ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.10.2024Справа № 910/3910/24
За позовом: акціонерного товариства "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО";
до: приватного акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО";
про: зобов'язання здійснити перерахунок вартості балансуючої енергії.
Суддя Сергій Балац
Секретар судового засідання Петькун Д.О.
позивача: Лозовицький М.С.
відповідача: Драчова М.С.
Акціонерне товариство "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до приватного акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" про зобов'язання здійснити перерахунок вартості балансуючої енергії.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено Правила ринку щодо акцепту пропозиції на балансуючу електричну енергію, що призвело до звернення позивача до господарського суду з вимогою про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок вартості балансуючої енергії з урахуванням Правил ринку.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/3910/24. та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку (за правилами) загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 13.05.2024.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.04.2024 суд ухвалив продовжити приватному акціонерному товариству "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" строк на подання відзиву на позов до 07.05.2024.
07.05.2024 відповідач направив до господарського суду міста Києва відзив, згідно якого заперечив проти позову зазначивши, що усі оперативні команди і розпорядження оператора системи передачі підлягають беззаперечному виконанню всіма суб'єктами господарювання, об'єкти електроенергетики яких підключені до ОЕС України, а диспетчерські команди відповідача відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема Правилам ринку. В спростування твердження позивача про не повідомлення останнього про акцепти для врегулювання системних обмежень зазначив, що у кожному з доданих рахунків (у форматі xls) міститься окремий додаток (аркуш) «Врегулювання системних обмежень», у якому, як визнав і сам позивач, відображені дані про акцептовані пропозиції на розвантаження для врегулювання системних обмежень. Крім того Правилами ринку не визначені жодні вимоги щодо способів або строків надання відповідачем такої інформації; відсутні норми, які би передбачали або вимагали надання таких даних саме у використовуваному позивачем програмному забезпеченні «Генератор», в якому він отримує команди з системи управління ринком, та зазначив, що позивачем обрано не вірний спосіб захисту, за критеріями, наведеними у п. 179 згаданої позивачем постанови Верховного Суду від 17.11.2023 у справі № 910/12832/21, обраний позивачем у справі № 910/3910/24 спосіб захисту не є ані належним, ані ефективним, адже не веде до відновлення прав позивача.
13.05.2024 в підготовчому засіданні суд на місці ухвалив продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів, встановлено позивачу строк для подання до суду відповіді на відзив до 27.05.2024, встановлено відповідачу строк для подання до суду заперечення на відповідь на відзив до 10.06.2024, оголошено перерву до 10.06.2024.
27.05.2024 до господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив згідно якої позивач зазначив, що ціна на балансуючу електроенергію має розраховуватись за маржинальною ціною на балансуючу електричну енергію на розвантаження по кожній одиниці реального часу, а тому відповідачем безпідставно здійснено розрахунок вартості отриманої ППБ електроенергії за ціною РДН.
05.06.2024 від позивача надійшла заява про зміну предмету позову згідно якої останній просить зобов'язати відповідача здійснити перерахування вартості балансуючої енергії з урахуванням вимог Правил за додатковими до попередньо заявлених позивачем рахунками, зокрема: №2603202400023 від 26.03.2024 в частині обсягу 4 092,00 МВт*г (2 526,00 МВт*г - розвантаження, 1 566,00 МВт*г - завантаження); №0404202400264 від 04.04.2024 в частині обсягу 385,250 МВт*г (323,250,00 МВт*г - розвантаження, 62,00 МВт*г - завантаження); №1604202400044 від 16.04.2024 в частині обсягу 5 468,750 МВт*г; №2504202400266 від 26.04.2024 в частині обсягу 139,750 МВт*г;
10.06.2024 відповідач направив до господарського суду міста Києва заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.
Ухвалою-повідомленням від 17.06.2024 № 910/3910/24 сторони спору повідомлені про призначення підготовчого засідання на 15.07.2024.
10.07.2024 від позивача надійшла заява про зміну предмету позову згідно якої останній просить зобов'язати відповідача здійснити перерахунок вартості балансуючої електричної енергії за договором від 27.05.2019 №0424-04013 у відповідності до вимог глави 4.16 Правил ринку за додатковими до попередньо заявлених позивачем рахунками, зокрема: №0606202400264 від 06.06.2024 в частині обсягу 89 200,00 МВт*г; №1406202400025 від 14.06.2024 в частині обсягу 22,00 МВт*г; №2606202400025 від 26.06.2024 в частині обсягу 136,967 МВт*г; №20407202400255 від 04.07.2024 в частині обсягу 1 734,816 МВт*г;
15.07.2024 в підготовчому засіданні суд на місці ухвалив прийняти до розгляду та задовольнити заяву про зміну предмету позову. Оголошено перерву до 29.07.2024.
29.07.2024 до господарського суду м. Києва надійшов відзив з урахуванням зміни предмету позову, згідно якого відповідач зазначив, що позивачем заявлено про зміну предмету позову, проте підстави позову залишилися незмінними. Водночас вимога повідомити позивача про підстави диспетчерської команди виключно в момент її надання відсутня в Правилах ринку, а тому врегулювання системних обмежень саме у платіжному документі не порушує вимог законодавства чи прав ППБ і ніяк не може впливати на вартість електричної енергії.
29.07.2024 в підготовчому засіданні суд постановив усну ухвалу про прийняття до розгляду заяви про зміну предмету позову, закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 26.08.2024.
Ухвалою-повідомленням від 02.09.2024 № 910/3910/24 сторони спору повідомлені про призначення судового засідання на 23.09.2024.
23.09.2024 в судовому засіданні оголошено перерву до 07.10.2024.
07.10.2024 в судовому засіданні оголошено оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також заперечення проти таких вимог, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
Акціонерне товариство "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" (постачальник послуг балансування/ППБ) (далі-позивач) є виробником електричної енергії на підставі ліцензії, виданої згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) №1074 від 18.06.2019.
Приватне акціонерне товариство "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" (далі - відповідач) є оператором системи передачі (ОСП), на якого, зокрема, покладені функції диспетчерського (оперативно-технологічного) управління об'єднаною енергетичною системою України та адміністратора розрахунків.
Постановою № 307 від 14.03.2018 НКРЕКП затверджено Правила ринку (надалі - Правила ринку), відповідно до Додатку 7 яких затверджено форму Типового договору про участь у балансуючому ринку.
27.05.2019 Державне підприємство "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" (яке у подальшому змінило найменування на Приватне акціонерне товариство "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО") підтвердило приєднання Акціонерне товариство "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" (акцептування пропозиції) до умов договору про участь у балансуючому ринку та долучення до реєстру постачальників послуг з балансування. Ідентифікатор Договору № 0424-04013, дата акцептування 27.05.2019. Договір в редакції Постанови НКРЕКП від 17.01.2023 та № 1882 від 10.10.2023.
Відповідно до п.1.1. Типового договору про участь у балансуючому ринку (надалі - договір) цей договір є договором приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України, умови якого мають бути прийняті іншою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому.
Згідно із п. 1.2 договору за цим договором ППБ зобов'язується надавати балансуючу електричну енергію на завантаження або розвантаження для здійснення ОСП балансування об'єднаної енергетичної системи України. ОСП зобов'язується продавати балансуючу електричну енергію ППБ або купувати балансуючу електричну енергію у ППБ та отримувати оплату за продану ППБ балансуючу електричну енергію або сплачувати кошти за куплену балансуючу електричну енергію у ППБ відповідно до умов цього договору та Правил ринку.
У відповідності до п.2.1. договору загальна вартість цього договору складається із суми придбаних та проданих обсягів електричної енергії на балансуючому ринку протягом дії цього договору та відповідно до умов цього договору.
За підсумками місяця визначається індикативні величини: середньозважені ціни балансуючої електричної енергії на завантаження та розвантаження за розрахунковий місяць (грн./МВт*год з точністю до дев'яти знаків після коми), які розраховуються шляхом ділення вартості балансуючої електричної енергії на завантаження і розвантаження на загальний обсяг балансуючої електричної енергії на завантаження та розвантаження відповідно.
Пунктом 2.2 договору визначено, що розрахунок ціни купівлі-продажу електричної енергії визначається відповідно до Правил ринку.
Згідно з п.4.1 договору виставлення рахунків та оплата платежів здійснюються відповідно до процедур та у строки, визначені Правилами ринку.
Подання платіжних документів здійснюється Сторонами відповідно до Правил ринку(п.4.2. договору).
Якщо ППБ має заперечення до інформації, що міститься у платіжному документі, то він повинен повідомити про це ОСП не пізніше 12:00 наступного робочого дня після виставлення рахунку. Наявність заперечень не є підставою для створення дебіторської заборгованості перед ОСП (п.4.3. договору).
Відповідно до пункту 4.10.2. глави 4.10 розділу IV Правил ринку, усі ППБ, крім ППБ та одиниць надання послуг балансування, зазначених у пункті 4.10.4 цієї глави, зобов'язані подавати пропозиції на балансуючу електричну енергію на завантаження по кожній одиниці надання послуг з балансування для кожного розрахункового періоду торгового дня на весь обсяг балансуючої електричної енергії на завантаження, що дорівнює різниці між доступною потужністю одиниці надання послуг з балансування, що залишилась з урахуванням зобов'язань з надання РПЧ і аРВЧ, та її графіком відпуску, незалежно від того, чи має ППБ зобов'язання щодо забезпечення резерву рРВЧ та РЗ як ПДП.
Усі ППБ, крім ППБ та одиниць надання послуг балансування, зазначених у пункті 4.10.4 цієї глави, зобов'язані подавати пропозиції на балансуючу електричну енергію на розвантаження по кожній одиниці надання послуг балансування (крім одиниць відпуску ВДЕ) для кожного розрахункового періоду торгового дня на весь обсяг балансуючої електричної енергії на розвантаження, що дорівнює різниці між його графіком відпуску/відбору та технічним мінімумом виробництва з урахуванням зобов'язань з надання РПЧ і аРВЧ, незалежно від того, чи має ППБ зобов'язання щодо забезпечення резерву рРВЧ та РЗ як ПДП. (п. 4.10.3 розділу IV Правил ринку).
ППБ подають розділені за розрахунковими періодами пропозиції на балансуючу електричну енергію окремо для кожного продукту, визначеного цими Правилами: на завантаження та на розвантаження. Кожна пропозиція повинна містити обсяг балансуючої електричної енергії на завантаження та на розвантаження та ціну пропозиції для кожної одиниці надання послуг з балансування. (п.4.11.1, розділу IV Правил ринку).
Після отримання пропозицій на балансуючу електричну енергію СУР здійснює їх перевірку та надсилає повідомлення відповідному ППБ, чия пропозиція на балансуючу електричну енергію прийнята, або якщо виявлені помилки у поданні, надсилає повідомлення відповідному ППБ про відхилення із зазначенням причин такого відхилення (п.4.14.2, розділу IV Правил ринку)
Відповідно до глави 4.16 розділу IV Правил ринку результати балансуючого ринку складаються з:
1) прийнятих пропозицій на балансуючу електричну енергію на завантаження та на розвантаження ППБ по ОРЧ з метою забезпечення балансу системи;
2) маржинальної ціни по ОРЧ на балансуючу електричну енергію на завантаження. Маржинальна ціна на балансуючу електричну енергію на завантаження (у грн/МВт·год) по кожній ОРЧ визначається на рівні найвищої ціни у пропозиції на балансуючу електричну енергію, що акцептована для забезпечення збільшення балансуючої електричної енергії;
3) маржинальної ціни по ОРЧ на балансуючу електричну енергію на розвантаження. Маржинальна ціна на балансуючу електричну енергію на розвантаження (у грн/МВт·год) по кожній ОРЧ визначається на рівні найнижчої ціни у пропозиції на балансуючу електричну енергію, що акцептована для забезпечення зниження балансуючої електричної енергії.
ОСП видає диспетчерські команди ППБ та ППВДЕ (п. 4.18.1. розділу IV Правил ринку).
Відповідно до пп. 3 п. 5.2. договору ОСП має право надавати ППБ диспетчерські команди, а ППБ відповідно до пп. 3 п. 5.2. договору зобов'язується виконувати диспетчерські команди, надані ОСП.
ОСП може видати учасникам ринку в будь-який час диспетчерські команди та інші розпорядження з метою забезпечення надійної роботи системи, особливо щодо частоти системи, напруги і струму у критичних вузлах та елементах системи передачі відповідно до Кодексу системи передачі (п. 4.18.2. розділу IV Правил ринку).
Диспетчерська команда на активацію видається ОСП відповідно до результатів алгоритму розрахунку балансуючого ринку у вигляді акцепту відповідної пропозиції на балансуючу електричну енергію на розвантаження або завантаження. Диспетчерська команда на деактивацію видається ОСП у зворотному до попередньої активації порядку у вигляді припинення відповідного акцепту пропозиції на балансуючу електричну енергію для активації на розвантаження або завантаження (п. 4.18.3. розділу IV Правил ринку).
Команда на заплановану або пряму активацію може віддаватися поза ранжиром для вирішення системних обмежень. ОСП на другий робочий день після надання команд поза ранжиром публікує на своєму офіційному веб-сайті перелік таких команд з обґрунтуванням щодо їх надання (п. 4.18.5. розділу IV Правил ринку).
Незалежно від того, чи система в дефіциті або профіциті в інтервалі ОРЧ, ОСП може активувати балансуючу електричну енергію як на завантаження, так і на розвантаження з метою врегулювання системних обмежень, у тому числі відповідно до вимог системи до резервів (п. 4.18.8. розділу IV Правил ринку).
У разі акцепту пропозиції на балансуючу електричну енергію з метою врегулювання небалансу електричної енергії, спричиненого системними обмеженнями або обмеженнями на перетинах, що виникли після подання остаточних повідомлень імпорту/експорту, або іншими обмеженнями по режиму роботи, ОСП маркує такий акцепт (акцепт з поміткою) та повідомляє відповідного ППБ про таку помітку. Пропозиції, що акцептовані з поміткою, не використовуються в розрахунках маржинальної ціни балансуючої електричної енергії (п. 4.19.1. розділу IV Правил ринку).
Судом встановлено, що ОСП з грудня 2023 по липень 2024 надано позивачу команди на розвантаження та на завантаження задля врегулювання системних обмежень.
В подальшому відповідачем було сформовано та надіслано позивачу подекадні рахунки-фактури на сплату електричної енергії для балансування:
- № 1412202300253 від 14.12.2023;
- № 2612202300253 від 26.12.2023;
- № 401202400252 від 04.01.2024;
- № 1601202400027 від 16.01.2024;
- № 2501202400260 від 25.01.2024;
- № 602202400028 від 06.02.2024;
- № 1502202400266 від 15.02.2024;
- № 2602202400268 від 26.02.2024;
- № 603202400272 від 06.03.2024;
- № 1403202400266 від 14.03.2024;
- № 2603202400023 від 26.03.2023;
- № 0404202400264 від 04.04.2023;
- № 1604202400044 від 16.04.2024;
- № 2504202400266 від 26.04.2024;
- № 0606202400264 від 06.06.2024;
- № 1406202400025 від 14.06.2024;
- № 2606202400025 від 26.06.2024;
- № 0407202400255 від 04.07.2024.
У кожному з наданих позивачем рахунків (у форматі xls) міститься окремий додаток (аркуш) «Врегулювання системних обмежень», у якому відображені дані про акцептовані пропозиції на розвантаження для врегулювання системних обмежень.
З урахуванням команд, отриманих на розвантаження та на завантаження задля врегулювання системних обмежень відповідачем було також сформовано, підписано та надіслано на адресу позивача акти купівлі-продажу балансуючої електричної енергії:
- № БР/23/12-0424 від 31.12.2023;
- № БР/24/01-0424 від 31.01.2024;
- № БР/24/02-0424 від 29.02.2024;
- № БР/24/03-0424 від 31.03.2024;
- № БР/24/04-0424 від 30.04.2024;
- № БР/24/05-0424 від 31.05.2024;
- № БР/24/06-0424 від 30.06.2024.
Позивач не визнаючи вказані рахунки та акти направляв зауваження на електронну адресу відповідача з вимогою перерахувати вартість балансуючої електроенергії на які відповідачем надавалися відповіді про відсутність підстав для здійснення таких перерахунків з урахуванням норм Правил ринку.
Згідно з пп. 2 п. 1 постанови НКРЕКП від 26.03.2022 № 349 «Щодо захисту інформації, яка в умовах воєнного стану може бути віднесена до інформації з обмеженим доступом, у тому числі щодо об'єктів критичної інфраструктури» встановлено, що під час дії воєнного стану в Україні та до останнього дня місяця, наступного за місяцем припинення або скасування воєнного стану на вебсайтах ліцензіатів та/або учасників оптового енергетичного ринку повинен бути закритий доступ до інформації, яка в умовах воєнного стану може бути віднесена до інформації з обмеженим доступом, у тому числі щодо об'єктів критичної інфраструктури, зокрема щодо місцезнаходження, стану та режимів роботи енергетичного обладнання виробників електричної енергії, системи передачі та розподілу електричної енергії; диспетчерського управління та передачі електроенергії.
Отже, сформована ОСП у спірних рахунках на рівні ціни РДН (ринок «на добу наперед»), відповідає вимогам Правил ринку, є обґрунтованою, оскільки відбувались з поміткою «врегулювання системних обмежень».
Крім того суд погоджується з твердженням відповідача, що Правилами ринку передбачено повідомлення позивачу про акцепти для врегулювання системних обмежень, проте не визначені жодні вимоги щодо способів або строків надання Відповідачем такої інформації, як і відсутні норми, які би передбачали або вимагали надання таких даних саме у використовуваному позивачем програмному забезпеченні «Генератор», в якому він отримує команди з системи управління ринком.
Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з урахуванням наступного.
Позивач зазначає, що зобов'язання ОСП перерахувати вартість обсягів балансуючої енергії з урахуванням вимог Правил ринку є належним способом захисту, що має на меті "анулювання" неправомірних односторонніх дій ОСП та відвернення безпідставних майнових втрат Позивача з посиланням на постанову Об'єднаної палати Верховного суду від 17.11.2023 у справі № 910/12832/21.
Проте суд зазначає, що обставини вказаної справи не є подібними, в згаданій позивачем справі розглядалося питання про виконання іншого договору, а саме про врегулювання небалансів електричної енергії, оспорювались самі диспетчерські команди (як такі, що технічно не могли бути виконані) і заявлялись позовні вимоги про перерахунок небалансів електричної енергії у визначений спосіб (тобто зміну обсягів шляхом виключення конкретного обсягу електричної енергії в конкретні розрахункові періоди).
Натомість у справі № 910/3910/24 позивач просить «перерахувати» не обсяг, а вартість частини електричної енергії - у невизначений спосіб.
Статтею 20 Господарського кодексу України визначено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Зазначене кореспондується зі ст.16 Цивільного кодексу України.
Звертаючись з позовом за захистом порушеного права, позивач має обрати спосіб захисту, який відповідає змісту права, що порушене й буде здатний таке право поновити; обраний спосіб захисту має бути передбачений положеннями статті 15 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, або ж визначений іншим законом чи укладеним між сторонами договором. Законодавчі обмеження матеріально правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
У рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом. Відтак, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності в тому числі належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством).
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 зазначеної Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення. Водночас засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04. 2005, заява № 38722/02).
Однак, правильно обраний спосіб захисту порушеного права повинен, з однієї сторони, відповідати за своєю правовою природою суті спірних правовідносин, а з іншої - передбачати конкретний механізм захисту порушеного права, тобто мати відображення в сформульованих відповідним чином позовних вимогах, які дадуть змогу безумовно виконати таке рішення у разі задоволення судом вимог.
З аналізу ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України вбачається, що застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством - ефективність), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову. (Постанови Верховного Суду від 05.08.2019 у справі №922/2856/18, від 06.02.2020 у справі №904/4036/18).
Суд зазначає, що глава 4.16 Правил ринку містить складові результати балансуючого ринку, проте не містить умов та способу (формули) здійснення перерахунку вартості балансуючої електричної енергії .
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем обрано не вірний спосіб захисту. Рішення про задоволення позовних вимог призвело б до неможливості його виконання, та неефективного досягнення позивачем результату.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
А отже решта доводів та доказів наданих сторонами на обґрунтування своїх вимог і заперечень судом відхиляються, як такі, що не мають значення для правильного вирішення спору.
Приписами частини 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
В задоволенні позову відмовити повністю
Рішення господарського суду набирає законної сили та може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 241, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 25 жовтня 2024 року
Cуддя Сергій БАЛАЦ