Справа № 367/7860/23
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/14116/2024
9 жовтня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.
при секретарі Кононовій Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Возного Миколи Вікторовича на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 10 червня 2024 року (суддя Горбачова Ю.В.) про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів,
встановив:
у жовтні 2023 року позивачка звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача неустойки за прострочення сплати аліментів за період з 8 вересня 2021 року до 31 травня 2023 року у розмірі 157 854,70грн.
Мотивуючи позовні вимоги, позивачка зазначала, що з 17 липня 2005 року по 26 серпня 2022 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, під час якого у них народилось двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 15 липня 2022 року з відповідача були стягнуті аліменти на дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 8 вересня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 . 10 квітня 2023 року судом був виданий виконавчий лист, а Ірпінським ВДВС у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1. Згідно розрахунку заборгованості від 1 вересня 2023 року за виконавчим листом № 367/6696/21 від 10 квітня 2023 року, заборгованість відповідача по сплаті аліментів за період з 8 вересня 2021 року по 31 травня 2023 року становить 157 854,70грн.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 10 червня 2024 року позовну заяву залишено без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Возний М.В. просить ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Представник позивачки вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивачка та її представник повторно не з'явилися у судове засідання без поважних причин, оскільки причини їх неявок були поважними, а суд заздалегідь повідомлений про існування таких причин.
Представник позивачки стверджує, що у судове засідання 31 травня 2024 року позивачка не з'явилася у зв'язку із сімейними обставинами, про що вона 30 травня 2024 року повідомила суд. 8 червня 2024 року він подав до суду клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 10 червня 2024 року, у зв'язку з його відрядженням до міста Запоріжжя. Отже, позивачка та її представник не з'явилися у судове засідання з поважних причин, про що повідомили суд.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Шевченко З.В. проти задоволення апеляційної скарги заперечує, ухвалу суду просить залишити без змін, посилаючись на те, що у судовому засіданні 22 травня 2024 року представник позивачки просив оголосити перерву для подання до суду уточненого розрахунку пені по аліментах. При цьому, явку позивачки судом було визнано обов'язковою. Однак, в наступні судові засідання 31 травня 2024 року та 10 червня 2024 року позивачка та її представник, будучи належним чином повідомленими про їх час та місце, не з'явилися. При цьому, подані ними клопотання не містили доказів існування поважних причин неявки, на які вони посилалися, а представником позивачки так і не було подано уточнений розрахунок пені по аліментах, що було підставою відкладення судового засідання 22 травня 2024 року.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки ОСОБА_6 та її представника - адвоката Возного М.В., які підтримали апеляційну скаргу, пояснення відповідача ОСОБА_2 , який просив залишити ухвалу суду без змін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка та її представник, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду, не з'явилися у судові засідання, призначені на 31 травня 2024 року та 10 червня 2024 року, заяви про розгляд справи у відсутність позивачки не подали.
Також суд першої інстанції не вважав за можливе закінчити розгляд справи у відсутність позивачки, так як представник позивачки не подав заяви про уточнення позовних вимог, про що заявив відповідне клопотання.
Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про наступне.
Згідно з частинами першою, другою статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини своєї неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Згідно з частинами першою, другою статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.
У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє
ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, за змістом положень частини п'ятої статті 223 ЦПК України та пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України правом на залишення позову без розгляду суд наділений лише у разі повторної неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою судді Ірпінського міського суду Київської області від 6 листопада 2023 року відкрито провадження по справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено справу до розгляду на 19 грудня 2023 року (с.с.26 ).
Судове засідання, призначене на 19 грудня 2023 року, було відкладено на 6 лютого 2024 року за клопотанням представника позивачки - адвоката Возного М.В. (с.с.44 ).
6 лютого 2024 року представник позивачки - адвокат Возний М.В. у судове засідання не з'явився, подавши заяву про перенесення судового засідання на іншу дату у зв'язку з тим, що він буде знаходитись в іншому судовому засіданні (с.с.73).
Судове засідання було відкладено на 1 березня 2024 року.
1 березня 2024 року представник позивачки - адвокат Возний М.В. подав заяву про відкладення судового засідання на іншу дату у зв'язку з тим, що він знаходиться на лікарняному (с.с.82).
Судове засідання було відкладено на 28 березня 2024 року.
Відповідно до довідки, складеної секретарем судового Музикою Є.О. , 28 березня 2024 року cправа була знята з розгляду у зв'язку з перебуванням судді у відпустці, наступне судове засідання призначене на 22 травня 2024 року.
У судовому засіданні 22 травня 2024 року представник позивачки - адвокат Возний М.В. заявив клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні для подання до суду уточненого розрахунку пені по аліментах, у зв'язку із чим у судовому засіданні було оголошено перерву до 31 травня 2024 року, та визнано явку позивачки у судове засідання обов'язковою (с. с. 100 - 101).
У судове засіданні 31 травня 2024 року позивачка та її представник не з'явилися, 30 травня 2024 року адвокат Возний М.В. направив на електронну адресу суду заяву про відкладення судового засідання, оскільки позивачка не зможе прибути у судове засідання за сімейними обставинами (с.с.115).
Судове засідання було призначено на 10 червня 2024 року, про що учасники справи та їх представники були повідомлені шляхом направлення судових повісток про виклик на поштові адреси, зазначені у позовній заяві, та шляхом направлення повідомлення у додаток «Viber» (с.с.117-125).
У судове засідання 10 червня 2024 року позивачка та її представник не з'явилися, 10 червня 2024 року адвокат Возний М.В. направив на електронну пошту суду заяву про відкладення судового засідання у зв'язку з тим, що він буде знаходитись у відрядженні в м. Запоріжжі (с.с126-128).
Під час апеляційного розгляду позивачка та її представник - адвокат Возний М.В. визнали, що були належним чином повідомлені про судові засіданні, призначенні на 31 травня 2024 року та 10 червня 2024 року.
Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч.1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники
повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
Колегія суддів бере до уваги те, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується із обов'язком цієї особи добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати передбачені процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (§ 35 рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі «Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії», заява № 11681/85).
Неможливість суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»; рішення ЄСПЛ від 27 квітня 2000 року у справі «Фрідлендер проти Франції). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30 листопада 2006 року у справі «Красношапка проти України»).
Також, ЄСПЛ вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Слід звернути увагу і на те, що ЄСПЛ у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У постановах Верховного Суду від 30 червня 2022 року у справі № 461/1190/2, від 26 жовтня 2022 року у справі № 758/3200/19 зазначено, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається насамперед на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на її складність, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України», заява № 36655/02).
Отже, суд зобов'язаний відповідним чином реагувати на недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду в разі повторної неявки до суду належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі.
Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору, зокрема, забезпечує захист інтересів відповідача, який змушений витрачати час, кошти на свою чи представника явку в судові засідання.
Законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності (неповажності) причин неявки позивача до суду залежно від того, яка це неявка: перша чи повторна. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до
змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Відповідно, навіть за наявності доказів поважності причин неявки позивача суд повинен залишити позовну заяву без розгляду. Вказана норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи (такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14 липня 2022 року у справі № 295/13823/14-ц).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для залишення позову без розгляду, оскільки позивачка та її представник - адвокат Возний М.В. не приймали активної участі у розгляді даної справи, не проявили зацікавленості у розгляді судом пред'явленого позивачкою позову, двічі поспіль (31 травня 2024 року та 10 червня 2024 року) у судові засідання не з'явилися, будь-яких доказів поважності причин неявки у судові засідання суду не надали.
При цьому позивачка та її представник - адвокат Возний М.В. були належним чином повідомлені про дату, час та місце судових засідань, що вони не заперечували ні в апеляційній скарзі, ні під час апеляційного розгляду.
Доводи апеляційної скарги, що сторона позивача повідомляла суд про причини своїх неявок, не є підставою для скасування ухвали суду та висновку про добросовісність дій позивачки та її представника, оскільки тільки повідомлення суду про неявку у судове засідання, не є підставою для постійного відкладення розгляду справи. Як вже зазначалося вище, учасник справи повинен демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, та утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що залишаючи позову заяву без розгляду, судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, тому правові підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду не встановлені.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Возного Миколи Вікторовича залишити без задоволення, ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 10 червня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 25 жовтня 2024 року.
Суддя-доповідач І.М. Рейнарт
Судді Г.М. Кирилюк
Т.І. Ящук