, відповідачка втратила інтерес до дитини, а вихованням дитини, доглядом, піклуванням, матеріальним забезпеченням займається позивач.
Також позивач вказав, що в зв'язку з вторгненням російської федерації до України з метою забезпечення безпеки дочки (враховуючи, що він є військовослужбовцем і приймає участь у бойових діях), його дочка з бабусею - ОСОБА_4 наразі проживають за межами України, а саме, в Угорщині за адресою: АДРЕСА_2 . Позивач продовжує піклуватися про дитину, надсилає матеріальну допомогу, спілкується по телефону, а під час своїх відпусток мав побачення з дочкою, яку бабуся привозила до міста Ужгород спеціально для спілкування батька з дитиною. Посилаючись на те, що мати дитини покладених законом на батьків обов'язків не виконує, не бере виховної, матеріальної, посильної трудової участі у виховання дочки, а вся питання щодо виховання та матеріального забезпечення дитини вирішуються батьком дитини за допомогою його матері ОСОБА_5 , яка в зв'язку з війною проживає разом з онукою - ОСОБА_6 та здійснює догляд за нею, просив суд позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 батьківських право відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а судові витрати покласти на позивача.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя 03 квітня 2024 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Козакевича Олександра Сергійовича до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району - про позбавлення батьківських прав та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 14.05.2024 року.
14.05.2024 року у підготовче судове засідання з'явилися представник позивача - адвокат Козакевич О.С. та представник 3-ї особи - ОСОБА_7 . Суд на місці ухвалив витребувати відомості від Мінсоцполітики та Державної міграційної служби відомості про відповідачку ОСОБА_2 та ухвалив закрити підготовче судове засідання, призначити справу до судового розгляду на 15.08.2024 року.
15.08.2024 року у судове засідання з'явилися позивач ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Козакевич О.С., представник 3-ї особи - ОСОБА_7 та свідок - ОСОБА_4 (і режимі відеконференції). Судом оголошено перерву до 03.10.2024 року - для надання висновку органом опіки та піклування Шевченківського району.
03.09.2024 року до суду надійшов висновок органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району від 02.09.2024 року, в якому зазначалося, що районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, як орган опіки та піклування вважає доцільно позбавити батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
30.09.2024 року від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України надійшла відповідь на ухвалу суду про витребування доказів, з якої вбачається, що відомостей про перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України громадянином України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в період з 08.11.2017 року по 27.09.2024 року в Базі даних не виявлено.
30.09.2024 року від представника позивача - адвоката Козакевича О.С. надійшла заява про участь у судовому засіданні 03.10.2024 року в режимі відео конференції поза межами приміщення суду.
03.10.2024 року від представника позивача - адвоката Козакевича О.С. надійшла заява про розгляд справи без його участі; просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, щодо прийняття заочного рішення не заперечує.
03.10.2024 року від представника органу опіки та піклування - ОСОБА_7 надійшла заява про розгляд справи без її участі та з врахуванням висновку органу опіки та піклування.
Відповідач ОСОБА_2 належним чином повідомлялась про день і час розгляду справи, в судове засідання повторно не з'явилась, відзив на позовну заяву суду не направила. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників процесу та ухвалити заочне рішення.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у їх сукупності та кожен окремо, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами, поясненнями позивача та показаннями свідка ОСОБА_4 , що сторони - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 -перебували у шлюбі з 17.10.2020 року. Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15.03.2022 року шлюб між сторонами розірвано. Від спільного подружнього життя мають малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка з листопада 2021 року проживала зі своїм батьком та бабусею - ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 . Саме з листопада 2021 року відповідачка не бачила дитину, жодним чином не цікавилася про неї, навіть нікому не телефонувала, тобто, відповідачка втратила інтерес до дитини, а вихованням дитини, доглядом, піклуванням, матеріальним забезпеченням займалися батько дитини та бабуся. Батько дитини є військовослужбовцем, з 05.01.2021 року по теперішній час перебуває на військові службі в військовій частині НОМЕР_1 .
Суд бере до уваги показання свідка ОСОБА_4 та письмові докази - орієнтування щодо розшуку за заявою від 23.03.2021 року позивача дружини ОСОБА_2 , яка забрала з собою дитину 3-х місяців - дівчинку ОСОБА_3 , вийшла з дому та поїхала у невідомому напрямі, телефон не відповідає. Як з'ясувалося потім, ОСОБА_2 разом із дитиною перебувала у подруги, де вони вживали алкогольні напої, виключила телефон, щоб не заважали їй. Тобто, на думку суду, це свідчить про те, що відповідач ОСОБА_2 незадовільно виконувала свої батьківські обов'язки щодо немовляти, а залишивши у листопаді 2021 року 11-ти місячну дочку у бабусі, взагалі перестала цікавитися долею дитини.
В зв'язку з повномасштабним вторгненням російської федерації до України для забезпечення безпеки малолітня ОСОБА_3 разом із бабусею ОСОБА_4 виїхали за межі України та проживають в Угорщині за адресою: АДРЕСА_2 . Позивач продовжує піклуватися про дитину, надсилає матеріальну допомогу, спілкується по телефону, а під час своїх відпусток мав побачення з дочкою, яку бабуся привозила до міста Ужгород спеціально для спілкування батька з дитиною.
Мати малолітньої ОСОБА_3 не спілкується ані з колишнім чоловіком, ані з його матір'ю, про долю дитини не намагалася узнати та не мала наміру зустрічатися з дитиною та брати участь в її вихованні та утриманні.
З наданих позивачем письмових доказів, зокрема, з педагогічного висновку від 14.03.2023 року дошкільного дитячого закладу «Об'єднані Яслі Зугло», який знаходиться в Будапешті і який відвідує малолітня ОСОБА_3 , вбачається, що дівчинка прожаває разом з бабусею у двокімнатній квартирі, В квартирі охайно, у дитини окрема кімната, іграшки відповідають її віку, бабуся з любов'ю піклується про неї, разом харчуються за обіднім столом в просторій кухні. В яслі дівчинка приходить в чистому, охайному одязі, вдень весела, вільно грається, апетит у не хороший. Бабуся знаходиться на зв'язку з вихователями. Коли дівчинка поступила до закладу вона мала невелику затримку в рухах, на сигнал вихователя відбулося лікарське спостереження ОСОБА_8 , зумовлене розслабленим тонусом м'язів. Проводилися щодення заняття для розвитку тонусу, з того часу її рухи суттєво розвинулись, може прогулюватися, впорядковано бігає.
З Офіційного посвідчення Дирекції у справах біженців Департаменту державної служби у справах іноземців м. Будапешт від 14.02.2023 року вбачається, що громадянки України ОСОБА_4 та ОСОБА_3 мають юридичний статус біженця, в реєстрах у справах біженців зареєстрована адреса для надання житла: АДРЕСА_2 .
При вирішенні спору суд бере до уваги висновок органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району від 02.09.2024 року, у якому зазначено наступне: «Враховуючи надані матеріали та докази можна зробити висновок, що матір дитини не намагається боротися за своє право бути матір'ю, брати участь у вихованні, спілкуванні з дитиною, ігнорує можливість змінити ставлення до виховання дочки. Ухиляння від виховання своєї дитини - це свідома та навмисна відсутність турботи, відповідальності та ігнорування потреб дитини… Районна адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району як орган опіки та піклування вважає доцільно позбавити батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 »
Суд, оцінивши наведене вище, приходить до висновку, що ОСОБА_2 тривалий час (майже 3 роки, якщо враховувати факт залишення дочки у бабусі, яке сталося у листопаді 2021 року) ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків щодо дочки, а саме - не займається її вихованням, не піклується про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, не створює належних умов для розвитку її природних здібностей, не готує до самостійного життя та праці.
Частинами першою - третьою статті 150 Сімейного кодексу України встановлено що батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Пунктом 2 частини першої статі 164 Сімейного кодексу України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Частинами першою та другою статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до статті 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Враховуючи викладені вище обставини та зазначені норми законодавства України, суд приходить до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
При цьому суд вважає за необхідне роз'яснити, що батьківські права ОСОБА_2 можуть бути поновлені у порядку та за наявності підстав, наведених у статті 169 Сімейного кодексу України (мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття. Суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини. При вирішенні справи про поновлення батьківських прав одного з батьків суд бере до уваги думку другого з батьків, інших осіб, з ким проживає дитина).
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 150, 164, 165 СК України, ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства", ст.ст. 81, 82, 89, 258, 259, 263-265, 268, 280-289 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ст. 265 ч. 5 ЦПК України зазначаються наступні відомості:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ; останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_5 .
Третя особа: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, ЄДРПОУ 3757885; місце знаходження: м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, 34.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів.
Рішення суду набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Є.С.Боєв
03.10.24