Справа № 307/908/24
Провадження №1-кп/307/65/24
про продовження запобіжного заходу
у вигляді тримання під вартою
23 жовтня 2024 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області
у складі головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
законного представника потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - ОСОБА_6
потерпілого ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
та його захисника ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 січня 2024 року за № 12024071160000052 про обвинувачення
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , з повною загальною середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, згідно ст. 89 КК України раніше несудимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України
У провадженні Тячівського районного суду Закарпатської області знаходиться кримінальне провадження відомості про яке, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 січня 2024 року за № 12024071160000052 про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
На підставі ухвали Тячівського районного суду Закарпатської області від 28 серпня 2024 року відносно ОСОБА_8 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 27 жовтня 2024 року включно без визначення розміру застави.
23 жовтня 2024 року прокурор заявив клопотання про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів.
В обґрунтування клопотання прокурор посилався на те, що ОСОБА_8 обвинувачується у спричинені тяжких тілесних ушкоджень, що потягли за собою смерть потерпілого ОСОБА_4 , тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років і відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України зазначений злочин відноситься до категорії тяжких.
Враховуючи, що строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_8 спливає, підстави для скасування чи зміни обраного запобіжного заходу відсутні, визначені ст. 177 КПК України ризики не відпали, такий підлягає до продовження.
Зокрема, встановлено наявність ризиків передбачених п. п. 1), 3), 5) ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ОСОБА_8 може переховуватись, в тому числі шляхом незаконного перетину державного кордону України, так як є місцевим мешканцем та обізнаний з місцевістю, яка межує з сусідніми країнами. У той же час він усвідомлює, що йому загрожує відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, що саме по собі може призвести до його втечі з метою уникнення кримінальної відповідальності; також ОСОБА_8 не має постійного місця роботи. Крім цього, ОСОБА_8 може незаконно впливати на потерпілих та свідків з метою зміни показань, зокрема, може впливати на свідка ОСОБА_10 , який є безпосереднім очевидцем вказаної події та показання якого мають суттєве значення в доказуванні винуватості ОСОБА_8 ; може вчинити інше кримінальне правопорушення. Так, зокрема, вчинення останнім умисного тяжкого насильницького злочину не виключає можливості вчинення ним іншого кримінального правопорушення.
Отже, ОСОБА_8 , перебуваючи на волі може перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, і вище вказані ризики та обставини є реальними і триваючими, об'єктивно існують, тому тримання під вартою обвинуваченого буде виправданим та необхідним. Інший більш м'який запобіжний захід, окрім тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого під час судового розгляду.
З огляду на викладене, просить продовжити строк запобіжного заходу, обраного щодо обвинуваченого ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.
Під час судового розгляду прокурор у підтримання клопотання посилався на викладені у ньому обставини та просив продовжити відносно ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_9 заперечив щодо задоволення клопотання посилаючись на те, що жодних підстав для продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою немає, оскільки проведено необхідні експертизи, прямих доказів про вчинення ОСОБА_8 даного кримінального правопорушення у сторони обвинувачення немає, письмові докази досліджені, та оскільки потерпілий допитаний, то обвинувачений на його показання не має можливості вплинути. Ризик вчинення обвинуваченим іншого правопорушення не доведений, крім цього ОСОБА_8 раніше не судимий.
Обвинувачений ОСОБА_8 підтримав позицію свого захисника.
Заслухавши думку учасників судового провадження та з'ясувавши обставини заявленого клопотання, суд дійшов наступного висновку.
Частиною 2 ст.29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою, зокрема, продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Згідно ч. 3 ст. 199 цього Кодексу обставиною, яка є підставою для продовження строку тримання під вартою є те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
22 січня 2024 року на підставі ухвали слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області відносно підозрюваного ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 18 березня 2024 року без визначення розміру застави.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, слідчий суддя виходив з того, що оскільки ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, за яке Законом про кримінальну відповідальність передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме встановлено, що ОСОБА_8 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення; може незаконно впливати на родичів померлого та свідків, з метою можливої зміни показань на його користь або відмови від дачі показань; може вчинити інше кримінальне правопорушення. Вказані ризики доведені тим, що ОСОБА_8 проживає в смт. Буштино, Тячівського району, та це свідчить про те, що він може в незаконний спосіб перетнути державний кордон України, так як даний населений пункт знаходиться неподалік державного кордону України. Може незаконно впливати на безпосереднього свідка ОСОБА_10 з метою можливої зміни показів на його користь або відмови від дачі показів, так як він являється безпосереднім свідком вказаної події та факт вчинення насильницького злочину не виключає можливого вчинення ОСОБА_8 нового кримінального правопорушення. Також постійного місця роботи він не має.
Згідно ухвали Тячівського районного суду Закарпатської області від 28 серпня 2024 року продовжено відносно ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 27 жовтня 2024 року включно без визначення розміру застави.
Вирішуючи питання продовження щодо обвинуваченого запобіжного заходу, суд дійшов висновку, що на даний час суду не надано доказів того, що ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , що були враховані слідчим суддею під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та судом під час продовження запобіжного заходу, відсутні або зменшилися.
Згідно зі ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Суд враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Також, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Ураховуючи те, що на даний час продовжується судовий розгляд, триває стадія дослідження доказів, а у разі доведення вини і визнання ОСОБА_8 винним у вчиненні злочину, йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, а також існування на даний час ризиків, які стали підставою для застосування щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, і наведені ризики та обставини є реальними і триваючими, об'єктивно існують, а тому його тримання під вартою буде виправданим та необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_8 . Також відсутні підстави для визначення йому застави.
Згідно ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали суду про продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Керуючись ст. ст. 371, 372, 376 КПК України,
Задовольнити клопотання прокурора Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Продовжити відносно ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до шістдесяти діб, до 21 грудня 2024 року включно без визначення розміру застави.
Відмовити у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу.
Копію ухвали вручити обвинуваченому ОСОБА_8 , його захиснику, прокурору та направити Державній установі «Закарпатська установа виконання покарань № 9».
Ухвала підлягає негайному виконанню та набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення копії ухвали.
Повний текст ухвали буде складено та оголошено 28 жовтня 2024 року о 15 год. 30 хв.
Суддя ОСОБА_1