Справа № 346/1761/23
Провадження № 2/346/137/24
23 жовтня 2024 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
у складі: головуючого судді Беркещук Б.Б.,
з участю: секретаря Романчук Л.І.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 від імені та в інтересах якого діє адвокат Ружицький Віталій Миколайович до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Печеніжинської селищної ради Малоключівський старостинський округ про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Малоключівської сільської ради та свідоцтва про право власності на нерухоме майно, усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом витребування з чужого незаконного володіння житлового будинку, з господарськими будівлями та спорудами та визнання права власності на нерухоме майно,-
Позивач ОСОБА_1 від імені та в інтересах якого діє адвокат Ружицький Віталій Миколайович звернувся до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Печеніжинської селищної ради Малоключівський старостинський округ про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Малоключівської сільської ради та свідоцтва про право власності на нерухоме майно, усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом витребування з чужого незаконного володіння житлового будинку, з господарськими будівлями та спорудами та визнання права власності на нерухоме майно.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , якого він будував впродовж тривалого часу, згідно відповідних дозволів органу місцевого самоврядування на земельній ділянці, належної позивачу згідно Державного акту на право приватної власності на землю від 28 серпня 2000 року серія ІФ-07-23-2/000102. Позивач будучи власником даного будинку постійно в ньому проживає.
Однак, як стало відомо позивачеві у вересні-жовтні 2021 року первинна реєстрація права власності на даний житловий будинок була проведена за його сином ОСОБА_2 згідно рішення виконавчого комітету Малоключівської сільської ради від 12 серпня 2008 року №144 та виданого на цій підставі свідоцтва про право власності від 08 грудня 2008 року.
Відповідно до свідоцтва на забудову садиби в сільських населених пунктах Української РСР, виданого на підставі дозволу Малоключівської сільської ради депутатів трудящих від 16 березня 1976 року №5, позивач розпочав будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 . Будівництво здійснювалось власними зусиллями, тривалий період часу. Водночас позивачеві було надано акт відводу земельної ділянки та розбивки споруд в натурі від 24 лютого 1976 року.
Завершення будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 мало місце в 1982 році, що підтверджується випискою із погосподарської книги села Малий Ключів за 2016-2020 роки за номером погосподарського обліку 0103-1, де зазначено рік побудови житлового будинку по АДРЕСА_1 - 1982 рік. Станом на той час будинок був збудований, але без внутрішніх оздоблювальних робіт (накрита коробка), через що не міг використовуватись під повноцінне проживання. В подальшому у 1990 році, було проведено надбудову трьох кімнат в межах мезоніну-першого поверху, проведено ремонтні роботи. Представник позивача звертає увагу на те, що згідно вищевказаною випискою із погосподарської книги села Малий Ключів за 2016-2020 роки вказано площу житлового будинку по АДРЕСА_2 , що відповідає площі вказаній у Технічному паспорті від 02 грудня 2008 року, та підтверджує факт проведеного кінцевого завершення добудови саме у 1990 році відносно спірного житлового будинку, якого первинно було побудовано у 1982 році (згідно даних погосподарської книги).
3 огляду на завершення будівництва спірного житлового будинку єдиною спеціалізованою організацією, що володіла відповідною компетенцією - Коломийським міжрайонним бюро технічної інвентаризації у 1998 році було заведено інвентарну справу №340 на житловий будинок по АДРЕСА_1 на ім?я позивача ОСОБА_1 як забудовника даного житлового будинку. Згідно запису Інвентарної справи первинна основна інвентаризація була проведена 2 червня 1998 року, та в подальшому здійснені наступні зведені оформлення інвентаризаційних матеріалів, зокрема оціночний акт, його конструкція, експлікація внутрішніх площ будинку та журнал зовнішніх обмірів, заведені на ОСОБА_1 . Замовлення на проведення технічної інвентаризації житлового будинку, а також її оплату здійснено позивачем в 1998 році. Окрім цього, на підтвердження обставини про будівництво ОСОБА_1 спірного житлового будинку у 1990 році свідчить наявний в Інвентарній справі "Опис конструктивних елементів будинку, визначення питомої ваги, зносу, тощо" рік забудови спірного житлового будинку як 1990й. Варто зауважити, що дата забудови спірного будинку як 1990 рік внесена в матеріали технічної інвентаризації в електронному форматі.
Однак, незважаючи на те, що забудівником спірного будинку та його власником є позивач, первинна реєстрація права власності, без правової підстави, була проведена саме за відповідачем ОСОБА_2 . А саме, згідно рішення виконавчого комітету Малоключівської сільської ради від 12 серпня 2008 року №144 виконавчий комітет вирішив "Коломийському МБТІ оформити право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 на ім?я ОСОБА_2 голові робітничого двору у відповідності з цим рішенням". В подальшому, на підставі вказаного рішення виконавчим комітетом Малоключівської сільської ради 08 грудня 2008 року оформлено свідоцтво про право власності на нерухоме майно будинок АДРЕСА_1 за відповідачем ОСОБА_2 та 29 січня 2009 року здійснена державна реєстрація вказаного житлового будинку за № 25699702.
Згадані рішення органу місцевого самоврядування від 12 серпня 2008 року №144 і видане на його підставі свідоцтво про право власності від 08 грудня 2008 року, порушують право власності позивача ОСОБА_1 на фактично належний йому житловий будинок по АДРЕСА_1 .
Крім того представник позивача зазначає, що незрозуміло з яких підстав, в подальшому, тією самою організацією - Коломийським міжрайонним бюро технічної інвентаризації 02 грудня 2008 року було виготовлено Технічний паспорт на житловий будинок по АДРЕСА_1 із вказівкою про дату його побудови як 1990 рік, але вже не на ім?я фактичного власника ОСОБА_1 , а на відповідача ОСОБА_2 .
Виготовлення Технічного паспорту 02 грудня 2008 року відбувалось на основі матеріалів тієї ж інвентарної справи № 340 на житловий будинок по АДРЕСА_1 , яка була заведена на ім?я законного власника житлового будинку позивача ОСОБА_1 . Матеріали інвентарної справи не містять жодної інформації про перехід права власності на спірний житловий будинок від позивача до відповідача, а відповідно, вказівка у такому Технічному паспорті про відповідача як власника є некоректною, та такою, що суперечить первинним матеріалам.
Враховуючи дату виготовлення Технічного паспорту (02 грудня 2008 року) та дату виготовлення оскаржуваного свідоцтва про право власності на нерухоме майно (08 грудня 2008 року) такі дії були вчинені для незаконної реєстрації права власності на спірний житловий будинок за відповідачем згідно рішення від 12 серпня 2008 року, що призвело до позбавлення права власності позивача на спірний житловий будинок.
Важливою обставиною на підтвердження права власності позивача на спірний житловий будинок є те, що позивач ОСОБА_1 будучи власником житлового будинку оформив право власності на земельну ділянку під даним будинком, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю від 28 серпня 2000 року, запис №102, виготовлений на підставі рішення виконкому Малоключівської сільської Ради народних депутатів від 27 червня 2000 року № 28.
Окремо представник позивача звертає увагу і на зміст оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядуванн, оскільки у рішенні Малоключівської сільської ради від 12 серпня 2008 року №144 вказано "розглянувши заяву ОСОБА_2 , керуючись Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" та в зв?язку з тим, що при первинній реєстрації села житловий будинок АДРЕСА_1 було пропущено в списках, а саме, рахується житловий будинок АДРЕСА_1 за громадянином ОСОБА_2 , особовий рахунок № НОМЕР_1 , робітничий двір, який побудований у 1990 роках", виконавчий комітет вирішив Коломийському МБТІ оформити право власності на ім?я ОСОБА_2 , голові робітничого двору у відповідності з цим рішенням".
Виходячи з вищевикладеного змісту оскаржуваного рішення, враховуючи інші обставини по даній справі, представник позивача звертає увагу на наступне: - орган місцевого самоврядування не мав правових підстав для ухвалення такого рішення, оскільки власником спірного житлового будинку є саме позивач, що підтверджується первинними документами технічної інвентаризації на будинок АДРЕСА_1 де власником вказано позивача ОСОБА_1 , та дозвільною документацією на забудову, правовстановлюючими документами на земельну ділянку. Позивач не відчужував спірний будинок відповідачам, не вчиняв дій щодо оформлення права власності за відповідачем ОСОБА_2 ; - формулювання в оскаржуваному рішенні про зведення спірного будинку у 1990 роках суперечить позиції відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про будівництво будівлі у 1993 році та виготовленому Технічному паспорту на відповідача 02 грудня 2008 року, де вказано рік побудови 1990.; - наявне в Інвентарній справі замовлення №3085 на проведення технічної інвентаризації спірного житлового будинку від 01 грудня 1998 року замовником якого був фактичний та юридичний власник позивач ОСОБА_1 в повній мірі спростовує вказівку в оскаржуваному рішенні органу місцевого самоврядування про власність відповідача ОСОБА_2 з 1990 року та позицію ОСОБА_3 про те, що вона із ОСОБА_2 побудували будинок у 1993 році; - згідно виписки із погосподарської книги села Малий Ключів на 2016-2020 роки за номером по господарського обліку 0103-1 зазначено рік побудови житлового будинку по АДРЕСА_1 - 1982 рік, однак помилково головою домогосподарства зазначений відповідач ОСОБА_2 . Про помилковість запису головою домогосподарства відповідача свідчить те, що відповідач ОСОБА_2 , 1967 року народження станом на 1982 рік був неповнолітнім, йому було 14 років, а отже не міг бути зазначений як голова даного господарства.
Важливими обставинами, які свідчать про те, що відповідач ОСОБА_2 не мав жодної правової підстави для оформлення права власності за собою на спірний житловий будинок є те, що орган місцевого самоврядування ніколи не ухвалював рішень про надання дозволу на будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 в інтересах відповідача ОСОБА_2 , що вкотре підтверджує безпідставність набуття права власності на спірний житловий будинок за оскаржуваним рішенням.
Фактично, у спосіб прийняття оскаржуваного рішення позивача було позбавлено права власності на єдине наявне у нього житло, яке він сам і будував протягом багатьох років.
Представник позивача вказує, що окремою та додатковою підставою для скасування оскаржуваних рішення органу місцевого самоврядування та свідоцтва про право власності є те, що в органу місцевого самоврядування відсутні первинні документи, що слугували для ухвалення рішення №144 від 12 серпня 2008 року. Також відсутній і оригінал такого рішення, що ставить під сумнів факт його прийняття органом місцевого самоврядування.
Позивач ОСОБА_1 вважає, що його право на спірний житловий будинок порушено зокрема і тим, що право власності по ч. зареєстровано за кожним - віповідачем ОСОБА_3 , і відповідачем ОСОБА_2 на підставі рішення Коломийського міськрайонного суду від 20 квітня 2021 року.
Щодо строку позової давності зазначив, що Позивач не володів інформацією про те, що право власності на його житловий будинок було оформлено початково за відповідачем ОСОБА_2 , а згодом, за наслідками поділу 1/2 його частини перейшла у власність до іншого відповідача ОСОБА_3 . Те, що позивач ОСОБА_1 виступав свідком у справі N 346/3998/20 не свідчить про його обізнаність про результати вирішення даного спору так як позивач не був обізнаний про результати розгляду справи згаданої справи.
У позивача ніколи не було навіть сумніву у тому, що він є власником спірного житлового будинку, оскільки з моменту завершення будівництва він там проживав та проживає надалі, тому, строк позовної давності позивачем не пропущено, оскільки йому не було відомо про існування оскаржуваних актів та результати поділу майна між відповідачами. Про їх існування позивачу стало відомо в вересні-жовтні 2021 року.
Просить визнати незаконними та скасувати (з моменту прийняття, видачі) рішення виконавчого комітету Малоключівської сільської ради від 12 серпня 2008 року за № 144 та свідоцтво про право власності на нерухоме майно, серія НОМЕР_2 , на будинок АДРЕСА_1 , виданого виконавчим комітетом Малоключівської сільської ради 08.12.2008 р. відповідачу ОСОБА_2 ; - скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно на будинок АДРЕСА_1 за відповідачем ОСОБА_2 , що проведена ОКП «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» 29.01.2009 р. за реєстраційним номером 25699702; - скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 59724144 від 09.08.2021 10:38:09. ОСОБА_4 , Нижньовербізька сільська рада, Івано-Франківська область, на об?єкт нерухомого майна реєстраційний номер об?єкту нерухомого майна 2428526726232 за адресою АДРЕСА_1 , та державну реєстрацію прав на даний об?єкт нерухомого майна за відповідачем ОСОБА_3 (і.к. НОМЕР_3 ); - усунути перешкоди у здійснені права власності шляхом витребування на користь позивача ОСОБА_1 (і.к. НОМЕР_4 ) з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 (і.к. НОМЕР_3 ), ОСОБА_2 (і.к. НОМЕР_5 ) житловий будинок, з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ; - визнати за опзивачем ОСОБА_1 (і.к. НОМЕР_4 ) право власності на нерухоме майно на будинок АДРЕСА_1 .
Заперечуючи проти позову, відповідач ОСОБА_3 подала до суду відзив, у якому зазначила, що Коломийським міськрайонним судом по справі №346/3998/20 було встановлено факт того, що житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 був побудований відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за час шлюбу та є спільною сумісною власністю подружжя.
Хоча позивач ОСОБА_1 виступаючи свідком стверджував, що будинок він нібито подарував сину, без нотаріального оформлення просто переписавши у сільській раді, тобто претензій щодо належності будинку на праві власності його сину відповідачу ОСОБА_2 на той час не мав і йому було відомо про оформлення права власності на будинок сином у 2008 році.
Як було зазначено судом першої інстанції, суд критично оцінює виписки з погосподарських книг, оскільки вони містять розбіжності щодо площі житлового будинку та року його побудови, при цьому згідно з даними технічного паспорту рік побудови спірного будинку - 1993.
Що стосується будинку за адресою АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 ,то згідно рішення виконавчого комітету Малоключівської сільської ради «Про право оформлення свідоцтва на право власності на будинок по АДРЕСА_1 » даний робітничий двір побудований у 1990 роках. На момент побудови ОСОБА_2 був повнолітнім, а отже міг бути зазначений як голова даного господарства».
3 записів погосподарської книги вбачається, що на 1986-1989 роки головою домогосподарства за адресою АДРЕСА_1 був позивач ОСОБА_1 .
Також у графі III. Постройки, являющиеся личной собственностью хазяйства, вказано: Жилой дом, рік побудови 1936, далі вказано: Прочие постройки: 1) стайня, рік побудови 1938, 2) жилий будинок, рік побудови 1986. До того ж будинок за цією адресою відносився до групи колгоспний, а не робітничий.
Відповідач вказала, що позивач ОСОБА_1 був власником житлового будинку АДРЕСА_1 , який як він сам підтвердив даючи показання по справі №346/3998/20 було знесено у 2000 роках.
У справі про поділ спільного майна подружжя (справа №346/3998/20) брав участь і ОСОБА_2 в якості Відповідача і ОСОБА_1 в якості свідка, яким було достеменно відомо результат розгляду справи (так як вони проживають і зареєстровані за однією адресою), а саме те, що за відповідачем ОСОБА_3 визнано право власності на 1/2 ч. житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 у всіх судових інстанціях.
Зокрема відповідач вказує, що у даній справі сплив термін позовної давності, оскільки позивач ОСОБА_1 знав про реєстрацію права власності на спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за його сином ОСОБА_2 ще з 08.12.2008 року, коли було видано свідоцтво на право власності, так як він сам підтвердив це як свідок при розгляді справи №346/3998/20 про поділ спільного майна подружжя, тому саме з того моменту почався відлік позовної давності.
Просить відмовити у задоволенні позову.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з?явився, однак його представник адвокат Ружицький Віталій Миколайович подав до суду заяву, в якій просив справу слухати за відсутності позивача та його представника. Позов підтримав та просив його задовольнити з підстав викладених у ньому.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з?явився, однак його представник адвокат Іваночко Юрій Антонович подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити без участі відповідача та його представника. З приводу заявлених позовних вимог заперечення відсутні.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з?явилась, однак подала заяву в якій просила справу слухати за її відсутності та відсутності її представника. Позовні вимоги не визнає.
Представник Печеніжинської селищної ради у судове засідання не з?явився, однак подав заяву, в якій просив справу розглядати за його відсутності.
Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (надалі «ЦПК України») у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази наявні у справі, судом встановлено наступне.
Встановлено, що позивачу як забудівнику згідно акту відводу земельної ділянки та розбивки споруд в натурі від 24 лютого 1976 року з присадибного фонду Малоключівської сільської ради Коломийського району виділено під забудову 0.08 га земельної ділянки під будівництво житлового будинку і згідно свідоцтва на забудову, погодженого Малоключівською сільською радою Коломийського району у 1976 році, позивач розпочав зведення житлового будинку (т.1 а.с.17-21).
Надалі виконавчим комітетом Малоключівської сільської ради № 144 від 12 серпня 2008 року прийнято рішення про оформлення Коломийським МБТІ права власності на збудований у 1990 роках житловий будинок АДРЕСА_1 за сином позивача - відповідачем ОСОБА_2 , як головою робітничого двору, з особовим рахунком № НОМЕР_1 (т.1 а.с. 16).
На підставі вказаного рішення виконавчим комітетом Малоключівської сільської ради 08 грудня 2008 року оформлено свідоцтво про право власності на нерухоме майно за відповідачем та здійснено державну реєстрацію (т.1 а.с. 22-23).
Земельна ділянка, призначена для обслуговування вказаного будинку зареєстрована за позивачем, що стверджується копією Державного акта серії ІФ 07-23-2/000102 від 28 серпня 2000 року (т.1 а.с. 24).
Як вбачається із виписки з погосподарської книги № 1 за 2016-2020 р.р. с. Малий Ключів ст. 95, номер об"єкта погосподарського обліку 0103-1, домогосподарство в АДРЕСА_1 , що знаходиться в користуванні відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було зведено 1982 року і головою домогосподарства його ж і вказано. На той час голові двору було п'ятнадцять років (а.с.166).
Сам по собі виконаний запис не може відповідати дійсності, що вказує на його формальне вчинення, а отже і визнання неправомірними всіх інших документів сільської ради, які надалі пов?язувалися з ним.
Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної творчої власності.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно вимог ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України,кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідностідо вимог ст.393 Цивільного КодексуУ країни правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Відповідно допункту 10 частини другої статті 16 ЦК Українидо способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування. Суд визнає незаконним і скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).
Суд зазначає, що, оформлення права власності на будинок АДРЕСА_1 на відповідача ОСОБА_2 є незаконним, таким що суперечить вимогам законодавства та порушує право власності позивача на спірний житловий будинок, а тому рішення Малоключівської сільської ради, свідоцтво про право власності тa проведення державної реєстрації права власності на його підставі є незаконними, а отже такі правові акти підлягають скасуванню.
Нормативним актом, який визначає порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах, є Вказівки по веденню книг погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджені наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13 квітня 1979 року №112/5, а згодом Вказівки по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджені Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24/26, та Вказівки по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджені постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року № 69, які були замінені Інструкцією ведення погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджених наказом Міністерства статистики України від 22 лютого 1995 року № 48.
Відповідно до змісту Вказівок №112/5 і 69 суспільна група господарства визначається залежно від роду занять голови господарства (сім?ї). Особи, які працювали в колгоспі, але не були членами колгоспу, належали до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади.
Записи у погосподарських книгах визнаються як акти органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності (лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування»), хоча самі погосподарські книги та виписки з них не є правовстановлювальними документами на об?єкти нерухомого майна.
Відповідно до наказу Міністерства статистики України за № 48 від 22.02.1995 року «Про затвердження форм та Інструкції по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів» погосподарський облік у сільських (селищних) Радах народних депутатів ведеться згідно з формами первинного обліку, які затверджені Міністерством статистики України.
Згідно розділу ІІ Порядок відкриття та закриття особових рахунків господарств У погосподарській книзі п.9 зазначено, що особові рахунки господарств в погосподарській книзі відкриваються під час закладки книг станом на 1 січня на всіх осіб, що постійно проживають на території сільської Ради. Всі записи в особових рахунках провадяться безпосередньо в господарствах.
На кожне господарство, включаючи піднаймачів, відкривається окремий особовий рахунок. Окремим господарством вважаються особи, які проживають сумісно та ведуть спільне не домашнє господарство.
Згідно п.10 Порядку в погосподарську книгу записуються члени господарств усіх суспільних груп (господарства працівників колективних сільськогосподарських підприємств, робітників, службовців, осіб, які зайняті індивідуальною трудовою діяльністю, селянські (фермерські) господарства та ін.), які постійно проживають на території сільської Ради, незалежно від наявності в них будівель, садиби та худоби. Записи в погосподарській книзі без відвідування кожного господарства недопустимі. Господарства записуються в порядку розміщення в населеному пункті незалежно від їх суспільної групи.
Пунктом 15 Порядку зазначено, що при розділенні одного господарства на два з особового рахунку виключаються (викреслюються) особи, які виділилися із складу старого господарства. На утворене господарство відкривається новий особовий рахунок у відповідній погосподарській книзі за місцем його знаходження. У розділі "Додаткові відомості" по цих господарствах робляться відмітки: "розділилося з господарством N." або "виділилося з господарства N..." та вказуються назва і дата документа, яким оформлений розділ старого господарства.
Як слідує із досліджених судом доказів, дані, які б свідчили про розподіл господарства, яке належало позивачу ОСОБА_1 як голові робітничого двору в погосподарських книгах села Малий Ключів (т.1 а.с.161-168) - відсутні, а отже оформлення права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за відповідачем ОСОБА_2 суперечить нормам законодавства та порушує право власності позивача, оскільки даний будинок ніколи не виділявся із господарства позивача.
У відповідності до даних, що містяться у погосподарських книгах села Малий Ключів, відомостей про розподіл господарства, яке належало позивачу ОСОБА_1 як голові робітничого двору немає, а розподіл одного господарства на два не відповідає дійсним обставинам, тому первинне оформлення права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за відповідачами - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суперечить нормам законодавства та порушує його, позивача, право власності.
Крім того, згідно довідки Печеніжинської селищної ради Малоключівського старостинського округу від 25 серпня 2021 року № 89/09-07 зазначено, що підстави для призначення особового рахунку житловому будинку у справах Малоключівського старостинського округу відсутні (а.с.31).
Враховуючи, що станом на 1982 рік (дата зведення спірного будинку) відповідачеві було 15 років, то очевидним є те, що запис про нього як голову двору у спірному будинковолодінні, не відповідає дійсності, що вказує на його формальність та помилковість, і як наслідок, визнання неправомірних всіх інших документів сільської ради, які надалі пов?язувались з ним (відповідачем) як головою двору та в подальшому як власнику спірного житлового будинку.
У відповідності до даних, що містяться у погосподарських книгах села Малий Ключів, відомостей про розподіл господарства, яке належало позивачу ОСОБА_1 як голові робітничого двору немає, а розподіл одного господарства на два не відповідає дійсним обставинам, тому оформлення права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за сином позивача ОСОБА_5 суперечить нормам законодавства та фактично призвело до позбавлення права власності позивача на спірний житловий будинок.
Відповідно до ч.4.1,2 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Примусове відчуження об?єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред?явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно висновку про вартість майна ТОВ «ЕКА-Захід» від 04.09.2020 року, ринкова вартість житлового будинку (загальною пл. 123,4 м2, житловою пл.51,9 м2 (літ.А) та господарські будівлі і споруди: літня кухня (Б), підвал (Б1), стодола (В), стайня (Г), гараж (Д), сарай (Е), ванна (Є) та криниця (N1), за адресою: АДРЕСА_1 , (без ПДВ) становить : 921 600 грн. (т.1 а.с.43).
Таким чином, враховуючи наведені норми Закону, обставини справи, ті обставини, що фактично відповідачі у такий спосіб не визнають та оспорюють право власності позивача на спірний житловий будинок, з метою захисту та відновлення прав позивача на спірний житловий будинок слід визнати право власності за позивачем ОСОБА_1 на житловий будинок по АДРЕСА_1 .
Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме мано про реєстрацію права власності власником частини житлового будинку по АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 , реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 2428526726232, номер запису про право власності/довірчої власності 43385387, номер об?єкта в РПВН 25699702.
Питання державної реєстрації прав на нерухоме майно врегульовано Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952, зокрема, ст. ст. 26, 27 та ін.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України № 1952 викладено у новій редакції.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України N? 1952 (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
За змістом наведеної норми у чинній редакції на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України № 1952 у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є: 1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав: 2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав: 3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов?язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Надедене знайшло своє відображення в постанові ВС від 18 лютого 2021 року у справі № 756/13679/16-ц.
Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи справу №199/8324/19, постанова від 13 липня 2022 року, зауважила таке. Якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав.
Враховуючи вищезгадані норми Закону, актуальну судову практику щодо питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та ефективний спосіб захисту порушених прав, з метою ефективного захисту та реального відновлення порушених прав позивача ОСОБА_1 на спірний житловий будинок слід: 1) скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 59724144 від 09.08.2021 10:38:09. ОСОБА_4 , Нижньовербізька сільська рада, Івано-Франківська область, на об?єкт нерухомого майна реєстраційний номер об?єкту нерухомого майна 2428526726232, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , та скасувати державну реєстрацію прав на даний об?єкт нерухомого майна; 2) усунити перешкоди у здійснені права власності шляхом витребування на користь позивача ОСОБА_1 з чужого незаконного володіння відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_2 житловий будинок, з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
Крім того, відповідач ОСОБА_3 вказує, що позивач не врахував при зверненні з позовом строки позовної давності.
Відповідно до вимог ст.ст. 256, 257, 267 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, та загальний строк якої встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Згідно зі ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, пред'явленням особою позову до одного із кількох боржників, а також, якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як слідує із позовної заяви, позивач не володів інформацією про те, що право власності на його житловий будинок було оформлено початково за відповідачем ОСОБА_2 , а згодом, за наслідками поділу його частини відійшла до іншого відповідача ОСОБА_3 . Те, що ОСОБА_1 виступав свідком у справі №346/3998/20 не свідчить про його обізнаність про результати вирішення даного спору та остаточне судове рішення, що було ухвалено. Позивач не був обізнаний про результати розгляду справи №346/3998/20. Позивач проживав і проживає в спірному будинку і на даний час, про існування оскаржуваних актів та результати поділу майна між відповідачами позивачу стало відомо в вересні-жовтні 2021 року, тому, строк позовної давності позивачем не пропущено.
Оскільки позивач постійно проживає у спірному житловому будинку, там зареєстровано його адресу проживання, користується ним, а тому, оскаржувані акти та реєстрація права власності на частину за ОСОБА_3 позбавляє позивача права, зокрема, повноцінного володіння, розпорядження, тощо. А тому, є підстави стверджувати, що при таких обставинах справи на вимоги позовної заяви позовна давність не поширюється.
Отже, суд доходить висновку, що позов підлягає до задоволення у повному обсязі.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 526, 527, 610, 612, 613, 614, 629, 651 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12, 76 - 81, 141, 206, 247 ч. 2, 263-265, 268 ЦПК України, -
Позов задовольнити.
Визнати незаконними та скасувати рішення виконавчого комітету Малоключівської сільської ради від 12 серпня 2008 року за № 144 «Про право оформлення свідоцтва на право власності на будинок по АДРЕСА_1 » та свідоцтво про право власності на нерухоме майно, серія НОМЕР_2 , на будинок АДРЕСА_1 , яке видане виконавчим комітетом Малоключівської сільської ради 08.12.2008 року на ОСОБА_2 .
Скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно на будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 , що проведена Обласним комунальним підприємством «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» 29.01.2009 року за реєстраційним номером 25699702.
Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 59724144 від 09.08.2021 10:38:09. ОСОБА_4 , Нижньовербізька сільська рада, Івано-Франківська область, на об?єкт нерухомого майна реєстраційний номер об?єкту нерухомого майна 2428526726232, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , та державну реєстрацію прав на даний об?єкт нерухомого майна за ОСОБА_3 (і.к. НОМЕР_3 ).
???Усунити перешкоди у здійснені права власності шляхом витребування на користь позивача ОСОБА_1 (і.к. НОМЕР_4 ) з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 (і.к. НОМЕР_3 ), ОСОБА_2 (і.к. НОМЕР_5 ) житловий будинок, з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 (і.к. 13210128456) право власності на житловий будинок «А», літню кухню «Б», підвал «Б1», стодолу «В», стайню «Г», гараж «Д», сарай «Е», ванну «Є», криницю «N1», що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , оціночною вартістю 921 600 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Найменування та ім'я сторін, їх місцезнаходження та проживання:
ОСОБА_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 ;
ОСОБА_2 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ;
ОСОБА_3 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 ;
Печеніжинська селищна рада місце знаходження: 78274, селище Печеніжин, вулиця Незалежності, 15, Коломийського району, Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 04157159.
Суддя Беркещук Б. Б.