Справа №717/2057/24
25 жовтня 2024 року Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:
головуючого - судді: Туржанського В.В.
за участі секретаря: Тихоненко І.В.
розглянув в залі суду селища Кельменці за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Позивачка подала до Кельменецького районного суду Чернівецької області позовну заяву у якій просить ухвалити рішення про розірвання шлюбу між нею, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідачем - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований 17 листопада 2003 року у відділі реєстрації актів громадянського стану Кельменецького районного управління юстиції Чернівецької області за актовим записом № 69. Витрати понесені на судовий збір у сумі 1211 гривень 20 копійок залишити за нею.
Відповідач ОСОБА_2 відзив та клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не подав. ОСОБА_2 подав до суду заяву у якій визнає позовні вимоги у повному обсязі.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , дошлюбне прізвище Числаш, зареєстрували шлюб 17 листопада 2003 року у відділі реєстрації актів громадянського стану Кельменецького районного управління юстиції Чернівецької області, про що 17 листопада 2003 року зроблено запис за № 69. Сторони мають малолітню доньку ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 . Вказані обставини стверджуються свідоцтвом про одруження ОСОБА_2 та ОСОБА_4 виданого 17 листопада 2003 року на бланку серії НОМЕР_1 , копією свідоцтва про народження ОСОБА_3 виданого 20 січня 2014 року на бланку серії НОМЕР_2 .
Позов заявлений з тих підстав, що сторони не проживають однією сім'єю, не ведуть спільного господарства.
Спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу розірвання шлюбу.
Суд вважає, що сім'я позивачки та відповідача фактично розпалася та існує тільки формально, оскільки вони не підтримують сімейних стосунків і не ведуть подружнього життя, а подальше перебування їх у шлюбі суперечить інтересам позивача.
Звертаючись до суду з позовною заявою, позивачка посилалася на те, що сторони не підтримують подружніх стосунків, шлюб існує формально, проживають окремо, спільного господарства не ведуть. Подальше спільне життя та збереження шлюбу буде суперечити інтересам позивачки.
Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Згідно з частиною першою статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно з частинами третьою та четвертою статті 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до частини першої статті 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Згідно із частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (частина 1 статті 110 СК України).
Відповідно до статті 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз'яснено, що проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Згідно зі статтею 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
За змістом указаної норми заходи щодо примирення подружжя вживаються судом за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов'язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя.
Надання строку для примирення подружжя є правом суду, а не його обов'язком.
В порушення ст. 43 ЦПК України відповідач не надав суду жодного доказу, який би підтверджував можливість примирення. Крім того, відповідач не надав суду доказів, що між ним та позивачкою дійсно існують сімейні відносини як між подружжям.
Враховуючи, що позивачка заперечує проти збереження сім'ї, суд вважає, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивачки, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 , слід задовольнити.
Згідно до ч.4 статті 7 Закону України «Про судовий збір» у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті. Таким чином позивачка має право на повернення з державного бюджету інших 50 відсотків судового збору сплаченого при поданні позову.
Згідно до пункту 5 статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
На підставі п. 4 ч. 2 ст. 18, ст.ст. 24, 55, 56, 105, 110, 112 СК України, керуючись ст. ст. 2, 5, 12, 13, 15, 19, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 209, 258, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , жительки АДРЕСА_1 , до ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , жителя АДРЕСА_1 , про розірвання шлюбу - задовольнити повністю.
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який було зареєстровано 17 листопада 2003 року у відділі реєстрації актів громадянського стану Кельменецького районного управління юстиції Чернівецької області, актовий запис № 69 - розірвати.
Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 605 (шістсот п?ять) гривень 60 (шістдесят) копійок як 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Апеляційного суду Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення суду складено 25 жовтня 2024 року.
Надіслати сторонам копії рішення протягом двох днів з дня його складання.
Суддя: