Справа № 183/5900/24
№ 2/183/2978/24
24 жовтня 2024 року м. Самар
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., за участі: секретаря судового засідання Моісєєва К. А., відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про:
- стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованості за Договором про споживчий кредит № 4583219 від 17 серпня 2021 року в сумі 48 069,75 грн,
у червні 2024 року ТОВ «Коллект Центр» (далі - позивач) звернулось до суду Дніпропетровської області з цим позовом, у якому також просило стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028,00 грн та на правову допомогу 13 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 17 серпня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та відповідачем укладений Договір про споживчий кредит № 4583219, на виконання умов якого Товариство надало позичальнику грошові кошти у сумі 6 600,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами 2 475,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування, стандартною базовою ставкою 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування. Кредитні кошти надаються шляхом перерахування на рахунок позичальника.
Позивач указує, що п. 2.3.1.2. Договору передбачено, що Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базови0) умовах 60 днів. Згідно з п. 4.2. Договору у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов'язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п.1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставкою передбаченої п. 1.6 договору. Договір укладається в електронній формі особистому кабінеті позичальника.
Товариство свої зобов'язання за договором виконало у повному обсязі надавши відповідачеві кредитні кошти шляхом їх переказу на кредитну карту позичальника. 15 грудня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладений Договір факторингу № 15/12-2021-22, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до боржників за Кредитними договорами, в тому числі до позичальника ОСОБА_1 . У свою чергу ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників ТОВ «Коллект Центр» відповідно до Договору відступлення права вимоги № 10-03/2023/01 від 10 березня 2023 року, в тому числі за Договором про споживчий кредит № 4583219 від 17 серпня 2021 року.
Позивач зазначає, що відповідач свої зобов'язання за Кредитним договором не виконав, у зв'язку з чим, станом на 10 травня 2024 року утворилась заборгованість, загальний розмір якої становить 48 069,75 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5 940,00 грн; заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги - 41 403,75 грн; заборгованість за процентами (з моменту відступлення по дату виготовлення розрахунку) 0,00 грн; заборгованість за комісією 726,00 грн.
Постановленою суддею ухвалою від 08 липня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі. Справу постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Окрім іншого, встановлено відповідачеві строк для подання відзиву на позов.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, у позовній заяві заявив клопотання про розгляд справи у його відсутність, у якому підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, а у разі неявки у судове засідання відповідача - ухвалити рішення у заочному порядку.
Відповідач у судовому засіданні визнав укладення договору, суму коштів. Просив зменшити суму, оскільки не працює. Пояснив, що після отримання кредиту втратив роботу та не має джерел для існування.
Суд, дослідивши доводи позову, заслухавши відповідача, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.
Судом установлено, що 17 серпня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладений Договір про споживчий кредит № 4583219 /а.с.6-10/, відповідно до умов якого відповідачеві наданий кредит у сумі 6 600,00 грн строком на 30 днів з 17 серпня 2021 року (п.1.3). Договором установлено, що терміном повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) - 16 вересня 2021 року (п.1.4). Відповідно до п.1.5. Договору загальні витрати Позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат Позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 3 201,00 грн в грошовому виразі та 12,184.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом складає 9801,00 гривень. Загальні витрати Позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що Позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться не змінним та що Кредитодавець і Позичальник виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема Позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п.1.4 Договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження Позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов'язань (п.1.5). Комісія за надання кредиту: 726 грн, яка нараховується за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.2.1). Узгоджено проценти за користування кредитом: 2 475,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,25 відсотка від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.5.2), стандартну (базову) процентну ставку за користування кредитом у розмірі 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.6). Тип процентної ставки - фіксована, особливості нарахування визначені у п. 2.2, 2.3. Договору (п.1.7). За 2.2.1 - 2.2.3 Договору, Позичальник сплачує Кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п 1.5.1.-1.5.2. Договору, в термін (дату) вказаний в п.1.4. У випадку якщо Позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п.1.3 Договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п.1.5.2. або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п. 1.6 Договору, в сумі та на умовах визначених п.2.3 Договору. Нарахування Кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п.2.2.3 Договору. Проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п.1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п. 1.3, запропонована Позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п.1.6 Договору. Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно з п.2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п.1.6. Договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов'язань Позичальника зі сплати процентів протягом первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк кредитування, що продовжений на стандартних базових) умовах, це означає, що протягом первісного строку кредитування та/або в період пролонгації на пільгових умовах Позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою встановленою п.1.6 та процентною ставкою визначеною п.1.5.2 Договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено Товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди Позичальника.
За п. 2.3 передбачено пролонгація строку кредитування. Визначено, що продовження вказаного в п.1.3 Договору строку кредитування може відбуватись на пільгових стандартних (базових) умовах, наступним чином: 2.3.1.1. Пролонгація на пільгових умовах: Позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що Кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством (далі - Правила), що розмішені на веб-сайті Товариства tengo.ua (далі Сайт Товариства) за посиланням https: tengo.ua/s/documents і є невід ємною частиною цього Договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі періоди продовження строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту наведені у таблиці, зокрема на 15 днів з максимальним розміром комісії, відсотків від поточного залишку - 10,00 %. Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначеною п.1.5.2 Договору. 2.3.1.2. Пролонгація на стандартних (базових) умовах: Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору. У випадку, якщо Позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації пільгових умовах.
П. 2.3.2 визначено підстави домовленості сторін про зміну умов кредитного договору на умовах відкладальної обставини, щодо яких невідомо настане вона чи ні, зокрема і щодо, в тому числі - б) продовження користування кредитними коштами Позичальником після спливу строку кредитування, визначеного згідно п.1.3, п.2.3.1.1, п.2.3.1.2. Договору. Сторонами узгоджено, що після настання визначених в підпунктах «а» та/або «б» цього пункту обставин, умови кредитного договору, зокрема строк кредитування, згідно п.1.3, термін (дата) повернення кредиту і сплати винагород (плати) визначений п.1.4, змінюються пропорційно строку пролонгації. Нова дата платежу разом з актуальною сумою заборгованості відображаються Кредитодавцем в оновленому графіку платежів, що за формою та змістом може відрізнятись від додатку №1, і розміщується Кредитодавцем в особистому кабінеті Позичальника, який уповноважує Кредитодавця на таке оновлення та не потребують будь-якого іншого оформлення. У випадку розбіжностей між умовами кредитного договору, включаючи додатки 1,2 та оновленим графіком платежів, застосовуються умови визначені оновленим графіком. Пунктом 2.3.1.2 передбачено пролонгацію на стандартних умовах на строк 60 днів, щодо яких застосовується процентна ставка за стандартнимі (базовими) умовами. За п. 7 Договору, строк дії Договору складає період що обчислюється з дати його укладання і до моменту повного фактичного виконання зобов'язань.
Згідно з п. 4 Договору передбачено, що у разі прострочення Позичальником зобов'язань з повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами цього Договору, Позичальник починаючи з дня наступного за останнім днем строку кредитування з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), за наявності вимоги Кредитодавця зобов'язаний сплатити на користь Кредитодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми невиконаного грошового зобов'язання, за кожен день прострочення та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) нарахована за порушення зобов'язань Позичальником не може перевищувати 50 відсотків від загальної суми кредиту одержаного Позичальником за цим Договором, а у випадку, якщо загальний розмір кредиту не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, сукупна сума неустойки не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної Позичальником за цим договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін. Вказана пеня розраховується по дату повного погашення простроченої заборгованості, включаючи день такого погашення або до досягнення максимально можливого розміру визначеного цим пунктом. У разі прострочення Позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього Договору, Кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов'язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п.1.6 Договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 Договору. Обов'язок Позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимог Кредитодавця. Кредитодавець на свій розсуд може не застосовувати жодного виду відповідальності передбаченого п.п.4.1, 4.2 цього Договору, застосувати один з них або всі одночасно. Вимога(и) Кредитодавця про сплату вказаних процентів та/або пені Позичальником вважається здійсненою (ими), якщо заборгованість зі сплати процентів та/або пені відображена в Особистому кабінеті Позичальника чи іншим чином доведена до його відома (листування, повідомлення, тощо).
За п. 7 Договору строк дії Договору складає період що обчислюється з дати його укладання і до моменту повного фактичного виконання зобов'язань.
Крім того Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та відповідачем погоджено: графік платежів за договором про споживчий кредит № 4583219 /а.с.10 зворот/, паспорт споживчого кредиту № 4583219 /а.с.11/ та анкету-заяву на кредит № 4583219 /а.с.12/. Також судом установлено, що вищевказані документи, в тому числі Договір про споживчий кредит № 4583219 підписані з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором U24660.
ТОВ «Мілоан» належним чином виконало свої зобов'язання за вищевказаним Кредитним договором, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення від 17 серпня 2021 року № 53969453 про перерахування відповідачеві грошових коштів у сумі 6 600,00 грн /а.с.13 зворот/.
15 грудня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладений Договір факторингу № 15/12-2021-22, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до Боржників за Кредитними договорами, у т.ч. за Договором про споживчий кредит № 4583219, що укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачем /а.с.18-20, 21-22, 23/. Згідно з витягом з реєстру боржників право вимоги до відповідача становить 26 982,74 грн, з яких: 5 940,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 20 316,75 грн - заборгованість за процентами; 726,00 комісії /а.с.23/.
10 березня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладений Договір № 10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права грошової вимоги до Боржників за Кредитними договорами, у т.ч. за Договором про споживчий кредит № 4583219, що укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачем /а.с.24-26, 27-28, 29/. Згідно з витягом з реєстру боржників право вимоги до відповідача становить 48 069,75 грн, з яких: 5940,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 41 403,75 грн - заборгованість за процентами; комісія - 726,00 /а.с.29/.
З відомостей про щоденні нарахування ТОВ «Мілоан» /а.с.14-15/ убачається: видача кредиту та нарахування комісії за оформлення кредиту 726 грн, нарахування в період з 17 серпня 2021 року процентів за п.1.5.2 договору кожного дня до 16 вересня 2021 року (по 82,50 грн); 17 вересня 2021 року нарахування процентів за п.1.6, 2.3.1.2 договору (330,00 грн); 18 вересня 2021 року сплата тіла кредиту в розмірі 660,00 грн, сплата процентів по кредиту в розмірі 1 158,00 грн, нарахування комісії за пролонгацію 660,00 грн. та її сплата; 18 вересня 2021 року нарахування процентів за п.1.6, 2.3.1.2 договору в розмірі 330,00 грн; з 19 вересня 2021 року по 03 жовтня 2021 року щоденне нарахування процентів згідно з п.1.5.2, 2.3.1.1 договору (по 74,25 грн); щоденне нарахування у період з 04 жовтня 2021 року по 15 грудня 2021 року процентів за п.1.6, 2.3.1.2 договору (297,00 грн).
З розрахунку заборгованості ТОВ «Вердикт Капітал» убачається, що на дату відступлення права вимоги заборгованість відповідача становила 5 940,00 грн тіла кредиту, 20 316,75 грн процентів, 726,00 грн комісії. Нраховані проценти за період з 15 грудня 2021 року по 23 лютого 2022 року за 71 день прострочення у розмірі 21 087,00 грн /а.с.16/.
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості відповідача вбачається, що станом на 10 травня 2024 року зобов'язання за Договором про споживчий кредит № 4583219 відповідач належним чином не виконав, у зв'язку з чим має заборгованість, загальний розмір якої становить 48 069,75 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5 940,00 грн; заборгованість за процентами - 41 403,75 грн, комісія 726,00 грн /а.с.17/, нараховані на дату отримання права вимоги. Позивачем жодних нарахувань не проводилося.
Вирішуючи спір, суд ураховує такі положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини.
За приписами ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України вбачається, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.
Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
З урахуванням установлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд приходить висновку про укладення вищевказаного Кредитного договору між відповідачем та ТОВ «Мілоан».
За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору про надання фінансового кредиту. Зазначений договір недійсним не визнаний.
При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стаття 514 ЦК України встановлює, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Частиною 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів повернення ним отриманих у кредит коштів у повному обсязі зі сплатою відсотків за користування кредитом, у межах визначеного сторонами строку кредитування як Первісному кредиторові, так і Новим кредиторам. Водночас, наданий позивачем розрахунок заборгованості містить дані про нарахування первісним кредитором у якості погашення позичальником 18 вересня 2021 року: комісії за пролонгацію в розмірі 660,00 грн, тіла кредиту в розмірі 660,00 грн, процентів по кредиту в розмірі 1 158,00 грн.
З огляду на викладене, суд приходить висновку про те, що відповідач не виконав зобов'язання за договором про надання споживчого кредиту в повному обсязі, а тому з нього на користь позивача, як правонаступника кредитора у зобов'язанні слід стягнути заборгованість.
Визначаючи розмір заборгованості за Кредитним договором, суд перевірив розрахунок заборгованості, наданий позивачем та отриманий від первісного кредитора умовам самого Кредитного договору з огляду на узгоджений сторонами порядок нарахування процентів та їх розмір, строк, протягом якого таке нарахування проведене.
Так, суд звертає увагу на узгоджений сторонами договору строк кредиту - 30 днів. Відтак, строк повернення кредиту та відсотків за ним, установлений договором - по 16 вересня 2021 року.
За ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1451цс16 зазначено, що відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України). Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України).
Згідно з викладеним Великою Палатою у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 правовим висновком, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
У справі, що розглядається умовами Кредитного договору чітко встановлений строк кредитування (повернення кредиту, комісії та процентів) - 16 вересня 2021 року. Також, передбачено можливість зміни умов Кредитного договору в частині строку кредитування та продовження його дії пропорційно строку пролонгації за настання відкладальної обставини - продовження Позичальником користування кредитними коштами після спливу строку користування. Включено можливість продовження дії договору до 15 днів за умови сплати позичальником частини зобов'язання та на строк 60 днів за умови продовження користування ним кредитними коштами. Крім того, передбачено, що строк дії договору - до повного виконання зобов'язань. При цьому, суд убачає з наданих доказів, що кредитні кошти надані відповідачеві одноразовим платежем, позичальником вчинено дії, які свідчать зі згодою на продовження кредиту на 15 днів (18 вересня 2021 року) та доказів того, що після 03 жовтня 2021 року відповідачем подана заява про продовження дії кредитного договору, або вчинені дії з повернення кредиту, чим спрямовано свою волю на продовження строку кредитування матеріали справи не містить.
Згідно з ч. 1, 2, п. 9 ч. 3, ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про установлення невиправдано малого строку для надання споживачем згоди на продовження дії договору, укладеного на визначений строк, з автоматичним продовженням такого договору, якщо споживач не висловить відповідного наміру. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Так, наведені у п. 2.3.1.2, 2.3.4 умови Кредитного договору щодо пролонгації без згоди позичальника є суперечливими, так як пунктами 1.3, 1.4 цього кредитного договору чітко визначено, що позичальник зобов'язаний повернути кредитодавцю кредит та проценти за користування кредитом 16 вересня 2021 року, але не вказано іншої умови, що визначається після здійснення автоматичного продовження строку дії кредиту у порядку, передбаченому п. 2.3.1.2 цього договору.
Більш того, сторонами передбачена відповідальність за прострочення Позичальником зобов'язань з повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами цього Договору у виді пені починаючи з дня наступного за останнім днем строку кредитування з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією).
За таких обставин, суд висновує про те, що умовами договору про споживчий кредит сторони погодили строк його дії до 22 серпня 2021 року та можливість продовження строку на 15 днів за умови волі Позичальника. Тому, починаючи з 04 жовтня 2021 року, як первісний кредитор так і наступні кредитори не мали права нараховувати проценти за користування кредитом у розмірі відсотків, установлених п. 1.6 Договору та про те, що для фактичної пролонгації договору є необхідним воля позичальника, яка б полягала у вчиненні дій, які свідчили про його намір продовжити кредитний договір.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У пункті 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц (14-10цс18) вказано, що «після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання».
Однак, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 серпня 2022 року у справі № 180/1434/20 (провадження № 61-9418св21) зазначено, що «оцінюючи зміст оспорюваного положення пункту 1.2 кредитного договору, яким передбачено сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту - 3,5 % від суми кредиту, та зміст положень пункту 6.9.3 Загальних умов кредитування розділу 6 «Умови надання споживчих кредитів» Універсального договору банківського обслуговування клієнтів - фізичних осіб у АТ «Банк Кредит Дніпро» версія 13.0, чинними на час укладення оспорюваного договору, якими визначено, що послуга банку по обслуговуванню кредиту полягає у тому, що банк здійснює нагадування про дати сплати заборгованості за кредитом та суму заборгованості, шляхом направлення SMS - повідомлень; вносить зміни до графіку погашення у випадку здійснення клієнтом часткового дострокового погашення кредиту, за письмовою вимогою клієнта надає оновлений графік погашення або інформацію про залишок заборгованості, тощо, Верховний Суд дійшов висновку, що дії банку, які складають обслуговування кредиту, відповідають зобов'язанням банку, визначеним пунктом 6.9.7 Загальних умов кредитування, про надання не частіше одного разу на місяць безоплатно інформації про поточний розмір заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої банку, надання виписок по рахунку, щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за договором, які сплачені та які належить сплатити і дати сплати, та зобов'язанням кредитодавця про надання інформації споживачу, визначених статтею 11 Закону України «Про споживче кредитування», а тому такі послуги не можуть бути оплатними. Наведене дає підстави для висновку, що положення пункту 1.2 кредитного договору, яким передбачено сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту - 3,5 % від суми кредиту суперечать положенням частини першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», а тому таке положення є нікчемним».
У Постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку. З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов'язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 констатувала, що Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Проаналізувавши норми законодавства, ВП ВС зауважила, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше ніж один раз на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 цього Закону. Аналогічних висновків дійшов КЦС ВС у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 194/1387/19 (провадження № 61-7416св20). Пунктом 1.4 кредитного договору позивачці встановлено плату за надання інформації щодо кредиту без уточнення систематичності запиту такої інформації споживачем. Розмір плати за обслуговування кредиту, визначений у п. 6 кредитного договору (у графіку щомісячних платежів), фактично стосується лише послуг з надання інформації про кредит на вимогу споживача не частіше ніж один раз на місяць, оскільки ним не передбачено надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов'язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості. Ураховуючи те, що позивачці встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватися безоплатно, а надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов'язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату умовами договору не передбачено, ВП ВС дійшла висновку про те, що положення пунктів 1.4 та 6 кредитного договору, укладеного між позивачкою та відповідачем, щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.
У цій справі комісійна винагорода за оформлення кредиту відповідає загальним зобов'язанням кредитної установи та звичайній її діяльності, є обставиною укладення кредитного договору, оскільки без оформлення кредиту договір не вважався б укладеним з огляду на ст. 1046 ЦК України, кредит, виданий відповідачеві є споживчим, з наданого розрахунку не вбачається інших сум, включених до складу комісії, ніж за надання кредиту. Відтак положення про комісію є нікчемним зважаючи на відсутність доказів надання будь-якої реальної послуги відповідачеві, що суперечить вимогам ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
З наданого розрахунку вбачається, що первісним кредитором, ТОВ «Вердикт капітал» та позивачем відсотки нараховані і поза межами строку дії Договору кредиту не в розмірі 3 % річних, а в розмірі, встановленому п. 1.6 Кредитного договору (5,00 процентів від фактичного залишку за кредитом за кожен день) та на 23 лютого 2022 року загальний розмір становить 41403,75 грн. Вимоги про стягнення процентів за ст. 625 ЦК України у розмірі 3% річних позивачем не заявлено. При цьому, умовами договору встановлено термін повернення кредиту та процентів - 16 вересня 2021 року.
Відтак, ураховуючи принцип диспозитивності, розрахунок заборгованості за Договором кредиту, наданий позивачем, з якого вбачається, що станом на 03 жовтня 2021 року заборгованість відповідача становила 5 940,00 грн за тілом кредиту та 2 928,15 грн процентів, суд вважає неправомірним проведення нарахування відповідачеві відсотків у розмірі 5 % від суми кредиту 17 серпня 2021 року та 18 серпня 2021 року, до продовження договору та за період з 04 жовтня 2021 року, направлення платежів здійснених позичальником на погашення самостійно нарахованих первісним кредитором відсотків та комісії. Внаслідок чого з відповідача на користь позивача в цій частині позову підлягає стягненню заборгованість у розмірі 8 868,75 грн, з яких: 5 940,00 грн заборгованості за тілом кредиту; 2 928,15 грн заборгованості за відсотками.
З урахуванням викладеного, поданий позов підлягає частковому задоволенню.
Посилання відповідача на відсутність роботи, низький рівень доходу не є законодавчо встановленою підставою для зменшення заборгованості з тіла кредиту та відсотків з огляду на принцип свободи укладення договору та норми законодавства.
Також, у позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача на його користь судові витрати, в тому числі на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000,00 грн.
Згідно зі ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача надано суду: договір про надання правової допомоги № 02-01/2023 від 02 січня 2023 року /а.с.33-34/, прайс-лист АО «Лігал Ассістанс» /а.с.34, зворот-35/, заявку на надання юридичної допомоги № 809 від 26 квітня 2024 року /а.с.37/, витяг з акту № 2 про надання юридичної допомоги від 03 квітня 2024 року за 5 години роботи (усна консультація з вивченням документів - 2 години на суму 4 000,00 грн, складання позовної заяви - 3 години на суму 9 000,00 грн) /а.с.38/, платіжну інструкцію № 0433390000 від 10 травня 2024 року на суму 65 000,00 грн /а.с.36/, які вказують на сплату позивачем адвокатові 13 000,00 грн.
Водночас, пунктом 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справ № 755/9215/15-ц, зазначено що, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальних адвокатських витрат (встановлення їхньої доцільності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
На думку суду, понесені ТОВ «Коллект Центр» витрати на правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн є неспівмірними ціні позову, складності вирішеного судом питання та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).
Ураховуючи характер виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, ціни позову та значення справи для сторони, з урахуванням часткового задоволення позову, що у відсотковому співвідношенні становить 18,45 % (8 868,75 грн з 48 069,75 грн), з відповідача на користь позивача слід стягнути 2 398,50 грн витрат на професійну правничу допомогу.
За таких обставин позов, у частині стягнення судових витрат, підлягає задоволенню частково.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за Договором про споживчий кредит № 4583219 від 17 серпня 2021 року, яка утворилася станом на 10 травня 2024 року у загальному розмірі 8 868 (вісім тисяч вісімсот шістдесят вісім) гривень 75 копійок, з яких: 5 940,00 грн заборгованості за тілом кредиту; 2 928,15 грн заборгованості за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судові витрати у загальному розмірі 5 426 (п'ять тисяч чотириста двадцять шість) гривень 50 копійок, які складаються з: 3 028,00 грн витрат по сплаті судового збору та 2 398,50 грн витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги.
У решті позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складене та підписане 25 жовтня 2024 року.
Учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», код в ЄДРПОУ 44276926; місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Д. О. Парфьонов