справа № 631/1162/24
провадження № 2/631/512/24
25 жовтня 2024 року селище Нова Водолага
Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:
Головуючого судді Мащенко С. В.
за участю:
секретаря судового засідання Тиндика А. О.
розглянувши усно у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 приміщення суду цивільну справу з єдиним унікальним № 631/1162/24 (провадження № 2/631/512/24) за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 «Про стягнення заборгованості», -
ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернулось в суд із позовом до ОСОБА_1 «Про стягнення заборгованості», в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 703344308 від 30.04.2019 року у розмірі 23291,70 гривень (а. с. 7).
Зазначена заява зареєстрована за вхідним № 5338/24-вх від 15.07.2024 року, із наданням автоматизованою системою документообігу суду єдиного унікального № 631/1162/24 (провадження № 2/631/512/24) та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, обліково-статистичної картки справи та Контрольного журналу судових справ і матеріалів, переданих для розгляду судді, передана на розгляд головуючого судді Мащенко С. В. (а. с. 2 - 9, 82).
За правилом частини 8 статті 187 Цивільного процесуального кодексу України суд, скориставшись даними Єдиного державного демографічного реєстру щодо інформації про зареєстроване місце проживання особи, отримав відповідь № 692029 від 15.07.2024 року (а. с. 84).
Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області, постановленою 16.07.2024 року, позовну заву ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 «Про стягнення заборгованості» прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі з викликом (повідомленням) сторін (а. с. 85 - 89).
Натомість 02.08.2024 року за вхідним номером № 5792/24-вх від близького родича відповідача ОСОБА_1 - першого ступеню споріднення - матері - ОСОБА_2 , що підтверджено копією свідоцтва про народження (серії НОМЕР_1 ), виданого 22.06.1994 року Відділом реєстрації актів громадянського стану виконавчого комітету Ленінської районної Ради народних депутатів міста Дніпропетровська, надійшла заява щодо закриття провадження у справі внаслідок смерті її сина 27.06.2022 року, про що 07.07.2022 року Нововодолазьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) складено відповідний актовий запис № 307.
До вказаної заяви ОСОБА_2 додала копію свідоцтва про смерть сина (серії НОМЕР_2 ), копією його свідоцтва про народження (серії НОМЕР_1 ), а також копію свого паспорта громадянина (серії НОМЕР_3 ).
У судове засідання сторони не з'явились, хоча про час та місце розгляду справи були сповіщені своєчасно та належним чином відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України, проте представник позивача за довіреністю, звертаючись в суд із позовом у пункті 3 прохальної частини своєї заяви по суті справи прохав розгляд справи провести за відсутності їх представника, зазначивши, що позовні вимоги вони підтримують повністю та не заперечують проти ухвалення заочного рішення (а. с. 7).
Відповідно до змісту частини 1 статті 58 Цивільного процесуального кодексу України сторона може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, а згідно з частиною 1 статті 223 цього ж кодексу неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Крім того, на підставі частини 3 статті 211 наведеного кодифікованого процесуального закону України особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Про наявність такого клопотання у представника позивача свідчить прохальна частина їх позовної заява.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, учиненої 04.11.1950 року Високими Договірними Сторонами в Римі та ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до приписів статті 9 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року (із змінами та доповненнями) є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-ІV від 23.02.2006 року (із змінами та доповненнями) обумовлює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, Європейський суд з прав людини у пунктах 39 - 41 свого Рішення від 08.11.2005 року у справі «Стрижак проти України» (заява № 72269/01) констатував наявність у заявника права надавати свої аргументи під час публічного слухання справи, недотримання якого було кваліфіковано як порушення частини 1 статті 6 Конвенції.
За таких обставин, беручи до уваги те, що суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації учасниками справи, що не з'явились, їх процесуальних прав на безпосередню участь у розгляді справи в суді, ураховуючи те, що підстав для визнання необхідним давання ними особистих пояснень не має, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.
Приходячи до такого, суд зауважує, що на виконання змісту пунктів 2 та 7 частини 2 статті 43 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Імперативними приписами пункту 2 частини 2 статті 223 цивільного процесуального кодифікованого акта України обумовлено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим кодексом строку, зокрема, з підстав першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Натомість змістом частиною 3 статті 131 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Правилом частин 8 - 11 статті 128 вказаного кодифікованого процесуального акту України унормований порядок, за яким особи вважаються повідомленими належним чином про дату, час і місце розгляду справи.
Зокрема, у відповідності до пункту 1 частини 8 наведеної вище статті днем вручення судової повістки є день вручення її під розписку, а з огляду на припис частини 3 статті 130 Цивільного процесуального кодексу України якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії.
Зважаючи на це, суд не знаходить підстав задля визнання неявки належно повідомлених учасників поважною, а, отже, така неявка не є перешкодою в розгляді справи.
Окрім того, чинне цивільне процесуальне законодавство у пункті 1 частини 1 статті 251 та у пункт 7 частини 1 статті 255 Цивільного процесуального кодексу України передбачає обов'язок суду зупинити провадження у справі у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво, та закрити - якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Відтак, здійснюючи правосуддя на засадах змагальності й рівності учасників судового процесу перед законом і судом, всебічно, повно та об'єктивно з'ясувавши обставини справи та всі фактичні данні, що мають значення для вирішення справи по суті, перевіривши їх доказами, безпосередньо дослідженими у судовому засіданні, що відповідають вимогам закону про їх належність, допустимість, достовірність та достатність, а саме: дослідивши матеріали справи, що містять наявні в ній письмові докази, - суд вважає, що провадження у справі за позовом ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 «Про стягнення заборгованості»слід закрити з наступних підстав.
Так, пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року шляхом реорганізації (злиття) Валківського районного суду, Коломацького районного суду та Нововодолазького районного суду Харківської області утворено Валківський окружний суд - у Валківському, Коломацькому та Нововодолазькому районах Харківської області із місцезнаходженням у містах Валках, селищі міського типу Новій Водолазі та селі Різуненковому Коломацького району Харківської області.
За змістом пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року районні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.
Окрім того, Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів», що набрала чинності 19.07.2020 року, змінений адміністративно-територіальний устрій нашої Держави.
Зокрема, відповідно до підпункту 20 пункту 3 та абзаців 3 і 6 підпункту 20 пункту 1 цієї Постанови ліквідований Нововодолазький район Харківської області та утворені Красноградській район Харківської області (з адміністративним центром у місті Красноград) у складі території Старовірівської сільської територіальної громади та Харківський район Харківської області (з адміністративним центром у місті Харків) у складі території Нововодолазької селищної територіальної громади, що затверджені Кабінетом Міністрів України, тощо.
При цьому, як чітко визначив законотворець у пункті 6 своєї Постанови, у продовж тримісячного строку з дня набрання нею чинності Кабінет Міністрів України повинен привести свої нормативно-правові акти у відповідність із нею та забезпечити таке приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів.
Одночасно із цим, приписами статті 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), а також статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», закріплено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності, спеціалізації, інстанційності і визначається законом.
Пунктом 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» вищезазначеного Закону на законодавчому рівні унормовано, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв'язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до цього, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України.
Натомість, закон, який змінює існуючу систему судоустрою та приводить її у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою, не прийнятий, Валківський окружний суд на цей час свою діяльність не розпочав, воєнний стан на території України не припинений та не скасований, а тому справа перебувала на розгляді належного суду.
Статтею 8 та частинами 1 і 2 статті 15 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» обумовлено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. Справи в судах розглядаються суддею одноособово, а у випадках, визначених процесуальним законом - колегією суддів, а також за участю присяжних. Суддя, який розглядає справу одноособово, діє як суд та розглядає справи, одержані згідно з порядком розподілу судових справ, установленим відповідно до закону.
За правилом частини 2 статті 258 цивільного процесуального кодифікованого закону України процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
Частиною 1 статті 42 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 48 цього ж кодексу сторонами у цивільному процесі є позивач та відповідач. Позивачем або відповідачем може бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Згідно з приписом частини 1, 2 та 4 статті 25 Цивільного кодексу України здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.
Також положеннями частини 1 статті 47 цивільного процесуального кодифікованого закону України обумовлено, що здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.
Отже, стороною у справі, зокрема, відповідачем, може бути лише та фізична особа, яка має цивільну процесуальну правосуб'єктність, що припиняється у момент смерті останньої.
Зі свідоцтва про смерть (серії НОМЕР_2 ), виданого 07.07.2022 року Нововодолазьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), убачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Дніпропетровськ, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 28 років в селі Дементіївка Харківського району Харківської області, про що в день видачі свідоцтва складено відповідний актовий запис № 307.
З огляду на таке, з часу своєї смерті відповідач ОСОБА_1 втратив цивільну правосуб'єктність.
Проте, частиною 1 статті 55 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Одночасно із цим, пункт 7 частини 1 статті 255 Цивільного процесуального кодексу України мовить про те, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Вирішуючи питання, чи допускають спірні правовідносини правонаступництва, суд ураховує таке.
Частина 1 статті 11 Цивільного кодексу України визначає, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Приписами статей 1216 та 1217 цивільного кодифікованого закону України обумовлено, що спадкуванням, яке може здійснюватися за заповітом або за законом, є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно з правилами частини 1 та 2 статті 1220 цього ж кодексу спадщина відкривається внаслідок смерті, а часом її відкриття вважається день смерті особи, зазначений у свідоцтві про смерть, що виданий відповідним державним органом реєстрації актів цивільного стану.
При цьому, частиною 1 статті 1222 Цивільного кодексу України обумовлено, що спадкоємцями можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а згідно із змістом частини 1 статті 1223 зазначеного останнім нормативно-правового кодифікованого акту України - право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Отже, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, а у разі його відсутності право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 Цивільного кодексу України (частини 1 та 2 статті 1223 цього кодексу).
Приписом статті 1218 цивільного кодифікованого акта унормовано, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Проте як констатують норми права, що містяться у пункті 1 частини 1 статті 1219 Цивільного кодексу України, не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема, особисті немайнові права.
Статтею 129 Основного Закону нашої Держави визначені основні засади судочинства, однією з яких, згідно із пунктом 3 частини 2 вказаної норми права, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і доведеності перед судом їх переконливості.
Аналогічні за своїм правовим змістом норми містяться й у частинах 1 і 3 статті 12, а також частині 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна з яких повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу.
При цьому, у відповідності до змісту частини 6 статті 81 наведеного вище процесуального кодифікованого закону, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, нормативно закріплений принцип змагальності сторін полягає у прояві змагальної ініціативи та активних дій усіх осіб, які беруть участь у справі. Саме цей принцип забезпечує повноту дослідження судом обставин кожної судової справи.
Також, з огляду на зміст частини 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Відтак, збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, прямо передбачених законом.
Також, як обумовлено пунктом 2 частини 1 статті 43 та частиною 1 статті 49 цивільного процесуального кодифікованого закону України учасники справи, зокрема, сторони у цивільній справі, користуються рівними процесуальними правами щодо подання доказів, участі у їх дослідженні та у доведеності перед судом їх переконливості.
Окрім цього, як роз'яснює частина 2 статті 78 вказаного кодексу, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Одночасно з цим, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 04.12.1995 року у справі «Белле проти Франції» зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Основною складовою права на суд є право доступу до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і що з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Також, відповідно до усталеної практики зазначеного вище міжнародного суду, зокрема, рішення від 20.05.2010 року у справі «Пелевін проти України» та від 30.05.2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України», сформульовано правило, згідно з яким, право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати допустимим обмеженням, так як воно за своєю природою потребує державного регулювання з боку Держави-учасниці, яка користується у цьому питанні певною свободою розсуду.
Відтак, процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності і сторони повинні очікувати їх застосування.
Пункт 7 частини 1 статті 255 Цивільного процесуального кодексу України передбачає, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
За загальним правилом у позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права та обов'язки одного із суб'єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих чи інших причин переходять до особи, яка не брала участь у цьому процесі.
Тобто, виходячи з наведеного, матеріальне правонаступництво тісно пов'язане з процесуальним, так як останнє передбачає перехід суб'єктивного права або обов'язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві.
При цьому, незалежно від підстав матеріального правонаступництва процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні.
Правовідносини, що склались між сторонами у справі, допускають правонаступництво, проте ураховуючи, що позивач звернувся із позовом до відповідача після його смерті, на цей час коло правонаступників померлого не виявлено, доказів прийняття ними спадщини не надано, а тому суд вважає за необхідне цивільну справу з єдиним унікальним № 631/1162/24 (провадження № 2/631/512/24) за позовом ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 «Про стягнення заборгованості» закрити.
Приходячи до такого, суд ураховує правову позицію викладену у пункті 55 рішення Європейського суду з прав людини, ухваленого 19.06.2001 року у справі «Круз проти Польщі», де суд вказав, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти.
На підставі викладеного, керуючись статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, учиненої 04.11.1950 року Високими Договірними Сторонами в Римі та ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року; статтею 16 Загальної Декларації Прав Людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй 10.12.1948 року й ратифікованої Україною в 1973 році; рішеннями Європейського суду з прав людини у справі «Белле проти Франції» від 04.12.1995 рок, у справі «Пелевін проти України» від 20.05.2010 року, у справі «Наталія Михайленко проти України» від 30.05.2013 року, у справі «Стрижак проти України» від 08.11.2005 року та у справі «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року; статтям 9, 51, 125 і 129 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями); статтями 8, 15, 17 і пунктами 3 та 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями); статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-ІV від 23.02.2006 року (із змінами та доповненнями); статтями 11, 25, 1216, 1217 - 1220, 1222, 1223 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 року (із змінами та доповненнями); Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів»; пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року, а також статтями 1 - 5, 7, 12, 13, 18, 42, 43, 47 - 49, 55, 58, 76 - 82, 89, 128, 130, 131, 213, 211, 223, 251, 254, пунктом 7 частини 1 статті 255, частиною 2 статті 256, пунктом 1 частини 1 та частиною 2 статті 258, статтями 259 - 261, частинами 5 та 11 статті 272, статтею 279, частиною 2 статті 352, пунктом 15 частини 1 статті 353, частиною 2 та 3 статті 354 Цивільного процесуального кодексу України № 1618-ІV від 18.03.2004 року (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 року із змінами та доповненнями),-
Провадження у справі з єдиним унікальним № 631/1162/24 (провадження № 2/631/512/24) за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 «Про стягнення заборгованості» закрити.
Роз'яснити позивачу ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ», що у зв'язку із закриттям провадження у цій справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Копію цієї ухвали надіслати позивачу ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ», а також всім іншим учасникам справи протягом двох днів з дня її складення в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з цього дня.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала, що набрала законної сили, обов'язкова для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання ухвали є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Ухвалу постановлено шляхом прийняття, складено за допомогою комп'ютерного набору та підписано суддею в одному примірнику.
Суддя С. В. Мащенко