Рішення від 15.10.2024 по справі 927/514/24

РІШЕННЯ

Іменем України

15 жовтня 2024 року м. Чернігів справа № 927/514/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, за участю секретаря судового засідання Солончевої О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали позовної заяви

за позовом Ніжинської міської ради Чернігівської області (код 34644701) 16600, м. Ніжин Чернігівської області, площа імені Івана Франка, 1

до фізичної особи-підприємця Жидок Ганни Іванівни (РНОКПП НОМЕР_1 ) АДРЕСА_1 (адреса представника - адвоката Литовченка Дмитра Миколайовича; РНОКПП НОМЕР_2 ) Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: фізична особа - підприємець Жидок Володимир Іванович (РНОКПП НОМЕР_3 ) АДРЕСА_2

про визнання договору укладеним

за участі представників сторін:

від позивача: Бережняк О.О. (в порядку самопредставництва)

відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

В судовому засіданні 15.10.2024, на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ВСТАНОВИВ:

31 травня 2024 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Ніжинської міської ради до ОСОБА_1 про визнання укладеним договору в якій позивач просить визнати укладеним договір про внесення змін до договору оренди землі від 03.08.2005, зареєстрованого у Ніжинському міському відділі Чернігівської регіональної філії державного підприємства «Центр державного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» за № 375, номер відомостей про речове право у Державному реєстрі речових прав 44445924 в наступній редакції:

«Договір про внесення змін до Договору від 03.08.2005 року

місто Ніжин, Чернігівська область 18.09.2023 р.

ОРЕНДОДАВЕЦЬ - Ніжинська міська рада Чернігівської області (код ЄДРПОУ 34644701), юридична адреса: 16600, Чернігівська область, м. Ніжин, площа імені Івана Франка, 1 в особі ОСОБА_2 , начальника управління комунального майна та земельних відносин Ніжинської міської ради Чернігівської області (паспорт серія НОМЕР_4 , виданий Ніжинським МРВ УМВС України у Чернігівській області від 21.12.2001 року), яка діє на підставі доручення, посвідченого приватним нотаріусом Ніжинського міського нотаріального округу Кострицею С.В, 10 лютого 2021 року, зареєстрованого в реєстрі за №160, та згідно якого уповноважена вчиняти дії від імені міського голови ОСОБА_3 , який діє на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», з однієї сторони, та

ОРЕНДАР - фізична особа ОСОБА_1 , паспорт серія НОМЕР_5 , виданий Ніжинським МВ УМВС України в Чернігівській області 24.01,1997 року з другої сторони, уклали цей договір про нижченаведене;

1. Відповідно до пункту 1 рішення Ніжинської міської ради від 20 червня 2023 року №104-31/2023 «Про внесення змін до договору оренди землі» Сторони домовились внести зміни до договору оренди землі від 03 серпня 2005 року, внесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 08 жовтня 2021 року номер відомостей про речове право: 44445662, площею 0,7509 га за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 7410400000:03:010:0003 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі:

1.1. Викласти найменування сторін договору в наступній редакції:

«ОРЕНДОДАВЕЦЬ - Ніжинська міська рада Чернігівської області (код ЄДРПОУ 34644701), юридична адреса: 16600, Чернігівська область, м. Ніжин, площа імені Івана Франка, 1 в особі ОСОБА_2 , начальника управління комунального майна та земельних відносин Ніжинської міської ради Чернігівської області (паспорт серія НОМЕР_4 , виданий Ніжинським МРВ УМВС України у Чернігівській області від 21.12.2001 року), яка діє на підставі доручення, посвідченого приватним нотаріусом Ніжинського міського нотаріального округу Кострицею С.В. 10 лютого 2021 року, зареєстрованого в реєстрі за №160, та згідно якого уповноважена вчиняти дії від імені міського голови ОСОБА_3 , який діє на підставі Закону України «про місцеве самоврядування в Україні», з однієї сторони, та

ОРЕНДАР - фізична особа ОСОБА_1 , паспорт серія НОМЕР_5 , виданий Ніжинським МВ УМВС України в Чернігівській області 24.01,1997 року».

1.2. Викласти пункт 1 договору в такій редакції:

« 1. Орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, з кадастровим номером 7410400000:03:010:0003, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 ».

1.4. Викласти пункт 3 договору в такій редакції:

« 3. На земельній ділянці розміщено комплекс нежитлових будівель, який належить ОСОБА_1 на праві власності відповідно договору дарування, №377 від 05.04.2017 р. (номер відомостей про речове право: 19832162)».

1.4. Викласти пункт 9 договору в такій редакції:

« 9. Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: у грошовій формі на рівні 9% (дев'ять) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за один рік».

1.5. Викласти пункт 11 договору в такій редакції:

« 11. Орендна плата вноситься у такі строки: за земельні ділянки приватної власності, земельні ділянки несільськогосподарського призначення державної та/або комунальної власності - відповідно до Податкового кодексу України».

1.6. Викласти пункт 13 договору в такій редакції:

« 13. Розмір орендної плати переглядається не менше одного разу на рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки (орендованих земельних ділянок) не з вини орендаря, що підтверджено документами; зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки (земельних ділянок) державної та комунальної власності; прийняття Ніжинською міською радою рішення про зміну (підвищення) розмірів відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на території Ніжинської територіальної громади, які перебувають в оренді фізичних та юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців; в інших випадках, передбачених законом».

1.7. Викласти пункт 14 договору в такій редакції:

« 14. У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором: у 10-денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої цим договором; стягується пеня у розмірі 3 (трьох) відсотків несплаченої суми за кожний день прострочення».

1.8. Викласти пункт 15 договору в такій редакції:

« 15. Земельна ділянка передається в оренду: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі».

1.9. Викласти пункт 16 договору в такій редакції:

« 16. Цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі».

1.10. Викласти пункт 28 договору в такій редакції:

« 28 Орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати.

Міська рада має право в односторонньому порядку вносити зміни в розмір орендної плати у зв'язку з підвищенням цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством та затверджених сесією Ніжинської міської ради шляхом укладання додаткової угоди».

1.11. Викласти пункт 30 договору в такій редакції:

« 30. Права орендаря: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження; отримувати продукцію і доходи; Орендар надає згоду Орендодавцеві на отримання від уповноваженого органу, що реалізує державну податкову політику, інформації щодо декларування (нарахування) оренди та фактично ним сплаченої плати за користування земельною ділянкою».

2. Останні умови Договору від 03.08.2005 року, яких не торкнувся цей Договір про внесення змін до Договору від 03.08.2005 року, залишаються незміненими і сторони підтверджують по них свої зобов'язання.

3. Сторони вважають цей Договір про внесення змін до Договору від 03.08.2005 року є невід'ємною частиною Договору від 03.08.2005 року, який вступає в силу з моменту підписання сторонами двох примірників та державної реєстрації, кожен з яких має однакову юридичну силу.

Договір про внесення змін до Договору від 03.08.2005 року складений у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в орендодавця, другий в орендаря.

Реквізити сторін

Орендодавець Орендар

Ніжинська міська рада ОСОБА_1

АДРЕСА_4

Код ЄДРПОУ 34644701 РНОКПП 1866805207

Начальник управління

_________________ Ірина ОНОКАЛО __________________ Ганна ЖИДОК»

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 05.06.2024 постановлено:

прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі;

здійснювати розгляд позовної заяви за правилами загального позовного провадження;

призначити розгляд позовної заяви в підготовчому засіданні на 02 липня 2024 року;

встановити процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали;

викликати для участі в судовому засіданні представника Ніжинської міської ради в якості позивача. Повідомити позивача, що у разі його неявки в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ними про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від них надійде заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору;

викликати для участі в судовому засіданні ОСОБА_1 або її представника в якості відповідача. Повідомити відповідача, що його неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду справи.

Ухвала суду від 05.06.2024 направлена позивачу до його електронного кабінету в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» та згідно довідки про доставку електронного листа, роздрукованої з комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», доставлена до електронного кабінету 05.06.2024 18:54.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 05.06.2024 є такою, що отримана позивачем 06.06.2024.

Примірник ухвали суду від 05.06.2024 отриманий відповідачем 14.06.2024, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 06 009 280 850 04.

Процесуальним правом на участь в призначеному на 02.07.2024 підготовчому засіданні сторони не скористались.

26.06.2024 через систему «Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява від 26.06.2024 позивача про проведення призначеного на 02.07.2024 підготовчого засідання за відсутності його повноважного представника; одночасно орган місцевого самоврядування повідомив про відсутність з його боку заперечень проти призначення справи до судового розгляду по суті.

Також 26.06.2024 через систему «Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшло клопотання від 26.06.2024 відповідача про відкладення розгляду справи для надання можливості підготувати та подати суду відзив на позовну заяву.

За правилами ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

З огляду на отримання 14.06.2024 відповідачем ухвали суду від 05.06.2024 останнім днем встановленого судом процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву є 01.07.2024 (з урахуванням правил обчислення процесуальних строків), однак відповідна процесуальна дія відповідачем вчинена не була.

Натомість вказане вище клопотання відповідача про відкладення розгляду справи містить в собі клопотання про продовження процесуального строку на подання відповідної заяви по суті справи.

Клопотання про продовження процесуального строку обумовлено тим, що відповідач є людиною похилого віку, 1951 року народження (вік 73 роки), і за станом свого фізичного здоров'я та внаслідок дії непереборних обставин військового стану та збройної агресії росії (регулярні відключення світла, повітряні тривоги через ракетні загрози) та через юридичну необізнаність не міг у встановлений процесуальний строк підготувати та подати суду відзив на позовну заяву; крім того відповідач не має зареєстрованого електронного кабінету, електронної пошти та взагалі в силу свого віку не вміє користуватися комп'ютерною технікою.

Натомість лише 24.06.2024 між відповідачем та адвокатом Литовченком Д.М. був укладений Договір про надання правничої допомоги, в цей же день адвокат ознайомився і зі змістом ухвали про відкриття провадження у справі.

Наведене вище відповідач вважає обставинами, що унеможливили у встановлений процесуальний строк зібрати наявні у нього докази на спростування доводів позивача, проаналізувати їх та викласти свою думку у відповідній заяві по суті справи, подавши її до суду.

Також відповідач зауважує, що постійними та тривалими є відключення електричної енергії, що значно обмежує можливість нормальної роботи та вчасного вчинення тих чи інших процесуальних дій.

За правилами ст. 118, 119 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

Розглянувши клопотання відповідача про продовження процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву, суд дійшов висновку про його обґрунтованість та можливість задоволення.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 02.07.2024 постановлено:

клопотання від 26.06.2024 фізичної особи - підприємця Жидок Ганни Іванівни про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву задовольнити;

продовжити фізичній особі - підприємцю Жидок Ганні Іванівні процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву до 08 липня 2024 року включно;

призначити підготовче засідання на 25 липня 2024 року;

повідомити позивача про призначення судового засідання, а також про те, що у разі його неявки в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійде заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору;

встановити процесуальні строки: для подання позивачем відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву; для подання відповідачем заперечення - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив.

Ухвала суду від 02.07.2024 направлена позивачу до його електронного кабінету в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» та згідно довідки про доставку електронного листа, роздрукованої з комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», доставлена до електронного кабінету 02.07.2024 19:02.

Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 02.07.2024 є такою, що отримана позивачем 03.07.2024.

Процесуальним правом на участь в призначеному на 25.07.2024 підготовчому засіданні позивач не скористався.

При цьому, суд враховує вказану вище заяву позивача від 26.06.2024, що надійшла до Господарського суду Чернігівської області через систему «Електронний суд» 26.06.2024 щодо відсутності заперечень з боку органу місцевого самоврядування щодо призначення справи до судового розгляду по суті.

05.07.2024 через систему «Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшло клопотання від 05.07.2024 відповідача про закриття провадження у справі, оскільки, на його думку, даний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Розглянувши дане клопотання, в підготовчому засіданні 25.07.2024 суд постановив протокольну ухвалу про залишення його без задоволення, виходячи з наступного:

згідно ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Оскільки предметом даного спору є внесення змін до Договору оренди землі від 03.08.2005, стороною якого є фізична особа -підприємець Жидок Володимир Іванович; відповідач у даній справі ( ОСОБА_1 ) також є фізичною особою - підприємцем, основним видом економічної діяльності якої (за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань) є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна і яка використовує об'єкт нерухомості, що є предметом спірного договору, у власній підприємницькій діяльності; як наслідок - даний спір є таким, що виник у зв'язку із здійсненням відповідачем господарської діяльності, а тому підлягає розгляду господарським судом.

08.07.2024, у встановлений судом процесуальний строк, через систему «Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшов відзив від 08.07.2024 на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що відповідач вважає позовні вимоги незаконними, необґрунтованими, непідтвердженими належними та допустимими доказами і як наслідок - такими, що не підлягають задоволенню.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач вказує, що починаючи з 2017 року він добросовісно виконує умови укладеного між позивачем та третьою особою Договору оренди землі від 03.08.2005 щодо внесення орендної плати, що підтверджується у т.ч. рішенням Господарського суду Чернігівської області від 09.06.2022 у справі № 927/1284/21; весь цей час позивач не заперечував умов спірного договору, жодних доказів порушення відповідачем його умов до позовної заяви не додано, а тому на переконання відповідача відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Також відповідач просить застосувати позовну давність.

Дана заява по суті справи містить клопотання відповідача про витребування доказів, яким останній просив витребувати у Головного управління ДПС у Чернігівській області інформацію щодо сплати орендної плати за Договором оренди землі від 03.08.2005 за земельну ділянку з кадастровим номером 7410400000:03:010:003 за 2022-2023 роки та за першу половину 2024 року, щодо наявності/відсутності заборгованості по орендній платі за вказаним договором.

Як вказує відповідач, запитувана інформація необхідна йому для спростування позовних вимог. При цьому, відповідач вказує, що самостійно отримати відповідну інформацію у нього можливість відсутня з причин, що не залежать від нього.

Розглянувши дане клопотання, суд постановив протокольну ухвалу про залишення його без задоволення, оскільки предметом даного спору є визнання договору укладеним, а не його розірвання у зв'язку з невиконанням орендарем зобов'язань по внесенню орендної плати або стягнення заборгованості за відповідним платежем. Тобто, відповідачем не було належним чином обґрунтовано які саме аргументи позивача можуть спростувати докази, які він просить витребувати.

Процесуальним правом на подання відповіді на відзив позивач не скористався.

За клопотанням відповідача, задоволеним ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 09.07.2024, призначене на 25.07.2024 підготовче засідання проведено в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 25.07.2024 постановлено:

залучити фізичну особу - підприємця Жидка Володимира Івановича до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача;

призначити підготовче засідання на 05 серпня 2024 року;

зобов'язати позивача не пізніше двох днів з дня вручення копії даної ухвали направити третій особі (фізичній особі-підприємцю Жидку Володимиру Івановичу) копії позовної заяви з додатками, а докази такого направлення надати суду;

повідомити третю особу про призначення судового засідання, а також про те, що її неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду позовної заяви;

встановити процесуальний строк для подання третьою особою письмових пояснень щодо позову - протягом десяти днів з дня отримання копії позовної заяви з додатками;

встановити процесуальний строк для подання позивачем відповіді на пояснення третьої особи - протягом п'яти днів з дня отримання письмових пояснень щодо позову.

Ухвала суду від 25.07.2024 направлена позивачу до його електронного кабінету в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» та згідно довідки про доставку електронного листа, роздрукованої з комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», доставлена до електронного кабінету 26.07.2024 14:05.

Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 26.07.2024 є такою, що отримана позивачем 26.07.2024.

Процесуальним правом на участь в призначеному на 05.08.2024 підготовчому засіданні позивач не скористався.

При цьому, суд враховує заяву від 26.06.2024 позивача, що надійшла до Господарського суду Чернігівської області через систему «Електронний суд» 26.06.2024 щодо відсутності заперечень з боку органу місцевого самоврядування щодо призначення справи до судового розгляду по суті.

Згідно засвідченого судом витягу з офіційного сайту Акціонерного товариства «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, відправлення (вказана вище ухвала суду від 25.07.2024) не вручене третій особі під час доставки (відсутність адресата за вказаною адресою).

29.07.2024 через систему «Електронний суд» позивачем до Господарського суду Чернігівської області подані докази направлення третій особі (фізичній особі-підприємцю Жидку Володимиру Івановичу) копії позовної заяви з додатками.

Згідно засвідченого судом витягу з офіційного сайту Акціонерного товариства «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, відправлення (копія позовної заяви з додатками) не вручене третій особі під час доставки.

До початку підготовчого засідання 05.08.2024 через систему «Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшло клопотання від 04.08.2024 відповідача про відкладення розгляду справи.

Подання даного клопотання відповідач обумовлює неотриманням третьою особою копії позовної заяви з додатками, що позбавляє останньої можливості підготувати та подати суду письмові пояснення щодо позову.

За клопотанням відповідача, задоволеним ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 25.07.2024, призначене на 05.08.2024 підготовче засідання проведено в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 05.08.2024 постановлено:

продовжити строк підготовчого провадження на тридцять днів;

призначити підготовче засідання на 09 вересня 2024 року;

повідомити третю особу про призначення судового засідання, а також про те, що її неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду позовної заяви.

Ухвала суду від 05.08.2024 направлена позивачу до його електронного кабінету в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» та згідно довідки про доставку електронного листа, роздрукованої з комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», доставлена до електронного кабінету 05.08.2024 20:26.

Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 05.08.2024 є такою, що отримана позивачем 06.08.2024.

Примірник ухвали суду від 05.08.2024, що направлявся третій особі на адресу, наявну в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, була повернута до суду у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

За змістом п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, вказана вище ухвала суду від 05.08.2024, є такою, що отримана третьою особою 19.08.2024.

Процесуальним правом на участь в призначеному на 09.09.2024 підготовчому засіданні позивач та третя особа не скористалися.

При цьому, суд враховує вказану вище заяву позивача від 26.06.2024.

У встановлений судом процесуальний строк третьою особою письмові пояснення щодо позову до Господарського суду Чернігівської області подані не були.

За клопотанням відповідача, задоволеним ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 05.08.2024, призначене на 09.09.2024 підготовче засідання проведено в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 09.09.2024 постановлено:

закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 17 вересня 2024 року;

викликати для участі в судовому засіданні фізичну особу-підприємця Жидка Володимира Івановича (або його повноважного представника) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. Повідомити третю особу, що її неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду позовної заяви.

Примірник ухвали суду від 09.09.2024, що направлявся третій особі на адресу, наявну в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, не був вручений адресату у зв'язку з відсутністю останнього за вказаною адресою (засвідчений судом витяг з офіційного сайту Акціонерного товариства «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень).

Враховуючи вищенаведені положення п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 09.09.2024 є такою, що отримана третьою особою 16.09.2024.

Процесуальним правом на участь в призначеному на 17.09.2024 судовому засіданні третя особа не скористалася.

За клопотаннями сторін призначене на 17.09.2024 судове засідання проведено в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні 17.09.2024 оголошено перерву до 03.10.2024 до 11 год. 00 хв.; одночасно постановлено:

клопотання Ніжинської міської ради Чернігівської області про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задовольнити;

проведення судового засідання здійснити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв'язку «EаsyCon» (https://easycon.com.ua/) відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21.

Іншою ухвалою суду від 17.09.2024 постановлено:

судове засідання по справі № 927/514/24, призначене на 03.10.2024 на 11:00 год, провести в режимі відеоконференції у приміщенні Господарського суду Чернігівської області за адресою: м. Чернігів, проспект Миру, 20, зал судових засідань № 306;

доручити забезпечення проведення відеоконференції Ніжинському міськрайонному суду Чернігівської області;

доручити відповідній службовій особі Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області перебувати поряд з повноважним представником ОСОБА_1 - адвокатом Литовченко Д.М. до закінчення судового засідання суду.

Примірник ухвали суду від 17.09.2024, що направлявся третій особі на адресу, наявну в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, був повернутий до суду у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Враховуючи вищенаведені положення п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 17.09.2024 є такою, що отримана третьою особою 25.09.2024.

Постановляючи ухвалу від 03.10.2024, суд врахував, що 03.10.2024 о 10:26 в мережі Інтернет (Telegram-канал "Суспільне Чернігів") з'явилось повідомлення про оголошення повітряної тривоги в Чернігівській області.

Згідно наказу голови Господарського суду Чернігівської області від 12.07.2022 № 24-од, з метою забезпечення вимог цивільного захисту населення під час повітряної тривоги, зобов'язано суддів та працівників суду під час оголошення повітряної тривоги здійснювати евакуацію із залишенням приміщення суду до безпечного місця розташування; встановлено, що в разі оголошення повітряної тривоги під час проведення судового засідання, таке засідання має негайно припинятися; крім того, організовано службу судових розпорядників щодо додаткового оповіщення голосом всіх працівників суду та відвідувачів стосовно повітряної тривоги та місця можливої евакуації.

Враховуючи даний факт та вищезгаданий наказ голови суду, призначене на 03.10.2024 на 11:00 судове засідання по даній справі не проводилось; даний факт підтверджується також Актом від 03.10.2024 № 133-24 щодо оголошення повітряної тривоги.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 03.10.2024 постановлено:

призначити судове засідання на 15 жовтня 2024 року;

повідомити відповідача про призначення судового засідання, а також про те, що його неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду позовної заяви;

Іншою ухвалою суду від 03.10.2024 постановлено:

судове засідання по справі № 927/514/24, призначене на 15.10.2024 на 12:00 год, провести в режимі відеоконференції у приміщенні Господарського суду Чернігівської області за адресою: м. Чернігів, проспект Миру, 20, зал судових засідань № 306;

доручити забезпечення проведення відеоконференції Ніжинському міськрайонному суду Чернігівської області;

Ухвали суду від 03.10.2024 направлені відповідачу до електронного кабінету його повноважного представника - адвоката Литовченка Д.М. в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» та згідно довідок про доставку електронного листа, роздрукованих з комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», доставлена до електронного кабінету 03.10.2024 19:10 та 04.10.2024 13:16.

Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду від 03.10.2024 є такими, що отримані відповідачем 04.10.2024.

Примірник ухвали суду від 03.10.2024, що направлявся третій особі на адресу, наявну в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, не був вручений адресату у зв'язку з відсутністю останнього за вказаною адресою.

Враховуючи вищенаведені положення п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 03.10.2024 є такою, що отримана третьою особою 10.10.2024.

Процесуальним правом на участь в призначеному на 15.10.2024 судовому засіданні відповідач та третя особа не скористались.

До початку судового засідання 15.10.2024 через систему «Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшло клопотання від 15.10.2024 відповідача про проведення даного судового засідання за відсутності його повноважного представника за наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 вперше була зареєстрована в якості суб'єкта господарювання 21.04.1998, про що в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис за № 20630170001007851; основний вид економічної діяльності: 47.89 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами.

14.01.2013 була проведена державна реєстрації припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 (номер реєстраційної дії НОМЕР_6 ; підстава: власне рішення).

Надалі, а саме 27.05.2013 ОСОБА_1 знову була зареєстрована в якості суб'єкта господарювання, про що в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис за №20630000000008126; основний вид економічної діяльності: 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

22.12.2018 була проведена державна реєстрації припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 (номер реєстраційної дії НОМЕР_7 ; підстава: власне рішення).

20.01.2022 ОСОБА_1 вчергове була зареєстрована в якості суб'єкта господарювання, про що в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис за № 2010480000000000117; основний вид економічної діяльності: 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173-175 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно ст. 1, 3-6, 13, 14, 17, 19 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.

Як вбачається з матеріалів справи 03.08.2005 між Ніжинською міською радою (Орендодавець) та підприємцем Жидком Володимиром Івановичем (Орендар) був укладений Договір оренди землі, за умовами якого Орендодавець надав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - комерційного використання на підставі рішення XXV сесії IV скликання Ніжинської міської ради від 03.08.2005, яка знаходиться у АДРЕСА_3 .

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,7509 га, у тому числі 0,1901 га - під будівлею, 0,5608 га - господарчий двір.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 750203 гривень.

Недоліків, які б могли перешкоджати ефективному використанню земельної ділянки за цільовим призначення, не виявлено.

Договір укладено терміном на 49 років.

Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі за земельну ділянку площею 0,0270 га у грошовій формі на рівні семи ставок земельного податку, що складає 315,63 грн. за один календарний місяць, за земельну ділянку площею 0,7239 га у грошовій формі на рівні ставки земельного податку, що складає 580,08 грн. за один календарний місяць.

Розмір орендної плати переглядається 1 раз на два роки у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у т.ч. внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Земельна ділянка передається в оренду для розміщення нежитлових будівель.

Цільове призначення земельної ділянки 0,0270 га - землі комерційного використання, 0,7239 га - землі виробничого використання.

Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у тижневий строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.

Ніжинська міська рада зобов'язалася, зокрема, передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам цього договору.

Підприємець ОСОБА_4 зобов'язався, зокрема, приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.

Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Цей договір укладено у трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в орендодавця, другий - в орендаря, третій - в органі, який провів його державну реєстрацію Ніжинський міський відділ Чернігівської регіональної філії державного підприємства «Центр державного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах».

Договір зареєстрований у Ніжинському міському відділі Чернігівської регіональної філії державного підприємства «Центр державного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03 серпня 2005 р. за № 375.

08.10.2021 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис №44445924 про інше речове право - право оренди земельної ділянки площею 0.7509 га, кадастровий номер 7410400000:03:010:0003, орендодавець - територіальна громада в особі Ніжинської міської ради Чернігівської області, орендар - ОСОБА_4 .

Рішенням Ніжинської міської ради 69 сесії 6 скликання від 08.07.2015 №6-69/2015 «Про затвердження місцевих податків» затверджено Положення про плату за землю (додаток 4 до даного рішення).

Рішеннями Ніжинської міської ради від 21-26.01.2016 №4-6/2016, від 28.02.2017 №5-21/2017, від 28.02.2018 №10-36/2018, від 11.04.2018 №5-37/2018, від 28.12.2018 №4-49/2018, від 27.02.2019 №5-52/2019, від 24.12.2020 №5-4/2020 внесено зміни до Положення про плату за землю (додаток 4 до рішення 69 сесії Ніжинської міської ради 6 скликання від 08.07.2015 №6-69/2015 «Про затвердження місцевих податків».

Рішенням Ніжинської міської ради від 09.07.2018 №3-40/2018 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Ніжина» затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Ніжина за станом на 01.01.2017; це рішення набуває чинності з 01 січня 2019 року.

Зі змісту позовної заяви (що узгоджується з наявними в матеріалах справи письмовими доказами) вбачається, що 05.04.2017 між ОСОБА_4 (Дарувальник) та ОСОБА_1 (Обдарована) був укладений Договір дарування комплексу нежитлових будівель, за умовами якого Дарувальний передав майно у власність Обдарованій, безоплатно.

Майно, що відчужується за даним договором, складається з комплексу нежитлових будівель за номером 25 (двадцять п'ять), по АДРЕСА_5 .

Комплекс нежитлових будівель має загальні площі 2175,3 м2.

Комплекс нежитлових будівель, який відчужується, розташований на неприватизованій земельній ділянці площею 0.7510 га, цільове призначення: для розміщення нежитлових приміщень, кадастровий номер якої 7410400000:03:010:0003, відповідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ - 7404493252017, виданого державним кадастровим реєстратором Управління Держземагентства у Ніжинському районі Чернігівської області 29 березня 2017 року.

Цей Договір посвідчений приватним нотаріусом Ніжинського міського нотаріального округу Чернігівської області Кострицею С.В.; зареєстровано в реєстрі за № 377.

За змістом ч. 3 ст. Закону України «Про оренду землі» (в редакції станом на 05.04.2017) до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. (ч. 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції станом на 05.04.2017)).

До особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) (ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України (в редакції станом на 05.04.2017)).

Таким чином, з дати набуття ОСОБА_1 (05.04.2017) у власність нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці площею 0,7509 га з кадастровим номером 7410400000:03:010:0003, до останньої в силу приписів ч. 3 ст. 7 Закону України «Про оренду землі» та ч. 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України перейшов правовий статус орендаря за Договором оренди землі від 03.08.2005.

Вказані вище обставини були встановлені Господарським судом Чернігівської області під час вирішення спору в межах справи № 927/1284/21, а тому з огляду на положення ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.

20.06.2023 на 31 сесії VII скликання Ніжинською міською радою Чернігівської області прийнято рішення № 104-31/2023 «Про внесення змін до договору оренди землі», яким орган місцевого самоврядування вирішив внести зміни до договору оренди землі від 03 серпня 2005 року, укладений з фізичною особою-підприємцем Жидком Володимиром Івановичем на земельну ділянку площею 0,7509 га за адресою: АДРЕСА_3 з кадастровим номером 7410400000:03:010:0003.

21.09.2023 (фіскальний чек від 21.09.2023, накладна № 1660007977445, опис вкладення у цінний лист) позивачем на адресу відповідача був направлений лист (від 19.09.2023 № 01.1-12/1660), додатком до якого були витяг з вказаного вище рішення Ніжинської міської ради Чернігівської області від 20.06.2023 № 104-31/2023 та два примірники Договору від 18.09.2023 про внесення змін до Договору від 03.08.2005; звертаючись до відповідача позивач просив повернути органу місцевого самоврядування підписаний ОСОБА_1 один примірник відповідного договору для внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно витягу з офіційного сайту Акціонерного товариства «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень вказане вище звернення позивача отримане відповідачем 25.09.2023, однак жодної відповіді на нього органом місцевого самоврядування отримано не було.

Звертаючись з даним позовом Ніжинська міська рада Чернігівської області вказує, що з огляду на зміст ст. 15 Закону України «Про оренду землі» та ст. 288 Податкового кодексу України основною метою укладення договору оренди земельної ділянки є отримання орендодавцем орендної плати у розмірі не меншому ніж встановлено законом.

Тобто, головною метою звернення позивача до суду з даним позовом є сплата відповідачем як орендарем орендної плати у встановленому законом порядку та розмірі.

За правилами ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права чи інтересу та припинення дій, які порушують це право або інтерес.

Розпорядження своїм правом на захист є засадничим принципом цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 15 ЦК України виокремлено три окремі підстави для захисту цивільного права особи: 1) порушення, 2) невизнання, 3) оспорювання цивільного права.

Захист цивільних прав - це певні дії з випередження, припинення порушених прав або відновлення порушених прав особи.

Суб'єктивні цивільні прав та інтереси особи захищаються в порядку передбаченому законом за допомогою застосування, зокрема, способів захисту.

Під способами захисту суб'єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 16.11.2022 № 911/3135/20, від 29.06.2021 у справі № 916/964/19).

Отже, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини (див. висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 906/283/20, від 26.04.2023 у справі № 924/438/22, від 20.06.2023 у справі № 906/129/21, від 20.06.2023 у справі № 910/5529/19, від 27.06.2023 у справі № 924/1351/20 (924/493/22), від 27.06.2023 у справі № 916/2851/17, від 04.07.2023 у справі № 904/9132/21, від 18.07.2023 у справі № 908/1845/21, від 25.07.2023 у справі № 910/7826/21).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання (див. висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц).

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначено у частині другій статті 16 ЦК України.

Схожий перелік способів захисту прав та інтересів суб'єктів господарювання містить частина друга статті 20 ГК України, положення якої кореспондуються з частиною другою статті 16 ЦК України.

Перелік способів захисту порушених прав та інтересів, закріплений у наведених нормах, не є вичерпним, що обумовлено розгалуженою системою правовідносин, які врегульовані нормами права.

Абзацом дванадцятим частини другої статті 16 ЦК України визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Подібне нормативне регулювання містить абзац дванадцятий частини другої статті 20 ГК України відповідно до якого права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються також іншими способами, передбаченими законом

Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з частиною першою статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Характер вимоги позивача про захист права визначається характером порушеного чи оспорюваного права або інтересу, зміст і призначення якого, в основному, і визначає спосіб його захисту.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини третьої статті 162 ГПК України позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Згідно з частиною другою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

За частинами першою, другою статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Спосіб захисту, визначений законом або договором у розумінні статті 5 ГПК України - це спосіб захисту, передбачений законами України або договором, або не передбачений ними, але такий, що не суперечить законам України.

Спосіб захисту є визначеним законом або договором у тому разі, коли закон (нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України) та/або умови укладеного сторонами договору передбачають можливість захисту прав чи законних інтересів учасника відповідного правовідношення за допомогою певного способу. Такий спосіб захисту може бути універсальним (застосування якого можливе до всіх чи більшості видів цивільних правовідносин і який може мати певний конкретизований зміст в конкретній правовій ситуації), стосуватися певної обмеженої групи цивільних правовідносин чи навіть бути суто індивідуальним (наприклад, передбачений договором для конкретного порушення і одночасно такий, що не є різновидом універсального чи групового способу захисту).

Системний аналіз положень наведених норм свідчить, що Позивач як особа, якій належить право на звернення до суду з позовом за захистом свого права та інтересу, самостійно визначає порушене, невизнане чи оспорюване право або охоронюваний законом інтерес, що потребують судового захисту, та спосіб захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб, який не суперечить закону і який він просить суд визначити у рішенні.

Натомість суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, чи інтереси цієї особи, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 19.05.2020 у справі № 922/4206/19, від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).

У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог, але, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом. Виконання такого обов'язку пов'язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.02.2022 у справі № 750/3192/14, від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц, від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18).

Безпосередню мету, якої прагне досягнути Позивач звертаючись з позовом до суду, втілює спосіб захисту порушеного права, застосування якого має за ціль попередити, усунути чи компенсувати наслідки порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного цивільного права та інтересу.

Застосування способу захисту має бути об'єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорювання та спричинених відповідними діяннями наслідків (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 18.01.2013 у справі № 488/2807/17, від 04.07.2023 у справі № 373/626/17).

Позивач вправі обирати будь-який із передбачених частиною другою статті 16 ЦК України, частиною другою статті 20 ГК України, способів захисту, а також способи захисту, передбачені договором або іншим законом. Проте не кожен спосіб захисту за своїми властивостями може бути застосований в окремо визначених конкретних правовідносинах (конкретній правовій ситуації).

Якщо обраний позивачем спосіб захисту порушеного права враховує зміст порушеного права, характер його порушення, наслідки, які спричинило порушення, правову мету, якої прагне позивач, обставини, наслідки порушення, такий спосіб захисту відповідає властивості (критерію) належності.

Іншою не менш важливою, окрім належності, є така властивість (критерій) способу захисту порушених прав та інтересів як ефективність - можливість за наслідком застосування засобу захисту відновлення, наскільки це можливо, порушених прав та інтересів позивача.

Належність та ефективність за своєю природою є різними за змістом властивостями (критеріями) способу захисту порушених прав та інтересів, які характеризують спосіб захисту з точки зору допустимості застосування в межах судової юрисдикції з огляду на правовий характер вимоги та наявності умов до його застосування у конкретних правовідносинах (належність) та можливості за наслідком його застосування відновлення (отримання найбільшого ефекту у відновленні) порушених прав та інтересів позивача (ефективність).

Належним способом захисту порушених прав є спосіб захисту, який відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення, наслідкам, які спричинило порушення, правовій меті, якої прагне суб'єкт захисту, тоді як під ефективним способом захисту розуміється такий, що забезпечує відновлення порушеного права позивача (спричиняє потрібні результати) без необхідності вчинення інших дій з метою захисту такого права, повторного звернення до суду задля відновлення порушеного права. Тобто спосіб захисту, який виходячи з характеру спірних правовідносин та обставин справи здатен призвести до відновлення порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів (має найбільший ефект у відновленні).

Ураховуючи наведене, такі властивості (критерії) способу захисту як належність та ефективність не можуть вважатися тотожними за змістом, оскільки належність свідчить про відповідність способу захисту конкретній правовій ситуації (наявність умов до його застосування), натомість ефективність перш за все пов'язана з наслідками застосування способу захисту для позивача.

Ефективність оцінюється лише з точки зору інтересів позивача (особи, право якої порушено), адже йому з урахуванням принципу диспозитивності належить право самостійно обрати спосіб захисту, який на його думку, забезпечить відновлення порушеного права та саме він може визначити чи відповідає спосіб захисту його інтересам (меті, стратегії його захисту), в той час як належність передбачає з'ясування наявності закріплення такого способу захисту в законі, договорі, а у разі відсутності - відповідності його вимогам закону. Будь-який ефективний спосіб захисту є належним, проте не кожен належний спосіб захисту є ефективним.

Так само є відмінними за змістом поняття "ефективного способу захисту", застосування якого здійснюється в контексті статті 16 ЦК України, статті 20 ГК України, та поняття "ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів", яке відповідно до статей 2, 136 ГПК України стосується мети господарського судочинства та процесуальних гарантій права на справедливий суд.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30 квітня 2024 року у справі № 910/12404/21.

Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За змістом частини дев'ятої статті 93 ЗК України відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

У пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України закріплено, що серед загальних засад цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору.

Частинами першою та третьою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

У статті 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору та визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із частинами першою - третьою статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Особливості укладення договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування встановлюються актами цивільного законодавства (частини перша та друга статті 648 ЦК України).

Відповідно до частин першої - третьої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно із частиною першою статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

У постанові від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19 Велика Палата Верховного Суду, проаналізувавши зазначені вище норми права, виснувала, що за загальними правилами договори укладаються сторонами цивільних правовідносин, різновидами яких є правовідносини, які виникають з договорів оренди землі, на принципах рівності сторін, свободи договору, з урахуванням обов'язкових вимог щодо такого виду договорів та зазначенням його істотних умов і у відповідній формі.

Відповідно до статті 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

У статті 13 Закону України «Про оренду землі» вказано, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до частин першої та другої статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно із частиною другою статті 23 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Частиною третьою статті 22 Закону України «Про оренду землі» визначено, що розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі.

За змістом частини четвертої статті 23 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності, передані в оренду на земельних торгах, не може бути зменшена за згодою сторін протягом строку дії договору оренди, а також у разі його поновлення.

Отже, договір оренди землі є цивільно-правовим договором оренди (найму), що регулюється ЦК України, іншими нормативними актами. Особливості правового регулювання відносин з оренди землі обумовлюються, зокрема, формою власності на земельні ділянки, що орендуються.

Так, норми, що регулюють розмір, форму та порядок внесення орендної плати за землі державної та комунальної власності, характеризуються більшим ступенем імперативності регулювання порівняно із землями приватної власності.

Для визначення розміру орендної плати за землі державної та комунальної власності базою для обрахунку є нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Порядок проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок встановлено Законом України «Про оцінку земель».

Відповідно до частини п'ятої статті 5 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Статтею 13 Закону України «Про оцінку земель» встановлено випадки обов'язкового проведення грошової оцінки земельних ділянок. Відповідно до абзацу другого частини першої статті 13 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі, зокрема, визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Згідно із частиною першою статті 15 Закону України «Про оцінку земель» підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

За змістом статті 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій».

Порядок затвердження технічної документації з оцінки земель визначений статтею 23 Закону України «Про оцінку земель». Частинами першою, третьою та четвертою цієї статті передбачено, що технічна документація з бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру. Рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України.

Пунктом 271.2 статті 271 Податкового кодексу України встановлено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Положеннями пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Отже, нормативна грошова оцінка земель встановлюється шляхом затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка здійснюється відповідною сільською, селищною, міською радою. Зазначене імперативне регулювання унеможливлює встановлення нормативної грошової оцінки земельних ділянок договором, зокрема договором між органом місцевого самоврядування і орендарем.

Водночас обов'язковість врахування нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності під час визначення розміру орендної плати встановлена законом (абзац другий частини першої статті 13 Закону України «Про оцінку земель»). Отже, у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності змінюється також розмір орендної плати. Зазначене відповідає положенням частини другої статті 632 ЦК України, відповідно до якої зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

З моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України нового розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності автоматично змінюються і права та обов'язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати, якщо він визначений у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, пункт 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).

Задоволення позовної вимоги про визнання укладеною спірної додаткової угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності, які пов'язані тільки зі зміною нормативної грошової оцінки земельної ділянки, не приведе до захисту прав чи інтересів позивача, оскільки судове рішення про визнання укладеною спірної додаткової угоди не матиме наслідком стягнення з відповідача орендної плати відповідно до зміненого розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Отже, зазначена позовна вимога не відповідає критеріям належного та ефективного способу захисту прав.

Нормативне регулювання визначення розміру орендної плати за оренду земельних ділянок державної або комунальної власності відбувається за імперативно встановленою формулою множення нормативної грошової оцінки на коефіцієнт, який погоджується сторонами в договорі, але у законодавчо встановлених межах. Розмір нормативної грошової оцінки згідно з наведеними вище законодавчими нормами встановлюється відповідним органом місцевого самоврядування.

Орендодавець у випадку зміни розміру орендної плати у зв'язку зі зміною нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної чи комунальної власності вправі вимагати від орендаря сплати орендної плати у зміненому розмірі, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовом про стягнення спірної суми.

Належному способу захисту орендодавця у такому випадку відповідає позовна вимога про стягнення орендної плати, не сплаченої орендарем. Водночас несплачена орендна плата підлягає стягненню за весь період прострочення з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України рішення ради щодо зміни розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності.

З моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної або комунальної власності автоматично змінюються і права та обов'язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати, визначеної у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки. У таких правовідносинах відсутній обов'язок сторін вносити зміни до договору оренди шляхом укладення додаткової угоди, оскільки обов'язок сплачувати орендну плату відповідно до зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки виникає в орендаря з моменту початку застосування такої нормативної грошової оцінки.

За подібних обставин належному способу захисту орендодавця відповідає позовна вимога про стягнення орендної плати, не сплаченої орендарем. Водночас несплачена орендна плата підлягає стягненню за весь період прострочення з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України рішення ради щодо зміни розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності.

Задоволення позовної вимоги про визнання укладеною спірної додаткової угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності, які пов'язані тільки зі зміною нормативної грошової оцінки земельної ділянки, не приведе до захисту прав чи інтересів позивача. Це пов'язано з тим, що судове рішення про визнання укладеною спірної додаткової угоди не матиме наслідком стягнення з відповідача орендної плати відповідно до зміненого розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Отже, позовна вимога про визнання укладеною додаткової угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності не відповідає критеріям належного та ефективного способу захисту прав.

Належному способу захисту орендодавця в такому випадку відповідає позовна вимога про стягнення орендної плати, не сплаченої орендарем. Водночас несплачена орендна плата підлягає стягненню за весь період прострочення з моменту початку застосування відповідно до п. 271.2 ст. 271 ПК України рішення ради щодо зміни розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності.

Неналежність заявленого позивачем способу захисту є самостійною підставою для відмови у позові (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц (пункт 127), від 04.07.2023 у справі № 373/626/17 (пункт 67), від 10.04.2024 у справі № 496/1059/18 (пункт 8.17)).

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі № 914/2848/22.

Враховуючи вищенаведені висновки Верховного Суду, зважаючи на те, що позивач головною метою даного позову, тобто необхідності внесення змін до договору оренди землі визначає сплату відповідачем як орендарем орендної плати у встановленому законом порядку та розмірі, позовна вимога про визнання укладеною спірної додаткової угоди про внесення змін до договору не відповідає критеріям належного та ефективного способу захисту прав і як наслідок - не приведе до захисту прав та законних інтересів позивача як орендодавця.

У спірних правовідносинах, оскільки до відповідача право оренди земельною ділянкою перейшло в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землекористувача (третя особа), у т.ч. і щодо внесення орендної плати у встановленому законом порядку та розмірі, позивачеві слід звертатись до відповідача з вимогою про стягнення орендної плати (у випадку її не сплати орендарем).

Отже, враховуючи наведене вище, обраний позивачем у даній справі спосіб захисту не може забезпечити і гарантувати йому відновлення порушеного права, а тому не спроможний надати ефективний захист його прав.

Позовні вимоги в частині необхідності внесення змін до договору оренди землі, які пов'язані з внесенням до правочину інформації про нового орендаря, кадастрового номеру спірної земельної ділянки, відомостей про її цільове призначення та викладенням прав орендаря та орендодавця також залишаються судом без задоволення з підстав відсутності їх обґрунтування.

При цьому, суд вказує, що за правилами ч. 4 ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на день вирішення даного спору) у разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні на праві оренди, емфітевзису, суперфіцію у відчужувача (попереднього власника), до набувача одночасно переходить відповідно право оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, на якій розміщений такий об'єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта, крім випадків, визначених частиною шостою цієї статті. Волевиявлення орендодавця (власника) земельної ділянки, відчужувача (попереднього власника), набувача такого об'єкта та внесення змін до договору оренди землі, емфітевзису, суперфіцію із зазначенням нового орендаря (користувача) земельної ділянки не вимагається.

Крім того, згідно ст. 20 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на день вирішення даного спору) при внесенні до Державного земельного кадастру відомостей про встановлення або зміну цільового призначення земельної ділянки належність земельної ділянки до відповідної функціональної зони визначається за даними Державного земельного кадастру. Відомості про цільове призначення земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру.

Тобто належність земельної ділянки до тієї чи іншої категорії, її цільове призначення визначається за даними Державного земельного кадастру.

З наявної в матеріалах справи Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку (дата запиту 15.12.2023) вбачається, що спірна земельна ділянка (кадастровий номер 7410400000:03:010:0003) належить до земель житлової та громадської забудови, цільове призначення - 03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Також суд враховує, що за приписами Закону України «Про оренду землі» (ст. 15) відомості щодо цільового призначення земельної ділянки не є істотною умовою договору оренди землі та можуть зазначатися за згодою сторін.

Враховуючи вищевикладене, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Позивачем за подання до господарського суду даної позовної заяви було сплачено 3 028,00 грн судового збору, який за правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на нього.

Відзив на позовну заяву містить клопотання відповідача про стягнення з позивача понесених фізичною особою-підприємцем Жидок Ганною Іванівною витрат на професійну правничу допомогу, орієнтовний розмір яких становить 20 000,00 грн.

Дане клопотання обґрунтоване тим, що 24.06.2024 між відповідачем (Клієнт) та адвокатом Литовченком Дмитром Миколайовичем (Адвокат) був укладений Договір про надання правничої допомоги, за умовами якого останній зобов'язався надати Клієнту правничу допомогу та здійснює представництво його інтересів у справі Господарського суду Чернігівської області № 927/514/24 за позовом Ніжинської міської ради Чернігівської області про визнання укладеним договору.

Сторони домовилися, що гонорар за цим договором визначений за домовленістю сторін. Розмір гонорару є фіксованою сумою визначеною домовленістю сторін з урахуванням складності справи та всіх інших факторів та чинників, які впливають на розмір гонорару та які визначені законодавством. Попередній розмір гонорару складає 20 000,00 грн. Визначений сторонами необхідний перелік робіт Адвоката міститься у Додатку 1 до цього договору.

Заперечення щодо даного клопотання відповідача позивачем висловлені не були.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу; 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат.

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Виходячи з вищевикладеного, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідні висновки суду узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

На підтвердження факту отримання професійної правничої допомоги адвоката відповідач надав суду лише копії відповідного ордеру та Договору про надання правничої допомоги від 24.06.2024, згідно умов якого попередній розмір гонорару становить 20 000,00 грн.

Інших доказів документального підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу (перелік робіт; акт приймання-передачі наданих послуг; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснення ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги; докази оплати адвокату надання правової допомоги та фактичних витрат, необхідних для виконання договору тощо) відповідачем до суду не подано; як наслідок - підстави для покладення витрат на професійну правничу допомогу на позивача відсутні.

На дату ухвалення даного рішення (15.10.2024) у справі № 927/514/24 заяв про подання доказів, які підтверджують оплату витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн, протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, в порядку абз. 2 ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, від відповідача не надходило.

Керуючись ст. 123, 126, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Ніжинської міської ради Чернігівської області до фізичної особи-підприємця Жидок Ганни Іванівни про визнання договору укладеним залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено та підписано 25.10.2024.

Суддя А.С.Сидоренко

Попередній документ

122569125

Наступний документ

122569127

Інформація про рішення:

№ рішення:	122569126
№ справи:	927/514/24
Дата рішення:	15.10.2024
Дата публікації:	28.10.2024
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Чернігівської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Інші справи

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (15.10.2024)
Дата надходження:	08.07.2024
Предмет позову:	про стягнення судових витрат

Розклад засідань:

Минулі засідання (7)

02.07.2024 10:00	Господарський суд Чернігівської області
25.07.2024 10:00	Господарський суд Чернігівської області
05.08.2024 11:00	Господарський суд Чернігівської області
09.09.2024 10:00	Господарський суд Чернігівської області
17.09.2024 11:00	Господарський суд Чернігівської області
03.10.2024 11:00	Господарський суд Чернігівської області
15.10.2024 12:00	Господарський суд Чернігівської області

Запланованих засідань немає

Учасники справи:

суддя-доповідач:

СИДОРЕНКО А С

3-я особа відповідача:

ПП Жидок Володимир Іванович

відповідач (боржник):

Жидок Ганна Іванівна

заявник:

Ніжинська міська рада

Заявник:

Ніжинська міська рада

позивач (заявник):

Ніжинська міська рада

представник заявника:

Литовченко Дмитро Миколайович