Справа № 214/6635/24
2/214/3856/24
Іменем України
25 жовтня 2024 року м. Кривий Ріг
Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Євтушенка О.І.,
за участю:
секретаря судового засідання - Пугача Р.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу №214/6635/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до територіальної громади в особі виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини в порядку спадкування за заповітом, -
Представники: від відповідача - ОСОБА_2 ,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою 01.08.2024, в якій просив суд визначити йому додатковий строк тривалістю в 6 місяців, який обчислювати з моменту набрання рішенням суду законної сили, для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Пред'явлені вимоги мотивовано тим, що мати позивача - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі, зареєстрованому 19.01.1972 Інгулецьким райбюро РАЦС м. Кривого Рогу, тобто, ОСОБА_3 доводиться позивачеві вітчимом. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати ОСОБА_1 - ОСОБА_5 . Після її смерті належну їй за життя квартиру АДРЕСА_1 успадкував ОСОБА_3 , яку останній 06.10.2010 заповів ОСОБА_1 , про що було складено заповіт, посвідчений нотаріально. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилась спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1 . Будучи єдиним спадкоємцем, ОСОБА_1 22.12.2022 звернувся до Сьомої Криворізької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва, однак отримав відмову у зв'язку з пропуском встановленого законом строку для подання заяви про прийняття спадщини. Як на поважність причин пропуску строку ОСОБА_1 посилався на те, що про наявність заповіту, складеного ОСОБА_3 на його користь, він не знав, до спадкоємців першої та другої черг в порядку спадкування за законом не належав, як і не знав про відсутність спадкоємців за законом, на момент смерті разом з ОСОБА_3 не мешкав. Однак, знаючи про наявність спадкового майна, яке залишалось не переоформленим, він вирішив все ж подати заяву про прийняття спадщини як його пасинок. Саме при зверненні до нотаріуса у грудні 2022 року йому стало відомо про наявність заповіту ОСОБА_3 , складеного на його користь. Факт необізнаності із наявністю заповіту, як і необізнаність з чітко встановленим законом строком для подання заяви про прийняття спадщини обумовили несвоєчасність його звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті вітчима ОСОБА_3 , а тому з метою захисту своїх спадкових прав та їх подальшої реалізації вимушений звернутися до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 09.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду з відкриттям загального позовного провадження та призначенням підготовчого судового засідання.
Ухвалою суду від 25.09.2024 задоволено клопотанняпозивача про витребування доказів.
Ухвалою суду від 25.09.2024 закрито підготовче провадження у справі з призначенням її до судового розгляду по суті.
Правом на участь в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 не скористався, однак подав заяву про проведення судового засідання за його відсутності. Пред'явлені вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні з підстав, викладених у позові.
Представник відповідача виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради - Дядюк М.В. правом на участь в судовому засіданні також не скористалась, подавши на стадії підготовчого провадження заяву про проведення розгляду справи за її відсутності та ухвалення рішення на розсуд суду.
Інших заяв, клопотань від учасників справи не надходило. Інші процесуальні дії не вчинялись, заходи забезпечення позову/доказів, зупинення / поновлення провадження по справі судом не вживались.
Суд, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального права, врахувавши позицію сторін, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Кривому Розі Дніпропетровської обл. Батьками ОСОБА_1 зазначені ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , що слідує зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 13.06.1967 Інгулецьким райбюро РАЦС м. Кривого Рогу.
19.01.1972 між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, зареєстрований Інгулецьким райбюро РАЦС м. Кривого Рогу, актовий запис №19, свідченням чому є свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 19.01.1972. Після укладення шлюбу ОСОБА_4 змінила дошлюбне прізвище « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ». Таким чином, ОСОБА_3 є вітчимом ОСОБА_1 , а останній відповідно його пасинком.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача - ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим 16.11.2009 Саксаганським відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області.
За життя ОСОБА_8 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 24.03.1999, зареєстрованого на Криворізькій філії Придніпровської товарної біржі за №107-Н/99, належало житлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 . Право власності зареєстроване за нею КП «Криворізьке БТІ» ДОР, запис №596 в книзі 157П-596, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 16.07.2010 №26739214.
Після смерті ОСОБА_8 1/2 частку вищевказаної квартири успадкував її чоловік ОСОБА_3 , про що Сьомою Криворізькою державною нотаріальною конторою 27.08.2010 йому було видано свідоцтво про право на спадщину ВРА №653537, зареєстроване в реєстрі нотаріальних дій за №2-1099 (номер у Спадковому реєстрі 49838910). Оскільки квартира була набута подружжям у власність в період перебування у шлюбі, що визначало її статус як спільною сумісної власності, на іншу 1/2 частку квартири ОСОБА_3 отримав свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя ВРА №653536, видане 27.08.2010 Сьомою Криворізькою державною нотаріальною конторою та зареєстроване в реєстрі за №2-1097. Право власності зареєстроване за ОСОБА_3 КП «Криворізьке ЮТІ» ДОР 17.09.2010, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №27356093 від 17.09.2010.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданим 30.12.2021 Саксаганським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
Згідно зі ст.ст.1216, 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб. Спадкування здійснюється за законом або заповітом.
06.10.2010 ОСОБА_3 склав заповіт серії ВРВ 616801, посвідчений державним нотаріусом Сьомої Криворізької державної нотаріальної контори Кучман І.І. та зареєстрований в реєстрі за №2-1736 (номер у Спадковому реєстрі 50058525), за яким усе належне йому майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що йому належатиме на день смерті, і на що за законом він матиме право, у тому числі належну йому кв. АДРЕСА_1 , він заповів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . За даними Спадкового реєстру заповіт та є чинним (інформаційна довідка зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 22.12.2022 №70997752).
Відповідно до ст.1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені в заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також в разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені в ст.ст.1261-1265 ЦК України. Право на спадкування виникає в день відкриття спадщини.
За ч.1 ст.1268, ч.1 ст.1269 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має право подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини в межах встановленого законом строку.
Згідно з ч.1, ч.2 ст.1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Як визначено ст.1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Із системного аналізу вказаних положень законодавства слідує, що право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у 6-місячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Таким чином, строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , почав відлік відповідно з дати його смерті та закінчився 30.06.2022. Фактично із заявою про прийняття спадщини ОСОБА_1 звернувся до Сьомої Криворізької державної нотаріальної контори шляхом направлення засобами поштового зв'язку 22.12.2022, що встановлено з матеріалів витребуваної судом спадкової справи №345/2022, заведеної після смерті ОСОБА_3
22.12.2022 державним нотаріусом Грабевник О.В. було заведено спадкову справу №345/2022 (номер у Спадковому реєстрі 70076921), що слідує з Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі. До того часу із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 ніхто не звертався, свідченням чому є відсутність в Спадковому реєстрі даних про заведення спадкової справи та виданих свідоцтв про право на спадщину (інформаційна довідка зі Спадкового реєстру від 22.12.2022 №70997741). На момент смерті ОСОБА_3 значився зареєстрованим та проживав за адресою: АДРЕСА_2 . Разом з ним значилась зареєстрованою ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що слідує з інформації з реєстру Криворізької міської територіальної громади (довідка №34252 від 22.10.2024). ОСОБА_1 із 13.05.1997 та станом на момент ухвалення рішення має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 , де й фактично мешкає.
22.12.2022 державним нотаріусом Сьомої Криворізької державної нотаріальної контори Грабевним О.В. позивачеві було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 у зв'язку з тим, що спадкоємець пропустив 6-місячний строк для подачі заяви про прийняття спадщини.
Згідно з ч.3 ст.1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску визначеного ч.1 ст.1270 ЦК України строку для прийняття спадщини, ОСОБА_1 посилався на необізнаність з наявністю заповіту, складеного за життя ОСОБА_3 на його користь, оскільки останній йому про це за життя не казав, зі спадкодавцем він разом не мешкав, до кола спадкоємців за законом віг не належить, а про наявність заповіту дізнався випадково при зверненні до нотаріальної контори у грудні 2022 року.
У силу ст.12 ЦПК України, Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства та захисту права, повинен сприяти учасникам цивільних правовідносин, які звернулися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у реалізації ними цих прав, у тому числі спадкових.
У постанові від 26.06.2024 у справі №686/5757/23 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що правила ч.3 ст.1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть застосовуватися, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не використав право на прийняття спадщини через брак інформації про смерть спадкодавця, незнання приписів закону тощо, тоді немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 04.11.2015 у справі №6-1486цс15, а також у постановах Верховного Суду від 17.10.2019 у справі №766/14595/16, від 30.01.2020 у справі №487/2375/18, від 31.01.2020 у справі №450/1383/18 та інших. Суд також не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, брак коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо. Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 17.03.2021 у справі №638/17145/17, від 22.03.2023 у справі №361/8259/18 та багатьох інших. Практика суду касаційної інстанції у цій категорії справ є сталою та незмінною. Таким чином, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість. Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини. Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини.
Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 06.09.2017 у справі №6-496цс17, під час вирішення питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права. Свобода заповіту охоплює особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належно вираженим, підлягає правовій охороні і після смерті заповідача (таємниця вчинення нотаріальної дії). Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також неодмінність поваги до волі заповідача та обов'язковість її виконання: складаючи заповіт, спадкодавець виражає свою волю на набуття спадкоємцем права на визначене в ньому майно.
Здійснивши тлумачення приписів ч.1 ст.1269, ч.1 ст.1270, ч.3 ст.1272 ЦК України, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2024 у справі №686/5757/23 сформулювала такі висновки щодо застосування зазначених норм права: необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, що випливає з принципу свободи заповіту, проте така необізнаність повинна ототожнюватися з незнанням спадкоємцем про його право на спадкування загалом; в такому випадку особа з незалежних від неї причин не вчиняє юридично значущих дій, які пов'язані з набуттям нею певних прав, що випливають із спадкування (п.151). Обставини усвідомлення особою того, що вона має право на спадкування за законом, наприклад, на підставі своєї спорідненості із спадкодавцем у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування, та не вчинення нею жодних активних дій з прийняття спадщини та щодо встановлення спадкової маси не можуть обґрунтовувати поважність причин пропуску нею строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, про існування якого особа не знала (п.152). Відтак, у п.154 згаданої постанови Велика Палата Верховного Суду висновує, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, а у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права. Проте це стосується обставин, за яких заповіт є єдиною підставою спадкування і незнання про його існування не вимагає від спадкоємця вчинення дій щодо прийняття спадщини. Спадкоємець за законом, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини у встановлений шестимісячний строк з часу відкриття спадщини. Тож необізнаність про наявність заповіту може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини тільки для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі їх обізнаності про відсутність спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом.
Оцінивши зібрані у справі докази, враховуючи обставини, на які посилається позивач ОСОБА_1 , суд дійшов висновку, що необізнаність з наявністю заповіту, складеного вітчимом ОСОБА_3 на його користь, з урахуванням відсутності між ним та спадкодавцем кровного споріднення та родинних стосунків, які б визначали можливість віднесення його до будь-якої з черг спадкоємців за законом, відсутність у спадкоємця оригіналу заповіту, незначний проміжок часу, який минув з моменту закінчення строку на подання заяви про прийняття спадщини та фактичним поданням такої заяви у сукупності приводять суд до переконання про поважність пропуску ОСОБА_1 строку.
З огляду на вищенаведене, враховуючи принцип пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав позивача в аспекті ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримуючись загальних засад цивільного законодавства, таких як справедливість, добросовісність та розумність, та на забезпечення виконання завдань цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених, невизнаних прав та інтересів, надавши належну правову оцінку наявним у справі доказам та взаємовідносинам сторін, суд дійшов висновку про наявність підстав для визначенняОСОБА_1 додаткового строку тривалістю в 3 місяці для подання заяви про прийняття спадщини в порядку спадкування за заповітом після смерті вітчима ОСОБА_3 , у зв'язку з чим пред'явлені ним вимоги слід задовольнити частково.
Надання спадкоємцеві додаткового строку для прийняття спадщини, за відсутності спадкового спору стосовно прийняття спадкового майна, є підставою для оформлення за спадкоємцем спадкових прав у встановленому законом порядку.
При розподілі судових витрат відповідно до ст.141 ЦПК України, суд враховує, що позивачем не заявлялася вимога про відшкодування понесених ним витрат по сплаті судового збору та не наводився попередній розрахунок, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для їх стягнення з відповідача.
Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 258-259, 263-265, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до територіальної громади в особі виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини в порядку спадкування за заповітом - задовольнити частково.
Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , додатковий строк тривалість в 3 (три) місяці для подання ним заяви про прийняття спадщини в порядку спадкування за заповітом після смерті вітчима ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судові витрати у справі залишити за ОСОБА_1 .
Додатковий строк обчислювати з дня набрання рішенням суду законної сили.
У задоволенні іншої частини вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дати його ухвалення шляхом подання апеляційної скарги. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про сторін:
ОСОБА_1 , інн НОМЕР_5 , адреса зареєстрованого місця проживання:
АДРЕСА_3 , юридична адреса: вул. Володимира Великого, буд.32, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., код ЄДРПОУ 05410872.
Відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України рішення у справі складено та підписано без проголошення 25.10.2024.
Суддя О.І. Євтушенко