ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.10.2024Справа № 910/9309/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., розглянувши матеріали справи
За позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Спец Сервіс ЛТД»
про стягнення 54234,90 грн
Без виклику представників сторін
У липні 2024 року Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Спец Сервіс ЛТД» про стягнення 54234,90 грн.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем порушено умови укладеного між сторонами Договору про надання послуг №ПЗ/Ш-23663/НЮ від 25.07.2023 в частині своєчасного надання послуг, внаслідок чого позивачем нараховано та заявлено до стягнення 7% штрафу у розмірі 7959 грн, 20% штрафу у розмірі 22740 грн та пеню у розмірі 23535,90 грн.
Відповідач заперечив проти задоволення позову, вказавши, що фактичної передачі транспортного засобу від замовника до виконавця не відбулось, акт прийому-передачі ТЗ (його складових) для надання послуг не складався. Також відповідач, як на підставу для звільнення від відповідальності послався на наявність форс-мажорних обставин, а саме мобілізацію співробітників підприємства, внаслідок збройної агресії РФ проти України та зазначив, що він звертався до позивача з відповідним листом та додатковою угодою про розірвання Договору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 25.07.2023 між Акціонерним товариством «Українська залізниця» (далі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто Спец Сервіс ЛТД» (далі - Виконавець) укладено Договір про надання послуг №ПЗ/Ш-23663/НЮ (далі - Договір) відповідно до умов якого Виконавець приймає на себе зобов'язання щодо надання послуг з ремонту автомобіля УАЗ 3909, державний № НОМЕР_1 (далі - ТЗ) (далі - Послуги), а Замовник - прийняти та оплатити надані Послуги. (п.1.1. Договору)
Вартість Послуг визначається згідно Додатку №1 «Обсяги та вартість послуг з ремонту автомобіля УАЗ 3909». (п.3.1. Договору)
Згідно з п.3.2. Договору сума Договору складає: 94750 грн, крім того ПДВ 20% - 18950 грн. Разом з ПДВ - 113700 грн.
Відповідно до п.5.1. Договору надання Послуг проводиться протягом строку дії Договору тільки на підставі наданої рознарядки Замовника, яка вважається дозволом на надання Послуг та є підтвердженням готовності Замовника до приймання Послуг.
Рознарядка Замовника на надання Послуг направляється ним на поштову адресу Виконавця зазначену в даному Договору, з повідомленням про вручення або вручається уповноваженому представнику Виконавця під розпис. (п.5.4. Договору)
Послуги надаються протягом 60 робочих днів з моменту передачі ТЗ для надання послуг, але не пізніше 31.12.2023. (п.5.7. Договору)
Приймання ТЗ (його складових) Виконавцем здійснюється у присутності Замовника чи його уповноваженого працівника в такому порядку: розбір супровідної документації Замовника; перевірка технічного стану ТЗ (його складових); виявлення зовнішніх пошкоджень і дефектів з оформленням відповідного документа; оформлення акту прийому-передачі ТЗ (його складових) для надання Послуг, який скріплюється підписами і печатками Сторін у двох примірниках, які мають однакову юридичну силу. (п.5.7. Договору)
Пунктом 6.3.1. Договору визначено, що Виконавець зобов'язаний надати послуги в обсягах згідно Додатку №1 та у строки, встановлені цим Договором.
Згідно ст.901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 29.08.2023 на електронну пошту відповідача було надіслано Рознарядку №121 від 29.08.2023 до Договору, у якій позивач підтвердив готовність щодо приймання послуг з ремонту автомобіля УАЗ 3909 у період з 29.08.2023 по 31.12.2023.
Крім того, позивачем було надіслано відповідачу лист №139 від 04.09.2023 у якому позивач зазначив про направлення відповідачу рознарядки №121 від 29.08.2023, яка вважається дозволом на надання послуг та є підтвердженням готовності Замовника до приймання послуг, а також у вказаному листі позивач просив відповідача направити представників для приймання-передачі транспортного засобу згідно умов Договору.
Листом №88 від 22.12.2023 повторно звертався до відповідача з проханням про направлення представник для приймання-передачі транспортного засобу згідно умов Договору
Втім, відповіді на вказані листи, матеріали справи не містять, так само, як і не містять доказів направлення уповноважених представників відповідача для прийому-передачі ТЗ (його складових) для надання Послуг.
Суд звертає увагу на те, що вищевказані обставини відповідачем не спростовуються.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 527 Цивільного кодексу України, передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено, що строк надання відповідачем послуг з ремонту автомобіля УАЗ 3909 є таким, що настав, в той же час, матеріали справи не містять доказів надання спірних послуг відповідачем у встановлений Договором строк, так само, як і не містять доказів, що відповідач приступив до виконання вказаних послуг.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово звертався до відповідача із претензіями та листами до них, у яких вимагав сплати штрафних санкцій за порушення строків надання послуг.
Відповіді на претензії матеріали справи не містять, так само як і не містять доказів сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п.7.3. Договору за несвоєчасне надання Послуг Виконавець сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості Послуг по яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Якщо виконавець протягом строку дії Договору не приступив до надання Послуг і не виконав умови Договору, то Виконавець сплачує Замовнику штраф в розмірі 20% вартості не наданих Послуг.
Нормами статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Судом встановлено, що позивачем нарахування пені здійснення без урахування ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.
Здійснивши власний розрахунок пені, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 20693,40 грн.
Перевіривши надані позивачем розрахунки 7% штрафу у розмірі 7959 грн та 20% штрафу у розмірі 22740 грн, суд встановив їх правильність, відповідність умовам Договору та арифметичну вірність, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Доводи відповідача про те, що фактичної передачі транспортного засобу від замовника до виконавця не відбулось, акт прийому-передачі ТЗ (його складових) для надання послуг не складався, судом відхиляються, оскільки позивачем надсилались відповідачу Рознарядка №121 від 29.08.2023 до Договору та листи, у яких позивач повідомляв відповідача, зокрема, про готовність до приймання послуг та просив відповідача направити представників для передачі ТЗ, в той же час, відповідачем вказані листи було залишено без відповіді та задоволення, представників для передачі ТЗ та складання відповідних актів прийому-передачі відповідачем не було направлено, враховуючи встановлений в Договорі граничний строк для надання відповідачем послуг.
Посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин, які виникли внаслідок збройної агресії РФ проти України, а також посилання на п.8.7. Договору та направлення відповідачем позивачу листу №11/1 від 11.09.2023 та додаткової угоди про розірвання Договору, судом відхиляються з огляду на наступне.
Відповідно до п.8.1. Договору сторони не несуть відповідальності за невиконання своїх зобов'язань, передбачених цим Договором, якщо таке невиконання обумовлено настанням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Сторона, яка посилається на форс-мажорні обставини, через які не може виконувати свої договірні зобов'язання, повинна негайно (не пізніше 15 календарних днів) письмово повідомити іншу Сторону про такі обставини та їх вплив на виконання відповідних зобов'язань. (п.8.3. Договору)
Згідно з п.8.5. Договору належним доказом наявності вищезазначених обставин та їх тривалості є сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України або регіональною ТПП та/або країни, у якій виникли такі обставини, або яка постраждала внаслідок таких обставин.
Якщо форс-мажорні обставини тривають протягом 6 місяців підряд, то кожна із Сторін матиме право в односторонньому порядку розірвати цей Договір, письмову попередивши іншу Сторону не пізніше, ніж за 10 календарних днів до дати розірвання. У такому разі, жодна із Сторін не матиме права на відшкодування іншою Стороною можливих збитків. (п.8.7. Договору)
Статтею 617 Цивільного кодексу України, а також статтею 218 Господарського кодексу України передбачено можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо сторона договору доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (форс-мажору).
Судом встановлено, що Торгово-промисловою палатою України було оприлюднено лист №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким повідомлено, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили).
Поряд з цим, суд зазначає, що за змістом частини 2 статті 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.
Так, норма частини другої статті 218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності
Відповідно до ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
З огляду на викладене, загальний лист ТПП України від 28.02.2022 на який посилається відповідач, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов'язання (а доведення причинно-наслідкового зв'язку в такому випадку є обов'язковим).
Враховуючи норми чинного законодавства України та умови Договору, суд зазначає, що належних та допустимих доказів наявності форс-мажорних обставин матеріали справи не містять, зокрема, відповідачем не надано сертифікату про форс-мажорні обставини, який би встановлював наявність форс-мажорних обставин саме за Договором про надання послуг №ПЗ/Ш-23663/НЮ.
Також, суд звертає увагу на те, що на момент укладення Договору від 25.07.2023, в Україні вже діяв воєнний стан та проводилась мобілізація, а відтак, вказані обставини мали бути враховані відповідачем.
Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на сплату судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Спец Сервіс ЛТД» (04074, м. Київ, вул. Новомостицька, буд. 25; ідентифікаційний код 39952932) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6; ідентифікаційний код 40081221) пеню у розмірі 20693 (двадцять тисяч шістсот дев'яносто три) грн 40 коп., 7% штрафу у розмірі 7959 (сім тисяч дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн, 20% штрафу у розмірі 22740 (двадцять дві тисячі сімсот сорок) грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2869 (дві тисячі вісімсот шістдесят дев'ять) грн 30 коп.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено: 24.10.2024.
Суддя Я.В. Маринченко