ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.10.2024Справа № 910/9095/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання
за позовом Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "УСГ"
до Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ЕТАЛОН"
про стягнення 12 229, 20 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Короткий зміст і підстави позовних вимог
Приватне акціонерне товариство "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "УСГ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ЕТАЛОН" про стягнення 12 229, 20 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2024 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
06.08.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків, допущених при поданні до суду даного позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи поставлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.
Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою суду від 09.08.2024, яка доставлена до електронного кабінету відповідача 09.08.2024, що підтверджується повідомленням про доставку процесуального документа до електронного кабінету особи від 10.08.2024.
Зі змісту частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
За змістом пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, вказана ухвала вручена відповідачу та відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.
Враховуючи вище наведене, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Позиція позивача
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 по справі №910/3511/24, яке набрало законної сили, позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" про стягнення заборгованості у сумі 102 896, 55 грн. задоволено, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" основний борг у сумі 102 896, 55 коп., 7 000, 00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу та витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 028, 00 грн.
У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання за договором добровільного страхування наземного транспорту, що встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 по справі №910/3511/24, позивачем нараховані до стягнення з відповідача пеня у сумі 8 220, 48 грн, 3% річних у сумі 902, 45 грн, інфляційні втрати у сумі 3 106, 27 грн.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000, 00 грн.
Позиція відповідача
Відповідач у строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, не подав до суду відзив на позов.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Між ПАТ "СК "Страхова компанія "УСГ" (страховик) та ВКФ "Віта-Авто" у формі ТзОВ (страхувальник) був укладений Договір №28-0301-23-00260 від 04.09.2023 добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності та від нещасного випадку з водієм (далі Договір) предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, а саме: Mercedes-Benz Actros 1851LS, 2022 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 . Строк дії вказаного Договору встановлено з 30.09.2023 до 29.09.2024.
12.11.2023 о 12:15 год. у м. Тернопіль по вул. Підволочинське шосе відбулася ДТП за участю транспортних засобів: "Renault Megane", державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та Mercedes-Benz Actros 1851LS, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , про що Національної поліцією України була складена Довідка про дорожньо-транспортну пригоду №3023318403343644.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10.01.2024 у справі №607/25067/23 визнано винним ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн. При цьому, суд зауважує, що позивачем долучено до матеріалів позовної заяви вказану постанову із знеособленням персональних даних осіб. Водночас, станом на момент ухвалення судом рішення, суд здійснив доступ до ЄРСР та встановив що дійсно справа №607/25067/23 стосувалась ДТП, яке сталось 12.11.2023 за участю водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (витяг з ЄРСР від 30.05.2024 долучається до матеріалів справи).
13.11.2023 страхувальник ВКФ "Віта-Авто" у формі ТзОВ звернувся до позивача із заявою (№б/н від 13.11.2023) про настання страхового випадку та про виплату страхового відшкодування.
Відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування від 06.12.2023 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Mercedes-Benz Actros 1851LS, 2022 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , становить 104 496, 55 грн.
Позивач склав страховий акт від 06.12.2023 № ЗСКА-15601 згідно з яким пошкодження транспортного засобу Mercedes-Benz Actros 1851LS, 2022 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 104 496, 55 грн.
На підставі складеного страхового акту від 06.12.2023 № ЗСКА-15601 позивач сплатив суму страхового відшкодування в розмірі 104 496, 55 грн (на користь станції технічного обслуговування, вказаної у заяві на виплату страхового відшкодування).
Вказані обставини встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 по справі №910/3511/24, яким позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" про стягнення заборгованості у сумі 102 896, 55 грн. задоволено, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" основний борг у сумі 102 896, 55 коп., 7 000, 00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу та витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 028, 00 грн.
Під час розгляду справи за вищевказаним позовом, судом було встановлено що укладенням відповідачем з власником автомобіля "Renault Megane", державний номерний знак НОМЕР_2 полісу страхування цивільно-правової відповідальності серії АР003365674, відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати завдану шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації цього транспортного засобу, у зв'язку із чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 102 896, 55 грн.
Рішення Господарського суд м. Києва від 30.05.2024 по справі №910/3511/24 було виконано відповідачем у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 16576_00000/2380b6bb-07a3-4da9-a8ce-cddb970013e0 від 11.07.2024 на суму 112 924, 55 грн.
Враховуючи прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, яке встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 по справі №910/3511/24, позивачем заявлено до стягнення з відповідача нараховані пеня у сумі 8 220, 48 грн за періоди: з 26.03.2024 по 25.04.2024, з 26.04.2024 по 13.06.2024, з 14.06.2024 по 10.07.2024, 3% річних у сумі 902, 45 грн за період: з 26.03.2024 по 10.07.2027, інфляційні втрати у сумі 3 106, 27 грн за періоди: квітень 2024 року, травень 2024 року, червень 2024 року.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, встановлені рішенням Господарського суд м. Києва від 30.05.2024 по справі №910/3511/24 факти щодо неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання повторного доведення не потребують.
Статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Крім того, зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.
В пункті 7.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
Отже, наявність судового рішення чи факт відкриття виконавчого провадження з його примусового виконання не свідчить про припинення зобов'язання, а тому наявність судових рішень про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права отримати передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України суми. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18, від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц, а також у постанові Верховного Суду від 22.04.2020 у справі №922/795/19.
Таким чином, позивач має право на стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат протягом усього часу існування обставин прострочення виконання грошового зобов'язання боржником, тобто до повного виконання грошового зобов'язання.
За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно із розрахунку, наведеного у позові позивач нараховує пеню у сумі 8 220, 48 грн за періоди: з 26.03.2024 по 25.04.2024, з 26.04.2024 по 13.06.2024, з 14.06.2024 по 10.07.2024.
Перевіривши розрахунки пені у сумі 8 220, 48 грн є арифметично вірним, а тому вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, відповідач зобов'язаний сплатити нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних за весь час прострочення, тобто, по день надходження коштів на рахунок належного кредитора, оскільки в такому випадку зобов'язання відповідно до ст. 599 ЦК України припинилося внаслідок його виконання.
Наведене узгоджується із судовою практикою Верховного Суду, зокрема, постанова від 10 квітня 2018 року по справі №914/1033/17.
Згідно із розрахунку, наведеного у позові позивач нараховує 3% річних у сумі 902, 45 грн за період: з 26.03.2024 по 10.07.2024 та інфляційні втрати у сумі 3 106, 27 грн за періоди: квітень 2024 року, травень 2024 року, червень 2024 року.
Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що розрахунки позивача є арифметично вірними, у зв'язку із чим суд задовольняє вимоги у цій частині та з відповідача підлягають стягненню 3% річних у сумі 902, 45 грн та інфляційні втрати у сумі 3 106, 27 грн.
Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, суд задовольняє позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "УСГ" до Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ЕТАЛОН" повністю.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.
Також позивачем заявлено про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, згідно із приписами ч. 5 ст. 126 ГПК України, суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
На підтвердження здійснених позивачем судових витрат на правничу допомогу, позивачем надано: копію договору про надання правової допомоги №2-12/2023-Ю від 08.12.2023, довіреність №0124-13 від 05.01.2024, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, серія КС №10423/10 від 20.12.2021, акт виконаних робіт до договору про надання правової допомоги №2-12/2023-Ю від 08.12.2023 від 16.07.2024, платіжна інструкція №5639 від 17.07.2024
Судом враховано, що відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначено гонорар.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Правова позиція викладена в пункті 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в пункті 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19.
Частинами першою та другою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, з аналізу статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру та погодинної оплати.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.
Так, матеріалами справи підтверджується, що 08.12.2023 між Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "УСГ" та Адвокатським бюро «Гедз» укладено договір про надання правової допомоги №2-12/2023-Ю, згідно умов якого замовник доручає, а Об'єднання приймає на себе зобов'язання протягом терміну дії цього договору надавати замовнику юридичні послуги.
З огляду на викладене, дослідивши надані позивачем докази, враховуючи встановлений сторонами договору розмір гонорару у сумі 5 000,00 грн, суд дійшов до висновку, що позивачем належними та достатніми доказами доведено понесені ним витрати на правничу допомогу по справі №910/9095/24 у розмірі 5 000,00 грн.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 ГПК України). Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).
Відповідачами клопотання щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не надано.
У відповідності до ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Дослідивши подані позивачем докази, суд прийшов до висновку, що позивачем належними та достатніми доказами доведено понесені ним витрати на правничу допомогу по справі №910/9095/24, у зв'язку з чим відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ЕТАЛОН" (03067, місто КИЇВ, вулиця ГАРМАТНА, будинок 8, приміщення 6, ідентифікаційний код 20080515) на користь Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "УСГ" (вулиця Івана Федорова, 32-А, Київ, 03038, ідентифікаційний код 30859524) пеню у сумі 8 220, 48 грн, 3% річних у сумі 902, 45 грн, інфляційні втрати у сумі 3 106, 27 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн та судовий збір у сумі 3028, 00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано: 25.10.2024.
Суддя О.В. Гулевець