вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
24 жовтня 2024 р. м. Ужгород Справа № 907/655/24
За позовом Фізичної особи-підприємця Бабаян Арміне Геносі, м. Полтава Полтавської області
до відповідача ОСОБА_1 , м. Ужгород Закарпатської області
про стягнення коштів у сумі 113 100 грн,
Суддя Господарського суду Закарпатської області Худенко А.А.,
Секретар судового засідання - Шикітка О.В.
представники:
Позивача - Вівчар А.Г., адвокат, ордер серії СЕ №1086260 від 29.08.2024
(в режимі відеоконференції)
Відповідач - не з'явився
СУТЬ СПОРУ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ В МЕЖАХ СПРАВИ.
До Господарського суду Закарпатської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Бабаян Арміне Геносі, м. Полтава Полтавської області до Фізичної особи-підприємця Котлар Давида Володимировича, м. Ужгород Закарпатської області про стягнення 113 100 грн, з яких 13 100 грн матеріальної шкоди за невиконання Договору про надання перукарських послуг №011023-14 від 01.10.2023 та 100 000 грн неустойки на підставі ст. 5, 11, 22, 626, 627, 628, 901 Цивільного кодексу України.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/655/24 визначено головуючого суддю Худенка А.А., про що вказано у протоколі автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Ухвалою суду від 24.07.2024 позовну заяву залишено без руху.
В подальшому від представника позивача через канцелярію суду надійшла заява б/н б/д (вх. №02.3.1-02/6417/24 від 16.08.2024) про усунення недоліків поданої позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 20.08.2024 відкрито провадження у справі №907/655/24 в порядку спрощеного позовного провадження з викликом уповноважених представників сторін, судове засідання призначено на 13.09.2024
Засобами поштового зв'язку відповідачем подано відзив на позовну заяву б/н від 06.09.2024 (вх. №02.3.1-02/6958/24 від 09.09.2024).
Судом встановлено, що вказаний відзив на позовну заяву не підписано відповідачем, а тому ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 13.09.2024 на підставі ст. 170 ГПК України відзив на позовну заяву залишено без розгляду.
Ухвалою суду від 13.09.2024 розгляд справи №907/655/24 відкладено на 09.10.2024.
В судовому засіданні 09.10.2024 представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи на інший термін з метою надання додаткових пояснень.
Засобами поштового зв'язку відповідачем подано відзив на позовну заяву б/н від 17.09.2024, який отримано судом 20.09.2024 (вх. №02.3.1-02/7319/24 від 20.09.2024), де серед іншого, відповідач просить поновити йому строк на подання відзиву на позовну заяву. Ухвалою суду від 09.10.2024 вказану заяву Фізичної особи-підприємця Котлар Давида Володимировича, м. Ужгород Закарпатської області про поновлення процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву у справі №907/655/24 задоволено.
Представником Позивача 10.09.2024 через систему «Електронний суд» подано відповідь на відзив на позовну заяву.
Представником Позивача 15.10.2024 через систему «Електронний суд» подано дані щодо прийняття на роботу та звільнення ОСОБА_2 .
Представником Позивача 21.10.2024 через систему «Електронний суд» подано дані щодо ліцензійного договору та свідоцтва про торговельну марку.
Позивач 32.10.2023 подала заяву про розгляд справи без її участі на надала письмові пояснення по суті спору.
Відповідач до суду не з'явився, однак подав клопотання про розгляд справи без його участі.
Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів.
Позиція позивача
Між ФОП Котлар Давидом Володимировичем, основним видом діяльності якого було надання послуг перукарями та салонів краси (КВЕД 96.02) та ФОП Бабаян Арміне Геносі 1 жовтня 2023 року укладено договір про надання перукарських послуг №011023-1.
Позивач просить задовольнити позов в повному обсязі, мотивуючи вказане неналежним виконанням відповідачем покладених на нього зобов'язань покладених на останнього згідно Договору.
На думку позивача, відповідач, не надавши послуги клієнтам Барбершопу грубо порушив п. 1.1, пп. 1.1.1, 1.1.2, 1.1.3, 1.1.4, 1.1.5 та 2.1.3 Договору та завдав шкоду ОСОБА_3 на загальну суму 13 100 гривень. Відповідно до п. 6.6 договору, якщо Виконавець, ОСОБА_4 , ненaлежно виконав обов'язки відповідно до умов договору то він, Виконавець, зобов'язаний сплатити ОСОБА_3 , неустойку в сумі 100 000 гривень.
Позиція відповідача
Між ФОП Котлар Давидом Володимировичем, основним видом діяльності якого було надання послуг перукарями та салонів краси (КВЕД 96.02) та ФОП Бабаян Арміне Геносі 1 жовтня 2023 року укладено договір про надання перукарських послуг №011023-1.
Відповідно до умов вищезазначеного договору та відповідно до замовлення заявника, виконавець зобов'язуеться надати кліентам Барбершопу наступні перукарські послуги: виконання чоловічої стрижки чоловікам та дітям; виконання стрижки бороди; виконання гоління шаветкою; виконання чоловічої укладки засобом для укладання волосся; інші перукарські послуги. Так, позивачем зазначається, що адміністратором Барбершопу надіслані ОСОБА_1 замовлення для здійснення перукарських послуг клієнтам 24, 25, 26 та 27 квітня 2024 року, про що його повідомлено завчасно, та відповідно до п.2.1. Договору ОСОБА_1 був зобов'язаний надати послуги у вказаний час, однак з невідомих причин він порушив умови Договору та завдав ОСОБА_3 матеріальну шкоду на суму 8350 гривень. В подальшому адміністратором надіслано замовлення для здійснення перукарських послуг на 17.05.2024, 18.05.2024, 19.05.2024, однак відповідач відповідні послуги не надав, що підтверджується відповідними актами не надання послуг від 17.05.2024 р., 18.05.2024 р., 19.05.2024 р., чим завдана матеріальна шкода на загальну суму в розмірі 4 750 гривень.
Однак Позивачем, на підтвердження вище викладеного, на думку Відповідача, не надано належних доказів, які б дійсно підтверджували його провину, виходячи з наступного: пунктом 1.2. Договору встановлено, що Клієнти Барбершопу, які мають бажання отримати послугу, звертаються із замовленням на отримання Послуг (телефоном, через засоби електро-комунікаційних систем, або безпосередньо до адміністратора Барбершопу) до Замовника після, чого Замовник передає замовлення на надання послуг (інформацію про такого клієнта Барбершопу та про послуги, які такий клієнт має намір отримати) до Виконавця, який безпосередньо і надає Послуги клієнту Барбершопу. Вказане вище не відповідає дійсності та не може бути прийнято до уваги судом, оскільки Позивачем не доведено та не надано жодного належного підтвердження/доказу, що саме в цей період (з 24.04.2024 р. по 27.04.2024р та з 17.05.2024р по 19.05.2024 р.) ФОП Котлару Д.В. надано перераховані у позовній заяві замовлення, а останнім прийнято та/або не прийнято до виконання зазначені замовлення. В тому числі Позивачем наведено перелік невідомих осіб та номерів телефону, які начебто повинні були отримати послуги саме від Виконавця, на підтвердження чого Позивач не надав належних доказів. Відповідно розрахунок матеріальної шкоди проведений Позивачем є досить сумнівним. Водночас Відповідач зазначає, що в Договорі про надання перукарських послуг № 011023-1 від 1 жовтня 2023 року не передбачено складання Актів про не надання послуг, які надані Позивачем як докази у вигляді Додатків до позовної заяви. Відповідно при виникненні розбіжностей Сторона зобов'язані керуватись умовами Договору, а саме: пунктом 7.1, яким встановлено, що усі спори, які виникають з цього Договору або пов'язані з ним, вирішуються шляхом переговорів та пунктом 7.2, яким передбачено, що якщо відповідний спір не можливо вирішити шляхом переговорів, такий вирішується компетентним судом відповідно до чинного законодавства України. В тому числі підписантами Актів є невідомий Відповідачу адміністратор Барбершопу Городачаніна А.І. та безпосередньо ФОП Бабаян А.Г. Отже, на думку відповідача, зазначені докази не можуть слугувати підґрунтям для прийняття рішення. Відповідач вказує, що складання ОСОБА_2 та ФОП Бабаян А.Г. Акта про не надання послуг не має жодної доказової сили та не передбачено Договором про надання перукарських послуг № 011023-1 від 1 жовтня 2023 року. На думку Відповідача, надані роздруківки з месенджера «Вайбер» не можуть братися до уваги як належний доказ листування, оскільки роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копією електронного документа) в розумінні положень ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», тобто не може вважатися доказом, бо не містить електронного підпису, який є обов'язковим реквізитом електронного документа, в такому разі неможливо ідентифікувати відправника повідомлення і зміст такого документа не захищений від внесення виправлень.
Щодо стягнення неустойки вказує, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. За частиною другою статті 233 ГК України, якщо порушення зобов'язaння не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зокрема, для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойка є проявом принципу пропорційності у цивільному праві. Закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах (такий правовий висновок викладено постанові Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18). Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.
Одночасно Відповідач повідомляє, що упродовж укладання договору про надання перукарських послуг він, як виконавець, чітко виконував всі умови (зобов'язання) за договором та відповідно отримував за свою працю матеріальну винагороду, дана обставина підтверджується, рахунками на оплату, актами надання послуг специфікаціями до договору, що свідчить про належне виконання мною умов договору та відповідно відсутність порушень Виконавця перед Замовником та клієнтами Барбершопу.
Просить також суд звернути увагу на те, що він має малолітню дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його дружина знаходиться в декретній відпустці та, окрім соціальних виплат від держави, не має жодного доходу.
Також, Відповідач вважає необґрунтованим орієнтовний розмір визначених позивачем витрат на правничу допомогу, оскільки він не є співмірним з складністю справи та з ціною заявленого позову, часом витраченого адвокатом з виконання робіт з надання правової допомоги та обсягом наданих послуг. Враховуючи вище викладене просить у задоволенні позовних вимог ФОП Бабаян А.Г. в інтересах, якої діє захисник - адвокат Вівчар Аурел Георгійович, до ФОП Котлара Д.В. про стягнення суми коштів у розмірі 113 100 грн за договором про надання перукарських послуги та про стягнення витрат на правову допомогу відмовити у повному обсязі.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ. ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН.
ФОП Котлар Давидом Володимировичем, основним видом діяльності якого було надання послуг перукарями та салонів краси (КВЕД 96.02) та ФОП Бабаян Арміне Геносі 1 жовтня 2023 року укладено договір про надання перукарських послуг №011023-1.
За замовленнями ФОП Бабаян А.Г., ОСОБА_1 зобов'язувався надавати перукарські послуги клієнтам Барбершопу.
Пунктом 1.2. Договору встановлено, що Клієнти Барбершопу, які мають бажання отримати послугу, звертаються із замовленням на отримання Послуг (телефоном, через засоби електро-комунікаційних систем, або безпосередньо до адміністратора Барбершопу) до Замовника після, чого Замовник передає замовлення на надання послуг (інформацію про такого клієнта Барбершопу та про послуги, які такий клієнт має намір отримати) до Виконавця, який безпосередньо і надає Послуги клієнту Барбершопу.
Відповідно до п.2.1.2 Виконавець зобов'язаний виконувати вказівки Замовника щодо надання послуг.
Відповідно до п. 6.6 договору, якщо Виконавець, ненaлежно виконав обов'язки відповідно до умов договору то він, Виконавець, зобов'язаний сплатити Замовнику неустойку в сумі 100 000 гривень
ОСОБА_2 відповідно до наказу (розпорядження) № 1-к з 03.10.2023 прийнята на посаду «Адміністратор» до ФОП Бабаян.
Також 03.10.2023 між ОСОБА_2 та ФОП Бабаян підписано трудовий договір.
Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 05.05.2024 фізична особа-підприємець Котлар Д.В. припинив за власним бажанням підприємницьку діяльність.
Фотографія повідомлення щодо надання послуг з «Вайбер» судом оцінюється в сукупності із усіма іншими доказами та суд зважає, що вказана переписка узгоджується із актами про ненадання послуг, письмовими поясненнями ФОП Бабаян, даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно із якими ФОП Котлар Д.В. припинив підприємницьку діяльність. Окрім того, номер засобу зв'язку на роздруківці співпадає із номером, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідачу 04.06.2024 надсилалась претензія з вимогою виплатити матеріальну шкоду та неустойку на офіційну адресу.
ФОП Котлар Д. В. отримав замовлення від Барбершоп надати перукарські послуги клієнтам:
24 квітня 2024 року о: 09:00 годині, 10:30 годині, 11:00 годині, 12:30 годині, 13 : 3 0 годині, 15:00 годині, 16:30 годині, 18:00 годині, 1 9 : 00 годині, 2) 25 квітня 2024 року о: 10:00 годині, 14:00 годині, 18:00 годині, 3) 26 квітня 2024 року о: 14:00 годині, 18:00 годині, 4) 27 квітня 2024 року о: 10:00 годині, 12:00 годині, 13:00 годині, 14:00 годині.
Відповідно до п. 2.1. Договору ФОП Котлар Д. В. був зобов'язаний надати послуги у указаний час, однак з невідомих причин він порушив умови Договору та завдав ФОП Бабаян А. Г. матеріальну шкоду на суму 8350 гривень.
В подальшому адміністратором Барбершопу були надіслані ФОП Котлар Д. В. замовлення для здійснення перукарських послуг на 17.05.2024 на 14:30 годину та на 18:30 годину; 18.05.2024 на 10:00 годину, 12:30 годину, 17:00 годину; 19.05.2024 на 9:30 годину, 13:30 годину, 15:30 годину, 18:00 годину. Однак відповідач відповідні послуги не надав, що підтверджується відповідними актами не надання послуг від 17.05.2024, 18.05.2024, 19.05.2024. Вказаною бездіяльністю ФОП Котлар Д. В. завдана матеріальна шкода ФОП Бабаян А. Г. на суму в розмірі 4750 гривень.
22.05.2024 ФОП Котлар Д. В. надіслана вимога (відповідно до п. 2.1.3. Договору) надати звіт про послуги, які ним не були надані 24.04.2024, 25.04.2024, 26.04.2024, 27.04.2024, 17.05.2024, 18.05.2024, 19.05.2024.
Однак у встановлений вимогою строк будь-якої відповіді не надано.
Розрахунок Позивача суд вважає правильним і таким, що підтверджується в сукупності доказами - актами не надання послуг, фотографією повідомлення щодо надання послуг з «Вайбер», письмовими поясненнями ФОП Бабаян.
Розрахунок матеріальної шкоди: Квітень 24.04.2024 Олег +380502339526, чоловіча стрижка+ борода - 600 грн; 24.04.2024 Сергій +380958416480, стрижка борода - 350 грн; 24.04.2024 Ян Іващенко +380663760523, чоловіча стрижка - 450 грн; 24.04.2024 Дмитро +380663153253, чоловіча стрижка - 450 грн; 24.04.2024 Антон +380960101884, чоловіча стрижка + борода - 600 грн; 24.04.2024 Роман +380993846866, чоловіча стрижка + борода - 600 грн; 24.04.2024 Олександр +380987203373, чоловіча стрижка + борода - 600 грн; 24.04.2024 Олексій +380664557799, чоловіча стрижка - 450 грн; 25.04.2024 10:00 чоловіча стрижка, 450 грн; 25.04.2024 14:00 чоловіча стрижка, 450 грн; 25.04.2024 чоловіча стрижка, 450 грн; 26.04.2024 14:00 чоловіча стрижка + борода, 600 грн; 26.04.2024 18:00 чоловіча стрижка + борода, 600 грн; 27.04.2024 10:00 чоловіча стрижка, 450 грн; 27.04.2024 12:00 дитяча стрижка, 400 грн; 27.04.2024 13:00 дитяча стрижка, 400 грн; 27.04.2024 14:00 чоловіча стрижка, 450 грн; 17.05.2024 Роман +3809580321644, чоловіча стрижка + борода - 600 грн; 17.05.2024 Сергій +380990808099, батько+син - 700 грн, стрижка бороди - 350 грн; 18.05.2024 Владислав +380994494110, чоловіча стрижка - 450 грн 18.05.2024 Ростислав НОМЕР_1 , чоловіча стрижка - 450 грн; 18.05.2024 Ігор +380505684016, чоловіча стрижка + борода - 600 грн; 19.05.2024 Олексій +380664557799, чоловіча стрижка - 450 грн; 19.05.2024 Ростислав НОМЕР_2 , чоловіча стрижка + борода - 600 грн; 19.05.2024 Артем Гречук + 380678678772, чоловіча стрижка - 450 грн; 19.05.2024 Микита +380933902091, чоловіча стрижка + борода - 600 гривень.
Ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Згідно із ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які е обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. У відповідності до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Статтею 22 ЦК України визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнaла у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків (упущеної вигоди), потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Таким чином, позивач повинен довести факт завдання йому збитків, розмір зазначених збитків, докази невиконання зобов'язань і причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та завданими збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних унаслідок порушення господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків і наслідки порушення договірних зобов'язань. Натомість відповідач має довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу. Протиправна поведінка особи може мати прояв у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріaльна шкода, що має прояв у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).
Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (пенею, штрафом) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частиною другою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Водночас, вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача нарахованого позивачем штрафу, суд, з урахуванням поданого відповідачем клопотання про зменшення його розміру, враховує наступне.
Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Згідно з частинами першою, другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 вказано, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. Тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549 - 552 ЦК України.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Так, статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Тобто, неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.
Водночас, неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 року № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
У тій же постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду також вказала, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною ж третьою статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), що підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів обох сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов'язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання; тривалість прострочення виконання; наслідків порушення зобов'язання; невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо (аналогічний висновок про застосування норми права викладений в постанові Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №924/243/19).
Суд зауважує, що судова практика щодо застосування вказаних норм ГК України та ЦК України наразі є усталеною (див. зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 923/587/20, від 01.10.2020 у справі № 904/5610/19, від 02.12.2020 у справі № 913/698/19, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 03.03.2021 у справі № 925/74/19, від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18, від 19.01.2021 у справі № 920/705/19, від 27.01.2021 у справі № 910/16181/18, від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19, від 11.03.2020 у справі № 910/16386/18, від 09.07.2020 у справі № 916/39/19, від 08.10.2020 у справі № 904/5645/19, від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20, від 13.04.2021 у справі № 914/833/19, від 22.06.2021 у справі № 920/456/17 від 03.04.2024 у справі №924/706/23 та багато інших) і відповідно до неї при визначенні розміру неустойки судам належить керуватися наступними загальними підходами (правилами):
- обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру штрафних санкцій з розміром збитків кредитора як на обов'язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення;
- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;
- довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов'язане з цим клопотання;
- неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;
- господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення;
- закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення;
- чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно статті 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;
- підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір таких санкцій саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.
Тобто при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.
При цьому, суд не зобов'язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення неустойки. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (статті 86, 236 - 238 ГПК України).
Так, стаття 86 ГПК України передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Водночас, суд зазначає, що на підставі частини третьої статті 551 ЦК України та частини першої статті 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, зокрема, з власної ініціативи може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру.
Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду 15.02.2023 у справі №920/437/22, від 13.07.2022 у справі №925/577/21, від 28.06.2022 у справі №902/653/21, від 30.03.2021 у справі №902/538/18, від 29.05.2023 у справі №904/907/22, від 20.12.2023 у справі №916/2263/22.
Як встановлено судом, штраф в сумі 100 000 грн позивачем нараховано відповідно до умов Договору.
При цьому, означена сума завданих збитків становить 13 100 гривень.
З урахуванням наведеного, судом встановлено явну не співмірність нарахованого відповідачу штрафу, який значно перевищує розмір завданих збитків та не може вважатися пропорційним допущеному Відповідачем порушенню умов Договору, не відповідає принципам розумності, справедливості та, по суті, виступає каральною санкцією для боржника у зобов'язанні, покладаючи на нього несправедливо непомірний тягар, який є невідповідним обсягу порушеного зобов'язання.
Суд вважає за справедливе, з урахуванням принципу пропорційності зменшити розмір штрафу до 10 000 гривень. Вказана сума дещо менша від завданих збитків, та є справедливою з огляду на суму завданих збитків та обставин порушення умов Договору Відповідачем.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст.76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до часткового задоволення судом.
Суд доходить висновків про часткове задоволення позову та стягнення з Відповідача на користь позивача матеріальну шкоду в сумі 13 100 гривень та 10 000 гривень неустойки.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що спір у справі виник внаслідок неправильних дій Відповідача, відповідно до приписів ч. 9 ст. 129 ГПК України в сумі 3 028,00 грн покладаються на Відповідача у справі.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 221, 236, 238, 240, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Фізичної особи-підприємця Бабаян Арміне Геносі, АДРЕСА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) суму 13 100 грн (тринадцять тисяч сто гривень) шкоди за невиконання Договору про надання перукарських послуг №011023-1 від 01.10.2023, суму 10 000 грн (десять тисяч гривень) неустойки та 3028 грн (три тисячі двадцять вісім гривень) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
В решті позовних вимог - відмовити.
3. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду, згідно зі ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
4. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі,-://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повний текст рішення складено та підписано 25.10.2024
Суддя А.А. Худенко