22 жовтня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/16450/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратової І.Д. - головуючої, суддів -Баранця О.М., Губенко Н.М.
за участю секретаря судового засідання - Омельчук А.В.,
за участю представників учасників справи:
позивача - Бєлкін Л.М. (адвокат),
відповідача 1 - Кокиза Н.В. (в порядку самопредставництва),
відповідача 2 - Будник Б.А. (адвокат),
відповідача 3 - не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду міста Києва
(суддя - Князьков В.В.)
від 06.03.2024
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Корсак В.А., судді - Буравльов С.І., Алданова С.О.)
від 27.05.2024
у справі за позовом ОСОБА_1
до 1. Кабінету Міністрів України
2. Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
3. Державної казначейської служби України
про стягнення солідарно збитків у сумі 55 370,71 грн.
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, скаржник) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України (далі - відповідач 1), Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - відповідач 2, Компанія) про стягнення солідарно збитків у сумі 55 370,71 грн у порядку частини третьої статті 152 Конституції України.
Позов обґрунтовано тим, що рішенням Конституційного Суду України від 22.07.2022 у справі № 3-313/2019 (7438/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України абзац 8 частини п'ятої статті 11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», наявність якої, на думку позивача, позбавила його можливості отримати дивіденди за 2017 рік, як акціонера Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (далі - ПАТ «Укрнафта»). Означені обставини, на думку позивача, вказують на наявність підстав для відшкодування державою шкоди у порядку статті 152 Конституції України.
Ухвалою місцевого господарського суду від 29.11.2023, задоволено заяву позивача та залучено до участі у справі в якості відповідача 3 Державну казначейську службу України.
Відповідач 1 у відзиві проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на відсутність рішення загальних зборів акціонерів ПАТ «Укрнафта» про виплату дивідендів за 2017 рік та, як наслідок, відсутність підстав для їх виплати учасникам товариства. До того ж, вказаним учасником судового процесу наголошено, що рішення Конституційного Суду України, на яке посилається позивач в обґрунтування позову, не містить висновків про те, що сплата товариством частини прибутку до державного бюджету автоматично спричиняє виникнення обов'язку товариства зі сплати дивідендів акціонерам без прийняття про це рішення. Також відповідачем 1 заявлено про застосування строків позовної давності. Крім того зазначено, що спеціального закону, який визначав би порядок відшкодування шкоди, право на яке визначене частиною третьою статті 152 Конституції України, на законодавчому рівні не прийнято, а належним відповідачем у спорі про відшкодування шкоди, завданої прийнятим Верховною Радою України неконституційним законом, є держава Україна, яка бере участь у спорі через відповідний орган - Верховну Раду України.
Відповідач 2 у відзиві на позовну заяву проти позову заперечував, посилаючись на те, що на загальних зборах акціонерів ПАТ «Укрнафта» , які відбулись 14.06.2018, не приймалось рішення про виплату акціонерам дивідендів за 2017 рік. Також вказав, що позивачем не надано доказів протиправності дій Компанії, та інших складових складу цивільного правопорушення, відповідно, підстави для стягнення суми шкоди з відповідача 2 відсутні.
Відповідач 3 у відзиві проти задоволення позовних вимог також заперечував посилаючись на те, що належним відповідачем у справі є саме держава, а Державна казначейська служба України не є учасником спірних правовідносин.
Також відповідачем 3 наголошено, що позивач не має права вимагати стягнення шкоди, оскільки в рішенні Конституційного Суду України передбачено, що норма втрачає чинність з моменту ухвалення рішення. При цьому на теперішній час законодавством не визначено механізму відшкодування шкоди, яка завдана актами та діями, що визнані неконституційними. Крім того, відповідачем 3 зауважено на відсутності у відповідачів солідарного обов'язку з відшкодування шкоди.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.03.2024, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2024, у задоволенні позову відмовлено повністю.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що неотримання позивачем дивідендів за 2017 рік, внаслідок неприйняття загальними зборами ПАТ «Укрнафта» рішення про їх виплату, не містить причинно-наслідкового зв'язку із нормою абзацу 8 частини п'ятої статті 11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», який визнано неконституційним, що вказує на відсутність у даному випадку підстав для стягнення збитків у розмірі таких дивідендів та нарахувань, що передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, у порядку, що визначений статтею 152 Конституції України.
09.07.2024 ОСОБА_1 подав до Верховного Суду через систему «Електронний суд» касаційну скаргу (з урахуванням заяви про усунення недоліків), в якій просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Скаржник визначив підставою касаційного оскарження судових рішень пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
В обґрунтування цієї підстави касаційного оскарження позивач зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального права, а саме частину третю статті 152 Конституції України, частину першу статті 98 Закону України «Про Конституційний Суд України», частину п'яту статті 11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», і неправильно врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 02.02.2023 у справі № 910/10164/21, від 13.10.2021 у справі № 910/12317/18 та від 11.04.2024 у справі № 910/11136/23.
Ухвалою Верховного Суду від 26.07.2024, зокрема, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 у справі № 910/16450/23.
31.07.2024 від представника АТ «НАК «Нафтогаз України» - адвоката Будника Б.А. надійшов відзив на касаційну скаргу позивача, в якому АТ «НАК «Нафтогаз України» просить Суд відмовити позивачу у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Відзив на касаційну скаргу обґрунтовано таким:
- на загальних зборах акціонерів ПАТ «Укрнафта», які відбулись 14.06.2018, не приймалось рішення про нарахування дивідендів за підсумками 2017 року, відповідно відсутні підстави для їх виплати учасникам товариства;
- позивачем не доведено протиправності дій Компанії, а також всіх елементів складу цивільного правопорушення, які необхідні для стягнення збитків;
- абзац 8 частини п'ятої статті 11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» став неконституційним 22.07.2020, а на момент прийняття ПАТ «Укрнафта» рішення про розподіл прибутку мав юридичну силу;
- чинне законодавство не передбачає можливості автоматичного виникнення у всіх акціонерів права на отримання дивідендів за умови неприйняття рішення про розподіл прибутку;
- рішення Конституційного Суду України стосується виключно отримання державою частини чистого прибутку господарської організації державного сектора економіки у разі неприйняття рішення про нарахування дивідендів; таким рішенням не встановлено неконституційність положень щодо можливості загальними зборами приймати рішення не нараховувати дивіденди чи спрямовувати чистий прибуток на погашення заборгованості товариства з податків і зборів; вказаний правовий висновок викладено у пункті 48 постанови від 13.10.2021 Верховного Суду по справі №910/12317/18.
22.08.2024 від Кабінету Міністрів України надійшов відзив на касаційну скаргу позивача, в якому останній просить Суд залишити її без задоволення, а судові рішення залишити без змін.
Відзив на касаційну скаргу обґрунтовано таким:
- наявність факту відсутності прийнятого загальними зборами товариства рішення про виплату дивідендів /чистого прибутку за 2017 рік виключає наявність у позивача права на отримання відповідних виплат, а отже, як наслідок, і відсутність правових підстав для задоволення позову про відшкодування збитків та нарахувань передбачених приписами статті 625 ЦК України, у порядку, визначеному статтею 152 Конституції України;
- абзац 8 частини п'ятої статті 11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» став неконституційним 22.07.2020, отже, зазначений абзац втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про його неконституційність. Відсутність/наявність неконституційної норми чи здійснення вибору на користь такої норми, на чому наполягає касатор, не нівелювало можливостей волевиявлення загальних зборів товариства на прийняття того чи іншого рішення відносно акцій не мажоритарного власника. Отже неконституційна норма не мала імперативно встановленого обов'язку для прийняття зборами рішення про невиплату дивідендів, в т.ч. позивачу, та скерування частини прибутку на погашення заборгованості товариства з податків і зборів;
- позивачем не доведено нанесення йому матеріальної шкоди внаслідок неправомірних дій відповідачів;
- у зв'язку з відсутністю відповідного рішення загальних зборів товариства про виплату дивідендів, відсутні також підстави для їх виплати, та, відповідно, підстави для задоволення позову.
28.08.2024 від позивача надійшла відповідь на відзиви відповідачів 1 та 2, яку позивач просить врахувати під час розгляду його касаційної скарги.
Розгляд касаційної скарги неодноразово відкладався.
Так предметом спору у цій справі, є стягнення збитків (матеріальної шкоди), завданої позивачу, як акціонеру ПАТ «Укрнафта», актом, що визнаний неконституційним, в порядку частини третьої статті 152 Конституції України.
Під час підготовки справи до касаційного розгляду досліджено, що наразі на розгляді об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду перебуває справа № 160/6949/20, правовідносини в якій подібні до цієї справи. Правові висновки об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, зроблені за результатами розгляду справи № 160/6949/20, матимуть значення для правильного вирішення цієї справи.
Передаючи справу № 160/6949/20 на розгляд об'єднаної палати Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду констатував, що аналіз судових рішень Верховного Суду у спорах про відшкодування шкоди, завданої неконституційними актами свідчить, що висновки щодо застосування частини третьої статті 152 Конституції України неоднакові, правові позиції відрізняються різними теоретичними підходами до розуміння правової природи рішень Конституційного Суду України, їх дії в часі. За позицією значної кількості постанов суду, рішення Конституційного Суду України про неконституційність застосованих судами першої та/або апеляційної інстанцій положень нормативно-правового акта не є підставою для скасування Верховним Судом рішень судів першої та/або апеляційної інстанцій, оскільки в такому разі суд має застосовувати положення закону, який хоча і визнаний неконституційним, проте був чинним на момент існування спірних правовідносин. Між тим, існує й інша позиція Верховного Суду з вказаного питання. Отже, Суд дійшов висновку, що є потреба в узагальненні судової практики та напрацюванні єдиного підходу до розгляду подібних спорів.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Згідно з пунктом 11 частини першої статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Верховний Суд враховує те, що елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.
Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4).
У відповідності до частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VII та частини четвертої статті 236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Враховуючи підстави касаційного оскарження, викладені у касаційній скарзі, з огляду на те, що правовий висновок об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду справи № 160/6949/20 може мати суттєве значення для правильного вирішення спірного питання у даній справі №910/16450/23, з метою єдності судової практики, а також те, що постанова Верховного Суду є остаточною і виступає джерелом формування судової практики, колегія суддів вважає за необхідне зупинити провадження у справі № 910/16450/23 , відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України, до закінчення перегляду в касаційному порядку об'єднаною палатою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду справи № 160/6949/20 та оприлюднення повного тексту судового рішення ухваленого за результатами такого розгляду.
Керуючись статтями 228, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 у справі № 910/16450/23 зупинити до закінчення перегляду в касаційному порядку об'єднаною палатою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду справи № 160/6949/20.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, оскарженню не підлягає.
Головуюча І. Кондратова
Судді О. Баранець
Н. Губенко