23 жовтня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/2301/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С. В. головуючий (доповідач), Губенко Н.М., Кібенко О.Р.,
за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,
представників:
позивача - Омельчук В.С.,
відповідача - Надточиєвої А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 (головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.)
у справі №910/2301/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
до ОСОБА_1
про стягнення 752 634,00 грн,
Згідно з розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 17.10.2024 №32.2-01/2553 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи", у зв'язку з відпусткою судді Студенця В.І. проведено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/2301/24, за результатами якого визначено наступний склад колегії суддів: Бакуліна С.В. - головуючий, Губенко Н.М., Кібенко О.Р.
1.Короткий зміст позовних вимог
1.1.Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг", Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з ОСОБА_1 збитків у розмірі 752 634,00 грн.
1.2.Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що внаслідок прийняття посадовою особою ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" - Т.в.о. генерального директора ОСОБА_1, рішення про виплати понад встановлений колективним договором розмір матеріальної допомоги окремим працівникам, позивач втратив надлишково сплачені окремим працівникам грошові кошти у загальному розмірі 752 634,00 грн; відповідачка як посадова особа товариства діяла не в інтересах Товариства, оскільки знала розмір виплаченої матеріальної допомоги відповідно до наказу від 28.02.2022 №31-К "Про виплату допомоги працівникам", знала визначений колективним договором розмір матеріальної допомоги працівників та, виходячи із вказаних обставин, об'єктивно могла і була зобов'язана їх передбачити.
2.Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1.Господарський суд міста Києва ухвалою від 06.05.2024 закрив провадження у справі №910/2301/24 за позовом ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" до ОСОБА_1 про стягнення 752 634 грн, зазначивши, що цей спір підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.
2.2.Ухвала суду мотивована тим, що оскільки при вирішенні цього спору підлягають встановленню обставини порушення ОСОБА_1 , яка перебувала на посаді тимчасово виконуючого обов'язки генерального директора Товариства у період з 26.04.2021 по 14.04.2022, трудового законодавства в частині нарахування та виплати матеріальної допомоги працівникам понад встановлений колективним договором розмір, та покладення на відповідачку матеріальної відповідальності, встановленої трудовим законодавством, і Товариство звертається з цим позовом до ОСОБА_1 як роботодавець, то такий спір підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.
2.3.Північний апеляційний господарський суд постановою від 12.08.2024 ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.05.2024 про закриття провадження у справі №910/2301/24 скасував. Матеріали справи №910/2301/24 передав для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.
2.4.Постанова апеляційного суду мотивована тим, що нормами процесуального законодавства (пунктом 12 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), частини першої статті 54 ГПК) передбачається можливість власника (власників), учасника (учасників), акціонера (акціонерів) юридичної особи, якому (яким) сукупно належить 5 і більше відсотків статутного капіталу товариства (голосуючих акцій), або частка у власності юридичної особи якого (яких) сукупно становить 5 і більше відсотків, пред'явити до господарського суду позов в інтересах такої юридичної особи до посадової особи такої юридичної особи (у тому числі посадової особи, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи.
У той же час ні такі норми процесуального законодавства, ні інші норми не встановлюють імперативної заборони на пред'явлення позову про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, до посадової особи юридичної особи (у тому числі посадової особи, повноваження якої припинені) самою юридичною особою.
З огляду на викладене, апеляційний суд зазначив, що ухвала Господарського суду міста Києва від 06.05.2024 у справі №910/2301/24 не відповідає вимогам ГПК щодо обґрунтованості та законності судового рішення, постановлена з порушенням норм процесуального права, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження не відповідають фактичним обставинам справи.
3.Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи іншої сторони
3.1. ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: (1) справу №910/2301/24 передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду; (2) постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 скасувати та залишити в силі ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.05.2024.
3.2.Скаржниця підставою касаційного оскарження зазначає порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального права (статей 130, 133, 136, 232 Кодексу закону про працю України (далі КЗпП) та норм процесуального права (статей 20, 54 ГПК).
3.3.Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому, зазначаючи про безпідставність викладених у скарзі доводів, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін. Позивач вважає, що цей спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки виник між господарським товариством та особою, якій довірено повноваження з управління ним, а предметом спору є відшкодування збитків, завданих юридичній особі її посадовою особою під час здійснення нею своїх управлінських повноважень.
4.Позиція Верховного Суду
Щодо юрисдикції цього спору
4.1.Згідно з пунктами 9.2, 9.3 статуту позивача (в редакції від 16.12.2020, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин), посадовими особами органів ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" є Генеральний директор та інші особи, згідно із законом. Посадові особи органів Товариства зобов'язані діяти в інтересах Товариства відповідно до вимог законодавства, статуту, внутрішніх документів Товариства.
4.2.Відповідно до пункту 9.5 статуту посадові особи органів Товариства несуть відповідальність перед Товариством за збитки, завдані Товариству своїми діями (бездіяльністю) згідно із законодавством.
4.3.Пунктом 11.1 статуту встановлено, що Генеральний директор здійснює управління поточною діяльністю Товариства.
4.4.За змістом пунктів 11.6.3, 11.6.13 статуту Генеральний директор, зокрема:
- в межах власної компетенції видає накази та розпорядження, обов'язкові для виконання всіма працівниками Товариства;
- розпоряджається майном та коштами Товариства з урахуванням обмежень, встановлених законодавством України, статутом та рішеннями загальних зборів.
4.5.За приписами статті 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов'язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення). Виконавчий орган товариства підзвітний загальним зборам учасників і наглядовій раді товариства (у разі утворення) та організовує виконання їхніх рішень. Виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є "директор", якщо статутом не передбачена інша назва.
4.6.28.02.2022, тобто під час перебування на посаді тимчасово виконуючого обов'язки Генерального директора ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг", відповідачка, здійснюючи свої управлінські повноваження, прийняла наказ №31-К "Про виплату допомоги працівникам", згідно з додатком №1, внаслідок чого позивач зазначає про те, що йому було завдано збитків на суму 752 634,00 грн.
4.7.Наведені обставини встановлені Державною аудиторською службою України за результатами проведення ревізії та зафіксовано в акті ревізії від 01.12.2023 №05-21/9.
4.8.З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з доводами позивача, що правовідносини, які виникли між сторонами щодо відшкодування збитків, стосуються дій (рішень) відповідачки як посадової особи позивача під час здійснення нею своїх управлінських повноважень, тому такі правовідносини за своєю суттю є господарськими, хоч і виявлені після звільнення ОСОБА_1 з посади тимчасово виконуючої обов'язки Генерального директора ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг".
4.9.Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.09.2023 у справі №127/27466/20, дійшла таких висновків :
"10.1. Створення (обрання) виконавчого органу товариства відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства (частина перша статті 99 ЦК України, пункт 7 частини другої статті 30 Закону № 2275-VIII) або в окремих випадках - наглядової ради товариства (частина друга статті 38 Закону № 2275-VIII). Це рішення породжує між особами, яких воно стосується, корпоративні відносини, у яких обрана особа наділяється повноваженнями з управління.
Ці корпоративні відносини також є підставою для виникнення відносин представництва товариства перед третіми особами, а також трудових відносин, що регулюються законодавством про працю, та виникають у зв'язку з укладенням в установленому порядку (частина дванадцята статті 39 Закону № 2275-VIII) з одноосібним виконавчим органом (членом колегіального виконавчого органу) трудового договору (контракту).
Водночас саме відносини з управління товариством, у яких директору надані відповідні повноваження, за здійснення яких він несе встановлену законом відповідальність, становлять основу відносин між товариством та цією особою."
Таким чином, даний спір виник між господарським товариством та його посадовою особою (повноваження якої припинено) щодо відшкодування збитків завданих товариству діями (рішенням) такої посадової особи.".
4.10.Отже, зважаючи на характер правовідносин, з яких виник спір, та враховуючи, що характер правовідносин є визначальним при вирішенні питання підсудності, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що справа №910/2301/24 підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.
4.11.У касаційній скарзі скаржниця посилається на те, що право на стягнення з керівника матеріальної шкоди, завданої зайвими виплатами працівникам, установлено статтею 133 КЗпП, якою визначено обмежену матеріальну відповідальність у розмірі їх середнього місячного заробітку. Водночас, чинне законодавство не містить додаткових підстав для відшкодування матеріальної шкоди з винних службових осіб, за наказом чи розпорядженням яких було здійснено зайві грошові виплати, окрім КЗпП, який є кодифікованим нормативним актом з питань трудових правовідносин в Україні, в тому числі з питань укладення та виконання Колективних договорів на підприємствах, в установах, організаціях.
4.12.Колегія суддів зазначає, що указані статтею 133 КЗпП обмеження матеріальної відповідальності керівника стосуються керівників юридичних осіб, які не є господарськими товариствами, зокрема, керівників юридичних осіб публічного права (комунальних підприємств, спільних комунальних підприємств, навчальних закладів тощо), основу відносин яких з юридичною особою складають трудові відносини.
4.13.Водночас, коли основу відносин керівника та господарського товариства складають корпоративні відносини управління, завдані юридичній особі збитки керівником можуть бути відшкодовані в загальному порядку та розмірі згідно з положеннями Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, а відповідний спір підлягає вирішенню судом господарської юрисдикції.
4.14.У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
4.15.У статтях 5, 7 та 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" зазначено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
4.16.Відповідно до статті 1 ГПК цей кодекс визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
4.17.Згідно зі статтею 4 ГПК право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
4.18.Пунктом 12 частини першої статті 20 ГПК унормовано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною 2 цієї статті) та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (власників), учасника (учасників), акціонера (акціонерів) такої юридичної особи, поданим в її інтересах.
4.19.За приписами частини сьомої статті 30 ГПК за місцезнаходженням юридичної особи господарським судом розглядаються спори між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) її посадової особи.
4.20.Відповідно до частини першої статті 54 ГПК, якою унормовано особливості участі у судовому процесі осіб, власник (власники) , яким законом надано право звертатися до суду в інтересах юридичної особи у спорах про відшкодування збитків, заподіяних її посадовою особою, учасник (учасники), акціонер (акціонери) юридичної особи, якому (яким) сукупно належить 5 і більше відсотків статутного капіталу товариства (голосуючих акцій) або частка у власності юридичної особи якого (яких) сукупно становить 5 і більше відсотків, може (можуть) подати в інтересах такої юридичної особи позов про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою.
4.21.Згідно з частинами другою третьою статті 54 ГПК у разі відкриття провадження за таким позовом зазначена юридична особа набуває статусу позивача, але не вправі здійснювати свої процесуальні права та обов'язки без згоди власника (власників), учасника (учасників), акціонера (акціонерів), який (які) подав (подали) позов. Посадова особа, до якої пред'явлений позов, не вправі представляти юридичну особу та призначати іншу особу для представництва юридичної особи в даній справі. До закінчення підготовчого засідання у справі інший співвласник (співвласники), учасник (учасники), акціонер (акціонери) цієї юридичної особи має (мають) право приєднатися до поданого позову шляхом подання до суду відповідної заяви, після чого він (вони) набуває (набувають) таких самих процесуальних прав та обов'язків, як і власник (учасник, акціонер), який подав позов.
4.22.Тобто, вказаними нормами процесуального законодавства лише передбачено можливість в тому числі і міноритарного власника (власників), учасника (учасників), акціонера (акціонерів) юридичної особи, якому (яким) сукупно належить 5 і більше відсотків статутного капіталу товариства (голосуючих акцій) або частка у власності юридичної особи якого (яких) сукупно становить 5 і більше відсотків, пред'явити позов в інтересах такої юридичної особи до посадової особи такої юридичної особи (у тому числі посадової особи, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, коли юридична особа не звертається з відповідним позовом; наведені норми не обмежують саму юридичну особу у праві пред'явити позов про відшкодування збитків до посадової особи, що прямо вбачається з частини сьомої статті 30 ГПК.
4.23.Так, у постанові від 05.12.2023 у справі №917/178/23 Верховний Суд зазначив, що враховуючи положення пункту 12 частини першої статті 20 та статті 54 ГПК з позовом про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою, може звернутися як власник (власники), учасник (учасники), акціонер (акціонери) юридичної особи, якому (яким) сукупно належить 5 і більше відсотків статутного капіталу товариства (голосуючих акцій) або частка у власності юридичної особи якого (яких) сукупно становить 5 і більше відсотків, так і сама юридична особа.
4.24.При цьому, зі змісту наведеного висновку Верховного Суду не вбачається такого вузького тлумачення положень статті 54 ГПК, про яке зазначає скаржниця, а саме, що з указаним позовом товариство має право звертатися до суду лише коли керівником і власником 100% статутного капіталу позивача є одна і та ж особа.
4.25.У касаційній скарзі відповідачка вказує на те, що відповідно до Статуту позивач - ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" має обмежену цивільну дієздатність, оскільки питання прийняття рішень про відшкодування шкоди, завданої посадовими особами товариства, віднесено до виключної компетенції Загальних зборів товариства, а отже ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" не може самостійно звертатись до суду з таким позовом і таким правом наділений виключно власник - ДК "Газ України" або AT "НАК "Нафтогаз України".
4.26.Колегія суддів зазначає, що вказані доводи не можуть бути підставою для зміни або скасування постанови апеляційного суду, оскільки у будь-якому випадку доводи про те, що особа не була уповноважена на звернення до суду з позовом не впливають на вирішення питання щодо юрисдикції спору.
Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
4.27.У касаційній скарзі відповідачка заявила клопотання про передачу справи №910/2301/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, посилаючись на частини п'яту, шосту статті 302 ГПК.
4.28.Указане клопотання мотивовано тим, що наразі спори щодо відшкодування збитків, завданих юридичним особам, зокрема, керівниками цих юридичних осіб, розглядаюся судами різних юрисдикцій - в порядку адміністративного, цивільного та господарського судочинства, що потребує висновку Великої Палати Верховного Суду для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
4.29.На підтвердження указаних доводів скаржниця посилається на постанови: Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.02.2020 у справі №127/25318/17, від 21.03.2018 у справі №698/1204/14-ц, Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11.08.2022 у справі №560/6518/20.
4.30.Перевіривши наведені скаржницею доводи, колегія суддів не знайшла підстав для задоволення клопотання про передачу справи №910/2301/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, з огляду на таке.
4.31.Так, предметом спору у справі №127/25318/17 є відшкодування матеріальної шкоди, завданої керівником комунальної установи внаслідок видання наказу про нарахування йому щомісячної надбавки до посадового окладу за складність та напруженість в роботі, тобто безпідставними грошовими виплатами, і даний спір розглядався в порядку цивільного судочинства.
4.32.Предметом спору у справі №698/1204/14-ц було стягнення з директора та бухгалтера комунального підприємства матеріальної шкоди, завданої безпідставним нарахуванням та виплатою щомісячних доплат за виконання обов'язків економіста працівникам підприємства.
4.33.Предметом спору у справі №560/6518/20 було стягнення з керівника Головного управління Державної податкової служби України на користь цієї установи матеріальної шкоди, заподіяної несвоєчасною виплатою заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсації за порушення строків її виплати.
4.34.Тобто, у всіх наведених скаржницею випадках не ставилося питання про стягнення у збитків, завданих посадовою особою господарському товариству, натомість у вказаних справах основу відносин між керівниками та юридичною особою складали виключно відносини матеріальної відповідальності, яка є одним із видів юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку працівника відшкодувати у встановленому законом розмірі та порядку шкоду, заподіяну роботодавцю з вини працівника внаслідок порушення покладених на нього трудових, а не посадових, обов'язків.
4.35.Водночас спір у цій справі №910/2301/24 виник щодо правовідносин, основу яких складають корпоративні відносини управління, про що вже було зазначено вище у цій постанові.
4.36.Згідно із частиною шостою статті 302 ГПК справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб'єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб'єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
4.37.Ураховуючи, що (1) наведені скаржницею справи не є подібними зі справою №910/2301/24, (2) колегія суддів не вбачає виключної правової проблеми щодо вирішення питання підсудності спорів про стягнення юридичною особою збитків з посадових осіб, в тому числі повноваження яких припинилися, а тому відмовляє в задоволенні клопотання про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
5.Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та розподіл судових витрат
5.1.Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
5.2.Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 ГПК).
5.3.Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, у зв'язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги.
5.4.Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1.Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи №910/2301/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
2.Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
3.Постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 у справі №910/2301/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Бакуліна
Судді Н.М. Губенко
О.Р. Кібенко