22 жовтня 2024 рокуСправа № 495/7994/24
Номер провадження 2/495/4194/2024
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Волкової Ю.Ф.,
із участю секретаря судового засідання Мартиненко Т.А.,
відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки, процентів річних, інфляційних нарахувань за прострочення сплати аліментів,
встановив:
26.08.2024 до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області подано позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки, процентів річних, інфляційних нарахувань за прострочення сплати аліментів за період із 01.01.2024 по 31.07.2024, усього в сумі 2 531 грн 10 коп.
1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
1.1. У Білгород-Дністровському відділі державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження ВП № 73647273 з виконання виконавчого листа № 495/9945/22 від 06.12.2023, виданого Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини всіх видів заробітку/доходу ОСОБА_1 , щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімума для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову і до дитино повноліття.
Відповідно до розрахунку зі сплати аліментів у ВП № 73647273 від 09.08.2024, складеного державним виконавцем Сиротенко Я., станом на 01.01.2024 за відповідачем рахувалась заборгованість у сумі 24 599 грн 50 коп. Станом на 31.07.2024 розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 по сплаті аліментів складав 28 214 грн 99 коп.
1.2. Відповідач 02.09.2024 подала до суду письмову заяву, відповідно до якої позовних вимог не визнала з огляду на те, що станом на 29.08.2024 заборгованість зі сплати аліментів вона повністю погасила, що підтвердила відповідною довідкою ВДВС № 80953/21.03 від 02.09.2024 про відсутність заборгованості зі сплати аліментів станом на 01.09.2024.
2.Рух справи.
Позовна заява подана до суду 26.08.2024.
09.09.2024 за результатами повторного автоматизованого розподілу справу передано на розгляд головуючого судді Волкової Ю.Ф.
Ухвалою від 25.09.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження; справу призначено до судового розгляду на 22.10.2024.
3. Заяви, клопотання учасників процесу та насідки їх вирішення; порядок судового розгляду.
Позивач у судове засідання не з'явився, письмовою заявою від 17.10.2024 про розгляд справи без його участі.
Відповідач у судовому засіданні не заперечила проти судового розгляду на підставі наявних у справі доказів без участі позивача.
4. Фактичні обставини справи.
Примусове виконання судового рішення від 31.03.2023 у цивільній справі № 495/9942/22 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 здійснюється Білгород-Дністровським відділом виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса); ВП № 73647273.
Станом на 01.01.2024 за відповідачем рахувалась заборгованість у сумі 24 599 грн 50 коп., що стверджується розрахунком зі сплати аліментів у ВП № 73647273; вказаним розрахунком підтверджено наявність заборгованості станом на 30.04.2024 у сумі 21 210 грн 50 коп.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 підтвердила обставини наявності у неї заборгованості по сплаті аліментів у спірному періоді (01.01.2024-31.07.2024) у сумі, що не була меншою, аніж 24 559 грн 50 коп., яку вона повністю погасила у кінці серпня 2024.
Довідкою ВДВС № 80953/21.03 від 02.09.2024 підтверджено відсутність заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів станом на 01.09.2024.
Позивач здійснив нарахування за період із 01.01.2024-31.07.2024 (розрахунок наведено у позовній заяві): 1) пені у сумі 1 753 33 грн; 2) 3% річних у сумі 428 грн; 3) інфляційних втрат у сумі 345 грн 57 коп.
Заперечень з приводу нарахувань відповідач не висловила.
5. Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно з вимогами статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до статті 180 СК України батьки повинні утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частини перша-третя статті 181 СК).
Той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно (стаття 185 СК).
Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (частина четверта статті 155 СК України).
Абзацом першим частини першої статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі №333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) зробила висновок щодо розрахунку пені на заборгованість зі сплати аліментів. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.
Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
Якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.12.2020 у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні.
Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Тобто відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.
Водночас, розмір неустойки не повинен перевищувати 100 відсотків заборгованості за аліментами (частина перша статті 196 СК України).
У Постанові від 19.01.2022, ухваленій у справі №711/679/21 Верховний Суд зазначив таке: формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі, якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред'явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується.
У разі прострочення оплати додаткових витрат на дитину з вини платника такий платник зобов'язаний на вимогу одержувача додаткових витрат сплатити суму заборгованості за додатковими витратами з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних із простроченої суми (частина четверта статті 196 СК).
Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (частина перша статті 82 ЦПК).
Суд відповідно до приписів статті 13 ЦПК України розглядає справи в межах заявлених позивачем вимог.
Сторона позивача навела власний розрахунок пені, її загальний розмір становить 1 753 грн 33 коп. і з урахуванням положень частини першої статті 196 СК України, він обмежений розміром заборгованості зі сплати аліментів (24 559 грн); індекс інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних із простроченої суми самостійно нараховані позивачем у сумах відповідно 345 грн 57 коп., 428 грн.
Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
В силу статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідач не спростував наведений стороною позивача розрахунок і не надав доказів відсутності вини щодо прострочення сплати аліментів.
З урахуванням наведеного позов необхідно задовольнити повністю.
Керуючись статтями 180, 181,196 СК України, статтями 12 -13, 77-78, 80, 81, 263-265, 280-281 354-355 ЦПК України, суд
ухвалив:
позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 753 грн 53 коп. пені; 428 грн процентів річних; 345 грн 57 коп. інфляційних нарахувань, усього - 2 527 грн 10 коп., за прострочення сплати аліментів за період із 01.01.2024 по 31.07.2024.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Повне найменування сторін:
позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ;
відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .
Повний текст судового рішення складено 25.10.2024.
Суддя Ю.Ф. Волкова