Справа № 645/1191/24
Провадження № 2-о/645/58/24
21 жовтня 2024 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Ульяніч І.В.
секретар судового засідання -Циганок В.М.,
за участю заявника - ОСОБА_1 ,
представник заявника ОСОБА_2 , представника зацікавленої особи МО - Лисенко В.О., зацікавлені особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ( не з'явились),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю та перебування фізичної особи на утриманні,
Заявник ОСОБА_1 , в особі свого представника - адвоката Тарасенко В.Ю., звернулась до суду з заявою, в якій просить встановити факт спільного проживання однією сім'єю із дати народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 . Встановити факт перебування ОСОБА_1 на утриманні батька ОСОБА_5 .
В обґрунтування заяви зазначила, що встановлення даного факту їй необхідно для оформлення одноразової грошової допомоги після загибелі батька ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та представник заявник ОСОБА_2 заяву підтримали, просили про її задоволення.
Представник заінтересованої особи Міністерство оборони України Лисенко В.О. щодо задоволення заяви заперечував, вказав, що з заяви вбачається спір про право, просив залишити заяву без розгляду.
В судовому засіданні було встановлено, що одноразову грошову допомогу, після загибелі ОСОБА_5 , отримують його мати ОСОБА_4 та дружина ОСОБА_3 , які були залучені до участі у справі в якості заінтересованих осіб ухвалою суду від 17.06.2024 року.
В судовому засіданні заінтересовані особи ОСОБА_4 та ОСОБА_3 проти заяви не заперечували, зазначили, що між ними не має спору.
Суд вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
Згідно із ч. 2 ст.315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (ч. 4 ст. 315 ЦПК України).
Відповідно до ч. 6 ст. 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
В пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз'яснено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.10.2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) вказано, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
В постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20.06.2019 у справі № 632/580/17 викладено висновок про те, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов'язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов'язків. Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Так, у порядку окремого провадження суд може вирішити спір про факт, про стан, але не спір про право цивільне, так як метою такого судового розгляду є лише встановлення наявності або відсутності самого факту, і факт, що встановлюється судом у порядку окремого провадження, повинен мати юридичне значення, і мати безспірний характер, оскільки якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд повинен залишити заяву без розгляду і роз'яснити заявнику право подачі позову на загальних підставах.
Як вбачається зі змісту заяви та повідомлення заявника та представника заявника в судовому засіданні, що встановлення факту проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_5 однією сім'єю, необхідне для подання документів до комісії МО для реалізації права на отримання одноразової грошової допомоги, у зв'язку із загибеллю батька заявника під час проходження військової служби.
Крім того, не погоджуючись із заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Міністерство оборони України вказує, що від встановлення факту спільного проживання ОСОБА_1 однією сім'єю та перебування її на утриманні загиблого військовослужбовця ОСОБА_5 , залежить виникнення її права на отримання одноразової грошової допомоги, разом із членами родини загиблого, які її отримують.
Критерієм наявності спору про право у справах окремого провадження є сама можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов'язків у третіх осіб внаслідок встановлення певного факту навіть за відсутності заперечень таких осіб.
З точки зору закону під спором про право у справах окремого провадження розуміється конфлікт інтересів заявника та хоча б однієї із заінтересованих осіб внаслідок заперечення такої особи проти задоволення заяви про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або неоспорюваних прав, а також можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов'язків у третіх осіб внаслідок задоволення відповідної заяви.
Отже, із змісту заяви вбачається, що встановлення даного факту, заявник пов'язує із захистом своїх майнових прав та наміром отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю ОСОБА_5 військовослужбовця, з яким заявник проживала однією сім'єю та знаходилась на його утриманні.
Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» установлено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Відповідно до ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги в разі загибелі військовослужбовця мають діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Відповідно до ст.16-3 вказаного Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
В судовому засіданні встановлено, що окрім заявника право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, внаслідок загибелі військовослужбовця ОСОБА_5 мають мати та дружина.
Крім того, як вбачається з копії Витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, ОСОБА_1 її документи були повернуті на доопрацювання, щодо призначення частки одноразової грошової допомоги у зв'язку із тим, що з поданих документів неможливо встановити, чи заявник є членом сім'ї загиблого, чи перебуває у нього на утриманні, враховуючи її повнолітній вік.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» у тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов'язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Тобто, юридичний факт, по своїй суті, це передумова правовідносин, встановлення якого може бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження лише за умови, що він має юридичний характер, тобто відповідно до закону викликає юридичні наслідки такі як - виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій, в іншому ж випадку, у разі наявності в заяві будь-яких вказівок про породження спору, такі заяви розглядаються в порядку позовного провадження.
На відміну від позовного провадження, окремому провадженню притаманні такі ознаки, які характеризують його структурну самостійність і прикладну значущість, і які визначаються такою суттєвою ознакою, як безспірність розгляду справ, що віднесені до окремого провадження. Безспірність слід розуміти лише як відсутність спору про суб'єктивне матеріальне право, але не відсутність спору про існування факту, що встановлюється. Слід врахувати, що важливою є не тільки конкретна мета встановлення факту, а його зв'язок із певним суб'єктивним матеріальним правом.
Таким чином, суд вважає, що встановлення даного факту повинно відбуватись в позовному провадженні із залученням в якості відповідачів у справі членів родини загиблого ОСОБА_5 , які відповідно до ст.16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги в разі загибелі військовослужбовця, оскільки лише таким чином можна належним чином захистити їх цивільні права, а також із залученням в якості відповідача Міністерства оборони України, так як отримання заявником передбачених законом виплат, а саме одноразової грошової допомоги, з наданих до заяви документів, Міністерство оборони України не визнає.
Наведене фактично унеможливлює розгляд заяви ОСОБА_1 у порядку окремого провадження.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що факт, про встановлення якого просить ОСОБА_1 не підлягає з'ясуванню у порядку окремого провадження, оскільки при розгляді заяви встановлено, що існує спір про право, який підлягає розгляду виключно у порядку позовного провадження, тому заява підлягає залишенню без розгляду.
Керуючись ст.ст. 259, 293, 294, 315, 353 ЦПК України, суд,-
Цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю та перебування фізичної особи на утриманні - залишити без розгляду.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що вона не позбавлена права звернутися до суду з відповідним позовом у порядку позовного провадження.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом 15 днів з дня її проголошення, безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає чинності після закінчення терміну на апеляційне оскарження, а у випадку її оскарження - після розгляду апеляційної скарги судом апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали виготовлений 24 жовтня 2024 року.
Суддя: І.В.Ульяніч