Справа № 930/2592/24
Провадження №2-а/930/19/24
24.10.2024 року м. Немирів
Немирівський районний суд Вінницької області в складі головуючого судді Царапори О.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу, за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
Виклад позиції позивача
04.10.2024 року адвокат Ткаченко Т.В., що діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до Немирівського районного суду Вінницької області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, мотивуючи його тим, що 16.07.2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 було винесено постанову № 222 про притягнення громадянина ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу у сумі 17000 грн.
Постанову обгрунтовано наступним: «Згідно відомостей, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення за вх. № 222 від. 11.07.2024 р. гр. ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 6 ч. 10 ст. 1 Закону України Про військовий обов'язок та військову службу» та абз. 2 підпункту 1 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів згідно додатку 2 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних та резервістів» затвердженого Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 року, а саме в травні 2018 року зобов'язаний був стати на військовий облік військовозобов'язаних та не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 для взяття його на військовий облік військовозобов'язаних та отримання військово-облікового документа, що є порушенням правил військового обліку»
Як вбачається із обгрунтовуючого постанову законодавства, воно не містить строків взяття військовозобов'язаних на військовий облік, у зв'язку з чим інкриміноване позивачеві правопорушення, суть якого сформульовано як невиконання цього обов'язку в травні 2018 року не має під собою правових підстав.
З іншого боку, як вбачається із військово-облікового документу позивача, у ньому міститься відмітка про взяття його на військовий облік 31.05.2018 року. Що спростовує наявність події правопорушення та, відповідно, відповідальності за нього.
Позивачеві було інкриміновано вчинення правопорушення у 2018 році.
На виконання вимог ч.10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» позивач 08.07.2024 року звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 для взяття на військовий облік, про що подав відповідну заяву, отримав повістку та пройшов ВЛК. 21.07.2024 року йому було видано військово-обліковий документ із відміткою про взяття на облік 31.05.2018 року.
Однак, його притягнули до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 КУпАП за не постановку на облік військовозобов'язаних, в той час як станом на 2018 рік не існувало ні норми ч.3 ст. 210 КУпАП, ні строків виконання такого обов'язку, ні нині діючого законодавства.
Отже, ОСОБА_1 не міг вчинити адміністративно-каране правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП у 2010 році, тому що норма ч.3 ст.210 КУпАП введена в дію лише 19.05.2024, одночасно із вказівкою на 60-денний строк для уточнення своїх даних щодо військового обліку, що позивач і зробив у липні цього року.
Тож немає ні події, ні складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП, за яке позивача піддано такому суворому стягненню як 17000 грн. штрафу. Притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП неможливе, тому що закон, який погіршує становище, не має ретроспективної дії. Крім того, згідно ст. 62 Конституції України всі сумніви тлумачаться на користь особи, яка притягається до відповідальності.
Таким чином, в силу положень п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП відносно ОСОБА_1 не могло бути розпочато, а розпочате підлягало закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Внаслідок цього, позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 222 від 16.07.2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді 17000 грн. штрафу, а провадження у справі закрити.
Виклад позиції відповідача
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 відзив на позов із викладенням своїх заперечень, відповідно до норм діючого ЦПК України до суду не подав, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду подано не було, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Заяви, клопотання позивача, відповідача
15.10.2024 року від представника позивача, адвоката Ткаченко Т.В. на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою судді від 09.10.2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою судді від 15.10.2024 року поновлено позивачу процесуальний строк для звернення до суду з адміністративним позовом, прийнято до розгляду позовну заяву та визначено, що справа буде розглянута у порядку спрощеного провадження в судовому засіданні без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З урахуванням положень ч. 8 ст. 262 КАС України, судовий розгляд справи проведено на підставі наявних у ній доказів.
Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази
Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 № 222 від 16.07.2024 року за вихідним номером 1393 ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн. за ч. 3 ст. 210 КУпАП, за те, що ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 6 ч. 10 ст. 1 Закону України Про військовий обов'язок та військову службу» та абз. 2 підпункту 1 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів згідно додатку 2 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних та резервістів» затвердженого Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 року, а саме в травні 2018 року зобов'язаний був стати на військовий облік військовозобов'язаних та не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 для взяття його на військовий облік військовозобов'язаних та отримання військово-облікового документа, що є порушенням правил військового обліку (а.с.6).
Відповідно до військово-облікового документа № 130220210693535800002 від 21.07.2024 року, 10.07.2024 року ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 визнаний придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони.
Взято на військовий облік 31.05.2018 року (а.с.7)
Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, відповідно до ст. 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
У контексті наведеного слід зауважити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Така правова позиція узгоджується з позиціями, що викладені у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 року у справі № 524/5536/17, від 30.05.2018 року у справі № 337/3389/16, від 17.07.2019 року у справі № 295/3099/17 та від 05.03.2020 року по справі № 607/7987/17.
Приписами ч. 1 ст. 210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Частиною 3 статті 210 КУпАП (в редакції, чинній на момент складення оскаржуваної постанови) передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) згідно ст. 235 КУпАП розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
За змістом ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014 року, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію». Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває по теперішній час. Отже, станом на 27.05.2024 року (дата розгляду справи про адміністративне правопорушення) діяв особливий період.
Так, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон від 25.03.1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу».
Правила військового обліку встановлені Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядком організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затвердженим постановами Кабінету Міністрів України № 921 від 07.12.2016 року та від 30.12.2022 року № 1487.
За змістом цих нормативно-правових актів, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період.
Стаття 58 Конституції України встановлює, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
У своєму рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за закріпленим у наведеній статті Конституції України принципом, дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Таким чином, за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.
Окрім того, Конституційний суд України в рішенні від 29.06.2010 № 17-рп/2010 зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).
Згідно зі ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Висновки суду
Так, 16.07.2024 року адміністративне стягнення накладено на позивача за порушення правил військового обліку в зв'язку з тим, позивач в порушення абз.6 ч. 10 ст.1 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» та абз.2 п.п.1 п.1 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних згідно додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затвердженого Постановою KM України №1487 від 30.12.2022 року, а саме в травні 2018 року зобов'язаний був стати на військовий облік військовозобов'язаних та не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 для взяття його на військовий облік військовозобов'язаних та отримання військово-облікового документа, що є порушенням правил військового обліку.
До набрання чинності Законом України від 09 травня 2024 року № 3696-IX «Про внесення змін до КУпАП щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», стаття 38 КУпАП, що регулює строки накладення адміністративного стягнення, не встановлювала особливий порядок обчислення строків для правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу.
Суд наголошує, що на момент вчинення вказаного порушення військового обліку статтею 210 КУпАП було передбачено притягнення до адміністративної відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, правил військового обліку, а також повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
19.05.2024 року набув чинності Закон №3696-ІХ «Про внесення змін до КУпАП щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким ст. 210 КУпАП було доповнено частиною 3, якою передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період (розмір штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян)
Отже, норму ч. 3 ст. 210 КУпАП, за якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, запроваджено тільки після 19.05.2024 року. При цьому, було значно посилено адміністративну відповідальність за порушення правил військового обліку в особливий період.
31.05.2018 року ОСОБА_1 виповнилося 27 років. З цього часу він відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції закону на час досягнення позивачем 27 років) підлягав взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у районному (міському) військовому комісаріаті як особа, яка досягла граничного (27-річного) віку під час перебування на військовому обліку призовників.
Таким чином, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення у липні 2024 року, відповідачем фактично застосовано норму закону, яка не підлягала застосуванню до спірних правовідносин, з огляду на приписи ст. 58 Конституції України та ст. 8 КУпАП.
Притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП неможливе, оскільки закон, який погіршує становище, не має ретроспективної дії. Крім того, згідно ст. 62 Конституції України всі сумніви тлумачаться на користь особи, яка притягається до відповідальності.
Крім того, у рішенні від 22.12.2010 №23-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (пункт 4.1).
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП відносно ОСОБА_1 не могло бути розпочато, а розпочате підлягало закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи встановлені вище обставини справи, суд вважає, що оскаржувана постанова, складена відносно ОСОБА_1 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення прийнята не у способи, що передбачені Конституцією та законами України, тому є протиправною і підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю.
Роподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Внаслідок цього, з бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 605,60 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 7, 8, 9, 72-78, 139, 229, 241-246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 222 від 16.07.2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді 17000 грн. штрафу, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 605 грн. (шістсот п'ять гривень) 60 коп. (шістдесят копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Суддя О.П. Царапора