1Справа № 335/11847/24 2/335/3909/2024
25 жовтня 2024 року м. Запоріжжя
Суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Гашук К.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя Телегуз Світлани Миколаївни про дискримінаційні дії судді, -
До Запорізького апеляційного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя Телегуз Світлани Миколаївни про дискримінаційні дії судді.
Ухвалою колегії суддів від 21.10.2024 визначено підсудність судового розгляду матеріалів цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя Телегуз Світлани Миколаївни про дискримінаційні дії судді Орджонікідзевському районному суду м. Запоріжжя.
24.10.2024 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями позовна заява ОСОБА_1 передана у провадження судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Гашук К.В.
Дослідивши позовну заяву ОСОБА_1 та додані до неї документи, суддя доходить до висновку, що у відкритті провадження у цій справі слід відмовити, оскільки вказана позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства з наступних підстав.
У позовній заяві ОСОБА_1 просить суд задовольнити його позовну заяву про дискримінацію з боку судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя Телегуз Світлани Миколаївни.
За змістом позову, ОСОБА_1 не погоджується із процесуальними діями судді та її судовим рішенням, при розгляді справи, де він був стороною.
Відповідно до статті 6, 126, 129 Конституції України, державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Судді при здійсненні правосуддя незалежні й підкоряються лише закону, а вплив на них у будь-який спосіб забороняється. Незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією та законами України.
Статтями 3, 8, 55 Конституції України, гарантії незалежності і недоторканності суддів як носіїв судової влади та самостійності судів як судових органів визначено Конституцією та законами України.
Незалежність судової влади, її рівність із законодавчою та виконавчою владою є невід'ємними ознаками правової держави, в якій кожен має право на судовий захист своїх прав і свобод. Незалежність судів встановлена в Україні як конституційний принцип організації та функціонування судів з метою забезпечення права осіб на такий захист. Недоторканність суддів не є особистим привілеєм, а як один з елементів статусу суддів має публічно-правове призначення - забезпечити здійснення правосуддя незалежним, неупередженим і справедливим судом.
Таким чином, реалізація зазначених правових гарантій здійснення правосуддя є необхідною передумовою належного виконання судом своїх конституційних функцій із забезпечення дії принципу верховенства права, захисту прав і свобод людини та громадянина, утвердження і забезпечення яких є головним обов'язком держави.
Виходячи з того, що незалежність суддів є основною передумовою їх об'єктивності та неупередженості, суддя при здійсненні правосуддя підкоряється лише закону і нікому не підзвітний.
Звернення у справах інших осіб у всіх випадках, а учасників процесу - поза випадками, передбаченими процесуальним законом, розгляду судами не підлягають.
Судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.
Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
Оскарження ухвал або інших процесуальних актів суду, якими не завершується провадження у справі (про прийняття заяв і скарг до розгляду, про призначення судових засідань, про виклик осіб, про витребування документів та інших доказів, направлення справ тощо), крім випадків, прямо передбачених процесуальним законом, не допускається.
Прийняття до розгляду будь-якими особами чи органами, крім відповідного апеляційного або касаційного суду, заяв, у яких оскаржуються судові рішення, їх розгляд, витребування від судів інформації про судові справи у зв'язку з такими заявами, направлення заяв судам, вимоги до суддів про встановлення контролю за розглядом справи судом чи суддею є порушенням незалежності та самостійності суду.
Відтак суд (суддя), як орган (особа), що здійснює правосуддя, не може бути відповідачем або іншою особою, яка бере участь у цивільній справі. Винятками є випадки, коли суд (суддя) виступає як будь-яка установа (особа), а не орган (особа), що здійснює правосуддя.
Тому заяви, скарги, спрямовані на це, не підлягають розглядові в суді першої інстанції, оскільки відповідно до закону є інший механізм усунення помилок і недоліків, допущених при здійсненні правосуддя.
У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 р. N 8 «Про незалежність судової влади» зазначено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв із таким предметом.
У Постанові Пленуму ВС України від 12.06.2009 №6 роз'яснено, що у розумінні положень частини першої статті 2, пунктів 1, 7 і 9 статті 3, статті 17, частини третьої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.
Зазначені роз'яснення є відтворенням положень Конституції України, відповідно до яких матеріальна та моральна шкода, заподіяна при здійсненні правосуддя, відшкодовується державою лише безпідставно засудженій особі в разі скасування вироку як неправосудного; судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону, вплив на них у будь-який спосіб забороняється, а однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Отже, положеннями Конституції України визначено, що рішення суду і відповідно до цього дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя, пов'язаних з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях тощо, можуть оскаржуватись у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження їх дій (чи відшкодування моральної шкоди одночасно з оскарженням таких дій) до іншого суду, оскільки це порушуватиме принцип незалежності судів і заборону втручання у вирішення справи належним судом.
У зв'язку із викладеним, розгляд судом позовних вимог, незалежно від їх викладення та змісту, предметом яких є, по суті, оскарження процесуальних дій судді (суду), пов'язаних із розглядом справи (від стадії відкриття провадження у справі до розгляду по суті, перегляду судових рішень у передбачених процесуальним законом порядках і їх виконання), нормами ЦПК України чи іншими законами України не передбачено.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
За таких обставин, враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 до судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя Телегуз С.М. про дискримінаційній дії, не можуть розглядатися в порядку цивільного судочинства шляхом подачі окремого позову, а незгода позивача з розглядом та судовими рішеннями судді може бути реалізована шляхом їх оскарження в порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом, суддя доходить до висновку, що у відкритті провадження в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 слід відмовити.
Керуючись ст. 186 ЦПК України, -
Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 186, ст. ст. 258-260 ЦПК України, суддя,-
У відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя Телегуз Світлани Миколаївни про дискримінаційні дії судді - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня підписання. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали.
Суддя К.В. Гашук