Справа № 199/7597/24
(3/199/3586/24)
іменем України
25.10.2024 року м. Дніпро
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська Воробйов В.Л. розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце роботи не відомо, громадянина України, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, складеного працівником поліції - місцем проживання зазначена адреса: АДРЕСА_1 , у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП, -
23.06.2024 року приблизно о 16-07 годині, за адресою: м. Дніпро, Донецьке шосе, в районі перехрестя з вул. Дементьєва, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом ЗАЗ-Daewoo державний номерний знак НОМЕР_1 , був учасником ДТП, місце скоєння якого залишив, до поліції не повідомив, чим порушив вимоги п.2.10 ПДР, за що передбачена відповідальність за ст. 122-4 КУпАП.
Під час ДТП завдано матеріальні збитки. Постраждалих осіб не має.
ОСОБА_1 у судові засідання не з'явився.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 враховую те, що останній був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у судовому засіданні на: 02.10.2024 року; 09.10.2024 року; 18.10.2024 року; 25.10.2024 року, та на які ОСОБА_1 у зазначений час та місце до суду не з'явився.
Крім того, до суду не надходили заяви або клопотання ОСОБА_1 про неможливість розгляду справи за його відсутності, про відкладення розгляду справи, а судові повістки про його виклик до суду не поверталися з поміткою про неможливість вручення за будь яких причин та обставин.
З огляду на викладене, вважаю, що ОСОБА_1 був судом належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Суд вважає такі дії ОСОБА_1 , як усталену практику щодо штучного затягування часу та створення умов для спливу часу для притягнення до адміністративної відповідальності, а також намагання останнього уникнути адміністративної відповідальності за скоєне ним адміністративне правопорушення.
З огляду на викладене, вказані дії ОСОБА_1 , як особи, на яку складено протокол про адміністративне правопорушення та яка підлягає притягненню до адміністративної відповідальності, свідчать про обізнаність про розгляд справи та невжиття заходів для явки до суду, що може свідчити про усталену практику щодо штучного, свідомого затягування часу розгляду справи з метою закінчення строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого статтею 38 КУпАП, намагання уникнути адміністративної відповідальності за скоєне ним адміністративне правопорушення.
З огляду на викладене, вважаю, що ОСОБА_1 не бажає з'являтись у судове засідання, що слід вважати ухиленням від явки до суду та намагання уникнути відповідальності за скоєне ним адміністративне правопорушення, враховуючи розумні строки розгляду, а також те, що відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП його участь при розгляді справи не є обов'язковою, вважаю за можливе на підставі ч.1 ст. 268 КУпАП розглядати справу у його відсутність.
Крім цього, статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту.
В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та добросовісно виконувати процесуальні обов'язки (див., mutatismutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява N 50966/99 від 14.10.2003.
Слід зазначити, що ОСОБА_1 не звертався до суду з заявою про відкладення розгляду питання щодо наявності підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності, щодо наміру ОСОБА_1 особисто надати пояснення або докази стосовно обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення
Таким чином, судом вжито всіх заходів із метою забезпечення дотримання процесуальних гарантій ОСОБА_1 та права ефективно будувати свій захист задля справедливого та прозорого розгляду питання щодо наявності підстав для його притягнення до адміністративної відповідальності та постановлення справедливого судового рішення.
ОСОБА_1 скористався наданими йому правами на власний розсуд.
Окрім того, ОСОБА_1 для отримання інформації щодо стану розгляду судової справи мав можливість звернутися до офіційного веб-порталу «Судова влада України», за допомогою якого будь-яка особа може отримати інформацію щодо стан розгляду, руху судової справи тощо, та стадії її розгляду.
Оскільки відсутня така вищевказана заява ОСОБА_1 , яка містить відомості про обставини, які не унеможливлюють судовий розгляд, ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, місце та час судового засідання, тому, за вказаних обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що ОСОБА_1 не з'явився в судове засідання, тобто добросовісно не виконував процесуальні обов'язки, вважаю можливим розгляд справи здійснювати у його відсутність, на підставі ч. 1 ст. 268 КУпАП.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, підтверджується повністю дослідженими в судовому засіданні доказами, що узгоджуються між собою та не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та об'єктивності:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії АБА № 121343 від 10.09.2024, що оформлений згідно з вимогами КУпАП;
- рапортом від 23.06.2024 року;
- схемою ДТП від 23.06.2024 року;
- письмовими поясненнями потерпілого ОСОБА_2 ;
- рапортом ЄО №10903 від 23.06.2024 року;
- реєстраційною карткою відносно транспортного засобу ЗАЗ-Daewoo державний номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_1
- копією орієнтування зникнення транспортного засобу ЗАЗ-Daewoo державний номерний знак НОМЕР_1 з місця скоєння ДТП;
- інформацією щодо розшуку транспортного засобу ЗАЗ-Daewoo державний номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_1 ;
- диском з відеозаписами ДТП від 23.06.2024 року.
ОСОБА_1 не було виконано п.2-10 ПДР, за таких обставин дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ст. 122-4 КУпАП.
Так, ОСОБА_1 будучи повідомлений належним чином про дату та час слухання справи, до суду не з'явився. Жодних документів, які б підтверджували його невинуватість за ст. 122-4 КУпАП, суду не надав.
Суд зауважує, що на момент розгляду справи в суду, а саме станом на: 02.10.2024 року, 09.10.2024 року, 18.10.2024 року, 25.10.2024 року, ОСОБА_1 не оскаржував дії працівників поліції після його зупинки та матеріали справи дійсно не містять таких доказів оскарження у встановленому законом порядку дій працівників поліції під час складання останніми протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та відповідно проведеного службового розслідування, висновки якого могли би спростувати факт керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
При цьому, відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_1 викликати до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області 2 (два) рази, а саме: 23.06.2024 року та 03.09.2024 року, але останній жодного разу не з'явився.
З огляду на вищевказане, суд прийшов до висновку, що наявна в адміністративному провадженні сукупність наведених вище прямих і непрямих доказів вчинення адміністративного правопорушення, які за змістом є чіткими, зрозумілими і послідовними, такими, що в достатній мірі повно викривають правопорушника у вчиненні інкримінованого йому адміністративному правопорушенні надала суду можливість постановити рішення за наслідками розгляду адміністративного провадження.
Відповідно до відеозапису наявного у матеріалах справи про адміністративне правопорушення, водій ОСОБА_1 , який керував ЗАЗ-Daewoo державний номерний знак НОМЕР_1 та дійсно залишив місце ДТП до якого він причетний.
Судом встановлено, що вказані у постанові та досліджені в ході судового розгляду докази є належними, допустимими та достовірними, а з огляду на системну оцінку і достатніми для обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, доведеність вини у його вчинені та для прийняття законного та обґрунтованого рішення в адміністративному провадженні, що дало змогу суду прийти до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП, тобто який зроблено з дотриманням вимог вищевказаного Закону на підставі об'єктивного з'ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які були досліджені та перевірені під час судового розгляду, а також оцінені відповідно до вимог КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:
1) про накладення адміністративного стягнення;
2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу;
3) про закриття справи.
Відповідно до складеного відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення № 121343 серії АБА останній скоїв адміністративне правопорушення - 23 червня 2024 року.
Вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП, не містить ознак триваючого правопорушення, оскільки не пов'язане з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом, тому на момент надходження справи до суду - 26 вересня 2024 року, строки притягнення до відповідальності ОСОБА_1 минули, оскільки вони знаходяться поза межами тримісячного строку передбаченого ст. 38 КУпАП.
Дана правова позиція підтверджується висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №804/401/17, постанові КАС ВС від 11 грудня 2018 року у справі №242/924/17 (провадження №К/9901/38815/18).
Під час розгляду адміністративного матеріалу суддя враховує практику Європейського Суду з прав людини (пункт 137 Рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» (заява №21722/11) про те, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (StubbingsandOthers v. theUnitedKingdom), п. 51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.
Водночас, Кодекс України про адміністративні правопорушення передбачає, що закінчення строків накладення адміністративних стягнень є підставою, що виключає провадження у справі на будь-якій стадії.
Тобто, приписи ст. 247 КУпАП є імперативними і вказують, що після закінчення строків накладення адміністративного стягнення, суд повинен закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення.
Враховуючи те, що на момент розгляду справи закінчився строк накладення адміністративного стягнення, передбачений ч. 2 ст. 38 КУпАП, провадження по справі підлягає закриттю відповідно до п. 7) ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 283, 284 КУпАП, суд
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.
На підставі п. 7) ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 122-4 КУпАП, - закрити, у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч. 2 ст. 38 КУпАП.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська.
Суддя: Воробйов В.Л.