21 жовтня 2024 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - ОСОБА_1
з секретарем - ОСОБА_2
за участю: прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпрі матеріали кримінального провадження № 201/3733/24 (пр. № 1-кп/201/705/2024), відомості про яке 04 березня 2024 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024041650000332, стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с. Афанасівка, Новомсковського району, Дніпропетровської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з професійно-технічною освітою, не одруженого, не працевлаштованого, раніше не судимого відповідно до ст. 89 КК України, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -
Відповідно до обвинувального акта, 24 лютого 2022 року Указом Президента України №64/2022, у зв?язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався, в останнє Законом України про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06 лютого 2024 року №3564-IX з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб.
Законом України № 2117-х «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство» від 03 березня 2022 року внесено зміни до Кримінального Кодексу України, зокрема частину четверту статті 185 після слів «у великих розмірах» доповнена словами «чи в умовах воєнного або надзвичайного стану».
В період дії воєнного стану, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період часу з 02 години 10 хвилин по 03 годину 25 хвилин, перебуваючи біля будинку за адресою: АДРЕСА_2 , побачив транспортний засіб марки ЗАЗ «110307», який належить потерпілому ОСОБА_5 , і в нього виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднаний з проникненням у сховище.
Далі, ОСОБА_4 , скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, і вони є таємними для оточуючих, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднаний з проникненням у сховище, шляхом видавлювання заднього скла багажного відділення, проник до вищевказаного автомобіля марки 3А3 «110307», який належить потерпілому ОСОБА_5 , всередині якого знаходилися автомобільний компресор Car Air Pump CZK-3634 насос для підкачки шин від прикурювача 12В, вартістю 390,00 грн., домкрат механічний ромбоподібний на 1 тонну, вартістю 383,33 грн., вогнегасник порошковий ВП-1, вартістю 216,67 грн., загальною вартістю 990 грн.
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, ОСОБА_4 04 березня 2024 року в період часу о 02.10 години по 03.25 годину, перебуваючи біля будинку за адресою: АДРЕСА_2 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), в умовах воєнного стану, поєднаний з проникненням у сховище, впевнившись, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає і вони залишаться таємними для оточуючих, з автомобіля марки ЗАЗ «110307» викрав чуже майно, яке належить ОСОБА_5 , а саме: автомобільний компресор Car Air Pump CZK-3634 насос для підкачки шин від прикурювача 12В, вартістю 390,00 грн., домкрат механічний ромбоподібний на 1 тонну, вартістю 383,33 грн, вогнегасник порошковий ВП-1, вартістю 216,67 грн., загальною вартістю 990 грн., поклавши до сумки, яка була з собою, та з викраденим майном залишив місце вчинення кримінального правопорушення, спричинивши потерпілому ОСОБА_5 майнову шкоду на вказану суму.
Умисні дії ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), поєднаному з проникненням у сховище, вчинене в умовах воєнного стану, кваліфікуються за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у скоєному злочині визнав у повному обсязі та підтвердив фактичні обставини щодо вчиненого ним діяння та викладених у обвинувальному акті.
Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини кримінального провадження і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз'яснивши учасникам кримінального провадження положення ст. 349 КПК України, ухвалив проводити судовий розгляд даного провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів.
Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_4 було пред'явлено обвинувачення за ч. 4 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у сховище, вчинене в умовах воєнного стану.
Однак, дослідивши обвинувальний акт та допитавши обвинуваченого, враховуючи вимоги ст. 94 КПК України, суд з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і основоположних свобод, керуючись положеннями ч. 3 ст. 337 КПК України, вважає за необхідне вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті в частині зміни правової кваліфікації інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_4 злочину з ч. 4 ст. 185 КК України на кримінальних проступок, передбачений ч. 1 ст. 162 КК України, а саме незаконне проникнення до іншого володіння особи.
Роблячи вищезазначений висновок про необхідність перекваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_4 , суд виходить з наступного.
Законом України від 18 липня 2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», який набрав чинності 09 серпня 2024 року, внесено зміни до ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення «Дрібне викрадення чужого майна», згідно яких частиною 1 передбачена адміністративна відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а також згідно частини 2 - за дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17,00 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Відповідно до підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 01 січня звітного податкового року.
З 01 січня 2024 року набрав чинності Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», яким встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01 січня 2024 року в сумі 3028,00 грн. Так, податкова соціальна пільга у 2024 році складала 1514,00 грн. (3028,00 грн. х 50%).
Отже, згідно нової редакції ст. 51 КУпАП, відповідальність за ч. 1 ст. 51 КУпАП настає, якщо вартість викраденого майна шляхом крадіжки на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що складає 757,00 грн. Відповідальність за ч. 2 ст. 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає від 757,00 грн. до 3028,00 грн.
Таким чином, з 09 серпня 2024 року таємне викрадення чужого майна (крадіжка) стає кримінально караним діянням, якщо вартість викраденого майна шляхом крадіжки на момент вчинення правопорушення становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що у 2024 році становить 3028,00 грн.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), поєднаному з проникненням у сховище, вчинене в умовах воєнного стану, при цьому вартість майна, яким заволодів обвинувачений складає 990,00 грн.
Оскільки вартість викраденого майна на час вчинення діяння не перевищувала двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, до цього діяння має застосовуватися ст. 5 КК України. Однак, оскільки діяння вчинене з проникненням у інше володіння особи, дії обвинуваченого підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 162 КК України у зв'язку з таким.
Частиною 3 ст. 337 КПК України встановлено, що з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше 3 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі (ч. 1 ст. 12 КК України).
З огляду на зміст ч. 1 ст. 162 КК України дії, кваліфіковані за цією нормою, на відміну від кваліфікованих за ч. 4 ст. 185 КК України, є кримінальним проступком, а тому їх перекваліфікація покращує становище засудженого.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 162 КК України, суд виходить із фактичних обставин, установлених у судовому засіданні.
Об'єктивна сторона ст. 162 КК України полягає, зокрема, у незаконному проникненні до іншого володіння особи.
Під незаконним проникненням до житла чи іншого володіння особи потрібно розуміти будь-яке вторгнення, здійснене всупереч волі законного володільця, за відсутності визначених законом підстав чи з порушенням у встановленому законом порядку.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 усвідомлював, що автомобіль, до якого він протиправно проник, перебуває у володінні іншої особи.
На підставі наведеного, враховуючи положення ч. 3 ст. 337 КПК України, суд уважає за необхідне перекваліфікувати дії ОСОБА_4 з ч. 4 ст. 185 КК України на ч. 1 ст. 162 КК України.
Зазначене узґоджується з правовою позицією, викладеною Об'єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 07 жовтня 2024 року по справі № 278/1566/21.
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період часу з 02 години 10 хвилин по 03 годину 25 хвилин, перебуваючи біля будинку за адресою: АДРЕСА_2 , побачив транспортний засіб марки ЗАЗ «110307», який належить потерпілому ОСОБА_5 , і в нього виник злочинний умисел, спрямований на незаконне проникнення до іншого володіння особи.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне проникнення до іншого володіння особи, шляхом видавлювання заднього скла багажного відділення, проник до вищевказаного автомобіля марки 3А3 «110307», який належить потерпілому ОСОБА_5 .
Умисні дії ОСОБА_4 , які виразились у незаконному проникненні до іншого володіння особи, кваліфікуються за ч. 1 ст. 162 КК України.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 у незаконному проникненні до іншого володіння особи, тобто у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України
При визначенні виду та розміру покарання, суд виходить зі ступеня тяжкості скоєного правопорушення та особи обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікарів психіатра і нарколога не перебуває, свою вину визнав у повному обсязі та щиро розкаявся у скоєному, при цьому, ці обставини на підставі ст. 66 КК України, суд відносить до таких, що пом'якшують його покарання. Обтяжуючих покарання обвинуваченого ОСОБА_4 обставин, передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.
З врахуванням викладеного, суд вважає, що з метою виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити покарання у виді обмеження волі, однак, зі звільненням останнього від відбування покарання з випробувальним терміном, в порядку передбаченому ст. 75 КК України та покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, оскільки саме таке покарання із подальшим звільненням від його відбування з випробуванням буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії кримінальних проступків, його конкретним обставинам і наслідкам, даним про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який свою вину визнав в повному обсязі та щиро розкаявся, а також обставинам, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 та відсутність таких, що його обтяжують, а отже, зазначені дані у своїй сукупності свідчать про недоцільність призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, пов'язаного з його реальним відбуттям, при цьому, таке покарання у виді обмеження волі з подальшим звільненням обвинуваченого від його відбування з випробуванням буде необхідне й достатнє для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, а також відповідати принципам справедливості, достатності і розумності.
Долю речових доказів вирішити в порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.
Крім того, на підставі ч. 2 ст. 124 КПК України, суд також вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів у цьому кримінальному провадженні.
Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлений, заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 374-376 КПК України, -
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України та призначити йому покарання у виді одного року обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного йому покарання, якщо він протягом одного року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення, а також виконає покладені на нього обов'язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Речові докази - акумулятор «Электроисток» 50Ah 400A 12B, автомобільний компресор марки «Car Air Pump CZK-3634 dc-12V», передані на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_5 - залишити за належністю законному володільцю; CD-R диск - зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експерта у цьому кримінальному провадженні у розмірі 3029 (три тисячі двадцять дев'ять) грн. 12 (дванадцять) коп.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана учасниками кримінального провадження до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку суду.
Головуючий - суддя: ОСОБА_1