08 жовтня 2024 року Жовтневий районний суд
міста Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - ОСОБА_1
з секретарем: ОСОБА_2
за участю: прокурора - ОСОБА_3
обвинувачених - ОСОБА_4 , ОСОБА_5
захисників - адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська матеріали кримінального провадження № 201/6685/19 (пр. № 1-кп/201/69/2024), відомості про яке 06 березня 2019 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040650000574, стосовно:
- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у місті Дніпропетровськ, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з вищою освітою, не одруженого, не працевлаштованого, раніше судимого: 15 грудня 2021 року вироком Ленінського районного суду міста Дніпропетровська за ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді восьми років позбавлення волі з конфіскацією майна, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України;
- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який народився у місті Дніпропетровськ, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , з вищою освітою, одруженого, не працевлаштованого, особи з інвалідністю другої групи, раніше судимого: 15 грудня 2021 року вироком Ленінського районного суду міста Дніпропетровська за ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді восьми років позбавлення волі з конфіскацією майна, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, -
06 березня 2019 року, приблизно о 01.00 годині, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи на АДРЕСА_3 , разом з раніше йому знайомим ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , побачив раніше не знайомого йому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який рухався в гору по АДРЕСА_3 , майно якого останні визначили, як об'єкт свого злочинного посягання.
Далі, перебуваючи у вказаному місці та у вказаний час, у ОСОБА_4 , раптово виник злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, поєднане з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, після чого ОСОБА_4 вступив у попередню злочинну змову з співучасником злочину ОСОБА_5 . Далі співучасники злочину притримуючись єдиного спільного злочинного умислу, спрямованого на відкрите викрадення чужого майна, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, попрямували за ОСОБА_8 , з метою досягти усамітнення, та запобіганню виникнення випадкових свідків, які могли б завадити доведення умислу до кінця. Таким чином ОСОБА_4 , разом з співучасником злочину ОСОБА_5 , керуючись єдиним спільним злочинним умислом, спрямованим на відкрите викрадення майна ОСОБА_8 , вчиненого за попередньою змовою групою осіб, стали переслідувати ОСОБА_8 , чим викликали у нього страх та занепокоєння за своє життя та здоров'я, від чого ОСОБА_8 став йти швидше, намагаючись втекти від ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , оскільки останній усвідомлював, що відносно нього готується вчинення кримінального правопорушення.
Далі, ОСОБА_4 , керуючись єдиним спільним злочинним умислом, спрямованим на відкрите викрадення чужого майна, поєднаного з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, усвідомлюючи, що потерпілий бачить його, та намагається втекти, разом із співучасником злочину ОСОБА_5 наздогнали потерпілого ОСОБА_8 біля сходинок корпусу ДНУ по АДРЕСА_3 , де співучасник злочину ОСОБА_5 . керуючись єдиним спільним злочинним умислом, спрямованим на відкрите викрадення чужого майна, поєднаного з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, притиснув ОСОБА_8 до стін корпусу ДНУ, тим самим позбавив останнього можливості чинити опір, тим самим остаточно подавили у ОСОБА_8 волю до вчинення опору.
В цей час співучасники злочину керуючись єдиним спільним злочинним умислом, спрямованим на відкрите викрадення чужого майна, поєднаного з погрозами застосування насилля, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, усвідомлюючи, що внаслідок їх спільних відкритих злочинних дій потерпілий ОСОБА_8 позбавлений можливості самостійно рухатись та чинити опір, діючи умисно, спільно, відкрито, з корисливих мотивів, стали забирати речі ОСОБА_8 , а саме: мобільний телефон «Ксіомі редмі А6», вартістю 2 449,17 гривень. Після чого співучасники злочину разом з викраденим майном з місця вчинення ними злочину зникли, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, тим самим спричинили ОСОБА_8 матеріальний збиток на суму 2 449,17 гривень.
Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 186 КК України, а саме: відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з погрозою застосування насильства яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.
06 березня 2019 року, приблизно о 01.00 годині, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи на АДРЕСА_3 , разом з раніше йому знайомим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , побачив раніше не знайомого йому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який рухався в гору по АДРЕСА_3 , майно якого останній визначив, як об'єкт свого злочинного посягання.
Далі, перебуваючи у вказаному місці та у вказаний час, у ОСОБА_5 раптово виник злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, поєднане з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, після чого ОСОБА_5 вступив у попередню злочинну змову із співучасником злочину ОСОБА_4 . Далі співучасники злочину притримуючись єдиного спільного злочинного умислу, спрямованого на відкрите викрадення чужого майна, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, попрямували за ОСОБА_8 , з метою досягти усамітнення та запобіганню виникнення випадкових свідків, які могли б завадити доведення умислу до кінця. Таким чином ОСОБА_5 , разом з співучасником злочину, керуючись єдиним спільним злочинним умислом, спрямованим на відкрите викрадення чужого майна ОСОБА_8 , вчиненого за попередньою змовою групою осіб, стали переслідувати ОСОБА_8 , чим викликали у останнього страх та занепокоєння за своє життя та здоров'я, від чого ОСОБА_8 став йти швидше, намагаючись втекти від ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , оскільки останній усвідомлював, що відносно нього готується вчинення кримінального правопорушення.
Далі, ОСОБА_5 , керуючись єдиним спільним злочинним умислом, спрямованим на відкрите викрадення чужого майна, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, усвідомлюючи, що потерпілий бачить його та намагається втекти, разом із співучасником злочину ОСОБА_4 , наздогнали потерпілого ОСОБА_8 біля сходинок корпусу ДНУ по АДРЕСА_3 , де ОСОБА_5 , керуючись спільним злочинним умислом, спрямованим на відкрите викрадання чужого майна, поєднаного з погрозою застосування насилля, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, діючи за попередньою змовою групою осіб, притиснув ОСОБА_8 до стін корпусу ДНУ, тим самим останнього можливості чинити опір, тим самим остаточно подавили ОСОБА_8 волю до вчинення опору.
В цей час співучасники злочину керуючись єдиним спільним злочинним умислом, спрямованим на відкрите викрадення чужого майна, поєднаного з погрозами застосування насилля, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, усвідомлюючи, що внаслідок їх спільних відкритих злочинних дій потерпілий ОСОБА_8 позбавлений можливості самостійно рухатись та чинити опір, діючи умисно, спільно, відкрито, стали забирати речі ОСОБА_8 , а саме: мобільний телефон «Ксіомі редмі А6», вартістю 2 449,17 гривень. Після чого, співучасники злочину разом з викраденим майном з місця вчинення ними злочину зникли, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, тим самим спричинили ОСОБА_8 матеріальний збиток на суму 2 449,17 гривень.
Таким чином, своїми умисними діями, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 186 КК України, а саме: відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.
В судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 свою вину у скоєному кримінальному правопорушенні визнали у повному обсязі та пояснили суду що дійсно, 06 березня 2019 року о 01.00 годині, знаходячись біля університету за адресою АДРЕСА_3 , побачили потерпілого, та підійшли до нього з метою незаконного заволодіння майном останнього. Позбавивши потерпілого можливості чинити опір шляхом притиснення його до стіни корпусу університету, забрали у потерпілого мобільний телефон, після чого зникли з місця вчинення злочину, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Крім того, винуватість обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 також підтверджується дослідженими письмовими доказами, наявними у матеріалах кримінального провадження, а саме:
- протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення або таке, що готується від 06 березня 2019 року (т. 1 а.с. 6), відповідно до якого, від ОСОБА_9 надійшло повідомлення, що 06 березня 2019 року, за адресою: АДРЕСА_4 , дві невідомі особи незаконно заволоділи майном її неповнолітнього сина ОСОБА_8 ;
- протоколом огляду від 06 березня 2019 року (т. 1 а.с. 7), згідно з яким, слідчим в присутності понятих, за участі спеціаліста було оглянуто ділянку місцевості, яка розташована між буд. АДРЕСА_5 ;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання від 11 квітня 2019 року з фото-таблицею до нього (т. 1 а.с. 21-24), відповідно до якого, потерпілий ОСОБА_8 в присутності двох понятих, серед пред'явлених йому осіб, впізнав обвинуваченого ОСОБА_4 під номером 3, як особу, яка 06 березня 2019 року о 01.00 годині, перебуваючи спільно із своїм спільником, відкрито, із застосуванням погроз насильства заволодів його майном.
-протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 11 квітня 2019 року (т. 1 а.с. 34-36), згідно з яким, потерпілий ОСОБА_8 , в присутності двох понятих впізнав серед пред'явлених йому осіб, обвинуваченого ОСОБА_5 , який зображений на фото під № 2, як особу, яка 06 березня 2019 року о 01.00 годині, перебуваючи спільно із своїм спільником, відкрито, із застосуванням погроз насильства заволодів його майном;
-протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 11 квітня 2019 року (т. 1 а.с. 42-44), згідно з яким, свідок ОСОБА_10 , в присутності двох понятих впізнав серед пред'явлених йому осіб, обвинуваченого ОСОБА_4 , який зображений на фото під № 3, як особу, яка 06 березня 2019 року заклав до ломбарду «Онікс» мобільний телефон «Ксіомі редмі 6А»;
- висновком експерта № 2222-19 від 16 травня 2019 року (т. 1 а.с. 50-54), складеним за результатом проведення судово-товарознавчої експертизи по кримінальному провадженню № 12019040650000574, відповідно до якого, ринкова вартість викраденого мобільного телефону «Ксіомі редмі А6», на день вчинення кримінального правопорушення становить: з ПДВ 2 939 грн., без ПДВ 2 449,17 грн.;
- протоколом проведення слідчого експерименту від 03 червня 2019 року та фототаблицею до нього (т. 1 а.с. 55-60), згідно з яким, потерпілий ОСОБА_8 у присутності понятих, на місці вчинення злочину, добровільно і впевнено повідомив про конкретні обставини того, як ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заволоділи його мобільним телефоном 06 березня 2019 року.
Оцінюючи досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що всі докази є належними, оскільки підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимими, оскільки отримані в порядку встановленому КПК України, достовірними, оскільки фактичні дані, отримані з цих доказів не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.
Всі зазначені докази у своїй сукупності та взаємозв'язку не містять суперечностей, доповнюють один одного і дають можливість суду дійти однозначного висновку про те, що вина ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого їм злочину знайшла своє підтвердження.
А отже, суд доходить висновку про доведеність вини:
-обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, а саме: відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з погрозою застосування насильства яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб;
-обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, а саме: відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб.
При визначенні виду та розміру покарання, суд виходить зі ступеня тяжкості скоєних кримінальних правопорушень, даних про осіб обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а також ролі кожного з них у вчиненні інкримінованих їм злочинів, зокрема:
ОСОБА_4 , який на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, свою вину визнав у повному обсязі та щиро розкаявся у скоєному, при цьому, ці обставини на підставі ст. 66 КК України, суд відносить до таких, що пом'якшують його покарання. Обтяжуючих покарання обвинуваченого ОСОБА_4 обставин, передбачених ст. 67 КК України, судом при розгляді кримінального провадження встановлено не було.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що з метою виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити покарання виключно у виді позбавлення волі, оскільки саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжкого злочину, його конкретним обставинам та наслідкам, даним про особу обвинуваченого, а також обставинам, що пом'якшують його покарання і відсутністю таких, що його обтяжують, а отже, сукупність всіх цих даних свідчить про недоцільність призначення обвинуваченому покарання із застосуванням ст.ст. 69, 75 КК України. При цьому, на думку суду, призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання саме у виді позбавлення волі в межах санкції, передбаченої ч. 2 ст. 186 КК України, буде необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, а також буде відповідати загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст. 65 КК України, та принципам справедливості, достатності і співрозмірності.
Крім того, судом також встановлено, що ОСОБА_4 вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 грудня 2021 року був визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, та останньому було призначено покарання у виді восьми років позбавлення волі з конфіскацією майна, при цьому, вчинив інкриміноване йому суспільно-небезпечне діяння у цьому кримінальному провадженні до винесення зазначеного вироку суду, у зв'язку з чим, суд вважає за потрібне визначити ОСОБА_4 остаточне покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, застосувавши принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.
ОСОБА_5 , який на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, свою вину визнав у повному обсязі та щиро розкаявся у скоєному, при цьому, ці обставини на підставі ст. 66 КК України, суд відносить до таких, що пом'якшують його покарання. Обтяжуючих покарання обвинуваченого ОСОБА_5 обставин, передбачених ст. 67 КК України, судом при розгляді кримінального провадження встановлено не було.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що з метою виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, обвинуваченому ОСОБА_5 слід призначити покарання виключно у виді позбавлення волі, оскільки саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжкого злочину, його конкретним обставинам та наслідкам, даним про особу обвинуваченого, а також обставинам, що пом'якшують його покарання і відсутністю таких, що його обтяжують, а отже, сукупність всіх цих даних свідчить про недоцільність призначення обвинуваченому покарання із застосуванням ст.ст. 69, 75 КК України. При цьому, на думку суду, призначення обвинуваченому ОСОБА_5 покарання саме у виді позбавлення волі в межах санкції, передбаченої ч. 2 ст. 186 КК України, буде необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, а також буде відповідати загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст. 65 КК України, та принципам справедливості, достатності і співрозмірності.
Крім того, судом також встановлено, що ОСОБА_5 вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 грудня 2021 року був визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України та останньому було призначено покарання у виді восьми років позбавлення волі з конфіскацією майна, при цьому, вчинив інкриміноване йому суспільно-небезпечне діяння у цьому кримінальному провадженні до винесення зазначеного вироку суду, у зв'язку з чим, суд вважає за потрібне визначити ОСОБА_5 остаточне покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, застосувавши принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Крім того, на підставі ч. 2 ст. 124 КПК України, суд також вважає за необхідне стягнути з обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта у цьому кримінальному провадженні.
Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлений, речові докази відсутні, заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374-376 КПК України, -
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, призначити ОСОБА_4 покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення призначеного цим вироком суду покарання, більш суворим покаранням, призначеним вироком Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 15 грудня 2021 року, у виді восьми років позбавлення волі, остаточно визначивши ОСОБА_4 покарання у виді восьми років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з дня набрання цим вироком суду законної сили.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 70, ст. 72 КК України, зарахувати у строк призначеного ОСОБА_4 цим вироком суду покарання, строк відбутого ним покарання за вироком Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 15 грудня 2021 року.
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, призначити ОСОБА_5 покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення призначеного цим вироком суду покарання, більш суворим покаранням, призначеним вироком Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 15 грудня 2021 року у виді восьми років позбавлення волі, остаточно визначивши ОСОБА_5 покарання у виді восьми років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Строк відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з дня набрання цим вироком суду законної сили.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 70, ст. 72 КК України, зарахувати у строк призначеного ОСОБА_5 цим вироком суду покарання, строк відбутого ним покарання за вироком Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 15 грудня 2021 року.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати за залучення експерта у цьому кримінальному провадженні у розмірі 157,00 грн. (сто п'ятдесят сім) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати за залучення експерта у цьому кримінальному провадженні у розмірі 157,00 грн. (сто п'ятдесят сім) грн. 00 коп.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана учасниками кримінального провадження до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку суду.
Головуючий - суддя: ОСОБА_1