ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/16743/24
провадження № 3/753/5953/24
"17" жовтня 2024 р. суддя Дарницького районного суду міста Києва Бондаренко М.С., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
встановила:
До Дарницького районного суду м. Києва 28 серпня 2024 року надійшов протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 10 серпня 2024 року серії ЕПРТ № 110031, водій ОСОБА_1 09 серпня 2024 року, о 23 год. 25 хв., за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська набережна керував транспортним засобом «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло; тремтіння пальців рук; блідість обличчя. Від проходження огляду у встановленому законом порядку у медичному закладі водій ОСОБА_1 відмовився на бодікамеру поліцейського.
Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У судовому засіданні адвокат Александров Д.О. оголосив заперечення на матеріали, долучені до протоколу про адміністративне правопорушення, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, які полягають у наступному: 1) зупинка транспортного засобу є безпідставною та необґрунтованою, а дії працівників вчинені після такої зупинки вважає незаконними; 2) відеозапис з нагрудних камер працівників поліції, що міститься у матеріалах справи не може бути належним та допустимим доказом, так як такий не містить всіх даних спілкування патрульних з ОСОБА_1 , що має вирішальне значення для розгляду цієї справи; 3) через активну поведінку ОСОБА_1 працівники поліції вирішили помститися йому шляхом складення матеріалів про адміністративне правопорушення стосовно нього за ст. 130 КУпАП; 4) після цих всіх подій, зранку 10 серпня 2024 року ОСОБА_1 самостійно звернувся до КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня» «Соціотерапія», де пройшов огляд на стан наркотичного сп'яніння, за результатом проходження якого він не перебував у стані наркотичного сп'яніння; 5) працівники поліції у спосіб, передбачений законом, не пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння, а останній не відмовлявся його проходити у встановленому законом порядку. Усе викладене, на переконання адвоката Александрова Д.О. є підставою для закриття справи стосовно ОСОБА_1 за п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Під час розгляду справи ОСОБА_1 суду пояснив, що поліцейськими фактично незаконно застосована процедура оформлення матеріалів адміністративного провадження. До його відома не було доведено підстави та причини зупинки, працівники поліції незаконно почали опитувати його, вимагати пред'явити документи, відчинити двері тощо. Працівники поліції чинили тиск на нього, що зафіксовано на нагрудну камеру поліцейського, а ознак наркотичного сп'яніння працівники поліції взагалі не встановили. Крім того наголошував, що не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, адже така пропозиція взагалі не надходила від працівників поліції. Просив ще й врахувати, що рано вранці самостійно за самозверненням звернувся до відповідного медичного закладу, де було встановлено відсутність будь-якого наркотичного сп'яніння у нього, тому підтримав доводи викладені його адвокатом в частині про закриття провадження у цій справі.
Суддя, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його адвоката Александрова Д.О., дійшла таких висновків.
Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами тощо.
На підтвердження того, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, суду надано: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕЕД № 110031 від 10 серпня 2024 року, складений стосовно ОСОБА_1 ; картка обліку адміністративного правопорушення; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу на швидкість реакції; постанова про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматиному режимі стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КУпАП; копія водійського посвідчення ОСОБА_1 ; реєстраційна картка транспортного засобу «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_1 ; відеозапис з бодікамери поліцейського 472399, 470672.
Суддя, дотримуючись вимог ст. 252 КУпАП, оцінила докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, водночас керуючись законом і правосвідомістю.
Частиною першою статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, відповідальність за вказаною статтею настає не лише за керування транспортним засобом у стані сп'яніння, а так само і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідного огляду. Тобто, факт відмови водія від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння сам по собі утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Процедура виявлення у водіїв ознак алкогольного сп'яніння та проведення огляду водіїв на стан алкогольного сп'яніння визначена ст. 266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення у водіїв стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У п. 2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря-фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку) (п. 6 Інструкції).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (п. 7 Інструкції).
Суддею перевірено заперечення висловлені щодо порушеннь з боку працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 та не встановлено таких при його оформленні.
Так, протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП серії ЕПРТ № 110031 від 10 серпня 2024 року стосовно ОСОБА_1 , складений уповноваженою на те особою, інспектором 2 взводу 1 роту у батальйону полку-2 УПП у м. Києві старшим лейтенантом поліції Шковирою В.Ф., який був одягнутий в однострій, мав при собі спеціальний жетон, тобто діяв в межах повноважень, наданих Законом України «Про Національну поліцію» та його дії відповідають вимогам ст. 256 КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом МВС №1395 від 07 листопада 2015 року.
Щодо зупинки транспортного засобу
При дослідженні під час розгляду справи відеозапису з нагрудної камери вбачається, що працівниками поліції зупинений транспортний засіб «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 .
Суддею встановлено, що підставою для зупинки водія ОСОБА_1 стало відсутність переднього номерного знаку на його автомобілі. Вказаний факт не заперечувався ОСОБА_1 та підтверджується матеріалами відеозапису з бодікамери № 470307 (07 хв. 20 с. - відеозапису).
Окрім того, підстава зупинки транспортного засобу не є предметом доказування у справі за ст. 130 КУпАП, оскільки ці обставини не мають значення для правильного вирішення справи та встановлення факту керування особою транспортним засобом у стані сп'яніння або відмови від проходження огляду.
Щодо огляду та ознак на стан сп'яніння
Далі, під час спілкування з водієм ОСОБА_1 працівники поліції оглядають його автомобіль, спілкуються з приводу його зупинки та після складення стосовно ОСОБА_1 постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення зафіксоване не в автоматичному режимі за ч. 1 ст. 121 КУпАП, працівник поліції пропонує останньому пройти огляд на стан сп'яніння у медичному закладі, так як у нього виявлено ознаки наркотичного сп'яніння (15 хв. 30 с. відеозапису).
З матеріалів відеозапису вбачається, що працівник поліції зазначає про можливість поїхати у медичний заклад і пройти огляд у медичному закладі, або у особи є право відмовитися від проходження такого огляду.
Пропозиція пройти огляд у медичному закладі була доведена до відома особи, що притягається до адміністративної відповідальності. Також працівником поліції був наданий час на прийняття відповідного рішення.
Потім працівниками поліції вдруге було доведено до відома ОСОБА_1 можливість пройти огляд на стан сп'яніння у медичному закладі. Особа яка притягається до адміністративної відповідальності декілька разів уникаючи спілкування з працівниками поліції не надає чіткої відповіді (16 хв. 00 с. відеозапису).
Після цього, працівники поліції в черговий раз (третій) пропонують пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі, ОСОБА_1 уникає відповіді на запитання, продовжуючи розповідати заперечення щодо зупинки транспортного засобу та висловлюватись образами у бік працівників поліції (24 хв. 55 с. відеозапису).
Отже, із поведінки ОСОБА_1 , зафіксованої на відеозаписі, вбачається його принципове не бажання проходити огляд на стан наркотичного сп'яніння, що спростовує твердження надані у судовому засідання про начебто відсутність пропозиції з боку працівників поліції на проходження огляду.
При цьому ОСОБА_1 почав стверджувати про те, що він не відмовлявся від проходження огляду вже після того, як працівниками був складений протокол про адміністративне правопорушення, що також зафіксовано на відеозаписах (50 хв. 15 с. відеозапису).
Суддя нагадує, що об'єктивна сторона правопорушення передбаченого ст. 130 КУпАП, за якою складено протокол стосовно ОСОБА_1 є як раз відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
ОСОБА_1 протягом всього відеозапису не заперечував факт керування транспортним засобом у день та час вказаний у протоколі, про що також і наголошував адвокат Александров Д.О. під час судового засідання.
Після отримання категоричної відмови проходити огляд у встановленому законом порядку, працівниками поліції роз'яснено ОСОБА_1 наслідки відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, роз'яснено, що за відмову від проходження такого огляду передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 роз'яснено, що відмова від проходження огляду на стан сп'яніння є порушенням п. 2.5 ПДР України, за що стосовно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення.
Також на відеозаписі зафіксовано як працівники поліції намагались роз'яснити права ОСОБА_1 та місце розгляду справи (49 хв. 40 с. та 52 хв. 35 с. відеозапису).
Отже, на бодікамері працівників поліції зафіксовані всі обставини вчинення адміністративного правопорушення, тому суд не вбачає в діях працівників поліції порушень та не приймає до уваги заперечення висловлені у судовому засіданні, оскільки такі спростовуються вказаним відеозаписом.
У той же час, суд зазначає, що відеофіксація велася безперервно. Відсутність в певний проміжок часу ОСОБА_1 на відеозаписах не свідчить про неповноту відеоматеріалів.
Щодо самостійного проходження огляду особою, що притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 266 КУпАП у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами, огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.
Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.
Відповідно до п. 9 Р.ІІ 9. Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції (п. 8 Розділу II).
Проходження ОСОБА_1 самостійно огляду на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі судом не береться до уваги, такий доказ не може вважатися належним та допустимим, оскільки він отриманий із порушенням встановленого законом порядку - ст. 266 КУпАП, а саме: огляд водія проведено без забезпечення поліцейським доставки цієї особи до закладу охорони здоров'я та за відсутності працівника поліції, тобто процедура проходження огляду на стан сп'яніння самостійно водієм не передбачена.
Суддя наголошує, що відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп'яніння.
Водночас відмова від такої вимоги є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, незалежно від того, чи був водій в стані сп'яніння та чи пройшов він у подальшому самостійно освідування.
Щодо упередженості працівників поліції
У свою чергу пояснення ОСОБА_1 у тій частині, що працівники поліції тиснули на нього, не пояснили причини зупинки спростовуються дослідженим судом відеозаписом, з якого не вбачається будь-якого тиску на ОСОБА_1 , якому роз'яснили причину зупинки, повідомили про підозру керування транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння, запропонували пройти огляд на стан сп'яніння в медичному закладі, роз'яснивши, що він може відмовитися від проходження такого огляду, однак такі дії міститимуть склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.
У подальшому ОСОБА_1 скористався своїм правом і відмовився від проходження медичного огляду на стан сп'яніння, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.
Суддя вважає за необхідне вказати, що порушень при провадженні справи про адміністративне правопорушення з боку працівників поліції при дослідженні матеріалів та перегляді відеозаписів судом не встановлено. Жодних об'єктивних даних, які б вказували на упередженість працівників поліції та ставили б під сумнів наявність підстав для складання стосовно ОСОБА_1 протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП, суддя також не вбачає.
Також суддею не видається логічним, якщо ж ОСОБА_1 вважав, що всі зазначені у протоколі відомості та виявлені поліцейськими ознаки наркотичного сп'яніння є проявами упередженості, або якщо наявність таких ознак оспорювалась, він мав можливість довести свою правоту шляхом проходження відповідного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому для того порядку в умовах медичного закладу, що неодноразово пропонували йому працівники поліції, однак такою можливістю ОСОБА_1 не скористався, відмовившись від відповідного огляду без пояснення причин, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР.
Суддя також констатує, що ні ОСОБА_1 , ні його адвокат не навели будь-яких поважних причин відмови в проходженні огляду на стан сп'яніння, хоча в усякому випадку ОСОБА_1 не мав права ігнорувати вимоги п. 2.5 ПДР, так як «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі» (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02).
Інші доводи, які були зазначені у судовому засіданні, наведені у клопотаннях про закриття провадження, поясненнях ОСОБА_1 не впливають на висновки суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Суддя вважає, що докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є такими, що доповнюють один одного, повними, безсумнівними, належними та допустимими, оскільки відповідно до ст.ст. 251, 252 КУпАП прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення, а також зібрані в порядку, встановленому законом та не викликають у суду сумнівів.
Отже, з огляду на те, що у справі зібрано достатньо доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості, та які підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є всі підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення на нього стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини, обставин, які пом'якшують та обтяжують його відповідальність, вважаю, що стягнення у виді штрафу в розмірі, що передбачено цією санкцією, із позбавленням права керувати транспортними засобами, відповідає вимогам ст. 23, 33 КУпАП і є домірним вчиненому.
Накладення такого стягнення відповідає принципу співвідношення між тяжкістю вчиненого адміністративного правопорушення та заходом державного примусу.
Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, міститься у ст. 5 вказаного Закону.
У розпорядженні суду відсутні документи, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 відноситься до осіб, які підлягають звільненню від сплати судового збору, а відтак, з нього слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.
З урахуванням викладеного та керуючись ч. 1 ст. 130, статтями 23, 33, 40-1, 251, 252, 280, 283-285, 294 КУпАП, ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя,
ухвалила:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.
Відповідно до ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу протягом 15 днів з дня винесення постанови у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з ОСОБА_1 підлягає стягненню подвійний розмір штрафу у сумі 34 000 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір за винесення постанови про накладення адміністративного стягнення у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд міста Києва.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.
Суддя Марина БОНДАРЕНКО