24 жовтня 2024 року м. Чернівці
справа № 717/640/24
провадження №22-ц/822/671/24
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Перепелюк І. Б.
суддів: Височанської Н.К., Половінкіної Н.К.
секретар Бугай В.М.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 22 травня 2024 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів та оплату додаткових витрат на дитину,
встановив:
описова частина
короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів та оплату додаткових витрат на дитину.
Позов обґрунтовано наступним. Зазначала, що відповідач ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на даний час є повнолітнім та продовжує навчання в Буковинському державному медичному університеті та є студентом третього курсу 2023/24 навчального року коледжу Буковинського державного медичного університету та навчається на денній формі навчання за контрактом за спеціальністю «226 - фармація (молодший спеціаліст)».
Вказані обставини стверджуються копією свідоцтва про народження ОСОБА_3 виданого 30 вересня 2009 року на бланку серії НОМЕР_1 , довідкою виданою Буковинським державним медичним університетом № 223 від 21 лютого 2024 року. Згідно угоди №193-р/34ФМд про підготовку фахівця з фаховою перед вищою медичною освітою укладеного між Буковинським державним медичним університетом та ОСОБА_2 , розмір плати за весь період надання освітньої послуги становить 64 500 гривень (21 500 гривень за навчальний рік). Вказані обставини підтверджуються угодою про підготовку фахівця з фаховою перед вищою медичною освітою № 193-0/34 ФМд від 01 вересня 2021 року, договором про надання освітніх послуг щодо підготовки фахівця з фаховою перед вищою медичною освітою в Буковинському державному медичному університеті № 193-0/34 ФМд від 01 вересня 2021 року.
Позивачка сплатила за навчання сина ОСОБА_3 у Буковинському державному медичному університеті: за перший курс - 21 500 грн. ( за перший семестр - 10 750 грн. та за другий семестр - 10 750 грн.); за другий курс - 21 574,50 грн. (за перший семестр - 10 814,50 грн. та за другий семестр - 10 750 грн. ) ; за третій курс - 17013,33 грн. (за перший семестр - 12 750 грн. та за два місяці другого семестру сума витрат склала 4 253,33 грн., оскільки 16 березня син став повнолітнім.
Посилаючись на зазначене, позивачем додатково витрачено на навчання дитини до досягнення ним повноліття 60 087,83грн.
Позивач, посилаючись на те, що її доходів не вистачає на належне утримання сина, просила стягнути з відповідача ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 заробітку (доходу) відповідача щомісячно до досягнення сином 23 років, або припинення навчання.
Стягнути з відповідача ОСОБА_1 на її користь 30 043,92грн. додаткових витрат, фактично понесених нею на навчання сина за минулий період.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кельменецького районного суду Чернівецької області від 22 травня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів та оплату додаткових витрат на дитину - задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 30 000,92грн. в рахунок відшкодування 1/2 частини додаткових витрат, фактично понесених позивачкою на навчання сина ОСОБА_4 за минулий період.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/10 частини заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, починаючи з 19 березня 2024 року і до досягнення сином двадцяти трьохрічного віку.
Роз'яснено, що право на отримання аліментів припиняється у разі припинення ОСОБА_3 навчання.
Допущено негайно виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 1005,30грн.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в сумі 4150грн.
Розстрочено виконання рішення суду в частині стягнення додаткових витрат на 12 місяців, щомісячними платежами в розмірі 2500 грн. до 28 числа кожного поточного місяця.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Кельменецького районного суд Чернівецької області від 22 травня 2024 року в частині стягнення з нього 30 000,92грн. в рахунок відшкодування 1/2 частини додаткових витрат та в стягненні 4150 грн. на правничу допомогу - скасувати.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що ОСОБА_3 на даний час продовжує навчатися в Буковинському державному медичному університеті та є студентом третього курсу. Отже, аліменти які стягувались з ОСОБА_1 на користь позивачки, використовувались на оплату навчання.
Апелянт посилається на те, що позивач звернулася із позовом в березні 2024 року. До березня 2024 року відповідач сплачував аліменти, а тому вважає, що суд незаконно прийняв рішення про стягнення 30 000,92грн. за минулий період.
Не погоджуючись із стягненням витрат на правничу допомогу, апелянт посилається на те, що в матеріалах справи міститься квитанція про сплату позивачем 5 000грн., однак немає доказів того, що ці кошти отримала саме адвокат по справі. Крім того зазначає, що відсутній детальний опис виконаних доручень клієнта.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на даний час є повнолітнім та продовжує навчання в Буковинському державному медичному університеті та є студентом третього курсу 2023/24 навчального року коледжу Буковинського державного медичного університету та навчається на денній формі навчання за контрактом за спеціальністю «226 - фармація (молодший спеціаліст)». Вказані обставини підтверджуються копією свідоцтва про народження ОСОБА_3 виданого 30 вересня 2009 року на бланку серії НОМЕР_1 , довідкою виданою Буковинським державним медичним університетом № 223 від 21 лютого 2024 року. Згідно угоди №193-р/34ФМд про підготовку фахівця з фаховою передвищою медичною освітою укладеного між Буковинським державним медичним університетом та ОСОБА_2 , розмір плати за весь період надання освітньої послуги становить 64 500 грн. (21 500 грн. за навчальний рік). Вказані обставини стверджується угодою про підготовку фахівця з фаховою передвищою медичною освітою № 193-0/34 ФМд від 01 вересня 2021 року, договором про надання освітніх послуг щодо підготовки фахівця з фаховою передвищою медичною освітою в Буковинському державному медичному університеті № 193-0/34 ФМд від 01 вересня 2021 року.
Позивач сплатила за навчання сина ОСОБА_3 у Буковинському державному медичному університеті:
за перший курс - 21 500 грн. ( за перший семестр - 10 750 грн. та за другий семестр - 10 750 грн. );
за другий курс - 21 500 грн. (за перший семестр - 10 750 грн. та за другий семестр - 10 750 грн. ) ;
за третій курс - 25 500 грн. (за перший семестр - 12 750 грн. та за другий семестр 12 750 грн). За два місяці другого семестру сума витрат склала 4 250грн. Визначаючи розмір витрат на навчання ОСОБА_3 за два місяці 2024 року суд виходив з наступного розрахунку : 12 750 грн. (розмір плати за навчання у другому семестрі 2024 року) : 6 місяців (термін навчання у другому семестрі 2024 року з 01 січня 2024 року по 01 липня 2024 року згідно угоди про підготовку фахівця з фаховою передвищою медичною освітою № 193-0/34 ФМд від 01 вересня 2021 року) = 4 250 грн. Вказані обставини підтверджуються копіями квитанцій та фіскальних чеків.
Отже, позивачкою додатково витрачено на навчання ОСОБА_3 за період до березня 2024 року 60 000 грн.
При визначенні розміру аліментів суд враховує, що відповідач має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є інвалідом з дитинства, а також на утримання відповідача знаходиться його батько ОСОБА_6 , який є інвалідом другої групи. Вказані обставини стверджуються свідоцтвом про народження ОСОБА_5 виданого 23 серпня 2016 року на бланку НОМЕР_2 , копією посвідчення серії НОМЕР_3 по призначення ОСОБА_5 державної соціальної допомоги як дитині інвалідністю до 18 років, копією довідки виданої ортопедо-травматологічною МСЕК м. Чернівці серії ПОВ №027588 від 03 березня 2010 року, копією свідоцтва про народження ОСОБА_1 виданого 26 серпня 2020 року на бланку НОМЕР_4 , довідкою №123 від 10 травня 2024 року виданою старостою Вороновицького старостинського округу №7 Кельменецької селищної ради, довідкою №277 від 18 квітня 2024 року виданою старостою Ленковецького старостинського округу №12 Кельменецької селищної ради, заключенням головного спеціаліста ДОЗ Чернівецької області з дитячої неврології від 26 травня 2021 року, протоколом обласної ЛКК №279 від 26 травня 2021 року по оформленню ІПР дитині -інваліду ОСОБА_5 , висновком ЛКК №279 від 26 травня 2021 року медичним висновком №15/1 від 02 червня 2021 року Кельменецької багатопрофільної лікарні, виписками із реабілітаційної карти стаціонарного хворого №161 від 09 травня 2024 року ОКНП буковинський центр відновного лікування та комплексної реабілітації дітей, медичної карти стаціонарного хворого №129 від 01 травня 2023 року.
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду в частині стягнення аліментів апелянтом не оскаржується, отже в цій частині не переглядається.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, тобто ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст.53 Конституції України кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов'язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.
Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих (ч.3 ст.3 ЗУ «Про освіту»).
Відповідно до ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на даний час є повнолітнім та продовжує навчання в Буковинському державному медичному університеті та є студентом третього курсу 2023/24 навчального року коледжу Буковинського державного медичного університету та навчається на денній формі навчання за контрактом за спеціальністю «226 - фармація (молодший спеціаліст)». Вказані обставини стверджуються копією свідоцтва про народження ОСОБА_3 виданого 30 вересня 2009 року на бланку серії НОМЕР_1 , довідкою виданою Буковинським державним медичним університетом № 223 від 21 лютого 2024 року. Згідно угоди №193-р/34ФМд про підготовку фахівця з фаховою передвищою медичною освітою укладеного між Буковинським державним медичним університетом та ОСОБА_2 , розмір плати за весь період надання освітньої послуги становить 64 500 грн. (21 500 грн. за навчальний рік). Вказані обставини стверджується угодою про підготовку фахівця з фаховою передвищою медичною освітою № 193-0/34 ФМд від 01 вересня 2021 року, договором про надання освітніх послуг щодо підготовки фахівця з фаховою передвищою медичною освітою в Буковинському державному медичному університеті № 193-0/34 ФМд від 01 вересня 2021 року.
Позивач сплатила за навчання сина ОСОБА_3 у Буковинському державному медичному університеті:
за перший курс - 21 500 грн. ( за перший семестр - 10 750 грн. та за другий семестр - 10 750 грн. );
за другий курс - 21 500 грн. (за перший семестр - 10 750 грн. та за другий семестр - 10 750 грн. ) ;
за третій курс - 25 500 грн. (за перший семестр - 12 750 грн. та за другий семестр 12 750 грн). За два місяці другого семестру сума витрат склала 4 250грн. Визначаючи розмір витрат на навчання ОСОБА_3 за два місяці 2024 року суд виходив з наступного розрахунку : 12 750 грн. (розмір плати за навчання у другому семестрі 2024 року) : 6 місяців (термін навчання у другому семестрі 2024 року з 01 січня 2024 року по 01 липня 2024 року згідно угоди про підготовку фахівця з фаховою передвищою медичною освітою № 193-0/34 ФМд від 01 вересня 2021 року) = 4 250 грн. Вказані обставини підтверджуються копіями квитанцій та фіскальних чеків.
Отже, позивачкою додатково витрачено на навчання ОСОБА_3 до березня 2024 року 60 000 грн.
Згідно зі ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріально допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
У пункті 20 постанови Пленумом Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" судам роз'яснено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років, продовження ними навчання, потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі та можливість надавати таку допомогу.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).
Судом встановлено, що позивачем понесені витрати на оплату навчання дитини - ОСОБА_3 за минулий період в розмірі 60 000грн. Відповідач не надав суду доказів, які б стверджували, що він є непрацездатним і не може надавати матеріальну допомогу своєму сину, який продовжує навчання і у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги. Враховуючи зазначене, суд першої інстанції зробив правильний висновок, про стягнення з відповідача на користь позивачки 30 000грн. в рахунок відшкодування 1/2 частини витрат на навчання сина.
Апелянт посилається на те, що позивач звернулася із позовом в березні 2024 року. До березня 2024 року відповідач сплачував аліменти, а тому вважає, що суд незаконно прийняв рішення про стягнення 30 000,92грн. за минулий період.
Такі доводи апелянта є безпідставними, оскільки витрати по оплаті за навчання не є аліментами в розумінні ст. ст. 181-184 СК України.
Суд першої інстанцій зробив висновок про стягнення з відповідача на користь позивачки 30 000грн. в рахунок відшкодування 1/2 частини витрат на навчання сина. Колегія суддів з цим погоджується.
Однак, в резолютивній частині рішення, суд помилково зазначив стягнути 30 000 (тридцять тисяч) гривень 92 (дев'яносто дві) копійки. Враховуючи зазначене, резолютивну частину рішення в цій частині слід змінити та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 30 000грн. в рахунок відшкодування половини додаткових витрат, фактично понесених позивачкою на навчання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за минулий період.
Не погоджуючись із стягненням витрат на правничу допомогу, апелянт посилається на те, що в матеріалах справи міститься квитанція про сплату позивачем 5000грн., однак немає доказів того, що ці кошти отримала саме адвокат по справі. Крім того зазначає, що відсутній детальний опис виконаних доручень клієнта.
Колегія вважає такі доводи безпідставними, враховуючи наступне. Положеннями ст.59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статей 1, 26, 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, за яким, зокрема, клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч.4 ст.137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18).
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Тобто з аналізу викладеного слід зробити висновок, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу зменшення відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Як вбачається з матеріалів справи, позивача по справі ОСОБА_2 в суді першої інстанції представляв адвокат Телешман І.І. на підставі Договору про надання правничої допомоги від 14 березня 2024 року. ( а.с.20-22). Згідно акту передачі-приймання наданих послуг від 18 березня 2024 року вбачається, що згідно вищевказаного договору про надання правничої допомоги, адвокат Телешман І.І. надала позивачці юридичні послуги на загальну суму 5000 гривень, що складаються: з надання консультації з приводу зібрання необхідних документів для звернення до суду; підготовки та складання позовної заяви. Відповідач не заявляв клопотань про зменшення цих витрат та не надав суду доказів їх не співмірності.
Враховуючи часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивачки пропорційно задоволених позовних вимог, стягнуто 4150грн. в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу.
Доводи апелянта, що в матеріалах справи міститься квитанція про сплату позивачем 5000грн., однак немає доказів того, що ці кошти отримала саме адвокат по справі, є безпідставними. Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі №753/1203/18.
Інші доводи апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують і зводяться до суб'єктивного тлумачення чинних норм законодавства України та незгоди з висновками суду першої інстанцій стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що відповідно до п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України, є підставою для часткової зміни судового рішення. Зокрема, резолютивну частину рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 30 000,92грн. в рахунок відшкодування 1/2 частини додаткових витрат, слід змінити та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 30 000 грн. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Резолютивну частину рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 22 травня 2024 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 30 000 (тридцять тисяч) гривень 92 (дев'яносто дві) копійки в рахунок відшкодування 1/2 частини додаткових витрат, фактично понесених позивачкою на навчання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за минулий період, змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 30 000 грн. в рахунок відшкодування 1/2 частини додаткових витрат, фактично понесених позивачкою на навчання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за минулий період.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів до Верховного Суду.
Судді І.Б. Перепелюк
Н.К. Височанська
Н.Ю. Половінкіна