Справа № 199/11265/23
(1-в/199/302/24)
іменем України
25.10.2024 місто Дніпро
Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
розглянувши подання начальника Амур-Нижньодніпровського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області ОСОБА_3 відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, розлученого, є інвалідом 3 групи, не працюючого, не маючого на утриманні неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 04.01.2024 вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік,-
про приведення у відповідність вироку Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04.01.2024 до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 № 3886-ІХ, який звільняє від призначеного покарання у зв'язку з усуненням законом караності діяння, за яке він був засуджений,
за участю: прокурора - ОСОБА_5 , засудженого - ОСОБА_4
До Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська надійшло подання начальника Амур-Нижньодніпровського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області ОСОБА_3 про приведення вироку Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04.01.2024 у відношенні ОСОБА_4 до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 № 3886-ІХ шляхом звільнення останнього від призначеного судом покарання.
Своє подання орган пробації обґрунтовує тим, що вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04.01.2024 ОСОБА_4 визнано винуватим за ч. 4 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік.
19.02.2024 до Амур-Нижньодніпровського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровської області надійшов на виконання вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 04.01.2024 відносно ОСОБА_4 та був прийнятий до виконання.
Відповідно до вказаного вироку, протиправними діями, які не є триваючими, а окремими злочинами, 01.12.23 ОСОБА_4 ТОВ «Руш» заподіяно шкоду вартістю 1482,00 гривень та 06.12.2023 ОСОБА_4 ТОВ «Руш» заподіяно шкоду загальною вартістю 2315,00 гривень, тобто заподіяна шкода ТОВ «Руш» ОСОБА_4 не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів громадян, що складає 3028,00 гривень.
09.08.2024 набрав чинності Закон України № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 № 3886-ІХ, згідно якого ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого, дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
На підставі вищевикладеного, начальник Амур-Нижньодніпровського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області ОСОБА_3 просить привести вищевказаний вирок у відповідність до Закону № 3886-ІХ.
В судове засідання представник Амур-Нижньодніпровського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, подав до суду заяву, в якій подання підтримав у повному обсязі та просив розглядати подання без його участі.
Прокурор просила задовольнити подання, привести у відповідність до вимог Закону України від 18.07.2024 № 3886-ІХ вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 04.01.2024 відносно ОСОБА_4 .
Засуджений ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав подання органу пробації та просив суд його задовольнити.
Суд, вислухавши думку прокурора ОСОБА_5 , засудженого ОСОБА_4 , дослідивши матеріали подання з додатками, матеріали особової справи відносно засудженого ОСОБА_4 , вважає, що подання начальника Амур-Нижньодніпровського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області ОСОБА_3 підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Так, ОСОБА_4 був засуджений 04.01.2024 Амур-Нижньодніпровським районним судом м.Дніпропетровська за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік. На підставі п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_4 обов'язки: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Як убачається з вироку, протиправними діями, які не є триваючими, а окремими злочинами, 01.12.2023 ОСОБА_4 ТОВ «Руш» заподіяно шкоду вартістю 1482,00 гривень та 06.12.2023 ОСОБА_4 ТОВ «Руш» заподіяно шкоду загальною вартістю 2315,00 гривень, тобто заподіяна шкода ТОВ «Руш» ОСОБА_4 , за кожне окреме злочинне діяння, не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів громадян, що складає 3028,00 гривень.
Під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України (п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України).
Згідно п. 2) ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Як слідує з ч. 6 ст. 3 КК України, зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
За загальним правилом, закріпленим у ч. 2 ст. 4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.
Зазначений підхід закріплено у ч. 1 ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти, що пом'якшують або скасовують відповідальність, мають зворотну дію в часі.
Зміст цієї конституційно-правової норми деталізовано у ч. 1 ст. 5 КК України. Згідно із частиною першою цієї статті закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Такий же принцип гарантований і ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Цей принцип втілюється в правилі про те, що, якщо існують відмінності між кримінальним законодавством, чинним на момент вчинення злочину, та наступними кримінальними законами, прийнятими до винесення остаточного рішення, суди повинні застосовувати закон, положення якого є найбільш сприятливими для обвинуваченого.[2]
Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ХІ від 18.07.2024, який набрав чинності 09.08.2024, внесено зміни до ст. 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).
Положеннями ч. 1 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною 2 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) установлена відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 51 КУпАП, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить не більше 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на зазначене, аналіз указаних норм закону свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.Згідно з ч. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн., крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
Станом на 01 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 3028 грн., а 50 відсотків від його розміру становили 1514 грн.
Таким чином, з огляду на зміст положень Податкового кодексу України, станом на час вчинення інкримінованих ОСОБА_4 діянь, розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України, становив 302,80 грн. (1514х0,2=302,8). В той же час, з урахуванням вимог Закону № 3886-IX, розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України станом на той же час мав би становити 3028 грн. (1514х2=3028).
З вказаного слідує, що розмір вартості майна за яким розмежовується адміністративне правопорушення та кримінальне правопорушення з 0,2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян визначених ст. 51 в редакції Закону № 1449-VI від 04.06.2009, що становило 302,80 гривень збільшено до 2 неоподатковуваних мінімумів громадян, що становить 3028 гривень, тобто кримінальна відповідальність настає у випадку викрадення майна вартістю понад 3028 гривень.
Таким чином, внесені законодавцем зміни про кримінальну відповідальність призвели до декриміналізації діяння, і дія Закону має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння злочином меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.
Вказане узгоджується з постановою Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07.10.2024 (справа № 278/1566/21).
Судом встановлено, що вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 04.01.2024 протиправними діями, які не є триваючими, а окремими злочинами, 01.12.2023 ОСОБА_4 ТОВ «Руш» заподіяно шкоду вартістю 1482,00 гривень та 06.12.2023 ОСОБА_4 ТОВ «Руш» заподіяно шкоду загальною вартістю 2315,00 гривень, тобто заподіяна шкода ТОВ «Руш» ОСОБА_4 , не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів громадян, що складає 3028,00 гривень, тобто заподіяна шкода ТОВ «Руш» за кожне окреме злочинне діяння, за що засуджений останній, не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів громадян, що складає 3028,00 гривень.
Таким чином, на теперішній час кримінальна відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжка) настає виключно у випадку, якщо вартість такого майна становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян встановленого на дату скоєння відповідного правопорушення, що узгоджується з висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 (справа № 0306/7567/12), згідно якого «за загальним правилом, закріпленим у ч. 2 ст. 4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК України раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності».
Частиною 2 ст. 74 КК України, передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_4 за вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04.01.2024 завдав матеріальну шкоду потерпілому на суму, меншу двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на день скоєння крадіжок майна, тобто вчинене ним діяння відповідно до вимог Закону України № 3886-ІХ від 18.07.2024 не є кримінально-караним на теперішній час, суд приходить до висновку про необхідність привести вищевказаний вирок у відповідність до вимог вказаного Закону, звільнивши засудженого ОСОБА_4 від призначеного покарання за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України на підставі ч. 2 ст. 74 КК України, у зв'язку з усуненням законом караності діяння, за яке він був засуджений.
Керуючись ст.ст. 4, 5, ч. 2 ст. 74 КК України, ст.ст. 369-372, 537, 539 КПК України, ст. 58 Конституції України, Законом України «Про внесення змін до Кодексу у країни про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-1X від 18.07.2024 суд,
Подання начальника Амур-Нижньодніпровського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області ОСОБА_3 про приведення вироку Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04.01.2024 відносно засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у відповідність до вимог закону, який звільняє від призначеного покарання у зв'язку з усуненням законом караності діяння, за яке він був засуджений, - задовольнити.
Звільнити засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від відбування покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років. Якого на підставі ст.ст. 75,76 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 1 (один) рік, призначеного за ч.4 ст. 185 КК України за вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04.01.2024 року, на підставі ч.2 ст. 74 КК України, у зв'язку з усуненням законом караності діяння, за яке він був засуджений.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з моменту її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: ОСОБА_1