Справа № 214/7475/24
2/214/4158/24
Іменем України
24 жовтня 2024 року м. Кривий Ріг
Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Євтушенка О.І.,
за участю:
секретаря судового засідання - Пугача Р.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №214/7475/24 за позовною заявою АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг Monobank, -
Представники: від позивача - Мєшнік К.І.,
Представник АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» звернувся до суду з позовною заявою 05.09.2024, в якій просив суд: стягнути із ОСОБА_1 на користь АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» №б/н від 17.09.2020 станом на 26.05.2024 у загальному розмірі 100 788 грн. 68 коп.; покласти на відповідача понесені банком судові витрати.
Позовна заява мотивована тим, що у жовтні 2017 року АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» запустило новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні карти monobank. «Monobank» є мобільним банком, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю проекту monobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Онбординг відбувається шляхом верифікації клієнта очно на точці видачі; верифікації клієнта очно у відділенні банку, верифікації клієнта очно співробітником служби доставки банку у зручному для клієнта місці; верифікація клієнта очно кредитним агентом у точці. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрат у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови і правила обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank опубліковані на офіційному сайті Банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www/monobank.ua/terms. Кредит надається у формі поновлюваного кредитного ліміту / кредитної лінії, який може бути використаний для отримання готівкових грошових коштів та/або здійснення безготівкових розрахунків за придбані товари чи послуги. Відповідно до п.п.2.1. п. 2 розділу І Умов банк відкриває клієнту поточний рахунок, операції за яким здійснюються з використанням платіжної картки та/або мобільного додатка, випускає та надає клієнту у користування платіжну картку, а також забезпечує здійснення розрахунків за операціями, здійсненими з використанням платіжної картки та/або мобільного додатка, згідно умов договору в тому числі, платіжної системи MasterCard, та відповідно до вимог чинного законодавства України, в тому числі нормативно-правових актів Національного Банку України.
Так, 17.09.2020 ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 17.09.2020, яка разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву, позичальник підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір та зобов'язується виконувати його умови. АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі, надавши позичальникові можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, визначених договором, в межах встановленого кредитного ліміту 90 000 грн. на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є картка № НОМЕР_1 . Однак, відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором, тим самим допустив порушення виконання покладених на нього зобов'язань. Станом на 28.01.2023 у відповідача прострочення зобов'язання зі сплати щомісячного мінімального платежу за договором сягнуло понад 90 днів, в зв'язку з чим на підставі п.п. 5.17 п. 5 розділу ІІ Умов, відбулось істотне порушення клієнтом зобов'язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк 28.01.2023 направив повідомлення «пуш» про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити суму заборгованості. Проте, відповідач на контакт не виходив та не вчинив жодної дії, направленої на погашення заборгованості, в зв'язку з чим відповідно до п. 5.18, 5.19 Умов кредит 26.02.2023 став у формі «на вимогу». Станом на 26.05.2024 заборгованість за кредитним договором склала у загальному розмірі 100 788 грн. 68 коп. та включає загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту). Оскільки відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість за договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав та інтересів АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», тому за захистом прав представник, діючи в інтересах банку, звернувся до суду.
Ухвалою суду від 09.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду з відкриттям спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами. У встановлений судом строк жоден із учасників справи не подав клопотання про розгляд справи за їх участю в судовому засіданні.
Згідно з клопотанням представника позивача, викладеним у прохальній частині позову (п.3), просив справу розглянути за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечував. Аналогічне клопотання також долучене до позову.
Відповідач ОСОБА_1 про свою участь в судовому засіданні не заявив, однак 19.09.2024 подав відзив на позов. Проти задоволення позовних вимог відповідач заперечував частково, визнавши заборгованість за кредитним договором у розмірі 71 352 грн. 97 коп. При ухваленні рішення просив врахувати позицію Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, викладену у рішенні від 20.05.2024 у справі №336/24748/24 (№119133003). Відтак, проти задоволення позовних вимог на суму 71 352 грн. 97 коп. не заперечував, та понесені банком судові витрати просив покласти на обидві сторони.
Правом на подання відповіді на відзив позивач не скористався, клопотань про надання додаткового строку для цього від представника до суду не надходило.
Інших заяв, клопотань від учасників справи не надходило. Інші процесуальні дії не вчинялись.
Суд, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального права, врахувавши заперечення відповідача, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що 17.09.2020 ОСОБА_1 дистанційно звернувся до АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку із чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг (Monobank). Відповідно до умов анкети-заяви банк відкрив позичальникові поточний рахунок № НОМЕР_2 у гривні та надав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок у визначеному розмірі 90 000 грн. 00 коп. із зарахуванням на платіжну картку № НОМЕР_3 .
В анкеті-заяві позичальника зазначено, що ОСОБА_1 проставлянням власноручного свого підпису під цією анкетою-заявою підтвердив, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту, з якими він ознайомився, погодився та отримав у мобільному додатку, складають договір про надання банківських послуг, укладення якого він підтвердив та зобов'язався виконувати його умови.
Також, у п.6 анкети-заяви від 17.09.2020 ОСОБА_1 засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем (за цифрово-словесним шифром, зазначеним у заяві), що буде використовуватися для накладення електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором та є рівнозначним аналогом його власноручного підпису.
Факт укладення договору та перебування сторін у кредитно-договірних відносинах ОСОБА_1 не оспорював згідно з позицією, викладеною у відзиві.
До позовної заяви банк додав витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи в ПАТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», затверджених рішенням Правління банку, редакція набрала чинності з 27.11.2021, та паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank.
Положеннями ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
За змістом ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст.628, 629 ЦК України). Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (ч.1 ст.638 ЦК України). Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч.2 ст.638 ЦК України).
Частиною 1 статті 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді. Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, від 16.12.2020 у справі №561/77/19.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон), згідно зі ст.3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.3 ст.11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону).
Згідно із ч.6 ст.11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч.8 ст.11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст.12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, враховуючи, що особливістю проекту monobank є укладення договорів в електронній формі відповідно до розміщених на сайті банку Умов обслуговування рахунків фізичної особи та здійснення банківського обслуговування дистанційно без відділень, викладене свідчить про належне укладення кредитного договору, в тому числі погодження Умов обслуговування рахунків фізичної особи з додатками, шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін. Аналогічна правова позиція сформована у постановах Верховного Суду. Так, у постанові від 16.12.2020 у справі №561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.
Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, у тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі №234/7159/20.
У позові АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» посилається на те, що 17.09.2020 ОСОБА_1 підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. У вказаній анкеті-заяві зазначено, що відповідач погодився з тим, що ця анкета-заява разом із Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, які були надані йому для ознайомлення.
Проте, наявні у матеріалах справи Умови і правила надання банківських послуг відповідачем не підписані, а тому з огляду на їх мінливий характер, вони не можуть вважатись складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін. До того ж Умови і правила надання банківських послуг надані позивачем до позову в редакції, що діє з 27.11.2021, а не в редакції, що діяла на момент укладення договору ОСОБА_1 07.08.2020, а тому не можуть вважатись належним доказом.
Підписана відповідачем анкета-заява до договору про надання банківських послуг, містить лише його анкетні дані та контактну інформацію, та не містить жодних даних про умови кредитування та обрання ним певної банківської послуги.
Що стосується наявного в матеріалах справи паспорта споживчого кредиту Чорної картки monobank, то суд зауважує, що у даному випадку паспорт споживчого кредитування, який у Законі України "Про споживче кредитування" трактується як інформація, яка надається споживачеві перед укладенням договору про споживчий кредит, в силу позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 23.05.2022 у справі №393/126/20, може свідчити тільки про ознайомлення відповідача з можливістю зміни умов кредитування, надання можливості порівняти різні пропозиції кредитодавця, але аж ніяк не може бути підтвердженням того, на які саме умови він давав згоду. Крім того, паспорт споживчого кредитування, який долучений до справи, не містить жодного підпису відповідача: ні власноручного, ні електронного, а відповідна графа з назвою "підпис споживача" є незаповненою.
Верховний Суд у постанові від 23.05.2022 у справі №393/126/20 акцентує увагу на необхідності розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитовця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. За таких обставин Верховний Суд вбачає наявні підстави для відступу від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах Верховного Суду від 02.12.2020 у справі №284/157/20-ц, від 18.11.2020 у справі №313/346/20 та від 26.12.2019 у справі №467/555/19 про те, що паспорт споживчого кредиту є невід'ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом.
Позивач зазначав, що факт ознайомлення відповідачем з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту підтверджується тим, що на підставі анкети-заяви відповідач висловив свою згоду з вищевказаними документами в електронному вигляді у мобільному застосунку «monobank» шляхом застосування електронного цифрового підпису.
Разом з тим, у матеріалах справи відсутнє підтвердження із зазначенням дати та часу одержання відповідачем у електронному вигляді Умов обслуговування рахунків фізичних осіб в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», Паспорту споживчого кредиту Чорної картки monobank та тарифів, їх підписання відповідачем відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію». Відтак, у суду відсутні підстави вважати, що відповідач був ознайомлений саме з наданими позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог Умовами, Тарифами та Паспортом споживчого кредиту, а відтак відсутні правові підстави вважати їх складовою кредитного договору від 07.08.2020, укладеного шляхом підписання анкети-заяви.
Предметом позову АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» є стягнення заборгованості за тілом кредиту, що відповідає суті кредитних правовідносин, оскільки, якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку кредитору не повернуті, а також виходячи з вимог ч.2 ст.530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав. Тобто, банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконання боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Дослідженням матеріалів справи встановлено, що 17.09.2020 на підставі договору позичальник ОСОБА_1 отримав кредит у межах визначеного банком ліміту 90 000 грн. 00 коп. шляхом зарахування на поточний рахунок. Вказана обставина підтверджується випискою по рахунку позичальника та не оспорюється останнім.
Звертаючись до суду з позовом, банк на підтвердження наявності заборгованості та її розміру подав до суду розрахунок заборгованості станом на 26.05.2024. При цьому, як слідує з наданого позивачем розрахунку, незважаючи на відсутність погодження між сторонами у визначеній законом формі істотних умов договору щодо розміру процентів за користування кредитом, про що зазначалось вище, АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» здійснювалось нарахування та списання відсотків не відповідно до положень ч.1 ст. 1048 ЦК України (на рівні облікової ставки НБУ), а у збільшеному розмірі 37,2%, за рахунок коштів, внесених відповідачем в рахунок погашення заборгованості. Так, за період з 20.06.2021 до 26.05.2024 банком були нараховані відсотки на залишок поточної заборгованості за кредитом в загальному розмірі 29 463 грн. 94 коп., зокрема: 31.08.2021 - 1321,71 грн., 30.09.2021 - 898,36 грн., 31.10.2021 - 1 039,07 грн., 30.11.2021 - 1093 грн., 31.12.2021 - 1613,73 грн., 31.01.2022 - 1 958,58 грн., 28.02.2022 - 2 025,93 грн., 31.03.2022 - 2 464,65 грн., 30.04.2022 - 1 315,44 грн., 31.05.2022 - 1 386,94 грн., 30.06.2022 - 2 643 грн., 31.07.2022 - 2 814,49 грн., 31.08.2022 - 2 903,46 грн., 30.09.2022 - 2 898,60 грн., 31.10.2022 - 3 086,98 грн., які відповідачем повністю сплачено, що відображено у відповідній графі розрахунку заборгованості. Зазначаючи про наявність заборгованості за тілом кредиту, позивач самовільно включив в неї нараховані відсотки (що чітко видно із виписки по рахунку позичальника), які фактично погашені позичальником, за рахунок чого збільшив заборгованість за тілом кредиту на 29 463 грн. 94 коп.
Встановивши, що анкета-заява від 17.09.2020 не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» усієї суми, яка визначена ним у позовній заяві, оскільки в матеріалах справи відсутні дані щодо прийняття позичальником умов і тарифів кредитування, а відтак, суми надходжень, які банком були розподілені на погашення складових заборгованостей (процентів) підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту. Аналогічна позиція з цього приводу висловлена Верховним Судом в постанові від 18.05.2022 у справі №697/302/20. Судова практика у цій категорії справ є незмінною, що не може свідчити про порушення прав банку (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17).
Отже, заборгованість за тілом кредиту становить 71 324,74 грн., з розрахунку: 100 788,68 - 29 463,94. До того ж доказів збільшення кредитного ліміту позичальником понад 90 000 грн., у тому числі допущення овердрафту поза межами встановленого ліміту, банк суду не надав, в той час як позичальник періодично здійснював платежі на погашення тіла кредиту, в повному обсязі не використовуючи сплачені кошти.
Таким чином, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» не повернуті у повному обсязі, а також вимоги ч.2 ст.530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за тілом кредиту в розмірі 71 324,74 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги слід задовольнити частково.
Даних, що свідчать про повну сплату заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за цим кредитним договором у добровільному порядку відповідачем за час розгляду справи суду не надано. Крім того, відсутні у матеріалах справи беззаперечні, належні та допустимі докази, які б свідчили про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, відповідно до ст.617 ЦК України. Посилання відповідача на визнання ним боргу в сумі 71 352,97 грн. суд оцінює критично з огляду на відсутність у відзиві обґрунтування розміру цієї суми та не наведення ОСОБА_1 власного контррозрахунку. До того ж визнання відповідачем позову на цю суму у розрізі із встановленими судом обставинами та розрахованою сумою боргу, фактично порушує його права та не відповідає інтересам, а тому не може враховуватись судом при ухваленні рішення.
Посилання відповідача на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20.05.2024 у справі №336/2474/24 суд залишає поза увагою та взагалі вважає неприйнятними, оскільки відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Зазначене судове рішення не має будь-якого відношення до відповідача, а викладені в ньому висновки не є преюдиційними.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, згідно зі ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача 2 149,88 грн. у рахунок часткового відшкодування документально підтверджених витрат по сплаті судового збору пропорційно частині задоволених вимог (71%).
Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, ч.2 ст.247, 258-259, 263-265, 354, 355 ЦПК України суд, -
Позовні вимоги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг Monobank - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» №б/н від 17.09.2020 станом на 26.05.2024 у загальному розмірі 71 324 грн. 74 коп., а також 2 149 грн. 88 коп. судового збору.
У задоволенні іншої частини вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дати складання судового рішення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про сторін:
АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УНІВЕРСАЛ БАНК», код ЄДРПОУ 21133352, юридична адреса: вул. Автозаводська, 54/19, м Київ.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Рішення суду складено та підписано без проголошення 24.10.2024.
Суддя О.І. Євтушенко